Постанова

від 24.01.2024 по справі 1-4/10

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 1-4/10

Провадження № 1/204/6/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 215-3, ч. 3 ст. 215 КК України (в редакції від 28 лютого 1960 року), ч. 1 ст. 191 КК України (2001 року),

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального висновку 14 серпня 2001 року приблизно о 00 годин 20 хвилин ОСОБА_3 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в житловому будинку АДРЕСА_1 , вирішив незаконно заволодіти транспортним засобом ВАЗ 21-063 державний номер НОМЕР_1 , який знаходився в той час у дворі будинку вказаного домоволодіння.

В результаті цього, безпосередньо виконуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , скориставшись тією обставиною, що користувач вказаного автомобіля ОСОБА_5 , в той момент часу спав у вказаному домоволодінні, та без умислу на викрадення, взяв із кишені брюк останнього ключі від даного автомобіля, за допомогою яких, умисно, таємно, протиправно потрапив до автомобіля ВАЗ 21-063 державний номер НОМЕР_1 , завів його і з ціллю здійснення поїздки по вулицям м. Красноармійська Донецької області, поїхав на цьому автомобілі з двору вищевказаного домоволодіння як проти волі ОСОБА_5 , так і проти волі власника вказаного автомобіля, ОСОБА_6 , чим спричинив останнього значну матеріальну шкоду на суму 7000 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 14 серпня 2001 року, приблизно о 00 годині 45 хвилин, ОСОБА_3 , працюючи слюсарем по ремонту побутової техніки (у тому числі і холодильників) 5 розряду в «Майстерні по сервісному обслуговуванню «Норд», розташованої в Донецькій області, в м. Красноармійськ, по проспекту «Шахтобудівників», буд. 21, який є структурним підрозділом ЗАТ «Сервісний центр «Норд» (підприємство колективної форми власності, з юридичною адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, буд. 47), та, будучи матеріально-відповідальною особою, згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 16 березня 2001 року, свідомо знаючи, що він отримав раніше, згідно картки складського обліку (без номера та без дати) станом на 11 серпня 2001 року у тому числі і два компресори, вартістю 86 грн. 33 коп. кожний та комплектуючі до даних компресорів (по одному реле, вартістю 10 грн. 54 коп., фільтру, вартістю 5 грн. 08 коп., тех.. патрубку, вартістю 1 грн. 35 коп. та жгут з`єднання з реле, вартістю 70 коп. (з загальною вартістю набору комплектуючих разом із вартістю компресора 124 грн. 80 коп.), та виконав їх установку, а саме: один із компресорів з комплектуючими, ОСОБА_3 встановив в холодильник, який знаходився в кв. АДРЕСА_2 , відмітив вказаний факт в маршрутному листі від 11 серпня 2001 року та виконав в результаті цього ремонтні роботи на суму 127 грн. 55 коп. і заправив систему холодильника газом фреон, вартістю 6 грн. 34 коп., отримавши таким чином від ОСОБА_7 за виконане замовлення грошові кошти в сумі 250 грн. 44 коп., відобразивши даний факт в квитанції № 265375 з гарантійним талоном до неї 11 серпня 2001 року. Другий із вищевказаних компресорів з комплектуючими ОСОБА_3 встановив в холодильник, який знаходився в буд. АДРЕСА_3 , відобразив даний факт в маршрутному листі від 11 серпня 2001 року і виконав в результаті цього ремонтні роботи на суму 127 грн. 55 коп. і заправив систему холодильника газом фреон, отримавши таким чином від ОСОБА_8 за виконане замовлення по ремонту холодильника грошові кошти в сумі 250 грн. 44 коп., відобразивши даний факт в квитанції № 265120 з гарантійним талоном до неї від 11 серпня 2001 року. В порушення діючих вимог бухгалтерського обліку, ОСОБА_3 не оприбуткував довірені йому і які знаходились в його введенні грошові кошти, а поклав їх в металевий ящик біля свого робочого місця.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 14 серпня 2001 року, приблизно в 1 год. 20 хвл., ОСОБА_3 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи водійського посвідчення і необхідного досвіду керуванням легковими автомобілями, протиправно використовуючи механічний транспортний засіб автомобіль ВАЗ 21-063 державний номер НОМЕР_1 , керував ним, рухався по проїжджій частині вул. Шмідта м. Красноармійськ Донецької області в західному напрямку (в бік збільшення нумерації домоволодінь даної вулиці).

При цьому, автомобіль був технічно справним, за виключенням приладів електрообладнання, в тому числі і зовнішніх світлових приладів. Однак, ОСОБА_3 , розвив швидкість руху керованим ним автомобілем до 80-100 км/год. по прямій в плані проїжджої частини, в умовах повної темноти, ледве розрізняючи дорожні об`єкти, легковажно розраховуючи на те, що при такій дорожній обстановці він взмозі забезпечити безпеку руху і відреагувати на будь-яку зміну дорожньої обстановки.

Разом із тим, в районі домоволодінь № 63 (зліва від ходу руху) і № 82 (з права по ходу руху) вищевказаної вулиці, ОСОБА_3 , в зв`язку з відсутністю достатнього досвіду керування, втратив контроль над керуванням автомобілем, що призвело зміну напрямку його руху з заїздом на праве узбіччя, без волі ОСОБА_3 , який усвідомив виниклу небезпеку, намагався відновити контроль над керуванням, викручуючи кермо вліво, уникаючи виїзду на узбіччя, однак йому не вдалося.

В результаті виїзду на узбіччя, автомобіль з достатньою силою зіткнувся різними частинами кузова автомобіля з двома деревами в районі домоволодіння АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 та з дерев`яними воротами, які вели в домоволодіння АДРЕСА_5 , що призвело до спричинення смертельних травм двом пасажирам автомобіля: ОСОБА_9 , а також ОСОБА_10 . Крім цього, третьому пасажиру даного автомобіля, ОСОБА_11 , була спричинена рана на передній поверхні правого передпліччя, яка по ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, який потребує для свого загоєння більше 6 днів, але не більше 21 дня.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 215-3 КК України (в редакції від 28 лютого 1960 року), як незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, вчинені з проникненням в приміщення чи інше сховище.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 3 ст. 215 КК України (в редакції від 28 лютого 1960 року), як порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого або заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 191 КК України (2001 року), як привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 08 квітня 2022 року № 17/0/9-22 у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану територіальна підсудність справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області визначена Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська.

24 січня 2024 року прокурор Покровської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, посилаючись не те, що з моменту скоєння ОСОБА_3 кримінальних правопорушень минуло більше 15 років.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 215-3, ч. 3 ст. 215 КК України (в редакції від 28 лютого 1960 року), ч. 1 ст. 191 КК України (2001 року).

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2002 року по кримінальній справі оголошено розшук підсудного ОСОБА_3 .

Станом на 24 січня 2024 року місцезнаходження ОСОБА_3 не встановлено.

Відповідно до ст. 48 КК України (в редакції 1960 року) особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минули такі строки: один рік з дня вчинення будь-якого з злочинів, передбачених статтями 106 і 125 частина 1, або злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання не більш суворе, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон; три роки з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше двох років, (крім злочинів, передбачених статтями, які вказані в пункті 1 цієї статті); п?ять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше п?яти років; десять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на п?ять Перебіг давності зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, скриється від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною. При цьому особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо від часу вчинення злочину минуло п?ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.

Згідно ч. 1 ст. 44 КК України (в редакції 2001 року) особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з ч. 2 ст. 49 КК України (в редакції 2001 року) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з?явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п?ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п?ятнадцять років.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02 лютого 2023 у справі №735/1121/20, визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Велика Палата вважає, що встановлені частиною другою статті 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.

Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п?ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п?ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Згідно абз. 2 пункту 8 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є обов?язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст. 49 КК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24 травня 2018 року у справі № 200/4664/14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не зобов?язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.

З часу вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 14 серпня 2001 року, минуло більше 22 років.

Відповідно до довідки Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18 лютого 2002 року по теперішній час до кримінальної відповідальності за вчинення інших кримінальних правопорушень не притягувався.

Згідно довідки Покровського РУП ГУНП в Донецькій області від 09 жовтня 2023 року, ОСОБА_3 значиться в державному розшуку за Покровським РУП ГУНП в Донецькій області.

Згідно інформації Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області від 12 жовтня 2023 року, відсутні актові записи про зміну імені та смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з вимогами пунктів 10 та 11 Перехідних положень КПК України, кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно пункту 5 ч.1 ст. 7-1 КПК України (в ред.1960 року) закінчення строків давності є однією з підстав закриття судом провадження в кримінальній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11-1 КПК України (в ред.1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Згідно ч.1 ст. 248 КПК України (в ред. 1960 року) при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч.1 ст. 7 , ст.ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. 7-1, 11-1, 81, 262, 282 КПК України (в ред. 1960 року), п.п.10,11 Перехідних положень КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури ОСОБА_4 про закриття кримінальної справи задовольнити.

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 215-3, ч. 3 ст. 215 КК України (в редакції від 28 лютого 1960 року), ч. 1 ст. 191 КК України (2001 року) на підставі ч. 2 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальну справузакрити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІ-6 м. Артемівськ, обраний ОСОБА_3 скасувати.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду черезКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровськапротягом семи діб з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1