Рішення

від 07.11.2023 по справі 757/61503/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/61503/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: Голиці Т.І. ,

представника відповідача-1: Яковенка Є.Ю.,

представника відповідача-2: Цвілій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дитячої музичної школи № 9 м. Києва, Відділу культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Дитячої музичної школи № 9 в м. Києві (далі - відповідач-1, Дитяча музична школа № 9 в м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13.06.2023 року, просить визнати незаконним та скасувати наказ Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 08.11.2021 року № 98 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 »; поновити ОСОБА_2 на роботі в Комунальному мистецькому навчальному закладі Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 на посаді викладача мистецької школи з теоретичних дисциплін та з класу фортепіано з 08.11.2021 року; стягнути з Відділу культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення від роботи) за період часу з 08.11.2011 року по 01.03.2022 року у розмірі 121 265,04 грн., та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона працює на посаді викладача мистецької школи з теоретичних дисциплін та з класу фортепіано в Дитячій музичній школі № 9 м. Києва. У листопаді 2021 року вона зіткнулася із грубим порушенням її конституційного права на працю з боку відповідача-1, яке полягало у тому, що від неї незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та безпідставно обмежили її право працівника щодо повноцінної роботи. 09.11.2021 року відповідачем-1 їй було вручено наказ Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 08.11.2021 року № 98 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 », яким позивача з 08.11.2021 року відсторонено від виконання посадових викладача мистецької школи з теоретичних дисциплін та з класу фортепіано без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю в неї щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до усунення причин, що зумовили відсторонення. Зазначала, що в жодному документі, підписаному між нею та відповідачем, зобов`язання робити обов`язкові профілактичні щеплення з її боку немає, так само, які і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її від роботи з підстав відсутності профілактичних щеплень. Позивач вважає, що її було відсторонено від роботи незаконно, оскільки Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено перелік обов`язкових щеплень, у якому немає щеплення проти COVID-19, а ст. 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено такої підстави відсторонення від роботи як відмова працівника від щеплення. Наголошувала, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» не передбачено вакцинації проти COVID-19. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України позивачем нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення від роботи) за період часу з 08.11.2011 року по 01.03.2022 року у розмірі 121 265,04 грн. Посилаючись на вищевказані обставини, положення ст. ст. 3, 19, 32, 43 Конституції України, ст. ст. 46, 94, 233, 235 КЗпП України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928, наказ Міністерства охорони здоров`я України «Про проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 року № 595, практику Європейського суду з прав людини, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2021 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2021 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дитячої музичної школи № 9 м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 15.03.2022 року.

28.01.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Дитячої музичної школи № 9 м. Києва - Яковенка Є.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував, посилаючись на те, що на працівників відповідача поширюється дія наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», тому позивач підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19. Вказує, що директором Дитячої музичної школи № 9 м. Києва неодноразово було повідомлено колективу навчального закладу про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 та те, що працівники, які не щепляться проти COVID-19 протягом цього періоду, будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати. Так, в останнє повідомленням від 04.11.2021 року № 96 позивач була попереджена про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом. Крім того, представник відповідача зазначив, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має на меті відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин у такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Оскільки позивач є викладачем у Комунальному мистецькому навчальному закладі «Дитяча музична школа № 9» та підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19, або зобов`язана надати довідку щодо протипоказань до вакцинації, тому дії керівника навчального закладу щодо відсторонення позивача від роботи є законними та такими, що відповідають діючому законодавству.

02.02.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Відділу культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

02.02.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2022 року відповідь на відзив позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дитячої музичної школи № 9 в м. Києві про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи повернуто позивачу без розгляду.

02.02.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, без документів, зазначених у додатку до неї.

15.03.2022 року справу знято зі складу, у зв`язку із наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, суддів та працівників апарату суду через військову агресію Російської Федерації проти України, судове засідання призначено на 03.11.2022 року.

01.11.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання, без застосування електронного цифрового підпису, про відкладення розгляду справи.

03.11.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Дитячої музичної школи № 9 м. Києва - Яковенка Є.Ю. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2022 року клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Відділу культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено; залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дитячої музичної школи № 9 в м. Києві про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи в якості співвідповідача Відділ культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2, Відділ культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2022 року приєднано до матеріалів справи відзив відповідача-1 на позовну заяву; клопотання позивача про відкладення розгляду справи; заяву відповідача-1 про розгляд справи за його відсутності, та у зв`язку із залученням до участі у справі співвідповідача, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 06.03.2023 року.

06.03.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Можайкіної О.С. надійшли письмові пояснення, без застосування електронного цифрового підпису.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року, на підставі ч. 2 ст. 240 ЦПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 13.06.2023 року.

В судовому засіданні 13.06.2023 року представником позивача - адвокатом Голицею Т.І. подано заяву про зміну предмету позову, в якій остання просить поновити строк на подання заяви про зміну предмета позову; визнати незаконним та скасувати наказ Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 08.11.2021 року № 98 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 ; поновити ОСОБА_2 на роботі в Комунальному мистецькому навчальному закладі Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 на посаді викладача мистецької школи з теоретичних дисциплін та з класу фортепіано з 08.11.2021 року; стягнути з відповідача-2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення від роботи) за період часу з 08.11.2011 року по 01.03.2022 року у розмірі 121 265,04 грн., та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 13.06.2023 року поновлено позивачу строк для подачі заяви та приєднано до матеріалів справи заяву про зміну предмету позову; витребувано у відповідача-1 документи про поновлення позивача на роботі, довідку про середню заробітну плату позивача, та у зв`язку із витребуванням доказів, на підставі ч. 2 ст. 240 ЦПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 28.09.2023 року.

В судовому засіданні 28.09.2023 року представником відповідача-1 заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи наказу Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 01.03.2022 року № 18 про допуск ОСОБА_2 до роботи, довідку про доходи ОСОБА_2 від 10.11.2021 року № 45.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2023 року приєднано до матеріалів справи копію наказу Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 01.03.2022 року № 18 про допуск ОСОБА_2 до роботи, довідку про доходи ОСОБА_2 від 10.11.2021 року № 45; витребувано у відповідача-1 довідку про середню заробітну плату позивача, та, у зв`язку із витребуванням доказів, на підставі ч. 2 ст. 240 ЦПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 07.11.2023 року.

01.11.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Дитячої музичної школи № 9 м. Києва - Яковенка Є.Ю. надійшла заява про приєднання до матеріалів справи довідки про доходи ОСОБА_2 від 30.10.2023 року № 34 (із зазначенням середньоденної та середньомісячної заробітної плати).

В судове засідання 07.11.2023 року з`явились представник позивача, представник відповідача-1 та представник відповідача-2.

В судовому засіданні 07.11.2023 року представником позивача - адвокатом Голицею Т.І. подано клопотання про поновлення строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи копії наказу Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 23.09.2021 року № 78 «Про запровадження дистанційної роботи». Крім того, представником позивача зазначено про те, що докази понесених позивачем витрат на правову допомогу, у випадку задоволення позову, будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судом рішення у справі в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2023 року поновлено позивачу строк для подання доказів та приєднано до матеріалів справи довідку про доходи ОСОБА_2 від 30.10.2023 року № 34; копію наказу Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 23.09.2021 року № 78 «Про запровадження дистанційної роботи».

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову підстав та просила їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив в позові відмовити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, просив в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача-1 та представника відповідача-2, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_2 з 01.08.1980 року перебуває у трудових відносинах з Дитячою музичною школою № 9 м. Києва, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а. с. 10 - 12).

Наказом Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9 від 08.11.2021 року № 98 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 », ОСОБА_2 відсторонено без збереження заробітної плати від виконання посадових обов`язків за посадою викладач мистецької школи з теоретичних дисциплін та з класу фортепіано у зв`язку з відсутністю в неї щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до усунення причин, що зумовили відсторонення (а. с. 8).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Згідно ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (ст. 21 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).

У пунктах а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

За приписами ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно ч. ч. 5-7 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов`язані надати об`єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації та за згодою об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, зі змісту ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вбачається, що центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, може встановлюватись перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковому щепленню також проти інших (крім тих, які визначені у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб») інфекційних захворювань.

Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928 (далі - Перелік № 2153), чинного на час видання спірного наказу про відсторонення ОСОБА_2 від роботи, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі, спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

У Переліку № 2153 також зазначено, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928.

При цьому слід зазначити, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 року № 731)

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 року до 31.03.2022 року на території України карантин.

Відповідно до п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236», який набрав чинності з 08.11.2021 року, постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети. Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові від 10.03.2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

У постанові від 17.04.2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15.03.2012 року, заява № 24429/03).

У рішенні від 08.04.2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13, і 5 інших) Європейський суд з прав людини зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Як зазначає Європейський суд з прав людини, оспорюване втручання мало б опиратися на національне законодавство. Водночас закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю (наприклад, рішення від 15.11.2016 року у справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки», заяви № 28859/11 і № 28473/12).

Також у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство») від 09.07.1998 року № 12-рп/98 зазначено, що термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (ст. ст. 9, 19, 118, п. 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. У Кодексі законів про працю України термін «законодавство» в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що інформація про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 та про відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень, відповідачами була доведена до відома позивача.

Як визначено у ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, у порушення обов`язку, встановленого ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано доказів на підтвердження проходження нею обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, чи документу щодо медичних протипоказань та застережень до проведення їй такого профілактичного щеплення.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки позивач як працівник навчального закладу підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, проте відмовилася від щеплення та не надала документу щодо медичних протипоказань та застережень до проведення їй профілактичного щеплення, то керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх працівників цього наукового закладу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на законних підставах видав наказ про відсторонення позивача від роботи на підставі чинного законодавства, відтак позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування цього наказу відповідача задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд зазначає наступне.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Оскільки, під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Аналізуючи викладене, враховуючи, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від роботи задоволенню не підлягають, беручи до уваги те, що відсторонення від роботи є своєрідним призупиненням трудових правовідносин і на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, а чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, а також те, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а в позові відмовлено, то витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави.

Враховуюче викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 46, 94, 233, 235 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року № 1306/36928, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до Дитячої музичної школи № 9 м. Києва, Відділу культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи - відмовити.

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1: Дитяча музична школа № 9 м. Києва, вул. Дарвіна, буд. 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 05459677.

Відповідач-2: Відділ культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, вул. М. Омеляновича-Павленка, буд. 15, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 37451566.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 20.11.2023 року.

Суддя І.В. Григоренко