Рішення

від 16.01.2024 по справі 548/2370/23

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/2370/23

Провадження №2/548/65/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2024 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судовогозасідання Калініченко А.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданнівзалісудум.Хоролу порядку загального позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 таХорольської міськоїради Лубенськогорайону Полтавськоїобласті про поділ в натурі земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона отримала у спадщину частки земельної ділянки від загальної площі 6,1999 га, кадастровий номер 5324888200:00:027:0026 в порядку спадкування майна своєї матері, ОСОБА_3 , яке вона успадкувала після смерті ОСОБА_4 , якому вона належала згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серія Р1 № 505307. Також спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину ОСОБА_4 є його син, а відповідач по справі ОСОБА_2 , який не переоформив на себе спадкове майно.

Позивачка вказує,що вонабажає виділитисвою 1/2частину зданої земельноїділянки,але неможе цезробити впозасудовому порядку,оскількиправовий режим спільної часткової власності на земельну ділянку перешкоджає їй розпоряджатися належним їй майном без погодження з іншим співвласником.

На підставі вищенаведеного позивачка змушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 11.10.2023 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено судове засідання за правилами загального позовного провадження звикликом сторін та витребувано докази.

Ухвалою суду від06.11.2023року відкладено підготовче судовезасідання.

Ухвалою судувід11.12.2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду та повторно витребувано докази.

Ухвалою суду від26.12.2023року відкладено відкрите судовезасідання.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокатПодорожняк В.В.не зявився, подав заяву про розгляд справи за їх з позивачем відсутності та вказав, що позов підтримує та просив його задоволити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений відповідно до ч. 11 ст.128 ЦПК Українипро дату, час і місце розгляду справи, відзиву не подав, а тому на підставіст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого заперечень від позивача не надходило.

Представник відповідача Хорольської міськоїрадиЛубенськогорайону Полтавськоїобласті в судове засідання не зявився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та вказав, що при вирішенні позову покладається на розсуд суду.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді цієї справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримала у спадщину частки із земельної ділянки площею 6,1999 га, кадастровий номер 5324888200:00:027:0026, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів на території колишньої Ялосовецької сільської ради, Лубенського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 17.05.2023 державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Рештою С.М. та витягом з Державного реєстру речових прав від 17.05.2023 № 332638228.

Спадкодавцем вищевказаного майна була мати позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка отримала дане майно на підставі рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 19.08.2016 року у справі №548/1202/16-ц, провадження № 2/548/680/16, яким встановлено, що вищевказана земельна ділянка раніше належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія Р1 № 505307.

Із вищевказаного судового рішення слідує, що ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Також спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину ОСОБА_4 є його син ОСОБА_2 . Відповідно до повідомлення Хорольської державної нотаріальної контори № 2248/01-16 від 25.11.2015 року слідує, що 14.01.2003 року у Хорольській держнотконторі за №13/2003 відкрито спадкову справу на майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 (від його імені діяла по довіреності ОСОБА_6 ).

04.03.2003 року на підставі спільної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом Хорольською держнотконторою по даній спадковій справі ОСОБА_3 дружині спадкодавця, та ОСОБА_2 - сину спадкодавця було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на бланку ВАС 783644 за реєстровим № 364, згідно якого вищевказані особи в рівних частках успадкували 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . Інші свідоцтва про право на спадщину на будь-яке інше спадкове майно по даній справі не видавались.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Не оформлення спадкових прав на земельну ділянку та нездійснення державної реєстрації права власності на належну частину спадкового майна (1/2 частки земельної ділянки) унеможливлює вирішення даного спору у досудовому порядку шляхом укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 31-2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.

У Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майновідсутні відомостіпро реєстраціюправа власностіна частки земельноїділянки площею6,1999га, кадастровийномер:5324888200:00:027:0026 за відповідачем ОСОБА_2 , отже ним не оформлено своїх спадкових прав на вищевказане нерухоме майно.

Виходячи з вищевикладеного суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлого ОСОБА_4 , хоча не оформив своїх спадкових прав щодо земельної ділянки (паю), що доводиться копією спадкової справи №13/2003 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , яка була відкрита 14.01.2003 року у Хорольській державній нотаріальній конторі.

Відповідно до ст.548ЦК УкраїнськоїРСР начас смерті ОСОБА_4 дляпридбання спадщининеобхідно,щоб спадкоємецьїї прийняв.Не допускаєтьсяприйняття спадщинипід умовоюабо ззастереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Спадкоємець прийнявспадщину оскільки він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно довисновків ВерховногоСуду,які викладеніу постанові від22березня 2023року усправі №463/6829/21-ц згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже,спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Правовий режим спільної часткової власності на земельну ділянку перешкоджає позивачу розпоряджатися належним їй майном без погодження з іншим співвласником так як він на цей час формально відсутній.

Відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, кадастровий номер: 5324888200:00:027:0026, площею 6,1999 га, що розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області), виконаної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 , запропоновано здійснити такий розподіл цієї земельної ділянки: земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 3,0999 га, позначена на схемі жовтим кольором; земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 3,1000 га, позначена на схемі синім кольором. Позивач просить суд виділити їй ділянку № НОМЕР_1 площею 3,0999 га, яка позначена на схемі жовтим кольором.

У відповідності до ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном; не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності визначається у порядку визначеному законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 7 ст. 319 ЦК України).

За ч.1 ст.355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Згідно із ч.2 даної статті, майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із ч.1 ст.358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. За частиною 2 даної статті, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 364 Цивільного кодексу України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

При цьому, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч. 3 ст. 364 ЦК України).

Частиною 1 ст.367 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно із ч.3 даної статті, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у рішенні від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України», визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Отже, права чи інтереси осіб мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, щоспірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 р. по справі№ 501/2148/17.

Отже, викладенний в позовних вимогах варіант поділу спадкової земельної ділянки, площу якої неможливо поділити порівну, за якого є найменшою різниця в частках співвласників, є справедливим, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам закону та не порушує прав на земельну ділянку обох співвласників, крім того виділена частина позивача менша ніж частина відповідача.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265,268,280-283315-319, 354, 355 ЦПК України, керуючись ст. ст. 355, 356, 358,364, 367 ЦК України, ст.88 ЗК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 таХорольської міськоїради Лубенськогорайону Полтавськоїобласті про поділ в натурі земельної ділянки, задовольнити повністю.

Поділити в натурі земельну ділянку площею 6,1999 га, кадастровий номер 5324888200:00:027:0026, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області) на дві частини площею 3,0999 га та площею 3,1000 га.

Виділити в натурі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0999 га, позначену на Схемі розподілу земельної ділянки, складеній сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 , під № 1, виділену жовтим кольором, що становить 1/2 частки із складу земельної ділянки площею 6,1999 га, кадастровий номер 5324888200:00:027:0026, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області), яка належить ОСОБА_1 на праві власності відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 травня 2023, зареєстрованого в реєстрі під № 270.

Виділити в натурі ОСОБА_2 земельну ділянкудля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва площею3,1000га,позначену наСхемі розподілуземельної ділянки,складеній сертифікованимінженером-землевпорядником ОСОБА_7 ,під №2,виділену синімкольором,що становить1/2частки ізскладу земельноїділянки площею6,1999га,кадастровий номер5324888200:00:027:0026,для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,яка знаходитьсяза межаминаселених пунктівна територіїХорольської міськоїради Лубенськогорайону Полтавськоїобласті (колишньоїЯлосовецької сільськоїради Хорольськогорайону Полтавськоїобласті).

Припинити статус спільної часткової власності земельної ділянки площею 6,1999 га, кадастровий номер 5324888200:00:027:0026, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області).

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 16.01.2024 року.

Суддя: Н.С.Миркушіна