Рішення

від 23.01.2024 по справі 906/1468/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1468/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Добровінська В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Шевченківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс-СВ"

про стягнення 172894,46 грн.

за участю представника позивача: Тарнавський А.В. - адвокат, діє на підставі ордера серія АІ №1489410 від 06.11.2023 (присутній в судовому засіданні до перерви у зв`язку з повітряною тривогою)

Процесуальні дії по справі.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Шевченківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс-СВ" 172894,46 грн., з яких: 123500,00 грн. - заборгованість, 43936,27 грн. - пеня, 2750,84грн. - 3% річних та 2707,79 грн. - інфляційні.

Ухвалою від 13.11.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 13.12.2023р.

07.12.2023 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.24-29).

Ухвалою суду від 13.12.2023р. розгляд справи відкладено на 23 січня 2024р.

26.12.2023р. від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.34-37).

В судовому засіданні 23.01.2023 р. суд оголошував перерву до закінчення повітряної тривоги, яка була оголошена з 14: 49 год. до 17:42 год.

23.01.2024р. представником позивача, під час оголошеної судом перерви, було подано заяву про продовження розгляду справи за його відсутності (а.с.40).

Також, представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на правничу допомогу та копію розписки про отримання товару (а.с.41-47).

В судовому засіданні 23.01.2024р. судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки №09/22 від 09.09.2022 року позивач придбав у відповідача товар на загальну суму 285000,00 грн.

Позивач за отриманий товар сплатив відповідачу 170000,00 грн.

За домовленістю сторін, у зв`язку з неможливістю використовувати товар у виробничому процесі, позивач 09.02.2023 року повернув відповідачу частину товару на суму 238500,00 грн.

Вказує, що відповідач кошти в сумі 123500,00 грн. за товар не повернув.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував до стягнення з відповідача 2750,84грн. 3% річних та 2707,79 грн. інфляційних. Також, позивачем заявлено до стягнення 43936,27 грн. пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив позовні вимоги, вказав, що між сторонами дійсно велись перемовини щодо повернення частини обладнання, в результаті яких досягли згоди щодо належної якості обладнання і відсутності необхідності щодо його повернення. Зазначив, що у відповідача відсутні документи щодо повернення обладнання, а саме накладна від 09.02.2023р..

Вважає необгрунтованою визначену позивачем до стягнення суму 123500,00 грн., а також здійснені на неї нарахування сум річних, інфляційних та пені.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2024р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений шляхом направлення ухвали суду від 13.12.2023р. на поштову адресу товариства та отримана 23.12.2023р. (роздруківка про отримання на а.с.39).

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалася, тому суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

09.09.2022р. між Державним Підприємством "Дослідне господарство "Шевченківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросервіс-СВ" (постачальник) було укладено договір поставки №09/22, згідно п.п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця обладнання (надалі за текстом - товар), який передається по видатковій накладній товару на об`єкт покупця, що знаходиться за адресою: 09832, Київська обл., Тетіївський рн., село Денихівка, вул.Робітнича, буд.1, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його вартість на умовах і в розмірах, передбачених цим договором (а.с.14-15).

Відповідно до п.3.2 договору загальна вартість договору становить 285000,00 грн.

Згідно п.п.4.1.1 договору попередня оплата у розмірі 60% від ціни договору, що становить 171000,00 грн. здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Кінцева оплата у розмірі 40% від ціни договору, що становить 114000,00 грн. здійснюється покупцем на момент передачі обладнання покупцю (п.п.4.1.2).

Додатком №1 до договору сторони затвердили перелік товару, який має бути поставлений покупцю (а.с.9).

Згідно платіжної інструкції №14446 від 21.09.2022р. позивач сплатив відповідачу 150000,00 грн., згідно платіжної інструкції №14726 від 17.10.2022р. - 20000,00 грн. (а.с.10).

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000023 від 02.11.2022р. відповідач передав позивачу товар на загальну суму 285000,00 грн. (а.с.11), а саме:

1. Блок керування 1 штука - вартістю 23 333,33 гривень без ПДВ;

2. Вентилятор осьовий 1 кВт на 50 тис.м.куб. 1 штука - вартістю 53333,34 гривень без ПДВ;

3. Кожух теплогенератора ТАУ 0,75 1 штука вартістю-38750,00 гривень без ПДВ;

4. Пальник дизельний 120-550 кВт 1 штука - вартістю 122 093,33 гривень без ПДВ.

На підставі накладної повернення постачальнику №1 від 09.02.2023р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 238500,00 грн. (а.с.13), а саме:

1. Блок керування 1 штука - вартістю 23 333,33 гривень без ПДВ;

2. Вентилятор осьовий 1 кВт на 50 тис.м.куб. 1 штука - вартістю 53333,34 гривень без ПДВ;

3. Пальник дизельний 120-550 кВт 1 штука - вартістю 122 093,33 гривень без ПДВ.

Накладну зі сторони відповідача підписано директором Мазяр В.П., який діяв на підставі довіреності №1 від 09.02.2023р. (а.с.12), та завірено печаткою товариства.

Вважаючи, що у ТОВ "Агросервіс-СВ" утворився борг за повернутий товар, Державне підприємство "Дослідне господарство "Шевченківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс-СВ" 172894,46 грн., з яких: 123500,00 грн. - заборгованість, 43936,27 грн. - пеня, нарахована за період з 01.02.2023р. по 06.11.2023р., 2750,84 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 09.02.2023р. по 06.11.2023р. та 2707,79 грн. - інфляційні за лютий-вересень 2023р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено судом, між сторонами на підставі договору поставки №09/22 від 09.09.2022р. виникли правовідносини з поставки товару і відповідач, як постачальник, 02.11.2022 р. поставив позивачу, як покупцю, товар в кількості чотирьох одиниць (блок керування; вентилятор осьовий; кожух теплогенератора ТАУ 0,75; пальник дизельний) на загальну суму 285000,00 грн., який оплочений останнім в сумі 170000,00 грн.

09.02.2023 р. сторонами підписано накладну на повернення постачальнику №1 трьох одиниць товару (блок керування; вентилятор осьовий; пальник дизельний) на суму 238500,00 грн.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається виявлення позивачем недоліків поставленого відповідачем товару або зауважень щодо якості, комплектності, а за твердженням позивача таке повернення відбулося, у зв`язку з неможливістю використовувати обладнання у власному виробничому процесі, суд дійшов висновку, що в результаті повернення товару, між сторонами виникли інші правовідносини поставки товару, відмінні від договору поставки №09/22 від 09.09.2022р.

Такі правовідносини виникли у спрощений спосіб на підставі накладної повернення постачальнику №1 від 09.02.2023р., в яких позивач набув статус постачальника товару, а відповідач - покупця.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки договір укладено у спрощений спосіб і сторонами не визначено строк оплати товару, тому відповідач вартість товару в сумі 238500,00 грн. за накладною повернення постачальнику № 1 від 09.02.2023 р. мав оплатити товар в день його отримання - 09.02.2023р.

Разом з тим, врахувавши свою заборгованість перед відповідачем за договором поставки №09/22 від 09.09.2022р. в сумі 115000,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача 123500,00 грн., що не суперечить приписам ст.601 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що накладна на повернення від 09.02.2023 р. підписана директором відповідача Мазяр В.П. та скріплена печаткою товариства. На отримання товару Мазяр В.П. було видано довіреність №1 від 09.02.2023р., яка також засвідчена печаткою товариства.

Верховний Суд у своїх постановах від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 виклав правову позицію, згідно якої, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Відповідач на спростування доводів позивача лише обмежився поясненнями про неотримання товару і не подав доказів втрати, псування або заміни печатки ТОВ "Агросервіс-СВ", як і не подав доказів, що підпис на накладній на повернення товару від 09.02.2023 р. виконано не уповноваженою особою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що факт повернення товару відповідачу підтверджено належними доказами, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 123500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2750,84 грн. 3% річних, нарахованих за період з 09.02.2023р. по 06.11.2023р. та 2707,79 грн. інфляційних за лютий-вересень 2023р., суд дійшов наступних висновків.

Застаттею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки (а.с.2-3), суд встановив, що нарахування інфляційних є обґрунтованим і відповідає чинному законодавству, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 2707,79 грн. інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

При обрахунку 3% річних позивачем невірно визначено початок прострочення відповідача та здійснено нараховування з 09.02.2023р., в той час як прострочення боржника виникло з 10.02.2023р.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 10.02.2023р. по 06.11.2023р. на суму боргу 123500,00 грн. суд встановив, що її розмір складає 2740,68 грн. і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

В стягненні 10,16 грн. 3% річних суд відмовляє, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Щодо стягнення з відповідача 43936,27 грн. пені, нарахованої за період з 01.02.2023р. по 06.11.2023р. суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно дост.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, оскільки письмовий договір сторонами на повернення товару не укладався, відповідно не обумовлювалась відповідальність за несвоєчасно проведені розрахунки та її розмір, тому підстави для стягнення пені в сумі 43936,27 грн. за несвоєчасно проведені розрахунки відсутні.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 43936,27 грн. пені суд відмовляє.

Згідно зіст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно дост.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 128948,47 грн., з яких: 123500,00 грн. заборгованості, 2740,68 грн. 3% річних, 2707,79 грн. інфляційних.

В стягненні 43936,27 грн. пені та 10,16 грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.3 вказаної статті, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Про правомірність обрахунку судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, у випадку подання до суду документів через підсистему "Електронний суд" вказує і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 року у справі №916/228/22.

Враховуючи викладене, оскільки позовна заява у цій справі подана в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", сума судового збору за подання даного позову складає 2147,20 грн. (2684,00 грн. х 0,8).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 128948,47 грн., у відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, на відповідача покладається судовий збір в сумі 1601,43 грн.

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2489 від 31.10.2023.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За відсутності клопотання позивача, суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує наступне.

Згідно ч.4ст.129 ГПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст.123 ГПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач у позовній заяві вказував попередній орієнтовний розмір правничих витрат 23644,72 грн., які складаються з 15000,00 грн. за складання позовної заяви та 8644,72 грн. - гонорар за стягнення боргу, та надав копії договору №22/02/23 про надання правової допомоги від 22.02.2023р., укладеного з адвокатом Тарнавським В.А., ордеру адвоката від 06.11.2023р. (а.с.6-7, 8).

23.01.2024р. позивачем подано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22500,00 грн., а саме акти прийняття-передачі наданих послуг №12/12/ДП від 12.12.2023р. на суму 15000,00 грн. за написання позовної заяви, №1/24/ДП від 22.01.2024р. на суму 7500,00 грн. за написання відповіді на відзив та участь в судових засіданнях (а.с.43, 44) та докази оплати вказаної суми (платіжні інструкції на а.с.45, 46).

Згідност.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4статті 126 ГПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.5ст.129 ГПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Слід вказати, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертоїстатті 126 ГПК Україниможливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат на правничу допомогу в сумі 22500,00 грн.

Зокрема, адвокатом Тарнавським В.А. були складені та підписані позовна заява, відповідь на відзив, окрім того адвокат приймав участь усудових засіданнях 13.12.2023р., 23.01.2024р.

Разом з тим, суд звертає увагу, що спір у даній справі є незначної складності, написання позовної заяви не потребувало здійснення значних розрахунків або витребування та опрацювання великого обсягу доказів тощо.

Позовна заява складена обсягом 7 друкованих сторінок, значну частину тексту позову складають норми права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що справедливими і співрозмірними буде вартість послуги з написання позовної заяви в сумі 12000,00 грн.

Аналогічним чином відповідь на відзив складається з норм права, не містить нових обставин або посилань на нові докази, позивач фактично повторив власну позицію з приводу виниклого з відповідачем спору, викладену у позовній заяві.

Суд звертає увагу, що подання відповіді на відзив не є обов`язковою процесуальною дією, а фактично надає позивачу можливість спростувати заперечення відповідача та подані ним докази.

В даному випадку позивач продублював власні доводи, викладені в позовній заяві, а тому суд не вбачає необхідності в поданні відповіді на відзив та вважає безпідставним включення вартості вказаної послуги до витрат, які підлягають покладенню на відповідача.

Відносно участі адвоката в судових засіданнях, суд вважає, що розумною вартістю послуги участі адвоката в судовому засіданні є 1500,00 грн. за одне судове засідання.

Оскільки адвокат позивача приймав участь в двох судових засіданнях, вартість таких послуг становить 3000,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи є неспіврозмірними та достатньо завищеними, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді.

Зважаючи на принцип справедливості, суд вважає, що співмірною сумою за надання адвокатом професійної правничої допомоги, до якої входить написання позову та участь в двох засіданнях є вартість адвокатських послуг в розмірі 15000,00 грн.

З огляду на приписи ч.4 ст.129 ГПК України та враховуючи часткове задоволення позову, пропорційною розміру задоволених позовних вимог буде сума витрат на професійну правничу допомогу 11187,33 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

У відшкодуванні 11312,67 грн. витрат на правничу допомогу суд відмовляє.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс-СВ" (12324, Житомирська обл., Житомирський рн., с.Буки, вул.Кованська, 15а, код ЄДРПОУ 22049811)

на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Шевченківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (09832, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Денихівка, вул. Гагаріна, 5, код ЄДРПОУ 00497696)

- 123500,00 грн. - заборгованість,

- 2740,68 грн. - 3% річні;

- 2707,79 грн. - інфляційні;

- 1601,43 грн. - судовий збір;

- 11187,33 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.01.24

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

- позивачу (через Електронний суд)

2 - відповідачу (рек. з пов.)