Рішення

від 30.01.2024 по справі 639/6131/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/6131/23

Провадження № 2/639/236/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гаврилюк С.М.,

секретар судовогозасідання ПивовароваТ.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/6131/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась доЖовтневоо районногосуду м.Харкова з позовноюзаявою до ОСОБА_2 ,в якійпросила стягнутиз відповідачана користьпозивача заборгованістьу розмірі854666,80грнта понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.08.2020 між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 23500,00 доларів США, що за курсом гривні до долару США станом на момент укладання цього договору, дорівнює еквіваленту 645075,00 гривень. Остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 20 серпня 2022 року. Всупереч умовам договору позичальник своє зобов`язання належним чином не виконав, суму позичених коштів в повному обсязі позикодавцю не повернув. Умовами договору визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю суму позики в гривневому еквіваленті в розмірі, що дорівнює сумі в доларах США, яка вказана в пункті 1 цього договору, за курсом гривні до долару США станом на момент повернення позики. Станом на день складання цього позову 16.10.2023, за даними Національного Банку України офіційний курс гривні щодо долару США становить 36,3688 гривень за 1 долар США, отже сума грошових коштів, що підлягає поверненню відповідачем становить 854666,80 грн, яка розрахована наступним чином: 23500,00 х 36,3688 = 854666,80 грн.

30.10.2023 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання (а.с.19-20).

Судом прийнято заяву відповідача ОСОБА_2 , яка надійшла до суду 21.11.2023. В заяві відповідач проти заявлених позовних вимог не заперечувала, зазначивши, що вона своєчасно не погасила борг за договором позики від 20.08.2020, оскільки у зв`язку з ворожою агресією російської федерації проти України вимушена була припинити підприємницьку діяльність, та як наслідок, позбавлена на даний час будь-якого доходу (а.с.23).

23.11.2023 до суду від позивача надійшли оригінал договору позики від 20.08.2020 та оригінал Акту приймання передачі грошових котів до договору позики від 20.08.2020, які долучені до матеріалів справи (а.с.31-33).

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяви, в яких просила розгляд справи здійснювати без її участі (а.с.31,38).

Представник позивача адвокат Овчаренко І.А., який діє на підставі ордеру, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу без участі позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явилась, у поданій до суду 21.11.2023 заяві проти заявлених позовних вимог не заперечувала, розгляд справи просила здійснювати без участі відповідача (а.с.23).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до частин 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2статті 78 ЦПК України зазначено, щообставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2020 між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір позики, відповідно до якого позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти в сумі 23500,00 доларів США, що за курсом гривні до долару США станом на момент укладання цього договору, дорівнює еквіваленту 645075,00 гривень. Передача коштів за цим договором підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі грошових коштів (п.1). Сторони за цим договором домовились, що договір позики є безпроцентним; позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю суму позики в гривневому еквіваленті в розмірі, що дорівнює сумі в доларах США, яка вказана у пункті 1 цього договору, за курсом гривні до долару США станом на момент повернення позики; остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 20 серпня 2022 року (п.п. а,б,г п. 2). За домовленістю сторін сплата позики повинна підтверджуватися позикодавцем відповідними розписками про одержання грошей, які позикодавець зобов`язаний видати позичальнику одночасно із отриманням платежу від позичальника (п.3) (а.с.32).

Отримання позичальником ОСОБА_2 від позикодавця ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 23500,00 доларів США, що за курсом гривні до долару США дорівнює еквіваленту 645075,00 гривень, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцю згідно до умов договору позики від 20.08.2020, підтверджується підписаним сторонами 20.08.2020 Актом приймання передачі грошових коштів до договору позики від 20.08.2020 (а.с.33) та не заперечується відповідачем.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, апозичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позикиєукладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином, саме розпискою чи іншим борговим документом за вказаним договором позики за нормами матеріального закону підтверджується передання грошей за договором позики та отримання їх позичальником. Законодавцем визначено, що підчас розгляду справи категорії про стягнення боргу за договором позики, підлягає доказуванню факт укладення такого договору та факт невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення позики.

У статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 295/7309/21.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені грошовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов`язань та закріплює основний принцип виконання зобов`язань - принцип належного виконання, що стосується як суб`єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527-545 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно достатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконала у повному обсязі, суму позики позивачу у встановлений договором строк не повернула, що не заперечується відповідачем.

Згідно з інформацією Національного банку України станом на 16.10.2023 (час складання позовної заяви) курс продажу офіційний курс гривні до долару США становив 36,3688 грн за 1 долар США (а.с.9).

Враховуючи неповернення відповідачемпозивачу суми позики, відповідачвважається такою, що прострочила зобов`язання, в зв`язку з чимсума боргу у розмірі 854666,80 грн, що є еквівалентом 23500,00 доларам США (23500 х 36,3688), підлягає стягненнюв судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Положеннями ч. 4 ст. 200 ЦПК України визначено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленомустаттями 206,207цього Кодексу.

Відповідно дост.206ЦПК Українивідповідач можевизнати позовна будь-якійстадії провадженняу справі,зазначивши проце взаяві посуті справиабо вокремій письмовійзаяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Оскільки позичені грошові кошти відповідачем позивачу не повернені, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У позовній заяві позивачем зазначено, що у зв`язку з розглядом даної справи нею понесені витрати на оплату судового збору, додаткових витрат понести не очікує.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8546,67 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.3252814640.1 від 16.10.2023 (а.с.2).

Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України, судові витрати розподіляються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнала позовні вимоги на стадії підготовчого провадження, суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень статей 141, 142 ЦПК України, та дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, що становить 4273,34 грн, та про стягнення з відповідача на користь позивача 50% судового збору, що становить 4273,34 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 76-82, 95, 128, 133, 141, 142, 189-200, 206, 223, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 202, 207, 509, 524, 526-545, 549-552, 610, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20.08.2020 у розмірі 854666 (вісімсот п`ятдесят чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн 80 коп.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Ново-Баварському районі міста Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999612, повернути ОСОБА_1 50% суми судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 4273 (чотири тисячі двісті сімдесят три) грн 34 коп., що сплачені за квитанцією № 0.0.3252814640.1 від 16.10.2023.

Оригінал квитанції № 0.0.3252814640.1 від 16.10.2023 залишити в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% суми судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 4273 (чотири тисячі двісті сімдесят три) грн 34 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 30.01.2024.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Світлана ГАВРИЛЮК