Ухвала

від 30.01.2024 по справі 26/95-09

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

30.01.2024 року м.Дніпро Справа № 26/95-09

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 (суддя Камша Н.М, м. Дніпро, повний текст ухвали складено 27.12.2023р.) прийнятої за результатами розгляду заяви ТОВ "Компанія "НОТАПС" про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС", м. Київ

до фізичної особи - підприємця Войного Олександра Валентиновича, смт. Васильківка

про стягнення 410 278, 05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.09р. у справі № 26/95-09 з відповідача фізичної особи - підприємця Войного Олександра Валентиновича, на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" стягнуто заборгованість з урахуванням судових витрат всього на суму 414 504,83грн.

На виконання вказаного вище рішення 11.06.2009р. Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ про примусове виконання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.14р. здійснено заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.09р. на правонаступника - ТОВ "Компанія "НОТАПС".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. заяву №10-1/11 від 10.11.2023 ТОВ "Компанія"НОТАПС" про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні - задоволено. Замінено боржника - фізичну особу-підприємця Войного Олександра Валентиновича, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виконавчому провадженні №51588300 щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2009 року по справі №26/95-09 на двох правонаступників:- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, 06.01.2024р., через систему "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_1 , в якій просила суд ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "НОТАПС" про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні. Одночасно, в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. у справі № 26/95-09 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 2422 грн. 40 коп.. Апелянту також роз`яснено, що в разі невиконання ухвали в строк, визначений в її резолютивній частині, щодо надання доказів сплати судового збору апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. у справі № 26/95-09 повернуто заявнику, на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

19.01.2024р., через систему "Електронний суд", ОСОБА_1 повторно звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження відмовити повністю. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.01.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №26/95-09. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. у справі № 26/95-09 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 26/95-09 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї матеріали, Центральний апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу залишити без руху, на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 2 ст. 256 ГПК України. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому, ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку, суд, з врахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р., Апелянт посилається на те, що повний текст оскаржуваної ухвали суду від 25.12.2023р. ним отримано 27.12.2023р..

Від ТОВ "Компанія "НОТАПС" до суду надійшли заперечення щодо відкриття апеляційного провадження, в яких Товариство просить суд відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Туманова Дениса Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2023 року по справі №26/95-09, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Туманова Дениса Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 р. по справі №26/95-09 повернути скаржнику без розгляду.

В обгрунтування своїх заперечень, Товаритсво посилається на наступне:

-представником ОСОБА_1 адвокатом Тумановим Денисом Сергійовичем на власний розсуд та власне трактування, здійснюючи підміну понять, не було надано доказів належного та повного виконання Ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 р. по справі №26/95-09 та неможливості дотримання норм/положень ГПК України під час подання вперше та одразу апеляційної скарги на Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. по справі №26/95-09;

-представником ОСОБА_1 адвокатом Тумановим Денисом Сергійовичем не надано жодних доказів та не наведено об`єктивних, таким, що не залежать від власної волі Апелянта, підстав, які можуть свідчити про поважність підстав пропуску процесуального строку скаржником не наведено. Доказів, які свідчили б про те, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії - не додано. Навпаки, самим же Апелянтом підтверджується факт допущення свідомого порушення та невиконання вимог Ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 р. по справі №26/95-09;

-можливість вчасного подання апеляційної скарги із дотриманням норм/положень ГПК України та усунення допущених раніше недоліків під час подання апеляційної скарги, виконання вимог Ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 р. по справі №26/95-09 залежить виключно від волевиявлення самого Апелянта, тобто має суб`єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку не вбачається.

- свідомо допущені Апелянтом раніше недоліки під час первісного подання апеляційної скарги на Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. по справі №26/95-09 залежали виключно від волі, свідомості, бажання та відношення самого ж Апелянта, жодних перешкод у належному виконані вимог Ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 р. по справі №26/95-09 перед Апелянтом не існувало;

-посилання Апелянта на підстави пропущення процесуального строку на подання апеляційної скарги на ухвалу у даній справі, не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

З огляду на викладене, ТОВ «Компанія «НОТАПС» у даному випадку вважає, що відсутні поважні підстави для поновлення процесуального строку та просить відмовити представнику ОСОБА_1 адвокату Туманову Денису Сергійовичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. по справі №26/95-09.

ТОВ «Компанія «НОТАПС» в обгрунтування своїх заперечень просить врахувати, що вказана правова позиція законодавця повністю узгоджена та відповідає (підтримана) також позицією Верховного Суду із даного питання, котра викладена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023р. по справі №908/314/18.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції ухвалено 25.12.2023р., повний текст ухвали було складено 27.12.2023р., отже останнім днем строку подання апеляційної скарги є 06.01.2024р..

Повний текст ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. був надісланий до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Туманова Д.С. 27.12.2023р. о 15:57 год..

Таким чином, граничний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 р. по справі №26/95-09 є 06.01.2024 року.

Всупереч нормам ГПК України, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. у даній справі, була надіслана Скаржником, через систему "Електронний суд", лише 19.01.2024р., про що свідчить відмітка всіх аркушах апеляційної скарги.

Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити заявнику на наступних положеннях.

За змістом ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовуються у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

У рішенні від 30 травня 2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03) від 3 квітня 2008 року 1608 зазначає (п. 41), що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також ЄСПЛ у своєму рішенні, вказуючи на порушення Україною п. 1 ст. 6 Конвенції, виходив з того, що національне законодавство України містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін процесу про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації, оскільки загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу.

Так, у п. 36 рішення у цій справі ЄСПЛ звернув увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять одну зі сторін у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справах «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» та «Авотіньш проти Латвії»). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі «Беер проти Австрії»).

Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

З урахуванням викладеного, поважність наведених у клопотанні Скаржником підстав пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги, на думку судової колегії, не є доведеною та мають суб`єктивний характер, оскільки залежали виключно від Скаржника.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються: 1)довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Отже, згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України обов`язок надсилання копій іншим учасникам справи покладається саме на апелянта.

Приписами ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Враховуючи відсутність відомостей про наявність у ОСОБА_2 зареєстрованого Електронного кабінету, скаржник зобов`язаний надати доказ надсилання іншим учасникам справи листом з описом вкладення копії поданої ним апеляційної скарги з доданими до неї документами.

Скаржником при поданні апеляційної скарги не подано доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу ОСОБА_2 , листом з описом вкладення.

Згідно з п. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, слід запропонувати скаржнику надати інші підстави для поновлення строку та докази направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу ОСОБА_2 , листом з описом вкладення.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати причини пропуску строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. у справі № 26/95-09 неповажними.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р. у справі № 26/95-09 залишити без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023р., ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі та доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу ОСОБА_2 , листом з описом вкладення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв