Постанова

від 11.01.2024 по справі 914/1774/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. Справа №914/1774/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Гілевич С.Р.

за участю представника позивача адвоката Шеретько В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» на додаткове рішення Господарського суду Львівської області (суддя Запотічняк О.Д.) від 17 жовтня 2023 року у справі №914/1774/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» про стягнення 4 800 002,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 17 жовтня 2023 року у справі №914/1774/23 відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» судових витрат.

Суд першої інстанції зазначив, що справа не є складною ні об`ємною, не потребувала багато часу для вивчення матеріалів справи, відсутні розрахунки, а тому сума 87 764,64 грн є надто завищеною. Разом з тим, представник Позивача не надав належних та достатніх доказів для задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, адже акт наданих послуг або докази відправлення вказаного акту поштою, як доказ факту надання правової допомоги, адвокатом до матеріалів справи не долучено.

Суд вказав, що на підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, до суду повинні бути надані докази, що договір про надання правової допомоги був виконаний, на підтвердження його виконання подається акт виконаних робіт, специфікація чи рахунок з детальним описом робіт, які були виконані адвокатом, однак таких суду подано не було. Саме акт в сукупності із іншими доказами підтверджує факт належного виконання взятих зобов`язань.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» подало апеляційну скаргу, просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року у справі №914/1774/23 та ухвалити нове рішення у справі №914/1774/23, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» 87 764, 64 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Висновок суду першої інстанції про те, що саме акт приймання-передачі виконаних робіт є тим документом, який підтверджує факт належного виконання взятих зобов`язань є суперечливим, передчасним та й взагалі дещо дивним, беручи до уваги те, що суд вирішував саме заяву Позивача (про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу, які мали бути ним сплачені у відповідності з Договором, і які він не заперечував), а не позов Адвокатського об`єднання про стягнення вартості правничої допомоги з Позивача. Акт приймання-передачі виконаних робіт є одним із видів первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а його основне покликання відобразити завершення господарської операції в бухгалтерському обліку суб`єкта господарювання.

Висновок суду про те, що такий акт не може бути підписаний після оплати й таким чином підтверджувати не тільки відсутність претензій у замовника щодо обсягу та якості робіт/послуг, виконаних/наданих виконавцем, а й у виконавця щодо їх оплати замовником є безпідставним та таким, що не ґрунтується на положеннях закону. Про безпідставність такого висновку суду першої інстанції свідчать в т.ч. і положення укладеного між Позивачем та Адвокатським об`єднанням Договору та Додаткової угоди до нього. Адже жодної умови, яка б ставила в залежність оплату наданих послуг до факту підписання Сторонами акту приймання- передачі ані Договір, ані Додаткова угода не містять. Водночас саме Договір відповідно до 4. 8 ст. 129 ГПК України є одним з тих доказів, на підставі якого суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити.

Відтак вважає, що подання Скаржником до суду першої інстанції разом із заявою від 28.09.2023 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу копії звіту АО «ЮФ «Антіка» №АО2023-17(1) від 28.09.2023, в якому міститься детальний опис виконаних адвокатом робіт із зазначенням розміру витраченого на їх виконання часу та їх вартості разом з копію рахунку АО «ЮФ «Антіка» №АО2023- 17(1) від 28.09.2023 на їх оплату, повною мірою узгоджується як з умовами укладеного між ним та Адвокатським об`єднанням Договору, так і з вимогами ГПК України, з висновком Верховного Суду у справі №823/2638/18 від 16.05.20219 .

На думку позивача, саме суд першої інстанції під час розгляду справи та задоволення позовних вимог в повному обсязі був безпосереднім свідком того, що професійна правова допомога, про розподіл витрат на яку заявив позивач, в дійсності була йому надана.Більш того, саме позивач як сторона у справі звернувся до суду про розподіл судових витрат у тому розмірі та обсязі, в якому вони були виставлені йому Адвокатським об`єднанням.

Відсутність акту наданих послуг була сприйнята судом як недоведеність факту надання послуг, хоча сам Позивач, як замовник по Договору, заявив про їх надання/одержання.

Також, позивач просить суд доєднати до матеріалів справи належним чином засвідчену копію підписаного сторонами Акту прийому-передачі №АО2023-17(1) від 28.09.2023 за Договором №2021/3 від 02.02.2021 як документ, якого об`єктивно не існувало та не могло існувати з підписами обох сторін (в силу положень п. 5.10 Договору) на момент звернення Позивача до суду із заявою про розподіл судових витрат від 28.09.2023, а відтак, такий доказ не міг бути поданий з поважних (об`єктивних) причин.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 10 листопада 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року у справі №914/1774/23 та витребував матеріали справи №914/1774/23.

Суд ухвалою від 27 листопада 2023 року призначив розгляд справи на 11 січня 2024 року. Суд не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні представників.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» отримало названі ухвали Західного апеляційного господарського суду 23 листопада 2023 року та 11 грудня 2023 року відповідно, що підтверджено повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року у справі №914/1774/23 підлягає скасуванню.

Так, у червні 2023 року до Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» про стягнення 4 800 002,40 грн. У позові зазначено й попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат зв`язку із розглядом справи.

Господарський суд Львівської області рішенням від 26 вересня 2023 року у справі №914/1774/23 позов задовольнив; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» 4 800 002,40 грн попередньої оплати та 72 000,04 грн судового збору; вказав позивачу у відповідності до ст. 129 ГПК України надати докази понесених судових витрат на правову допомогу.

28 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» надіслало Господарському суду Львівської області заяву про ухвалення додаткового рішення - стягнення з відповідача на користь позивача 87 764, 64 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 04 жовтня 2023 року призначив розгляд заяви в судовому засіданні на 17 жовтня 2023 року з явкою сторін на власний розсуд.

Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 17 жовтня 2023 року у справі №914/1774/23 відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» судових витрат.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами 1, 2 ст.124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст.124 ГПК особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ХенкельБаутехнік (Україна)» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» про стягнення 4 800 002,40 грн. У позові також просило надати позивачу можливість подати докази понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення, зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, Товариство дотримало вимог ч.1 ст.124 ГПК.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу судових витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021у справі №920/39/20, від 01.08.2019у справі №915/237/18, від 24.10.2019у справі №905/1795/18, від 17.09.2020у справі №904/3583/19, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019у справі №922/445/19.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п.79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У цій справі (№914/1774/23) представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення вказав суму витрат на правову (професійну правничу) допомогу у розмірі 87 764, 64 грн. Суму витрат підтверджує доданими до заяви доказами, а саме: договір про надання правової допомоги № 2021/3 від 02.02.2021р.; додаткова угода №2 від 24.04.2023 до договору про надання правової допомоги від 02.02.2021; ордер на надання правової допомоги; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 10141/10; копія звіту АО «ЮФ «Антіка» №А02023-17(1) від 28.09.2023 року; звіт АО ЮФ Антіка від 28.09.2023 №А02023-17(1); рахунок АО «ЮФ «Антіка» №А02023-17(1) від 28.09.2023.

Позивач (Клієнт) та Адвокатське об`єднання «Юридична фірма «Антіка» (Адвокатське об`єднання) уклали договір про надання правничої допомоги №2021/3 від 02.02.2021 року (надалі «Договір») згідно з п. 1.1 якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правничу (правову) допомогу (надалі «правнича допомога») за завданням Клієнта на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору надання Адвокатським об`єднанням правничої допомоги в межах Договору може здійснюватися на підставі, зокрема, додаткових угод, що укладаються Сторонами в межах цього Договору.

24 квітня 2023 року сторони договору уклали додаткову угоду №2 (надалі - «Додаткова угода»), за умовами п. 1 якої Клієнт доручає Адвокатському об`єднанню надати Клієнту правничу допомогу, пов`язану з розглядом судами господарських справ за позовами Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 38553084) щодо захисту прав та/або законних інтересів Клієнта, які випливають з та/або пов`язані з договором постачання природного газу №02-22 від 02.08.2022 та договором постачання природного газу №03-22 від 03.08.2022, зокрема: зібрати необхідні докази, здійснити юридичний аналіз фактичних обставин справ, розробити правову позицію у спорі (спорах), підготувати позовну заяву (позовні заяви), підготувати інші процесуальні документи, представляти інтереси Клієнта в господарських судах, апеляційних господарських судах (за встановленою процесуальним законом підвідомчістю та підсудністю спорів) та Верховному Суді, надавати інші види правничої допомоги, пов`язані з розглядом і вирішенням справ судами.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди вартість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання за цією Додатковою угодою визначається на основі фактично витраченого часу Адвокатського об`єднання на надання правничої допомоги Клієнту, виходячи з погодинної ставки, наведеної в п. 3 цієї Додаткової угоди.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди за кожну годину, витрачену адвокатами Адвокатського об`єднання на надання правничої допомоги Клієнту, Сторони встановлюють ставку гонорару на рівні 150,00 (сто п`ятдесят) доларів США в гривнях за курсом НБУ на момент пред`явлення рахунку до оплати.

Пунктом 5 Додаткової угоди встановлено, що оплата гонорару Адвокатському об`єднанню буде здійснюватися Клієнтом протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту направлення Адвокатським об`єднанням рахунку для оплати.

Так, пунктом 5.10 передбачено, що після завершення надання послуг з правничої допомоги АО надає Клієнтові Акт прийому передачі наданих послуг та Звіт про надані послуги. Клієнт зобов`язується протягом 10 робочих днів з моменту отримання Акту від АО підписати його, або у цей же строк надати вмотивовану відмову від підписання Акту із зазначенням недоліків та строків для їх усунення.

Натомість законодавець не передбачає обов`язку представника подання до суду такого акту як доказу, що підтверджує надання правничої допомоги клієнту.

Дослідивши зміст заяви Товариства про відшкодування судових витрат у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, апеляційний суд встановив, що заявлені витрати були надані клієнту та безпосередньо пов`язані із розглядом справи.

У матеріалах справи наявні докази вчинення представником Товариства дій щодо представництва клієнта, вказаних у звіті про надані послуги (виконані роботи). Позовну заяву та інші процесуальні документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» подавав суду представник товариства адвокат АО ЮФ Антіка Василь Шередько, який також приймав участь у судових засіданнях (25.07.2023, 29.08.23, 26.09.2023) у справі №914/1774/23 в суді першої інстанції.

Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації процесуальних прав та захист інтересів клієнта.

Крім того, відсутній спір між позивачем та його представником щодо надання правничої допомоги.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч.5 ст. 126 ГПК України та не подав заперечень чи заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність законних підстав для задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у справі №914/1774/23.

Беручи до уваги наведені обставини справи і приписи закону суд апеляційної інстанції вважає, що додаткове рішення Господарського Львівської області від 17 жовтня 2023 року у справі №914/1774/23 підлягає скасуванню. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» судових витрат належить задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» 87 764, 64 грн судових витрат на професійну правничу допомогу..

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282,284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» задовольнити.

Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року у справі №914/1774/23 скасувати і постановити нове судове рішення:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» судових витрат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» (18001, м. Черкаси, вул. Надпільна, 261, оф. 209, ідентифікаційний код 38553084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 2, ідентифікаційний код 21685172) 87 764, 64 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 22 січня 2024 року.

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.В. Зварич

СуддяО.С. Скрипчук