Рішення

від 23.01.2024 по справі 902/1177/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Cправа № 902/1177/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Донець Віти Олексіївни, 52510, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Дерезувате, РНОКПП НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амеліарт Україна", 21100, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Хмельницьке Шосе, будинок 82, офіс 606, ідентифікаційний код юридичної особи 39774748

про стягнення 44 424,31 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Добринь Я.О., згідно ордеру (у режимі відеоконференції)

від відповідача - адвокат Огородник О.М., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 08.09.2023 року надійшла позовна заява № 24/07-3 від 24.07.2023 (вх. № 1190/23 від 08.09.2023) Фізичної особи-підприємця Донець Віти Олексіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амеліарт Україна" про стягнення 44 424,31 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 1008 від 10.08.2021, у тому числі 28 732,95 гривень основного боргу, 10 458,79 гривень пені, 429,81 гривень 3% річних та 4 802,76 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 13.09.2023 судом постановлено позовну Фізичної особи-підприємця Донець Віти Олексіївни залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

21.09.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою від 25.09.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1177/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.10.2023 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 24.10.2023 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1177/23 на 21.11.2023 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

24.10.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 24.10.2023 (вх. № 01-34/10026/23 від 24.10.2023) про приєднання копій документів до матеріалів справи з додатками.

03.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 01.11.2023 (вх. № 01-34/10367/23 від 03.11.2023) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні 21.11.2023 представник відповідача подав клопотання № б/н від 21.11.2023 про витребування доказів, просив його задовольнити.

Ухвалою від 21.11.2023 судом клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Амеліарт Україна" про витребування доказів задоволено частково, витребувано у Волинської митниці інформацію та докази по справі, відкладено судове засідання з розгляду справи № 902/1177/23 по суті на 12.12.2023 о 14:00 год.

За результатами судового засідання 12.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати з огляду на відсутність витребуваних судом доказів постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1177/23 по суті на 26.12.2023 о 14:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

21.12.2023 до суду від Волинської митниці надійшов лист № 7.3-28-08/14974/34 від 05.12.2023 (вх. № 01-34/12278/23 від 21.12.2023) на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2023 року.

26.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 26.12.2023 (вх. № 01-34/12405/23 від 26.12.2023) про витребування доказів.

Ухвалою від 26.12.2023 судом задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Амеліарт Україна" про витребування доказів, витребувано докази та відкладено судове засідання з розгляду справи № 902/1177/23 по суті на 16.01.2024 о 12:00 год.

03.01.2024 до суду від Волинської митниці надійшов лист № 7.3-1/7.3-10-0218.19/15647 від 25.12.2023 (вх. № 01-34/56/24 від 03.01.2024) на виконання вимог ухвали суду від 18.12.2023 року.

За результатами судового засідання 16.01.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1177/23 по суті на 23.01.2024 об 11:20 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

16.01.2024 на електронну адресу суду від Волинської митниці надійшов лист (вх. № 01-34/500/24 від 16.01.2024) на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2023 року.

16.01.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення товарно-транспортної накладної до матеріалів справи (вх. № 01-34/509/23 від 16.01.2024).

18.01.2024 на поштову адресу суду від Волинської митниці надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2023 року (вх. № 01-34/607/24 від 18.01.2024).

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представники обох сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Фізична особа-підприємець Донець Віта Олексіївна звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амеліарт Україна" про стягнення 44 424,31 гривень заборгованості, у тому числі 28 732,95 гривень основного боргу, 10 458,79 гривень пені, 429,81 гривень 3% річних та 4 802,76 гривень інфляційних втрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.08.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Донець Вітою Олексіївною до Товариством з обмеженою відповідальністю "Амеліарт Україна" було укладено договір про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 1008 від 10.08.2021 року.

Для виконання умов договору № 1008 від 10.08.2021 року позивач уклав з ФОП Сулімовським В.Г. договір перевезення вантажу №ПР3162812238 від 31.01.2022, за умовами якого останній як перевізник взяв на себе обов`язок на замовлення експедитора (ФОП Донець В.О.) надати послугу з організації і виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а також у міжміських сполученнях по території України та здійснив відповідне перевезення вантажу відповідача.

У зв`язку із нездійсненням відповідачем оплати за надані послуги перевезення, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу у примусовому порядку.

Відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив укладення між сторонами договору про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 1008 від 10.08.2021 року та зазначив, що відповідно до заявки на організацію експедиційно - транспортних послуг №2 від 31.01.2022 року, відповідачем замовлено весь автомобіль для перевезення, що підтверджується графою - кількість місць, де відображаються прочерки і нічого не зазначено, а вказано, що замовлений автомобіль.

На думку відповідача, позивач мав здійснювати тільки перевезення товару відповідача. Разом з тим, експедитор всупереч цьому, самовільно, не попередивши відповідача додатково завантажив інший чужий товар у автомобіль, що перевозив вантаж відповідача і здійснив перевезення всього вантажу за рахунок відповідача.

Відповідач зазначає, що перевезення іншого вантажу у транспортному засобі, який був замовлений відповідачем без відома останнього, є порушенням зобов`язання з огляду на умови договору, за яким увесь транспортний засіб мав бути наданий для перевезення вантажу відповідача, а тому послуги, які надав експедитор не можуть коштувати повної вартості, яку заявлено у позовній заяві, а має коштувати як мінімум на 50% менше від зазначеної суми, оскільки фактично окрім перевезення вантажу відповідача здійснювалось перевезення вантажу третьої особи.

З урахуванням наведеного, відповідач у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

10 серпня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Донець Вітою Олексіївною (далі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амеліарт Україна" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 1008 (далі - договір) (т. 1 а.с. 8-13).

За умовами пункту 1.1. договору предметом цього договору є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником та експедитором при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно пункту 1.2. договору експедитор зобов`язується за винагороду, власними силами або із залученням третіх осіб організувати виконання визначених цим договором послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані експедитором послуги.

Відповідно до пункту 2.1. договору в рамках цього договору замовник і експедитор діють від свого імені, або за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори.

Пунктом 2.3. договору сторони передбачили, що на кожне окреме перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення і розглянуте в сукупності з цим договором.

Згідно пункту 2.4. договору підтвердженням факту надання послуги є акт виконаних робіт.

За умовами 3.1. договору до початку перевезення замовник направляє експедитору засобами електронного зв`язку транспортне замовлення (заявку), в якому повинна міститися наступна інформація: терміни і обсяги майбутніх перевезень; кількість і необхідний тип транспортних засобів; точні адреси місць навантаження та розвантаження вантажу; дані і час подачі транспортного засобу під навантаження; вага і вид вантажу; адреси вантажовідправника і вантажоодержувача із зазначенням контактних телефонів; адреси проведення митних формальностей при навантаженні та розвантаженні вантажу; термін доставки вантажу одержувачу; сума фрахту, форма і строки оплати за перевезення; інші особливості перевезення конкретного вантажу.

Відповідно до розділу 5 договору "Розрахунки" вартість послуг експедитора визначається в транспортному замовленні (заявці) і включає в себе всі понесені експедитором витрати по виконанню своїх зобов`язань відповідно до цього договору (пункт 2 розділу 5 договору).

Цей договір діє до 31.12.2021 року та набуває чинності з моменту його підписання. Якщо жодна із сторін не направила письмову заяву про розірвання договору за 30 днів до закінчення його дії, договір вважається пролонгованим на той же строк (п. 9.1. договору).

Для виконання умов договору про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 1008 від 10.08.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Донець Вітою Олексіївною (далі - експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Сулімовським Віктором Григоровичем (далі - перевізник) укладено договір перевезення вантажу № ПР3162812238 від 31.01.2022 (далі - договір № ПР3162812238) (т. 1 а.с. 44-46).

Відповідно до пункту 1.1. договору № ПР3162812238 згідно даного договору експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а також у міжміських сполученнях по території України.

За умовами пункту 2.1.1. договору № ПР3162812238 експедитор зобов`язався надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

У свою чергу перевізник за умовами пункту 2.2.7. договору № ПР3162812238 зобов`язався доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

Згідно пункту 8.2. договору № ПР3162812238 за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

На виконання умов договору № ПР3162812238 на підтвердження обставини виконання перевезення ФОП Сулімовським В.І. складено та підписано акт виконаних робіт № 1 від 08.02.2022 (т. 1 а.с. 55) та рахунок № 1 від 08.02.2022 (т. 1 а.с. 54) на оплату міжнародного перевезення вантажу авто НОМЕР_2 по маршруту: 61-362 Poznan, ul. Forteczna 12a, Asket (Польща) - Дніпропетровська область, смт. Томаківка (Україна), який оплачено позивачем 11.10.2022 року згідно платіжного доручення № 969 від 11.10.2022 року (т. 1 а.с. 56).

Також для виконання умов договору про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 1008 від 10.08.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Донець Вітою Олексіївною (далі - експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Павликом Антоном Петровичем (далі - перевізник) укладено договір перевезення вантажу № ПР3291107355 від 31.01.2022 (далі - договір № ПР3291107355) (т. 1 а.с. 94, 95).

Відповідно до пункту 1.1. договору № ПР3291107355 згідно даного договору експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а також у міжміських сполученнях по території України.

За умовами пункту 2.1.1. договору № ПР3291107355 експедитор зобов`язався надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

У свою чергу перевізник за умовами пункту 2.2.7. договору № ПР3291107355 зобов`язався доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

Згідно пункту 8.2. договору № ПР3291107355 за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

На виконання умов договору № ПР3291107355 на підтвердження обставини виконання перевезення ФОП Павликом А.П. складено та підписано акт виконаних робіт № 1 від 08.02.2022 (т. 1 а.с. 96) та рахунок № 1 від 08.02.2022 (т. 1 а.с. 98, зворотна сторона) на оплату міжнародного перевезення вантажу авто НОМЕР_2 по маршруту: 61-362 Poznan, ul. Forteczna 12a, Asket (Польща) - Дніпропетровська область, смт. Томаківка (Україна).

31.01.2022 на виконання умов договору про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 1008 від 10.08.2021 року між ФОП Донець В.О. та ТОВ "Амеліарт Україна" була оформлена заявка №2 від 31.01.2022, в якій погоджено істотні умови перевезення, а саме: назва вантажу - обладнання для брикетування; вага - 0,8 т; дата завантаження 04.02.2022; вартість перевезення - 900 евро, по курсу НБУ на момент розвантаження, по території Польщі -Познань-ПП Дорогуск-Ягодин - 400 EUR, по території України, ПП Ягодин - Дорогуск - смт. Томаківка Дніпропетровська область - 500 EUR; дата розвантаження - 07-08.02.2022; марка, № а/м, № п/п - Мерседес НОМЕР_2 , водій Сулімовський Віктор Григорович (т.1 а.с. 14).

Обставина щодо погодження сторонами та надіслання на електронну адресу позивача вказаної заявки відповідачем не заперечується. Про замовлення перевезення згідно заявки № від 31.01.2022 року зазначено також у відзиві відповідача.

Як вбачається з СМR № 815596 перевізник отримав від Asket (Польща) від імені ТОВ "Амеліарт Україна" вантаж для перевезення 03.02.2022 (графа 1-4, 6-9, 16, 21, 22, 23 СМR), перевіз та передав вантажоотримувачу ТОВ "Амеліарт Україна" 08.02.2022 р. (графа 24 СМR). Відправник згідно вказаної накладної - Asket (Польща) від імені ТОВ "Амеліарт Україна", перевізник ФОП Павлик А.П., автомобільний транспорт - НОМЕР_2 , вантажоотримувач - ТОВ "Амеліарт Україна" (т. 1 а.с. 81).

На підтвердження надання послуги за договором та заявкою ФОП Донець В.О. складено акт надання послуг № 32 від 08.02.2022 про надання ТОВ "Амеліарт Україна" транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень Польща, м. Познань-Україна, Дніпропетровська область, смт. Томаківка, а/м Мерседес НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , права ВХХ 295910 на суму 28732,95 гривень (т. 1 а.с. 17).

Згідно рахунку на оплату № 21ДОН від 08.02.2022 вартість наданих транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень Польща, м. Познань-Україна, Дніпропетровська область, смт. Томаківка, а/м Мерседес НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , права ВХХ 295910, що підлягає оплаті складає 28732,95 гривень (т. 1 а.с. 18).

09.02.2022 року вказані рахунок на оплату наданих послуг перевезення та акт надання послуг позивачем надіслано на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 34).

Обставина щодо надіслання позивачем рахунку та акту на електронну адресу відповідача, використання електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 під час обміну документами відповідачем не заперечується.

Отримання вказаних рахунку та акту відповідачем за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 не заперечується та підтверджується листом відповідача № 10-23 від 22.03.2022 року у якому відповідачем зазначено про затримку виконання обов`язку по оплаті рахунка № 21ДОН від 08.02.2022 року у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин через введення воєнного стану в Україні (т. 1 а.с. 22).

З огляду на не оплату відповідачем наданих позивачем послуг позивачем надіслано відповідачу претензію № 15082022 від 15.08.2022 з вимогою оплатити надані транспортно-експедиційні послуги та копіями рахунку на оплату наданих послуг, СМR - накладної, акту надання послуг (т. 1 а.с. 20, 21, 36).

Відповіді на претензію, доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.

16.02.2023 позивачем надіслано відповідачу оригінали рахунку фактури експедитора, СМR - накладної, акту виконаних робіт та листа-вимоги (т. 1 а.с. 16-19).

У зв`язку із не оплатою відповідачем наданих транспортно-експедиторських послуг, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 44 424,31 гривень заборгованості, у тому числі 28 732,95 гривень основного боргу, 10 458,79 гривень пені, 429,81 гривень 3% річних та 4 802,76 гривень інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 1008 від 10.08.2021 року 44 424,31 гривень заборгованості, у тому числі 28 732,95 гривень основного боргу, 10 458,79 гривень пені, 429,81 гривень 3% річних та 4 802,76 гривень інфляційних втрат.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням умов вказаного договору, а саме надання позивачем послуг перевезення, їх прийняття та оплата відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (стаття 909 ЦК України).

Частиною 1 статті 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Положеннями абзаців 2, 3 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно приписів статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).

У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі-Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції).

Згідно пункту 3.3. договору про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 1008 від 10.08.2021 року умови, прямо обумовлені в конкретному транспортному замовленні (заявці), мають переважне право по відношенню до умов цього договору. Приймання-передача вантажу до перевезення проводитися між сторонами шляхом складання актів приймання-передачі ватажу, ТТН, СМR, або інших обопільних транспортних документів, що відображають факт передачі вантажу, його вартість, відправника, одержувача і т.д.

Пунктом 3 розділу 5 договору визначено, що підставою для оплати замовником послуг експедитору є оригінал рахунку фактури експедитора (в одному примірнику) та оригінал СМR - накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу (в одному примірнику) та оригінали акту виконаних робіт.

Згідно пункту 4 розділу 5 договору термін оплати послуги експедитора не може перевищувати 30 календарних днів з моменту отримання замовником документів, зазначених в пункті 5.3. справжньої угоди.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем на замовлення відповідача надано транспортно-експедиторську послугу з перевезення вантажу за маршрутом Польща, Познань-ПП Дорогуск-Ягодин - Україна, ПП Ягодин - Дорогуск - смт. Томаківка Дніпропетровська область.

Перевезення та передача вантажу вантажоодержувачу підтверджується оформленою належним чином міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 815596 (т. 1 а.с. 81) та після завершення рейсу актом надання послуг № 32 від 08.02.2022 (т. 1 а.с. 17).

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

09.02.2022 року позивачем надіслано на електронну адресу відповідача рахунок на оплату № 21ДОН від 08.02.2022, акт надання послуг № 32 від 08.02.2022.

Отримання вказаних рахунку та акту відповідачем не заперечується та підтверджується листом відповідача № 10-23 від 22.03.2022 року у якому відповідачем зазначено про затримку виконання обов`язку по оплаті рахунка № 21ДОН від 08.02.2022 року у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин через введення воєнного стану в Україні (т. 1 а.с. 22).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги перевезення в сумі 28 732,95 гривень належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів сплати заборгованості за надані послуги перевезення у розмірі 28 732,95 гривень матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за надані послуги перевезення у сумі 28 732,95 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 1008 від 10.08.2021 року в частині повної та своєчасної оплати вартості перевезення, а тому ФОП Донець В.О. обґрунтовано звернулася з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 28 732,95 гривень, відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 28 732,95 гривень.

Доводи відповідача зазначені у відзиві на позов щодо перевезення позивачем крім вантажу відповідача вантажу інших осіб за рахунок позивача судом відхиляються як необгрунтовані, оскільки вказані обставини спростовуються наданою на вимогу ухвали суду від 26.12.2023 Волинською митницею інформацією (т. 1 а.с. 170-172).

Зокрема ухвалою від 26.12.2023 судом було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано у Волинської митниці інформацію та докази на її підтвердження щодо наявності вантажів на адресу різних отримувачів у транспортному засобі ДНЗ НОМЕР_2 , який перетинав митний кордон України у період з 04.02.2022 по 08.02.2022 через пункт пропуску Ягодин - Дорогуськ (UA205020) Волинської митниці Держмитслужби.

Згідно наданої Волинською митницею інформації в автоматизовані системі митного оформлення "Інспектор" (АСМО "Інспектор") наявна інформація щодо здійснення пропуску на митну територію України вантажу, що ввозився 05.02.2022 по вантажному напрямку м/п "Ягодин" транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_2 по митній декларації № UA401000/2022/900848 від 04.02.2022року. Отримувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Амеліарт Україна", код ЄДРПОУ: 39774748.

До вказаного листа долучено копії інформації щодо перетину 05.02.2022 митного кордону України, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 815596, INVOICE: Е00002/22/02-05, з яких не вбачається здійснення перевізником перевезення вантажу іншої особи, окрім вантажу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Амеліарт Україна".

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 458,79 гривень пені, 429,81 гривень 3% річних та 4 802,76 гривень інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 4 статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями пункту 8 розділу 6 договору сторони погодили, що якщо оплата проводиться пізніше термінів, зазначених у п. 5.4., то замовник зобов`язаний оплатити вартість наданих експедитором послуг (інших належних експедиторові платежів) плюс пеню 0,2 % від зазначеної вартості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути нараховано пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14.

На підставі умов договору позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за період з 09.02.2022 по 09.08.2022.

Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 10458,79 гривень.

Водночас, у спірних правовідносинах за прострочення виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений сторонами в договорі не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у періоді, за який нараховується пеня.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 господарський суд з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд встановив його часткову помилковість з огляду на неврахування позивачем положень статей 253, 254, 255, 259 ЦК України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Приймаючи до уваги пункти 3.3., 5.3., 5.4. договору остаточний розрахунок за отримані транспортно-експедиційні послуги повинен був здійснений замовником з відстрочкою платежів на 30 календарних днів з моменту отримання замовником акту та рахунку на оплату (09.02.2022 року). Таким чином прострочення з оплати виникло з 12.03.2022 року.

Висновок суду щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14.08.2018 року у справі № 909/227/16, від 25.04.2018 року у справі № 815/4720/16.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді нарахування за кожен день прострочення складає 3 983,25 гривень.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обгрунтованими в сумі 3 983,25 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 6 475,54 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Із розрахунку позивача вбачається, що позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних за період з 09.02.2022 по 09.08.2022 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при здійсненні нарахувань позивачем не враховано положень статей 253, 254, 255, 259 ЦК України.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 12.03.2022 по 09.08.2022, суд дійшов висновку, що сума 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов`язання становить 356,60 гривень 3% річних та 4274,64 гривень інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 356,60 гривень 3% річних та 4274,64 гривень інфляційних втрат, в іншій частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 73,21 гривень та інфляційних втрат у розмірі 528,12 гривень слід відмовити у зв`язку із їх необгрунтованістю.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 37 347,44 гривень заборгованості, у тому числі 28 732,95 гривень основного боргу, 3 983,25 гривень пені, 4 274,64 гривень інфляційних втрат, 356,60 гривень 3% річних, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 1028 від 25.04.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 гривень розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2256,44 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 427,56 гривень слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амеліарт Україна" (21100, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Хмельницьке Шосе, будинок 82, офіс 606, ідентифікаційний код юридичної особи 39774748) на користь Фізичної особи-підприємця Донець Віти Олексіївни (52510, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Дерезувате, РНОКПП НОМЕР_1 ) 37 347,44 гривень (тридцять сім тисяч триста сорок сім гривень, 44 копійки) заборгованості, у тому числі 28 732,95 гривень основного боргу, 3 983,25 гривень пені, 4 274,64 гривень інфляційних втрат, 356,60 гривень 3% річних та 2 256,44 гривень (дві тисячі двісті п`ятдесят шість гривень, 44 копійки) судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 475,54 гривень пені, 528,12 гривень інфляційних втрат та 73,21 гривень 3% річних - відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 427,56 гривень залишити за позивачем.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст рішення складено 29 січня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 52510, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Дерезувате, представнику позивача, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

3 - відповідачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС.