Ухвала

від 30.01.2024 по справі 755/1781/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

"30" січня 2024 р.

м. Київ

справа № 755/1781/24

провадження № 2/755/2250/24

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., перевіривши додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіста», ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, про визнання права кредитора, іпотекодержателя, та застосування наслідків нікчемного правочину, шляхом визнання недійсним похідних договорів відступлення права вимоги за кредитом та іпотекою, скасування державної реєстрації зміни іпотекодержателя,

УСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіста», ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, про визнання права кредитора, іпотекодержателя, та застосування наслідків нікчемного правочину, шляхом визнання недійсним похідних договорів відступлення права вимоги за кредитом та іпотекою, скасування державної реєстрації зміни іпотекодержателя.

Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що остання не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Разом з тим, на підтвердження наявності предмета спору за вимогою про визнання за позивачем права вимоги кредитора за кредитним договором від 16.03.2007 року до позичальника ОСОБА_2 позивачем має бути надано докази невизнання та/або оспорення такого права позивача попри наявність не оспорюваного договору про відступлення прав вимоги від 12.01.2021 року, укладеного між первісним кредитором ПАТ «Фідобанк» та позивачем.

Крім того, на підтвердження права позивача на придбану за договором про відступлення прав вимоги від 12.01.2021 року суму боргу у розмірі 845 562,04 дол. США, позивачем має бути надано докази придбання боргу саме у заявленій сумі, а також докази підстав її нарахування (виписку по особовому рахунку боржника), а також позивачем має бути обґрунтовано підстави заявлення такої вимоги за наявності рішення суду від 12.11.2010 року, що набрало законної сили, про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, право на яку придбано позивачем.

Крім того, на підтвердження наявності предмета спору та його підстав в частині вимоги позивача про визнання за ним права іпотекодержателя на нерухоме майно, передане в іпотеку згідно договору іпотеки від 16.03.2007 року, укладеного між ВАТ «АКБ «Престиж» та ОСОБА_3 , позивачем на виконання приписів даної ухвали суду має бути долучено до позовної заяви належним чином засвідчену копію нотаріально посвідченого договору про відступлення позивачу права вимоги за вищезазначеним договором іпотеки від 16.03.2007 року, оскільки позивачем долучено до позовної заяви лише договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2 , та за договором поруки, укладеним із ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 53 Цивільного процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Таким чином, з огляду на зміст позовної заяви та її предмет, ураховуючи, що спірні правовідносини виникли на підставі кредитного договору та договорів його забезпечення від 16.03.2007 року, позивачем має бути залучено до складу учасників спірних правовідносин в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору кредитора ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 , оскільки рішення суду може вплинути на права, законні інтереси та обов`язки вказаних осіб. Тобто позивачем має бути уточнено коло учасників справи із наданням відповідної кількості копій позовної заяви з додатками до неї.

Згідно положення ч. 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно положення ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Із позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Разом з тим, долучена до матеріалів позовної заяви платіжна інструкція № 2298 від 19.01.2024 року не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана платіжна інструкція не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ТОВ «ФК «Авіста», ОСОБА_1 .

При цьому інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позовної заяви, відповідачами за якою є ТОВ «ФК «Авіста», ОСОБА_1 позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а отже суд дійшов висновку про те, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даною позовною заявою.

Вказаний висновок підтверджено Постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у справі № 755/3288/20, та Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20.

Таким чином, на виконання даної ухвали суду позивачем має бути надано суду оригінал платіжної інструкції про сплату судового збору на рахунок Дніпровського районного суду м. Києва у розмірі 15 140,00 грн. із зазначенням у платіжному дорученні відомостей про сплату судового збору із призначенням платежу: «за подачу позовної заяви ТОВ «ФК «Есаймен» до ТОВ «ФК «Авіста», ОСОБА_1 про визнання права кредитора».

Разом з тим, позивача не позбавлено права повернення неналежно оформленої суми судового збору на підставі відповідної заяви у порядку Закону України «Про судовий збір»

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що суд не піддає сумніву зарахування коштів судового збору за платіжною інструкцією № 2298 від 19.01.2024 року до бюджету Держави. Однак матеріали позовної заяви, а також копія платіжної інструкції не містять жодних даних про те, що такі кошти зараховано саме за до позовом до ТОВ «ФК «Авіста», ОСОБА_1 , а не в тому числі і за іншими позовами Товариства, поданими до Дніпровського районного суду м. Києва.

При цьому, як суд так і учасники процесу зобов`язані керуватися нормами Закону, а не даними інтернет-сайтів.

Таким чином, суд зобов`язаний попереджати зловживання правом з боку учасників процесу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіста», ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, про визнання права кредитора, іпотекодержателя, та застосування наслідків нікчемного правочину, шляхом визнання недійсним похідних договорів відступлення права вимоги за кредитом та іпотекою, скасування державної реєстрації зміни іпотекодержателя - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

У разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: В.І. Галаган