Рішення

від 30.01.2024 по справі 904/5360/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5360/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42086719)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбудтранс" (51412, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Терьошкіна, буд. 9; ідентифікаційний код 33792646)

про стягнення 30 316 грн. 93 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5051/23 від 10.10.2023) про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбудтранс" 30 316 грн. 93 коп., що складає 28 294 грн. 55 коп. - заборгованості за електричну енергію, спожиту у жовтні 2022 та листопаді 2022 за договором від 30.11.2018 №221 про постачання електричної енергії споживачу, 612 грн.12 коп. - 3% річних та 1 410 грн. 26 коп. - інфляційних нарахувань.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 147 грн. 20 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач у заяві/клопотанні (вх.№876/24 від 08.01.2024) інформує суд, що з 11.12.2023 внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та змінено місцезнаходження позивача на нову адресу: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 51412, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Терьошкіна, буд. 9, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.72).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 16.08.2022, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 09.11.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.49-53)

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості в період з ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 13.10.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 30.01.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Правове регулювання правовідносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII та Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" у відповідності із Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 постачає електричну енергію споживачам.

У червні 2018 позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №429) (а.с.8-9).

Пунктом 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до пункту 3.1.9 ПРРЕЕ (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Згідно з пунктом 3.2.5 ПРРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Як вбачається, відповідач приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу, шляхом подання заяви-приєднання, на умовах індивідуальної комерційної пропозиції (ІКП) "Періодична" (далі - Комерційна пропозиція) (пункт-11-15).

Отже, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбудтранс", як споживачем, було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 30.11.2018 №221 (надалі - Договір) (а.с.34-40).

Пунктом 2.1 Договору визначено, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору

Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але у будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору (пункт 3.1 Договору).

Як вбачається з Комерційної пропозиції початок постачання електричної енергії - з січня 2019.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Відповідно до пункту 5.5 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно пункту 4.1. ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

У відповідності до пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів) та сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з пунктом 4.8 ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (пункт 5.7 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Комерційної пропозиції остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання має здійснюватися споживачем не пізніше, ніж на 5 робочій день після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 6.1 Комерційної пропозиції розрахунок за фактичну відпущену спожиту електричну енергію формується споживачем самостійно в сервісі "Особовий кабінет" з моменту реєстрації споживача в сервісі не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. У разі неотримання рахунку споживачем в центрі обслуговування або у сервісі "Особовий кабінет", постачальник на четвертий робочий день після закінчення розрахункового періоду направляє рахунок клієнту на електронну адресу споживача, зазначену в заяві-приєднання (в такому випадку датою отримання рахунку вважається дата направлення постачальником електронного листа).

Відповідно до пункту 6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачеві електричну енергію, що підтверджується інформацією про обсяги споживання (додатки №№1, 2 до листа від 24.08.2023 №67/12568, які надавалися оператором системи розподілу (виконує функції адміністратора комерційного обліку), АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, та глави 9.14 Розділу IX, глави п. 12.4 Розділу XII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, а саме:

- за жовтень 2022 спожито 3 808 кВт*год (а.с.17);

- за листопад 2022 спожито 1 995 кВт*год. (а.с.16).

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії позивачем сформовано та видано рахунки за період жовтень 2022 - листопад 2022 на загальну суму 37 020 грн. 94 коп., а саме:

- від 01.11.2022 №221 (за жовтень 2022) на суму 24 333 грн. 53 коп. (а.с.23);

- від 06.12.2022 №221 (за листопад 2022) на суму - 12 687 грн. 41 коп. (а.с.21).

Рахунок та акт прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2022 отриманий споживачем в сервісі "Особовий кабінет", за листопад 2022 - нарочно в центрі обслуговування клієнтів, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та печатка останнього на вказаних документах (а.с.18-19).

Також акт прийняття-передавання за жовтень 2022 та рахунок направлені на електронну адресу відповідача 06.10.2023 (а.с.25).

Позивач стверджує, що відповідачем 26.09.2022 лише частково проведено сплату за розрахунковий період - жовтень 2022 на суму 8 726 грн. 39 коп.

У зв`язку з чим, за розрахункові періоди жовтень 2022, листопад 2022 заборгованість відповідача складає 28 294 грн. 55 коп. (37 020 грн. 94 коп. - 8 726 грн. 39 коп.).

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 31.03.2022 №24/554 на суму 28 294 грн. 55 коп. (а.с.30-32).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором, проте сплата відповідачем проведена лише частково, у зв`язку з чим у відповідача склалася заборгованість перед позивачем за період жовтень 2022 - листопад 2022 в розмірі 28 294 грн. 55 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції - чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: зокрема, про постачання електричної енергії споживачу (пункт 14).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із статтею 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 5.7 та пункту 5.1 Комерційної пропозиції строк оплати, наданих за Договором послуг, є таким, що настав, а саме:

- за рахунком від 01.11.2022 №221 (за жовтень 2022) на суму 24 333 грн. 53 коп. - 10.11.2022 (рахунок отримано 03.11.2011 + 5 робочих днів);

- за рахунком від 06.12.2022 №221 (за листопад 2022) на суму - 12 687 грн. 41 коп. - 13.12.2022 (рахунок отримано 06.12.2022 + 5 робочих днів).

Як вбачається, позивач стверджує, що відповідачем частково проведено сплату за спожиту електричну енергію у жовтні 2022 на суму 8 726 грн.39 коп.

На момент розгляду справи доказів сплати заборгованості перед позивачем, відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Отже, залишок заборгованості за спожиту електричну енергію у період жовтень 2022 - листопад 2022 складає 28 294 грн. 55 коп. (37 020 грн. 94 коп. - нараховано - 8 726 грн. 39 коп. - сплачено).

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 28 294 грн. 55 коп. - заборгованості за спожиту електричну енергію за період жовтень 2022 - листопад 2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати за спожиту електричну енергію у розмірі 612 грн. 12 коп. за загальний період з 11.11.2022 по 15.08.2023 включно, а також здійснено інфляційні нарахування в розмірі 1 410 грн. 26 коп. за загальний період з 01.01.2023 по 30.06.2023 включно.

При перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем у розрахунку за жовтень 2022 помилково зазначено суму заборгованості для розрахунку - 24 333 грн. 53 коп. (без урахування сплати на суму 8 726 грн. 39 коп.), проте при розрахунках позивачем фактично застосовану правильну суму заборгованості в розмірі 15 607 грн. 14 коп. (з урахуванням сплаченої суми в розмірі 8 726 грн. 39 коп.).

Враховуючи викладене, суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що фактично позивачем здійснено нарахування за жовтень 2022 за період з грудня 2022 по жовтень 2023 включно, за листопад 2022 за період з січня 2023 по червень 2023 включно.

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 684 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42086719) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбудтранс" (51412, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Терьошкіна, буд. 9; ідентифікаційний код 33792646) про стягнення 30 316 грн. 93 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбудтранс" (51412, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Терьошкіна, буд. 9; ідентифікаційний код 33792646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42086719) 28 294 (двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. 55 коп. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 612 (шістсот дванадцять) грн. 12 коп. - 3% річних, 1 410 (одна тисяча чотириста десять) грн. 26 коп. - інфляційних нарахувань та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

30.01.2024