Рішення

від 23.01.2024 по справі 638/10881/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/10881/23

Провадження № 2/638/1521/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Харкові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківпарксервіс» про розірвання трудового договору стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КП «Харківпарксервіс», в якому просить суд розірвати безстроковий трудовий договір, укладений між нею та відповідачем 30 грудня 2011 року, зобов`язати відповідача внести запис до трудової книжки про звільнення, у відповідності до вимог статті 38 КЗпП України, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, збитки за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції та компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне:

30 грудня 2011 року між сторонами укладено трудовий договір, згідно з яким позивача прийнято на посаду головного бухгалтера. Під час працевлаштування відповідачу надано трудову книжку для внесення відповідних записів. ОСОБА_1 зазначила, що їй невідомо, чи зроблено запис в трудову книжку про прийняття на роботу, оскільки трудова книжка залишилась у відповідача. Надалі неодноразово в усному порядку та шляхом телефонного зв`язку зверталася до керівника КП «Харківпарксервіс» Хріпливця Д.Є. з метою подачі заяви про звільнення з посади головного бухгалтера підприємства особисто, але в усному порядку, без пояснення причин, отримала відмову. При цьому,оскільки 02березня 2022року будівляза юридичноюадресою КП«Харківпарксервіс» значнопошкоджена внаслідокобстрілу збоку РосійськоїФедерації,а йогофактичне місцезнаходженняпозивачу невідоме,вручити заявупро звільненняособисто черезканцелярію підприємстване виявлилосяможливим.30жовтня 2022року ОСОБА_1 звернулась довідповідача зписьмовою заявоюпро звільненняіз займаноїпосади 04.11.2022року,відповідно дост.38КЗпП України,у зв`язкуіз поважністюпричин звільнення:з веденнямбойових дійу районі,у якомурозташоване підприємство,та існуваннямзагрози дляжиття іздоров`я,дану заявунаправлено наадресу відповідача01.11.2022року шляхомпоштового відправленняAT«Укрпошта» зрекомендованим повідомленнямпро врученняпоштового відправлення(копіядодається),яке повернутоза закінченнямтерміну зберігання,відповідно до«Довідки пропричини повернення»від 03.12.2022року (копіядодається).04листопада 2022року,на адресувідповідача направленолиста пронеможливість врученнязаяви прозвільнення танеотримання відповідіна заявупро звільнення,направлену листомз поштовимвідправленням,а такожнеобхідністю видачітрудової книжки,даний листнаправлено наадресу відповідача05.11.2022року шляхомпоштового відправленняAT«Укрпошта» зрекомендованим повідомленнямпро врученняпоштового відправлення,яке повернутопозивачу зазакінченням термінузберігання,відповідно до«довідки пропричини повернення»від 14.12.2022року.Позивач зазначає,що наказпро звільненняна підставізаяви татрудову книжкуне отримала.Також відповідачне надавкопії документів,які бпідтверджували фактперебування утрудових правовідносинах,а саме:трудовий договір,наказ проприйняття напосаду головногобухгалтера.Також,04листопада 2022року позивачемнаправлено листана адресуДепартаменту інфраструктуриХарківської міськоїради,оскільки заним закріпленофункції управлінняКП «Харківпарксервіс»,з проханнямсприяти увирішенні питанняпро звільненнята видачівідповідного наказу,повернення трудовоїкнижки тапроведення відповіднихрозрахунків,даний листнаправлено наадресу Департаментуінфраструктури Харківськоїміської ради05.11.2022року шляхомпоштового відправленняAT«Укрпошта» зрекомендованим повідомленнямпро врученняпоштового відправлення,що повернутоза закінченнямтерміну зберігання, відповідно до «довідки про причини повернення» від 07.12.2022 року. Окрім поштового відправлення, зазначений лист направлений позивачем на офіційну електронну адресу Департаменту інфраструктури Харківської міської ради, на який Департамент інфраструктури Харківської міської ради надіслав позивачу електронною поштою відповідь (№ п-11-36/с/77-22-370/о/123- 22), зазначивши, що КП «Харківпарксервіс» є самостійним суб`єктом господарювання і Департамент інфраструктури Харківської міської ради, здійснюючи функції управління, не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність підприємства, у тому числі і по суті зазначеного питання. 07 квітня 2023 року, на адресу КП «Харківпарксервіс» позивач направила листа щодо недотримання відповідачем законодавчих приписів у сфері трудових відносин та припинення трудового договору, даний лист направлено на адресу відповідача 07.04.2023 року шляхом поштового відправлення AT «Укрпошта» з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, описом вкладення, яке повернуто за закінченням терміну зберігання, відповідно до «Довідки про причини повернення» від 19.05.2023 року. 05 липня 2023 року на адресу КП «Харківпарксервіс» ОСОБА_1 надіслано запит про надання інформації щодо розміру заробітної плати за останні шість місяців та про кількість днів не використаної щорічної відпустки, однак, позивач зазначає, що на цей запит відповіді не отримала.

23 січня 2024 року представник відповідача адвокат Літвінова А.С. через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву, яким просила відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це відсутністю доказів підтвердження факту небажання роботодавця (відповідача) звільняти ОСОБА_1 з посади, оскільки позивачем не доведено доказів подання заяви про звільнення за власним бажанням, крім того, до відзиву долучено копію наказу КП «Харківпарксервіс», датований 15 березня 2022 року № 5 про відпустку без збереження заробітної плати, відповідно до якого ОСОБА_1 надано відпуску без збереження заробітної плати за згодою сторін з 16 березня 2022 року до скасування воєнного стану.

Ухвалою суду від 13 вересня 2023 року провадження по справі відкрито, сторонам роз`яснено про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання сторони не прибули, представники через канцелярію суду подали заяви про розгляд справи без їх участі за наявними в матеріалами справи.

Технічна фіксація не здійснювалась на підставі положень статті 247 ЦПК України.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.

30 грудня 2011 року між сторонами укладено трудовий договір, згідно з яким позивача прийнято на посаду головного бухгалтера.

Матеріали справи містять засвідчені копії:

- заяви ОСОБА_1 про звільнення із займаної посади від 30 жовтня 2022 року, відповідно до ст. 38 КЗпП України, у зв`язку із поважністю причин звільнення: з веденням бойових дій у районі, у якому розташоване підприємство, та існуванням загрози для життя і здоров`я.

- листа від 04 листопада 2022 року про неможливість вручення заяви про звільнення та неотримання відповіді на заяву про звільнення, направлену листом з поштовим відправленням, а також необхідністю видачі трудової книжки;

- листа від 04 листопада 2022 року на адресу Департаменту інфраструктури Харківської міської ради, оскільки за ним закріплено функції управління КП «Харківпарксервіс», з проханням сприяти у вирішенні питання про звільнення та видачі відповідного наказу, повернення трудової книжки та проведення відповідних розрахунків;

- відповіді Департаменту інфраструктури Харківської міської ради (№ п-11-36/с/77-22-370/о/123- 22), зазначивши, що КП «Харківпарксервіс» є самостійним суб`єктом господарювання і Департамент інфраструктури Харківської міської ради, здійснюючи функції управління, не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність підприємства, у тому числі і по суті зазначеного питання.

- запиту про надання інформації щодо розміру заробітної плати за останні шість місяців та про кількість днів не використаної мною щорічної відпустки від 05 липня 2023 року на адресу КП «Харківпарксервіс».

Суд акцентує увагу, що позивачем до матеріалів справи, на підтвердження направлення вказаних вище документів відповідачу, долучено лише копії поштових конвертів з копіями фіскальних чеків за оплату послуг пошти, проте, не додано доказів на підтвердження вмісту конвертів, що позбавляє суд встановити факт направлення позивачем саме заяви про звільнення відповідачу.

Так, предметом позову у даній справі є припинення трудового договору у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП України).

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Частиною 1 статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно частини 2 статті 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частина 3 статті 38 КЗпП України).

Наведене в сукупності свідчить, що стаття 38 КЗпП України зобов`язуєвласника звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин, які зазначені в частині першій статті 38 КЗпП України. Тобто перелік таких причин не є вичерпним.

Суд зазначає, що поважність причин повинна вирішуватись в кожному конкретному випадку.

Тобто, положеннями КЗпП України визначено, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець може звільнити працівника у день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач дійсно зверталась до відповідача з заявою про її звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, в якій вказувала поважну причину звільнення саме з тієї дати, що зазначена в заяві.

Слід зазначити, що позивач повідомлена та ознайомлена з наказом директора КП «Харківпарксервіс» від 15 березня 2022 року № 5, відповідно до якого ОСОБА_1 , головному бухгалтеру, надано відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін з 16 березня 2022 року до скасування воєнного стану.

Суд доходить висновку про відсутність домовленості між роботодавцем та працівником щодо звільнення з посади.

Факт звернення до суду з цим позовом не може свідчити про те, що позивач виявила бажання бути звільненою, оскільки підставою для звільнення з ініціативи працівника або за згодою сторін є саме подання працівником відповідної заяви.

Відповідно до положень статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11, § 170)).

У пункті 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Аналізуючи викладене вище та надані докази у їх сукупності суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено факту подання заяви про звільнення з посади головного бухгалтера у порядку статті 38 КЗпП та підстав вважати недійсним або скасованим наказ про надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати до скасування воєнного стану. Суд окремо наголошує на відсутності підстав вважати, що трудові відносини між сторонами припинені.

Зважаючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, а доказів понесення відповідачем судових витрат не має, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківпарксервіс» про розірвання трудового договору стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 січня 2024 року.

Головуючий