Рішення

від 16.01.2024 по справі 355/1535/23

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1535/23

Провадження № 2/355/99/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді Чальцевої Т.В.,

при секретарі судового засідання - Ющенко Л.А.

за участі сторін цивільного провадження:

представник позивача - адвоката Наумова А.Є.,

представник відповідача - адвоката Череднічеко Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу №355/1535/23, провадження №2/355/99/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛАБ» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-трансполртної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

13.09.2023р. представник позивача ТОВ « Євролаб» Наумов А.Є. звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 30 квітня 2023 року, о 12 годині 30 хвилин, на перехресті нерівнозначних доріг, вулиця Богдана Хмельницького - вулиця Червона, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Octavia А7 д/н НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не надала дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем, який належить позивачу - Ford Fiesta д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

20 червня 2023 року Баришівським районним судом Київської області у адміністративній справі №355/723/23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено їй стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

01 липня 2023 року вищевказана постанова Баришівського районного суду Київської області у адміністративній справі №355/723/23 набула законної сили.

18 травня 2023 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 на замовлення ПрАТ «СГ «ТАС» було оглянуто автомобіль Ford Fiesta д/н НОМЕР_3 , який належить позивачу.

30 травня 2023 року було складено «Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу», в розділі 4.1 Визначення вартості відновлювального ремонту зазначено, що вартість відновлювального ремонту - 105 407,44 грн.

12 червня 2023 року страхова компанія відповідачки ПрАТ «СГ «ТАС» сплатила на користь позивача 41 819,25 грн.

07 червня 2023 року позивач з метою здійснення відновлювальних робіт автомобіля Ford Fiesta д/н НОМЕР_4 сплатив на користь ТОВ «Авто Бізнес Сервіс» кошти в сумі 56 563,20 грн.

10 серпня 2023 року позивач, з метою здійснення відновлювальних робіт автомобіля Ford Fiesta д/н НОМЕР_2 сплатив на користь ТОВ «Авто Бізнес Сервіс» кошти в сумі 43 578,32 грн.

Загальний розмір коштів, які сплатив позивач з метою ремонту власного автомобіля, складає 100 141,52 грн. Таким чином розмір майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 100 141,52 (фактично витрачені кошти на відновлення авто) - 41 819,25 гри. (страхове відшкодування) = 58 322,27 грн.

Станом на момент подачі позовної заяви відповідачка не відшкодувала майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 58 322,27 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом, який просив задовільнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.10.2023р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Наумов А.Є. підтримав доводи позовної заяви; надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, яку просив задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чередніченко Н.В. заперечували проти задоволення позовної заяви; надала пояснення, аналогічні викладеним у відзові на позовну заяву, яку просила залишити без задоволення.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно постанови Баришівського районного суду Київської області від 20 червня 2023 року у адміністративній справі №355/723/23, 30 квітня 2023 року, о 12 годині 30 хвилин, на перехресті нерівнозначних доріг, вулиця Богдана Хмельницького - вулиця Червона, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Octavia А7 д/н НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не надала дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем, який належить позивачу - Ford Fiesta д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено їй стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а.с. 17).

01 липня 2023 року вищевказана постанова Баришівського районного суду Київської області у адміністративній справі №355/723/23 набула чинності

Згідно договору купівлі-продажу № 101SL-125 від 14 січня 2001р., ТОВ «Євролаб» в особі генерального директора ОСОБА_4 придбало автомобіль Ford Fiesta, вартістю 150 804, 00 гривень (а.с. 9-14).

Згідно наказу генерального директора ТОВ «Євролаб» ОСОБА_4 №58-А від 06.06.2012р., службовий автомобіль Ford Fiesta д/н НОМЕР_2 було закріплено за виконавчим директором ТОВ «Євролаб» ОСОБА_2 (а.с. 16).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Skoda Octavia А7 д/н НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , була застрахована в АТ «СГ «ТАС» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії AТ /2499418. Згідно вказаного полісу, страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000, 00 гривень; розмір франшизи - 2500 грн. (а.с.67).

18 травня 2023 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 на замовлення ПрАТ «СГ «ТАС» було оглянуто автомобіль Ford Fiesta д/н НОМЕР_3 , який належить позивачу.

30 травня 2023 року було складено «Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу» (а.с. 28-53).

Згідно висновку вищевказаного звіту, вартість відновлювального ремонту КТЗ Ford Fiesta д/н НОМЕР_3 , визначена за витратним підходом, складає 105 407,44 грн. Ринкова вартість КТЗ Ford Fiesta д/н НОМЕР_3 , визначена за порівняльним підходом, може складати 234 816, 60 грн. На підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Ford Fiesta д/н НОМЕР_3 , станом на 18 травня 2023р. дорівнює без врахування ВТВ 48 391, 80 грн. (з урахуванням ПДВ) та 44 319,25 грн. (без урахування ПДВ) ( а.с. 37).

12 червня 2023 року страхова компанія відповідачки ПрАТ «СГ «ТАС» сплатила на користь позивача 41 819,25 грн.(а.с.19-20).

07 червня 2023 року позивач з метою здійснення відновлювальних робіт автомобіля Ford Fiesta д/н НОМЕР_4 сплатив на користь ТОВ «Авто Бізнес Сервіс» кошти в сумі 56 563,20 грн. (а.с. 21-23).

10 серпня 2023 року позивач, з метою здійснення відновлювальних робіт автомобіля Ford Fiesta д/н НОМЕР_2 сплатив на користь ТОВ «Авто Бізнес Сервіс» кошти в сумі 43 578,32 грн. (а.с. 24-27).

Таким чином, загальний розмір коштів, які сплатив позивач з метою ремонту власного автомобіля, складає 100 141,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 та 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ст. ст. 79-80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Обов`язковість договору для виконання сторонами передбачена ст. 629 ЦК України.

Страхування є одним із засобів, покликаних мінімізувати ризики, пов`язані з можливим знищенням або пошкодженням такого майна. Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок пошкодження чи знищення майна при настанні страхових випадків, визначених законодавством або обумовлених договором. Отже, мета такого страхування - компенсування шкоди.

Як передбачено ст. 979 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та п.3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 9 вказаного закону також передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як врегульовано ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Необхідною умовою виникнення обов`язку страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором) (п. 17 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки").

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Статтею 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування

Згідно зі ст. 6 та п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до вимог п.22. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України. Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24.11.2003 року №142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 8.3 Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Згідно з п.1.6. Методики, під поняттям «фізичний знос» розуміють втрату вартості колісного транспортного засобу (тобто автомобіля), його складників, яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей колісних транспортних засобів, його складників, порівняно з вартістю нового подібного колісного транспортного засобу або його складників. Страхове відшкодування та його розмір узгоджується з особою, яка має право на його отримання.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону , страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання цим вимог заявника обґрунтованими, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюються безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав страхове відшкодування в розмірі 41 819,25 гривень, та не звертався до страховика із заявами стосовно незгоди із розміром виплаченого страхового відшкодування. З вимогами до страховика про доплату страхового відшкодування в межах страхового ліміту в зв`язку з проведеним ремонтом автомобіля позивач також не звертався. Крім того, суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач подавав страховику документи про оплату проведеного ремонту автомобіля для виплати страховиком суми податку на додану вартість.

Також з матеріалів справи не вбачається, чи подавав потерпілий, вразі отримання ним страхового відшкодування, та незгоди з його розміром, свої заперечення щодо визначення розміру страхового відшкодування страховиком, чи наполягав на проведенні незалежної експертизи, і чи оскаржував дії страхової, в разі незгоди визначення вартості збитку в судовому порядку. Отже, позивачем не доведено, належними та допустимими доказами, той факт, що розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, і в зв`язку з цим настає відповідальність винуватця, на що безпосередньо вказує зміст ст. 1194 ЦК України.

Доводи позивача про те що йому заподіяні більші збитки аніж ті, що вказані у Звіті, який зроблено на замовлення страховика, є безпідставними, оскільки останній не гуртуються на законі, так як відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальною нормою для страховика цивільно- правової відповідальності власників наземних ТЗ, обов`язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного ТЗ, а не на будь-яку іншу установу, організацію чи фізичну особу-підприємця.

Крім того, положенням п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. З матеріалів справи не вбачається, чи проводилась оцінка вартості заподіяних збитків за ініціативи позивача, в разі його незгоди з сумою збитків визначеною Страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи сума страхового відшкодування була виплачена позивачу 12 червня 2023 року в розмірі 41 819,25 грн. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, рахунки на оплату, ремонтних робіт йому були надані ТОВ «Авто Бізнес Сервіс» 04 травня 2023 року на суму 56 563,20 гривень, та 05 червня 2023 року на суму 43578, 32 гривень, тобто ще до виплати страхового відшкодування. У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позивач, знаючи , що його витрати на ремонт мають бути значно більшими, ніж сума страхового відшкодування, тим не менш погодився із сумою страхового відшкодування, оскільки не оскаржував її та не наполягав на проведенні будь-якої іншої оцінки заподіяних збитків.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону №1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 в справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17 та від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц.

Позивач вправі заявити позов до винуватця ДТП про стягнення різниці між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України. «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.

З огляду на зазначене, вбачається, що позивач повинен вимагати кошти за майнову шкоду зі страхової компанії, а у разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика для страхової виплати, решту завданої і доведеної шкоди відшкодовує особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (ст. 1194 ЦК України).

Так, як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин у Страховика виник обов`язок з відшкодування майнової шкоди позивачу, за виключенням виплати вартості розміру щодо фізичного зносу пошкоджених вузлів і деталей транспортного засобу, відповідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та франшизи; також на Страховика згідно ст. 36 вказаного Закону покладено обов`язок щодо виплати суми податку на додану вартість при отриманні документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Так, Верховний Суд у постанові від 06 липня 2018 року № (справа №924/675/17) дійшов наступного висновку: «визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станцій технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля: 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ…

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у ПАТ "Страхова компанія Країна" у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000 грн.) і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, податку на додану вартість та з вирахуванням, у даному випадку, франшизи».

Страхова компанія відповідача АТ «СГ «ТАС» сплатила страхове відшкодування не у повному обсязі, оскільки страховий ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000, 00 грн. Позивач, отримавши часткове відшкодування завданих збитків з боку страхової компанії, матеріальних претензій до останньої немає. Таким чином, позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди у сумі

58 322,27 грн., заподіяної внаслідок ДТП, не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика, а винуватець ДТП - заподіювач шкоди повинен сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що відповідає вимогам ст.1194 ЦК України. Тому позовні вимоги позивача ТОВ « Євролаб» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 58 322,27 грн., заподіяної внаслідок ДТП, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2684, 00 грн., не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 22, 1166, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 106, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛАБ» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-трансполртної пригоди, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25.01.2024р.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева