Рішення

від 17.01.2024 по справі 335/6195/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/6195/23 2-др/335/2/2024

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Стариченко М.П. про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовомпредставника ОСОБА_1 адвоката Стариченко М.П. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»</a>, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Пологівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

06.07.2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Стариченко М.П. звернувся до суду з позовом до ТОВ «ВЕЛЛФІН», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., Пологівський ВДВС у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №52107 від 24.05.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» суми заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 1073 гривні 60 копійок.

09.11.2023 року на адресу Орджонікідзевського районного суду м. надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Стариченко М.П. про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заяви адвоката Стариченко М.П. вказує, що під час винесення рішення позивач та його представник не були присутні у судовому засіданні, оскільки 22.09.2023 на електронну пошту суду було направлено клопотання про розгляд справи за їх відсутністю. Судове рішення було отримано представником позивача у приміщенні суду 06.11.2023 року. Після ознайомлення з текстом рішення встановлено, що судом не вирішено питання про судові витрати.

Під час судового розгляду позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу відповідно до договору від 29.06.2023 про надання правової допомоги, про що було зазначено у позовній заяві. Зокрема, у договорі сторони визначили, що розмір оплати праці виконавця за надані юридичні послуги, які передбачені п.1.1 цього Договору, а також умови та порядок розрахунків визначаються за домовленістю сторін, про що складається відповідна Додаткова угода, яка є додатком №1 до цього Договору і складає його невід`ємну частину. У Додатковій угоді до договору про надання правової допомоги від 29.06.2023 сторони визначили, що оплата послуг за консультацію та підготовку позовної заяви буде становити 5000 грн.. У зв`язку з тим, що суд розглянув справу по суті та ухвалив рішення, на теперішній час позивач може остаточно визначитися з розміром витрат на правову (правничу) допомогу.

В межах розгляду цієї цивільної справи адвокатом була надана консультація, складено і направлено до суду та учасників справи позовну заяву та клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника. Таким чином, загальна вартість понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу дорівнює 5000 грн..

Між позивачем та адвокатом було підписано відповідний акт виконаних робіт та виписана відповідна квитанція. Сума грошових коштів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. є повністю обґрунтованою та підтверджено належними доказами.

На підставі викладеного представник ОСОБА_1 адвокат Стариченко М.П. просить:

1. Ухвалити додаткове рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.

2. Стягнути з ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн..

Представником ТОВ «ВЕЛЛФІН» заперечень на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу не надано.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Згідно з ч. 2ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Перевіривши доводи заявника, суд дійшов до висновку про задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 133 ЦПК Українидо судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зістаттею 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дванадцятоїстатті 141 ЦПК Українисудові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина першастатті 182 ЦПК України).

Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у частинах п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідний правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 викладено правовий висновок про те, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

У постанові від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

На підтвердження доводів щодо наявності підстав для стягнення витрат на правову допомогу та на підтвердження їх розміру представник ОСОБА_1 - адвокат Стариченко М.П. подав до суду належні та допустимі докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 29.06.2023, додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги від 29.06.2023, Акт виконаних робіт, підписаний сторонами, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та затверджених клієнтом, відповідно до якого сторони підтверджують надання, отримання та вартість таких послуг: консультація, складання позовної заяви, клопотання про розгляд справи без участі позивача, та зазначена вартість отриманих послуг 5000 грн., розрахункова квитанція від 04.07.2023 року, відповідно до якої адвокат Стариченко М.П. за вказані послуги отримав від ОСОБА_1 5000 грн..

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20.

У частині третійстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне за вищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто,ЦПК Українипередбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Верховний Суд у постановах від 02 червня 2022 року у справі № 158/203/20, від 08 червня 2022 року у справі № 619/2548/17 погодився з доводами третьої особи щодо її права на стягнення зі сторони спору витрат на правову допомогу.

Оцінюючи розмір витрат на правничу допомогу, суд відповідно до вимог цивільного процесуального закону виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для особи, виходячи із принципу співмірності,а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд, відповідно до вимог п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК України, вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача у цій справі та ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат, а саме - витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн..

Керуючись ст. ст.141,270,381-384 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представниказаяву представника ОСОБА_1 адвоката Стариченко М.П. про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовомпредставника ОСОБА_1 адвоката Стариченко М.П. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»</a>, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Пологівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Прийняти у цій справі додаткову постанову про стягнення витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»</a> на користь ОСОБА_1 у справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Стариченко М.П. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»</a>, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Пологівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню судові витрати на правову допомогу, понесені під час розгляду справи у справі позовом, в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 17 січня 2024 року.

Суддя А.В. Воробйов