Рішення

від 29.01.2024 по справі 683/727/23

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/727/23

2/683/27/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Бондарчук Л.А.

секретаря Поважнюк Т.В.

з участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Козака І.О.

представника відповідача - адвоката Віхерко Н.О.

представника органу опіки та піклування виконавчого комітету

Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Білокопитного В.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/727/23, 2/683/27/2024 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, про зміну розміру і способу стягнення аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав,

установив:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що вона перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . Шлюб розірвано 2 липня 2020 року, однак, із середини 2019 року вони припинили спільне проживання і з того часу дитина постійно проживає разом із позивачкою та повністю перебуває на її утриманні. Відповідач не бере участі у вихованні доньки, не цікавиться її життям і здоров`ям, не піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток, не приймає участі у матеріальному забезпеченні дитини та взагалі не цікавиться життям дитини.

За таких обставин ОСОБА_1 просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

Крім того, позивачка вказує, що на підставі рішення суду із відповідача на її користь на утримання доньки стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини із всіх видів його доходу щомісячно. Після того, як вони стали жити окремо, місце перебування та роботи відповідача невідоме і аліменти в розмірі 1000-1100 грн фактично переказує його мати, що є недостатньо для нормального забезпечення дитини.

Вказане є підставою для зміни способу стягнення аліментів, в зв`язку із чим ОСОБА_1 просить змінити спосіб стягнення присуджених з відповідача аліментів на утримання доньки та стягувати з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 4000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Козак І.О. позов підтримали та просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Віхерко Н.О. в судовому засіданні просить відмовити в позові, посилаючись на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, коли змінити поведінку батьків щодо виконання батьківських обов`язків не можливо. У даному випадку, відповідач приймає участь у матеріальному забезпеченні дитини, сплачує аліменти, заборгованість по сплаті аліментів у нього відсутня. Вказує, після припинення спільного проживання у сторін склались неприязні відносини та у 2019 року позивач виїхав за кордон, де і перебуває і по даний час. Однак він неодноразового приїздив та хотів побачитись із дочкою, однак ОСОБА_1 перешкоджала та викидала подарунки, які він залишав. Оскільки відповідач бажає налагодити відносини із дитиною, тому представник просить надати йому такий шанс та не позбавляти його батьківських прав. Що стосується позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів, то вважає їх необґрунтованими, оскільки позивачкою не доведено яким чином змінились обставини, які є підставою для зміни способу стягнення аліментів, як то визначено приписами ч.1 ст.192 СК України.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Білокопитний В.В. просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позбавлення батьківських прав не відповідає інтересам дитини.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (на даний час ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 з 2 липня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 .

Сторони з вересня 2019 року припинили шлюбні відносини та на підставі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 2 липня 2020 року шлюб між ними розірвано.

Після припинення спільного проживання та розірвання шлюбу неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , яка змінила прізвище на ОСОБА_1 12 вересня 2020 року у зв`язку із реєстрацією шлюбу із ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від доньки - у Республіці Польща.

Судовим наказом, виданим Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області від 7 жовтня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 2 вересня 2019 року, щомісячно і до повноліття дитини.

Станом на 1 лютого 2023 року за ОСОБА_2 рахувалась заборгованість по аліментах в сумі 4285,44 грн, яка, згідно наданих квитанцій представником відповідача, на час розгляду справи погашена.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 4 серпня 2023 року позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3 є недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дитини.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, пункти 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім`ї відповідає якнайкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Розлучення дитини з батьками може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою батьків, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.

Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права, заснованого на спорідненості з дитиною.

Однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про

фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не

забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.

Відповідно до положень ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Із матеріалів справи вбачається, що через декілька місяців після народження доньки сторони припинили спільні відносини та перебувають у неприязних стосунках. Відповідачка у вересні 2020 року створила іншу сім`ю.

У кінці 2019 року ОСОБА_2 поїхав на роботу у Республіку Польща і з того часу не зустрічався із донькою та належним чином не виконував свої батьківські обов`язки щодо її виховання, однак щомісяця сплачував аліменти і станом на 2 лютого 2023 року заборгованість по аліментах становила 4285,44 грн, однак на час розгляду справи була відсутня.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що ОСОБА_2 бажає виконувати батьківські обов`язки, однак через неприязні відносини із позивачкою, не може цього зробити, оскільки вона не відповідає на його дзвінки та коли він приїздив до України, уникала зустрічей з ним, та був випадок, коли він залишив подарунки, а вона їх викинула.

Водночас представник відповідача заперечує проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав і вказує, що він має намір спілкуватись із донькою та надає дитині матеріальне забезпечення шляхом сплати аліментів.

Згідно ст.12 Конвенції ООН «Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною у 1991 році, держави учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до положень ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім"ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Допитана судом за клопотанням представника відповідача свідок ОСОБА_7 - мати відповідача, показала, що її син щомісяця передає їй кошти для сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , а також під час приїздів додому, був позбавлений позивачкою можливості бачитись із дочкою. Також вказала, що їй також, як бабусі, було відмовлено побачити онуку.

Свідок ОСОБА_9 , допитаний з клопотанням представника позивача, показав суду, що разом із ОСОБА_2 їздив до місяця поживання ОСОБА_1 щоб побачити дочку, однак вона слухавку не підняла і відповідач залишив подарунки біля дверей будинку.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , допитані за клопотанням сторони позивачки, в судовому засіданні показали, що через три місяці після народження дочки сторони припинили будь-які відносини, ОСОБА_2 не приходив до дочки, згодом виїхав за кордон. ОСОБА_1 має іншу сім`ю і дочка ОСОБА_3 знає іншого батька.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, натомість встановлено, що між сторонами існує тривалий конфлікт, що негативно вплинуло на їх ні взаємовідносини.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між батьками дитини конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків з дитиною, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Позивачкою, не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що батько дитини особливо неблагонадійний і спілкування з ним суперечить інтересам дитини, її доводи в судовому засіданні зводяться до того, що на даний час дитина знає іншого батька, тобто її теперішнього чоловіка.

Таким чином, досліджені судом докази достовірно не свідчать про наявність в діях ОСОБА_2 винної поведінки або свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, або жорстокого поводження з донькою, які б давали підстави суду застосувати до нього крайній захід впливу у виді позбавлення батьківських прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

При цьому, суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 4 серпня 2023 року, згідно якого позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 визнано недоцільним, оскільки вказаний висновок є достатньо обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.

Встановивши відсутність свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, а також те, що батько дитини виявляє намір спілкуватись з донькою та приймати участь у її вихованні, проти позбавлення батьківських прав категорично заперечує, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відповідача слід відмовити.

Обов`язок батьків по утриманню своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві. Зокрема, статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального

чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Визначаючи розмір аліментів суд має виходити з розумності та достатності розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб позивачки на утримання дітей, а також з реальної можливості відповідача вказаний розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід змінити спосіб стягнення аліментів визначений судовим наказом судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 7 жовтня 2019 року (№2-н/683/311/2019) та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки при поданні даного позову позивачка звільнялася від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача у сумі 1073 грн 60 коп. на користь держави.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягувати зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути зОСОБА_2 користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач:ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 29 січня 2024 року.

Суддя