Ухвала

від 28.11.2023 по справі 757/53260/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53260/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,за участюсекретарясудових засідань ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Києві, клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12022000000001254 від 21.11.2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2023 року до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022000000001254 від 21.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, в якому прокурор просив: накласти арешт на майно, тимчасово вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на кошти в сумі 6840 Євро, 600 доларів США та 7400 грн., які належать ОСОБА_4 , з забороною користування та розпоряджання вказаним майном з метою, збереження речових доказів.

Клопотання прокурора мотивоване тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022000000001254 зареєстрованому 21.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України діє група осіб, яка, використовуючи орендовані офісні приміщення та методи соціальної інженерії, пропонує інвестувати кошти в псевдо брокерські проекти або ж під виглядом працівників служби безпеки банківських установ отримує реквізити банківських карток громадян України та таким чином вчиняє шахрайське заволодіння коштами громадян в особливо великих розмірах.

Вказані місця створені з метою отримання конфіденційної інформації громадян, за допомогою якої отримується незаконний доступ до їх банківських рахунків, електронних гаманців, систем розрахунків у крипто валюті та несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем фінансових установ для викрадення грошових коштів та подальшого їх переказу на банківські картки, оформлені на підставних осіб. Після цього кошти обготівковуються за допомогою так званих «дропів».

Для функціонування механізму з привласнення коштів організаторами вказаної діяльності використовується високотехнологічне обладнання та програмне забезпечення, що дозволяє здійснювати підміну телефонних номерів зловмисників на офіційні номери банківських установ та державних органів, працівниками яких представляються останні для незаконного отримання конфіденційних даних банківських карток та рахунків фізичних і юридичних осіб.

Прокурор зазначає, що відповідно до інформації ДКІБ СБ України отримано інформацію щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за попередньою змовою з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та іншими невстановленими особами, з корисливих мотивів, організували у м. Києві та м. Львів функціонування незаконних Call-центрів, учасники якого, шляхом електронних маніпуляцій та введення в оману, а також шляхом продажу фіктивних бінарних опціонів та створення шахрайських пірамід, привласнюють кошти фізичних осіб.

При цьому, з метою приховання своєї злочинної діяльності та легалізації отриманих злочинним шляхом грошових коштів, останніми через підконтрольних осіб створено ТОВ «ЕМБІЕМ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 42498805), основний КВЕД (73.20): Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської «думки. Відповідно до наявної інформації, перед початком своєї роботи у вищевказаному підприємстві працівники «Call-центрів» підписували заявку про прийняття на роботу, трудовий договір та договір про конфіденційність та нерозголошення інформації з ТОВ «ЕМІЕМ ЮКРЕИН» для конспірування своїх шахрайських дій та часткової легалізації отриманих злочинним шляхом грошових коштів.

Прокурор вказує, що стороною обвинувачення встановлено, що до шахрайського механізму було залучено директора ТОВ «ЕМІЕМ ЮКРЕЙН» - гр. України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є довіреною особою ОСОБА_6 , та відповідає за організацію діяльності незаконних «Call-центрів» на території України, обготівкування та розподіл грошових коштів між усіма учасниками шахрайської схеми. Водночас ТОВ «ЕМІЕМ ЮКРЕЙН» може використовуватися ОСОБА_4 як засіб легалізації його приватного рухомого, нерухомого майна та грошових коштів, набутих злочинним шляхом.

ОСОБА_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка 3222486201:01:110:0051), яке на праві власності належить ОСОБА_7

09.11.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , проведено санкціонований судом обшук, за результатом якого виявлено та вилучено комп`ютерну та іншу техніку, а також кошти в сумі 6840 Євро, 600 доларів США та 7400 гри.

Прокурор вказує, що в ході проведення обшуку та в подальшому присутні під час слідчої дії, в тому числі ОСОБА_4 , не змогли пояснити законне походження вказаних грошей. Також, було встановлено, що ОСОБА_4 має відношення до вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а саме, не маючи офіційних доходів, які співрозмірні з його видатками, купує цінне майно, таким чином своїми діями, спрямовує на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна, одержаних унаслідок вчинення предикатного діяння.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва не надано дозвіл на вилучення коштів, однак в ході досудового розслідування встановлено, що виявлені грошові кошти набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення і таким чином являються беззаперечними доказами вчинення протиправних дій, та в подальшому слугуватимуть доказами для притягнення винних осіб до відповідальності.

10.11.2023 року постановою слідчого вищевказані грошові кошти визнано речовими доказами.

Таким чином, прокурор вважає, що з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке має критерії речових доказів у зазначеному кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладені арешту на грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 .

Окрім цього, прокурор у клопотанні зазначав, що його необхідно розглядати без повідомлення власника майна чи його представника. Жодного обґрунтування в цій частині клопотання не містить.

Разом з тим, слідчий суддя, зважаючи на право, передбачене ч. 2 ст. 172 КПК України, не вбачає підстав для розгляду вказаного клопотання без повідомлення власника майна, оскільки зазначене у клопотанні майно є тимчасово вилученим та наразі знаходиться у органу досудового розслідування.

В судове засідання прокурор/слідчий не з`явились, надіслали заяву про розгляд клопотання без їх участі, вимоги клопотання підтримали.

Представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 також подала заяву про розгляд клопотання прокурора без її участі, просила відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна у повному обсязі.

Окрім цього, від адвоката ОСОБА_8 надійшли письмові заперечення на клопотання про арешт майна.

У своїх запереченнях адвокат зазначає, що метою накладення арешту на вилучені в ході обшуку, за місцем проживання ОСОБА_4 , грошові кошти є саме забезпечення збереження речових доказів,тоді як прокурором не доведено, що такі кошти є речовими доказами та не доведено жодним доказом, що вони набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, як не доведено і ризики передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, на які посилався у клопотанні прокурор.

Адвокатом зазначено, що твердження прокурора про те, що власник майна нібито не зміг пояснити законне походження відшуканих грошових коштів не відповідає дійсності. ОСОБА_4 повідомляв слідчому, що відшукані грошові кошти мають законне походження та не стосуються обставин розслідуваного кримінального провадження. Про приналежність таких коштів саме родині ОСОБА_4 вказано як у протоколі обшуку, так і у запереченнях до нього та відображено на відеозаписі слідчої дії.

У запереченнях адвоката вказано, що грошові кошти у загальній сумі 600 доларів США та 1950 євро відшукані на другому поверсі будинку, з дитячої подарункової картонної коробки, - є коштами подарованими рідними доньці ОСОБА_4 Єлизаветі, на день її народження ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , що був за 5 днів до проведення обшуку). Вказані дані наявні у протоколі обшуку та запереченнях до нього. Також вказано, що грошові кошти вилучені на другому поверсі будинку є особистими заощадженнями сім`ї ОСОБА_9 ( ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_10 ). Подружжя займається підприємницькою діяльністю, вони зареєстровані фізичними особами-підприємцями та відкрито декларують свої доходи, систематично подаючи податкову звітність, з яких сплачують податки до бюджету.

Адвокат, зазначає, що ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_10 підозрюваними не є ні у даному кримінальному провадженні, ні у будь-якому іншому.

Адвокатом вказано, що все обґрунтування необхідності накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_4 зводяться виключно до того, що він є керівником юридичної особи ТОВ «ЕМБІЕМ ЮКРЕЙН», яка, за версією сторони обвинувачення, створена нібито для конспірування своїх шахрайських дій та часткової легалізації отриманих злочинним шляхом грошових коштів. Проте, належних доказів вчинення вказаною юридичною особою жодних незаконних дій матеріали клопотання прокурора не містять, як і не містять доказів причетності ОСОБА_4 до розслідуваного кримінального провадження.

Окремо, представником ОСОБА_4 надано ряд доказів, які свідчать про те, що ТОВ «ЕМБІЕМ ЮКРЕЙН»:

- є реальним суб`єктом господарювання, який впродовж 5 років займається законною господарською діяльністю, з доходів від якої систематично сплачуються податки до бюджету.

- має стабільні господарські правовідносини з рядом контрагентів як резидентами, так і не резидентами, що підтверджується численними договорами (про дослідження кон`юнктури ринку та надання рекламних послуг, про надання інформаційно-консультаційних послуг тощо);

- активно допомагає Збройним Силам України в боротьбі з країною-агресором, систематично надаючи допомогу армії як у вигляді благодійних внесків, так і вигляді добровільної передачі придбаної за власні кошти автомобільної техніки;

- надає благодійну допомогу дитячим будинкам.

Адвокат вказує, що версія слідства стосовно «можливої причетності ОСОБА_4 до маскування незаконного походження коштів або іншого майна, одержаних унаслідок вчинення предикатного діяння» не знаходить жодного підтвердження в матеріалах долучених до клопотання прокурора, тоді як не підтверджені припущення доказами у кримінальному процесі не є.

Адвокат також вказує, що постанова слідчого про визнання речовими доказами від 10.11.2023 року є формальною та невмотивованою, а жоден інший долучений до клопотання прокурора документ не обґрунтовує ні правову підставу арешту, ні існування ризиків для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, ні взагалі причетність ОСОБА_4 до розслідуваного провадження.

Окрім цього, адвокат стверджує, що безпідставне позбавлення сім`ї ОСОБА_9 законно отриманого доходу очевидно негативно впливає на його родину та, зокрема, на реалізацію потреб їх 4-річної доньки.

У своїх запереченнях адвокат також зазначає, що у клопотанні прокурором не розкрито зміст ризиків передбачених абз. 2 ч.1 ст.170 КПК України, які обґрунтовують необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та не доведено існування жодного з них.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вивчивши заперечення представника ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 131, 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

В ч. 3 ст. 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Як передбачено ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України);

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що ст. 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилався у клопотанні.

З огляду на все вищенаведене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що додані до клопотання докази не підтверджують той факт, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 грошові кошти відповідають критеріям ст. 98 КПК України, так як і не доводять, що такі кошти набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя доводи прокурора про те, що грошові кошти в сумі 6 840 євро, 600 доларів США та 7 400 гривень є речовими доказами, вважає не вмотивованими. При цьому, зі змісту постанови слідчого про визнання речовими доказами від 10.11.2023 року не вбачається, що відшукані грошові кошти мають злочинне походження. До того ж, висновок сторони обвинувачення стосовно того, що власник майна не зміг пояснити законне походження грошових коштів спростовується самим протоколом обшуку та власне запереченнями адвоката до нього. Разом з цим, адвокатом надані докази законного походження вилужених грошових коштів.

Окрім цього, ОСОБА_4 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022000000001254 від 21.11.2022 року не має.

З огляду на це, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування заходу забезпечення кримінального провадження, про який просить у своєму клопотанні прокурор, не відповідатиме легітимній меті арешту, покладатиме на власника майна надмірний тягар та спричинить неспіввісне обмеження його права власності, у зв`язку з чим у наявні підстави для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 , з підстави необхідності збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурістатті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення

від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що матеріалами клопотання не обґрунтовано та в судовому засіданні не встановлено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт грошових коштів, вилучених в ході обшуку 09.11.2023 року за місцем проживання ОСОБА_4 , з метою забезпечення збереження речових доказів, а також наявність ризиків передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Тому, наведені прокурором в клопотанні доводи суд визнає такими, що не можуть слугувати законними підставами для накладення арешту на майно, а відтак і клопотання про необхідність накладення арешту на майно є необґрунтованим, таким, що не узгоджується з положеннями кримінального процесуального закону та фактичними обставинами, на які посилається прокурор.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду, за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022000000001254 від 21.11.2022 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1