Ухвала

від 30.01.2024 по справі 633/76/14-к

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 633/76/14-к Провадження 1-кп/636/519/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2024 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

за участі обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні кримінальне провадження № 12013220440001394 від 11.07.2013 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Баланівка, Бершадського району Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, не судимого, не працюючого, з вищою освітою, пенсіонера, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364-1, ч.1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця селища Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонера, не судимого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364-1, ч.1 ст. 366 КК України та ОСОБА_5 , - за ч.1 ст. 366 КК України.

З вищевказаного обвинувального акту слідує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи обраним, відповідно до протоколу зборів членів садівничого товариства «УЮТ» головою правління СТ «УЮТ», діючи на підставі Статуту садівничого товариства «УЮТ» (ІПН 23908127) від 14.05.1995, та зареєстрованого Виконавчим комітетом Печенізької районної ради народних депутатів 23.02.1996, виконуючи організаційно-розпорядчі функції та наділений, відповідно до п. 33 повноваженнями на розпорядження коштами СТ «УЮТ» в межах прибутково-видаткового кошторису, в період часу з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, зловживаючи наданими повноваженнями в сфері збирання, обігу та розпорядження матеріальними коштами членських внесків членів садівничого товариства «УЮТ», тобто умисно, з метою одержання неправомірної вигоди себе, використовуючи всупереч інтересам садівничого товариства «УЮТ» свої повноваження, знаходячись на території садівничого товариства «УЮТ», розташованого за адресою: Харківська область, Печенізький район, с. Мартове, вул. Шевченко, б. 29, при отриманні обов`язкових внесків від членів садівничого товариства «УЮТ», вносив завідомо неправдиві відомості до прибуткових касових ордерів щодо отриманої ним суми внеску в бік зменшення, а різницю між отриманими та офіційно оприбутковуваними грошима обертав на свою користь, тобто одержував неправомірну матеріальну вигоду, тим самим завдав садівничому товариству «УЮТ», відповідно до висновків судово-економічної експертизи № 6744 від 30.07.2013 та судово-економічної експертизи № 1239 від 18.02.2014, матеріальних збитків на загальну суму 79 598 грн. 00 коп., що є істотною шкодою.

Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи обраним відповідно до протоколу зборів членів садівничого товариства «УЮТ» головою правління СТ «УЮТ», діючи на підставі Статуту садівничого товариства «УЮТ» (ІПН 23908127) від 14 травня 1995 року, та зареєстрованого виконавчим комітетом Печенізької районної ради народних депутатів 23.02.1996, наділений, відповідно до п. 33 Статуту повноваженнями на представлення інтересів товариства у відносинах з державними органами, судами, іншими установами та організаціями, діючи всупереч порядку діяльності садівничого товариства «УЮТ», сумісно з секретарем правління СТ «УЮТ» ОСОБА_5 підробив протокол засідання правління садівничого товариства «УЮТ» від 11 січня 2008 року, відповідно до якого 95 осіб, з порушенням п. 15 Статуту, без фактичного проведення та прийнятого рішення зборів учасників садівничого товариства «УЮТ» були прийняті до членів садівничого товариства «УЮТ», після чого, підробивши виписку із протоколу них зборів «колективу 95», який вступає в склад товариства «УЮТ» від 18 лютого 2008 року, яким 95 фіктивними членами СТ «УЮТ» ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були надані повноваження на збір довідок, висновків, необхідних грошових коштів, складання договорів з організаціями та приватними особами. Надалі, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до ФОП ОСОБА_7 , з метою розробки проекту землеустрою на користь 95 фіктивних членів СТ «УЮТ», та в підтвердження своїх повноважень надали виписку із протоколу загальних зборів «колективу 95», який вступає в склад товариства «УЮТ» від 18 лютого 2008 року. Після підписання договорів на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівничого товариства на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розробили та надали ФОП ОСОБА_7 підроблені індивідуальні схеми розташування окремих земельних ділянок в садівничому товаристві «УЮТ», розміщених поблизу СТ «УЮТ», на підставі яких ФОП ОСОБА_7 було спроектовано та виготовлено зведений план відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва від 2008 року, з визначенням меж земельних ділянок. Надалі, виготовлені ФОП ОСОБА_7 проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівничого товариствам на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області були надані до Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області, яким було виготовлено, зареєстровано та видано Державні акти на право володіння земельною ділянкою, з відображенням її розташування відповідно до зведеного плану відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва від 2008 року.

В свою чергу, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді секретаря садівничого товариства «УЮТ», на підставі протоколу зборів членів правління садівничого товариства «УЮТ», яке діє на підставі Статуту садівничого товариства «УЮТ» (ІПН 23908127) від 14 травня 1995 року, та зареєстрованого Виконавчим комітетом Печенізької районної ради народних депутатів 23.02.1996 року, наділений, відповідно до протоколу зборів членів правління садівничого товариства «УЮТ» повноваженнями на фіксацію та складання офіційних документів садівничого товариства «УЮТ», діючи всупереч порядку діяльності садівничого товариства «УЮТ», сумісно з головою садівничого товариства «УЮТ» ОСОБА_4 підробив протокол засідання правління садівничого товариства «УЮТ» від 11 січня 2008 року, відповідно до якого 95 осіб, з порушенням п. 15 Статуту, без фактичного проведення та прийнятого рішення зборів учасників садівничого товариства «УЮТ» були прийняті до членів садівничого товариства «УЮТ», після чого, підробивши виписку із протоколу них зборів «колективу 95», який вступає в склад товариства «УЮТ» від 18 лютого 2008 року, яким 95 фіктивними членами СТ «УЮТ» ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були надані повноваження на збір довідок, висновків, необхідних грошових коштів, складання договорів з організаціями та приватними особами. Надалі, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до ФОП ОСОБА_7 , з метою розробки проекту землеустрою на користь 95 фіктивних членів СТ «УЮТ», та в підтвердження своїх повноважень надали виписку із протоколу загальних зборів «колективу 95», який вступає в склад товариства «УЮТ» від 18 лютого 2008 року. Після підписання договорів на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівничого товариства на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розробили та надали ФОП ОСОБА_7 підроблені індивідуальні схеми розташування окремих земельних ділянок в садівничому товаристві «УЮТ», розміщених поблизу СТ «УЮТ», на підставі яких ФОП ОСОБА_7 було спроектовано та виготовлено зведений план відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва від 2008 року, з визначенням меж земельних ділянок. Надалі, виготовлені ФОП ОСОБА_7 проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівничого товариствам на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області були надані до Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області, яким було виготовлено, зареєстровано та видано Державні акти на право володіння земельною ділянкою, з відображенням її розташування відповідно до зведеного плану відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва від 2008 року.

Дії ОСОБА_4 , що виразились у зловживанні повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного незалежно від організаційно-правової форми, тобто умисному, з метою неправомірної вигоди для себе використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це по істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам юридичної особи, кваліфіковані за ч. 1 ст. 364-1 України; дії зі складання, видачі, службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто службове підроблення, -кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.1 ст. 366 УУ України, як службове підроблення, тобто складання, видача, службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявили клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч.1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Судом з`ясовано, що обвинувачені розуміють наслідки закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому обвинуваченим роз`яснено, що вказана обставина є нереабілітуючою підставою для закриття кримінального провадження, що в разі свого бажання доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення вони мали би наполягати на завершенні розгляду кримінального провадження по суті для ухвалення виправдувального вироку. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наполягали на їх звільненні від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, надали на це свою згоду та вказали, що правові наслідки такого звільнення їм роз`яснені та зрозумілі.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинувачених та закриття кримінального провадження в зв`язку із закінченням строків давності.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставим звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України та ст.106 КК України строків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.2-4 ст.49 КК України).

Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Тобто, за змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

При цьому, судом враховується та обставина, що визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, як обов`язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Згідно з положеннями ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання (часткове визнання) ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.

За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК України).

Санкцією ч.1 ст.364-1 КК України, в редакції закону, який діяв на момент скоєння кримінального правопорушення, - передбачено покарання у виді штрафу від п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.

Санкція ч.1 ст.366 КК України в редакції, чинній на момент скоєння кримінального правопорушення, передбачала покарання у вигляді штрафу у розмірі до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII внесені зміни до Кримінального кодексу України, зокрема, викладено у нових редакціях ст.12 та частину першу ст.49 КК України.

Із врахуванням викладених у новій редакції положень у ст.12, п.1 ч.1 ст.49 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 364-1 КК України відноситься до кримінального проступку, та у разі вчинення такого, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання меньш суворе, ніж обмеження волі.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України, в свою чергу, віднесено у відповідності до ст. 12 КК України до нетяжких злочинів, та відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Так, початком перебігу строку давності є дата, коли завершені кримінальні правопорушення були вчинені, тобто це є період часу з 2008 по 2012 роки, наведена обставина сторонами не заперечується.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є лише закінчення відповідного строку давності, який сплинув до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Таким чином, строк давності спливає під час досудового розслідування, під час судового провадження та після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу кримінального проступку п`ять років.

Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Отже судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.

З огляду на наведене, на час розгляду клопотання обвинувачених у даному кримінальному провадженні закінчився як 2-х річний так і 5-ти річний строк давності, передбачений п.п.1,3 ч.1 ст.49 КК України.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, за змістом ст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст.49 КК України (Постанова від 19.11.2019 в справі № 345/2618/16-к).

Таким чином, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали свою згоду на звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності за нереабілітуючих підстав і закриття кримінального провадження відносно них з цих підстав.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

У відповідності до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , з огляду на те, що кримінальні правопорушення у вчиненні яких вони обвинувачуються, є, відповідно - кримінальним проступком та нетяжким злочином, з моменту скоєння яких минуло більше п`яти років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання обвинувачених про звільнення їх від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає задоволенню шляхом звільнення останніх від кримінальної відповідальності на підставі п.2,3 ч.1 ст.49 КК України та закриття відносно них кримінального провадження за ч.1 ст.364-1, ч.1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. В національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України. Згідно з цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

Суд наголошує на тому, що з урахуванням вищенаведених норм національного та міжнародного законодавства, практики ЕСПЛ, встановлення винуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень при розгляді клопотання сторони захисту про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), призведе до порушення принципу презумпції невинуватості.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілого - СТ «УЮТ», суд виходить з наступного.

Разом із обвинувальним актом до суду надійшов цивільний позов, заявлений СТ «УЮТ».

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст.129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК, суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.

В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачеві (потерпілій особі) його право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

А тому, у зв`язку зі звільненням обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявлений представником потерпілого цивільний позов про стягнення з обвинувачених майнової шкоди слід залишити без розгляду, що за змістом ч.7 ст.128 КПК України не перешкоджає пред`явленню позову в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5, 12, 44, 49,364-1, 366 КК України, 128-129, 174, 284-286, 288, 369-372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.364-1, ч.1 ст. 366 КК України на підставі п.1,3 ч.1 ст.49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження 12013220440001394 від 11.07.2013 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364-1, ч.1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, - закрити.

Цивільний позов СТ «УЮТ» про відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок злочину - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Чугуївський міський суд Харківської області.

Ухвала, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_1