Рішення

від 29.01.2024 по справі 465/2572/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/2572/17

2/465/238/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29.01.2024 року м. Львів

Франківський районний суду м. Львова в складі:

головуючого судді - Мартьянової С.М.

секретар судового засідання - Сеньків А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс», Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , яка діє інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс», Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, зобов`язання вчинити дії, в якому просила суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу 20К/04-17 від 12.04.2017 року, згідно якого ТзОВ «Логістіктранссервіс» продано, а ОСОБА_3 куплено автомобіль «HONDA LEGEND» 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 від 16.12.2009 року; Витребувати у ОСОБА_3 на користь сина позивача, ОСОБА_2 , автомобіль «HONDA LEGEND» 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 ; Скасувати реєстрацію автомобіля «HONDA LEGEND» 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за ОСОБА_3 ; Зобов`язати Регіональний сервіс центр МВС у Львівській області зареєструвати автомобіль «HONDA LEGEND» 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за ОСОБА_2 , та стягнути судові витрати з відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 18.02.2003 року по 22.09.2015 року вона, ОСОБА_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився син - ОСОБА_2 .

15.11.2011 року ОСОБА_5 склав заповіт згідно якого все належне йому на момент смерті майно, крім частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заповів синові - ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

На момент смерті ОСОБА_5 йому, з поміж іншого майна, належав на праві власності автомобіль «HONDA LEGEND» 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль належав померлому з 16.12.2009 року на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Цьолковської І.С. з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

При подані заяви про прийняття спадщини стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_7, через 9 днів після смерті ОСОБА_5 , належний йому автомобіль «HONDA LEGEND», згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 20К/04-17 продано колишній дружині померлого - ОСОБА_3 .

З договору купівлі-продажу вбачається, що вказаний автомобіль ОСОБА_3 придбала за 117600 грн. у ТзОВ «Логістіктранссервіс», яке діяло на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії №20К/04-17 від 01.04.2017 року.

Позивач вважає, що вказаний договір купівлі-продажу автомобіля має бути визнано недійсним.

Отже, після смерті ОСОБА_5 , комісіонер не вправі був вчиняти договір купівлі-продажу після смерті комітента. Фактично ним було вчинено дії поза межами наявних у нього повноважень, та було відсутнє волевиявлення комітента на укладання вказаного договору.

Фактично комісіонером ТзОВ «Логістіктранссервіс» було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу після смерті його власника ОСОБА_5 , тобто відносно майна, яке комітенту на час продажу не належало, та волевиявлення власника майна на укладання вказаного договору на момент його укладання було відсутнє.

Таким чином, є підстави вважати, що договір купівлі-продажу транспортного засобу № 20К/04-17 від 12.04.2017 року є недійсним.

Спірний автомобіль був відчужений від імені ОСОБА_5 12.04.2017 року поза його волею, то він мав право домагатися відновлення свого права на цей автомобіль. Прийнявши в установленому закону порядку спадщину ОСОБА_2 з часу її відкриття набув речові права на успадкований автомобіль - право володіння та право користування ним, і відповідно, право на захист цих прав.

Також, належний ОСОБА_5 на момент смерті автомобіль «HONDA LEGEND» має бути витребувано у особи, за якою його було зареєстровано, та повинна бути скасована реєстрація цього автомобіля за ОСОБА_3 , та спірний автомобіль має бути зареєстрований за ОСОБА_2 .

У зв`язку з вищевикладеним позивач, яка діє в інтересах ОСОБА_2 і була змушена звернутися до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2017 року головуючим суддею визначено Козюренко Р.С.

Суддею Франківського районного суду м. Львова Козюренком Р.С. відкрито провадження у справі 31.05.2017 року та призначено судове засідання.

19.06.2017 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області, в якому останній посилається на наступні обставини.

Так, згідно результатів пошуку по «АМТ фізичних та юридичних осіб» транспортний засіб «HONDA LEGEND», 1998 року виготовлення, колір - коричневий, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , з 13.04.2017 року зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі заяви №116406221.

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_3 , вище вказаного транспортного засобу проводилась згідно вимог чинного законодавства України, а саме: згідно Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07 вересня 1998 року №1388 (в ред. постанови КМУ від 23.12.2009 року №1371).

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу.

При цьому жодних обмежень, щодо заборони відчуження, вище вказаного транспортного засобу, які передбачені п. 41 Порядку не було.

РСЦ МВС не може самостійно прийняти рішення щодо визнання недійсності договору купівлі-продажу, а також здійснювати повернення чужого майна. Регіональний сервісний центр МВС лише вносить відповідну інформацію до наявних баз даних Єдиного державного реєстру МВС про проведення реєстраційних операцій за відповідним рішенням органу слідства чи суду.

Окрім того, вимога позивача про зобов`язання вчинення РСЦ МВС України будь-яких дій, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, регіональний сервісний центр МВС у Львівській області являється неналежним відповідачем, а тому позовні вимоги, щодо зобов`язання РСЦ МВС у Львівській області здійснити реєстрацію транспортного засобу «HONDA LEGEND», 1998 року виготовлення, колір - коричневий, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 - не підлягають задоволенню.

03.05.2018 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступні обставини.

Так, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12.04.2017 року та витребування у відповідача даного автомобіля є безпідставними.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_5 за кілька місяців до часу смерті вирішив продати вказаний автомобіль, а натомість придбати інший і шукав на нього покупця. Наприкінці березня 2017 року ОСОБА_5 повідомив відповідачу, що він вже не займається продажем автомобіля, так як віддав його ТзОВ «Логістіктранссервіс» і останнє самостійно буде здійснювати продаж автомобіля з чого відповідач зробила висновок, що даний автомобіль вже більше не належить ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

З метою залишення автомобіля для власних потреб відповідача та її доньки, остання звернулась до ТОВ «Логістіктранссервіс» з приводу можливості придбання нею даного автомобіля.

Представник ТзОВ «Логістіктранссервіс» повідомив, що воно як комісіонер може продати ОСОБА_3 цей транспортний засіб, а відтак 12.04.2017 року між ними було укладено відповідний договір купівлі-продажу, і ОСОБА_3 зареєструвала автомобіль в регіональному сервісному центрі МВС у Львівській області.

Однак, через декілька днів відповідачка зрозуміла, що даний автомобіль є в неналежному технічному стані, у зв`язку з цим вона звернулась до ТзОВ «Логістіктранссервіс» з пропозицією розірвати між ними договір купівлі-продажу і 20.04.2017 року між сторонами було укладено відповідну угоду.

Таким чином, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12.04.2017 року №20К/04-17 є розірваним з 20.04.2017 року і перебуває в розпорядженні ТзОВ «Логістіктранссервіс».

За наведених обставин відсутні підстави для визнання вказаного договору недійним і відсутні підстави для його витребування у відповідача ОСОБА_3 .

Відповідач, також, зазначає, що після розірвання договору купівлі-продажу від 12.04.2017 року №20К/04-17 їй стало відомо, що ТзОВ «Логістіктранссервіс» не вправі було укладати відповідний договір, оскільки у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 договір комісії припинив свою дію.

Відповідач зауважує, що нею не заперечується і не оспорюється право неповнолітнього ОСОБА_2 на спадкове майно після померлого ОСОБА_5 , а саме автомобіль марки «HONDA LEGEND», 1998 р.в., номер кузова НОМЕР_2 .

Отже, відповідач вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту прав неповнолітнього ОСОБА_2 .

Реєстрація спірного автомобіля на ім`я відповідача в сервісному центрі не є реєстрацією права власності на цей автомобіль згідно з положеннями Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженою постановою КМУ від 07.09.1998 р.

З часу розірвання договору купівлі-продажу ОСОБА_3 перестала бути власником спірного автомобілю і даний автомобіль вважається майном, яке на праві власності належить спадкодавцю, ОСОБА_5 .

За таких обставин, неповнолітній ОСОБА_5 може отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно в нотаріальній конторі, а у разі винесення нотаріусом постанови про відмову у видачі свідоцтва - звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2019 року головуючим суддею визначено Мартинишин М.О.

Ухвалою судді Мартинишин М.О. 08.05.2019 року прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 110/Р від 25.09.2019 року, 25.09.2019 року вказану цивільну справу передано судді Мартьяновій С.М.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року цивільну справу за позовом прийнято до провадження судді Мартьянової С.М. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, від останньої в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Одночасно, представником позивача втретє подано клопотання про відкладення розгляду справи. Суд розцінює дане клопотання як зловживання процесуальними правами в контексті ст.. 44 ЦПК України, оскільки справа знаходиться в провадженні Франківського районного суду м.Львова з 04.05.2017 року і у учасників судового провадження було достатньо часу для подачі своєї позиції щодо розгляду справи.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідач ТзОВ «Логістіктранссервіс» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив.

Відповідач Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

01.04.2017 року між ОСОБА_5 та ТзОВ «Логістіктранссервіс» було укладено договір комісії № 20К/04-17, відповідно до умов якого, комісіонер зобов`язаний здійснити реалізацію переданого на комісію товару протягом терміну дії даного Договору. (п. 2.7 Договору) (а.с.57-58)

Відповідно до розділу 1 Договору, предметом договору є автомобіль HONDA LEGEND», 1998 р.в., номер кузова НОМЕР_2 , колір коричневий. (п.1.2 Договору)

Згідно Акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 20К/04-17 від 01.04.2017 року, автомобіль марки «HONDA LEGEND», 1998 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_2 , ціна продажу 117600,00 грн. (а.с.56)

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 06.04.2017 року. (а.с.12)

Відповідно до ст. 1220 ЦК України після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина.

За період життя, ОСОБА_5 15.11.2011 року було складено заповіт, відповідно до якого, на випадок його смерті зробив таке розпорядження: належну йому частину квартири АДРЕСА_1 заповів своїй доньці ОСОБА_4 , а все інше його майно, де б воно не було і з чого воно не складалося і взагалі все те, що на день його смерті належатиме йому, і на що він за законом матиме право, заповів своєму синові ОСОБА_2 . (а.с.11)

Даний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О.С., зареєстровано в реєстрі за № 802.

20.04.2017 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса ЛМНО Цьолковській І.С. з заявою про прийняття спадщини. (а.с.13)

12.04.2017 року між ТзОВ «Логістіктранссервіс», який є комісіонером та діє у відповідності до п. 8 Постанови КМУ №1388 від 07.09.1998 року та на підставі укладеного з власником транспортного засобу Договору комісії №20К/04-17 від 01.04.2017 року та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, а саме марка HONDA, модель LEGEND, 1998 року випуску, колір коричневий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 . (а.с.10)

На підставі заяви ОСОБА_3 від 13.04.2017 року проведено перереєстрацію даного транспортного засобу. (а.с.54)

Згідно пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, 13.04.2017 транспортний засіб HONDA LEGEND, д.н.з. НОМЕР_1 , 1998 р.в., номер кузова НОМЕР_2 , перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу - ОСОБА_3 (а.с.29)

20.04.2017 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «Логістіктранссервіс» укладено Угоду про розірвання договору купівлі-продажу, в якій, зокрема вказано, що за обопільною згодою розривається договір купівлі-продажу автомашини «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 від 12.04.2017 р. між ОСОБА_3 та ТзОВ «Логістіктранссервіс» №20К/04-17, а транспортний засіб повертається останнім. (а.с.80)

Згідно Акту Приймання-передачі автомобіля від 11.09.2017 року ОСОБА_3 передала ТзОВ «Логістіктранссервіс» автомобіль марки HOНDA LEGEND, номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, видане на ім`я ОСОБА_3 і ключ замка запалювання вказаного автомобіля. Автомобіль переданий ТзОВ «Логістіктранссервіс» в комплектації та в стані, які існували на моменту укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12.04.2017 року №20К/04-17. Сторони засвідчили, що у них відсутні претензії одна до одної у зв`язку з прийманням-передачею автомобіля HOНDA LEGEND, номер кузова НОМЕР_2 . (а.с.81)

За ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст.81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За змістом ч. 4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У даному випадку смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином договір купівлі-продажу спірного автомобіля від 12.04.2017 року було укладено вже після смерті останнього.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215ЦКУкраїни вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 328ЦКУкраїни передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 18 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228ЦКУкраїни потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З вказаних роз`яснень постанови Пленуму ВСУ випливає, що наявність вироку, яким би підтверджувався факт незаконного заволодіння та розпорядження майном, не є обов`язковим, оскільки вирок є одним із доказів, про що свідчить таке формулювання «при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України вирок може бути доказом вини». Вимог щодо обов`язковості наявності вироку ані у диспозиції статті 228 ЦК України, ані в постанові Пленуму ВСУ не міститься, а отже доказами порушення публічного порядку при укладенні договорів про відчуження майна можуть бути й інші докази, якими, зокрема, суд вважає у цій справі досліджені матеріали.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №905/1227/17 зроблено висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Також суд зазначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Встановивши, що на час вчинення правочину договору купівлі-продажу спірного автомобіля власник майна ОСОБА_5 помер, суд приходить до висновку про наявність встановлених законом підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Щодо витребування спірного автомобіля у відповідача, то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст.321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року в справі № 752/11904/17 (провадження № 61-14959св19), аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов не володіючого власника до володіючого не власника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього переоформлено на іншого суб`єкта. Очевидно, що з урахуванням специфіки правового режиму рухомих та нерухомих речей, фізичне вибуття речі із володіння стосується саме рухомих речей, натомість юридичне вибуття майна з володіння, з урахуванням існування реєстраційного підтвердження володіння, - нерухомих. При цьому відносно нерухомих речей може мати місце фізичне та юридичне вибуття речі з володіння.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 397 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.

У пункті 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Неповнолітній син ОСОБА_2 прийняв спадщину за заповітом, який складений померлим ОСОБА_5 від 15.11.2011 року, зокрема в якому останні заповів все інше його майно, де б воно не було і з чого воно не складалося і взагалі все те, що на день його смерті належатиме йому, і на що він за законом матиме право, своєму синові ОСОБА_2 .

Проте, як встановлено судом на момент розгляду справи, спірний автомобіль вже вибув з володіння ОСОБА_3 , що підтверджується Угодою про розірвання договору купівлі-продажу від 20.04.2017 року, а також актом приймання-передачі автомобіля від 11.09.2017 року, за яким ОСОБА_3 передала ТзОВ «Логістіктранссервіс» автомобіль марки HOНDA LEGEND, номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, видане на ім`я ОСОБА_3 і ключ замка запалювання вказаного автомобіля.

Тобто, фактично спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_3 та був переданий останньою до ТзОВ «Логістіктранссервіс», будь-яких доказів того, що на даний час спірний автомобіль знаходиться у відповідачки ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у вимозі позивача, яка діє в інтересах неповнолітнього про витребування спірного автомобіля у ОСОБА_3 слід відмовити.

Щодо вимог в частині скасування державної реєстрації на спірний автомобіль та зобов`язання вчинити дії, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 34 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

П.8 Порядку №1388 встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

Згідно абз. 3 п.8 Порядку №1388, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу.

Відповідно до абз.5 п.40 Порядку №1388, Зняття з обліку транспортних засобів (зокрема у зв`язку з вибракуванням (списанням) транспортного засобу в цілому) здійснюється в сервісному центрі МВС або через центр надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця чи рішення суду.

Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується:

- на підставі документів, що підтверджують установлення факту знищення, підробки або зміни ідентифікаційного номера транспортного засобу, номера двигуна або заміни без відповідного дозволу номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу;

- на підставі відомостей про транспортний засіб, який під час здійснення його державної реєстрації (перереєстрації) або зняття з обліку перебував під дією обтяжень, або у разі подачі документів, інформація в яких не відповідає відомостям відповідних державних реєстрів;

- у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу;

- на підставі рішення суду;

- у разі встановлення факту підроблення митних документів або нездійснення митного оформлення транспортного засобу.

Разом з тим, розірвання договору купівлі-продажу шляхом укладання угоди про розірвання договору купівлі-продажу від 20.04.2017 року щодо автомобіля марки HONDA LEGEND, 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , не передбачено в якості підстави для скасування реєстрації права власності на автомобіль.

Водночас, підставою для скасування такої реєстрації є визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу або відповідне рішення суду.

У даній справі встановлено, що спірний автомобіль навіть після розірвання договору купівлі-продажу шляхом укладання угоди про розірвання договору купівлі-продажу від 20.04.2017 року залишився бути зареєстрованим за відповідачем ОСОБА_3 у зв`язку з цим суд приходить до висновку щодо задоволення вимог в цій частині та скасувати реєстрацію автомобіля HONDA LEGEND, 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за ОСОБА_3 .

Разом з тим, відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Статтею 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права власності.

Згідно п.23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі неможливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі в загальному порядку, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадщину.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до підпунктів 4.15. 4.18 пункту 4 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщин) на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо залежності цього майна спадкодавцеві. Отже, нотаріусові обов`язково надається документ, відповідно до якого має бути зареєстровано право власності на конкретний об`єкт спадкування, оскільки, згідно з ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч.4 ст.334 ЦК України право власності на транспортний засіб набувається з моменту реєстрації, тобто отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Проте, позивачка, яка дії в інтересах неповнолітнього не ставить перед судом такої вимоги як визнання право власності на автомобіль HONDA LEGEND, 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Частиною 2 статті 20 КАС України Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, вимога щодо зобов`язання Регіональний сервісний центр МВС України у Львівській області зареєструвати автомобіль HONDA LEGEND, 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки дана вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_3 , ТОВ «Логістіктранссервіс» на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в рівних частинах з кожного окремо пропорційно задоволеним вимогам, а саме по 640,00 грн.

Також позивач просила стягнути з відповідачів судові витрати які пов`язанні з витратами щодо надання правничої допомоги у розмірі 4500,00 грн.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів. рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Отже, в матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги від 27.04.2017 року; копія Додатку до договору про надання правової допомоги від 27.04.2017 року, в якому у п. 1 вказано, що за надання правової допомоги відповідно до умов договору про надання правової допомоги клієнт виплачує об`єднанню гонорар в сумі 4500,00 грн.; копія квитанції у сумі 4500,00 грн. призначення платежу: за надання правової допомоги від ОСОБА_1 ; ордер серії ЛВ №009050 від 21.04.2017 року. (а.с.18,19, з.а.19, 82)

Враховуючи предмет спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, та те що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що доцільно зменшити витрати на правову допомогу до 3000,00 грн, що є співмірним із задоволеними позовними вимогами та які підлягають до стягнення з відповідачів ОСОБА_3 , ТОВ «Логістіктранссервіс» в рівних частинах з кожного окремо по 1500,00 грн.

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс», Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу 20К/04-17 від 12.04.2017 року, згідно якого ТзОВ «Логістіктранссервіс» продано, а ОСОБА_3 куплено автомобіль «HONDA LEGEND» 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 від 16.12.2009 року

Скасувати реєстрацію автомобіля «HONDA LEGEND» 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за ОСОБА_3 .

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати щодо сплати судового збору у розмірі 640,00 грн. та витрати щодо надання правничої допомоги у розмірі 1500,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс» на користь ОСОБА_1 витрати щодо сплати судового збору у розмірі 640,00 грн. та витрати щодо надання правничої допомоги у розмірі 1500,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , проживає за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс», ЄДРПОУ 35101990, місцезнаходження м. Львів, вул. Городоцька, б. 367-А.

Відповідач: Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області, ЄДРПОУ 40112385, місцезнаходження м. Львів, вул. Данила Апостола, 11.

Третя особа: ОСОБА_4 , проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Суддя Мартьянова С.М.