Рішення

від 26.01.2024 по справі 908/3496/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/279/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2024 Справа № 908/3496/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (електронна пошта: info@etg.com.ua; вул. Івана Мазепи, буд. 6, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 36716332)

До відповідача: Комунального закладу "Орлівська загальноосвітня школа I-III ступенів" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (електронна пошта: orlovka07@gmail.com; вул. Шкільна, буд. 53, с. Орлівка, Запорізька область, 72143; код ЄДРПОУ 26291242)

про стягнення 197 574,34 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

23.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" до Комунального закладу "Орлівська загальноосвітня школа I-III ступенів" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області про стягнення 197 574,34 грн.

23.11.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3496/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 21.12.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 26.01.2024 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (Постачальник) та Комунальним закладом «Орлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (Споживач) укладений договір № ЕЗ-100/2021 від 11.01.2022 (Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався продати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач - оплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов Договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. На виконання Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв електричну енергію за період з січня по березень 2022 включно у загальному обсязі 36 087 кВт*год. на суму 197 574,34 грн. В порушення умов договору відповідач оплату за отриману електроенергію не здійснив. На підставі викладеного, посилаючись на умови договору № ЕЗ-100/2021 від 11.01.2022, ст. ст. 525, 526, 530, 691-692 ЦК України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № ЕЗ-100/2021 від 11.01.2022 на загальну суму 197 574,34 грн.

Станом на 26.01.2024 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 28.11.2023 до суду не направив, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином шляхом направлення на його електронну пошту та розміщення на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет 01.11.2023 ухвали суду від 28.11.2023.

З урахуванням викладеного суд вважає, що Комунальний заклад "Орлівська загальноосвітня школа I-III ступенів" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (Постачальник) та Комунальним закладом «Орлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (Споживач) укладений договір № ЕЗ-100/2021 від 11.01.2022 (Договір).

Умови Договору розроблені відповідно до Закону України «При ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ) з урахуванням Закону України «Про публічні закупівлі».

Терміни, що вживаються в Договорі використовуються в розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ.

Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником.

За умовами вказаного договору, постачальник зобов`язався продати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач - оплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Як зазначено у позовній заяві, очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період від 01.01.2022 до 31 грудня 2022 року становить 88 392 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому оператором системи розподілу та зазначений у Відомостях про очікуваний обсяг, що є Додатком 3 до цього Договору.

У позовній заяві ТОВ "Енерджі Трейд Груп" вказано, що відповідно до пункту 5.1 договору, споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначені комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до Договору, згідно якої ціна за 1 кВт*год з урахуванням ПДВ становить 5,4749449 грн. Спосіб оплати: по факту. Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію - до 20 числа місяця, наступного за місяцем постачання, строк оплати - 10 робочих днів.

Пунктом 5.2 Договору сторони визначили, що загальна вартість договору становить 483 941,33 грн. з ПДВ.

ТОВ "Енерджі Трейд Груп" у позовній заяві вказує, що на виконання договору позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію за період січень - березень 2022 року у загальному обсязі 36 087 кВт*год на суму 197 574,34 грн, а у розрізі по місяцям:

- у січні 2022 року в обсязі 17 063,00000 кВт*год на суму 93 418,98 грн з ПДВ згідно Акту приймання-передачі № 00000000469 від 31.01.2022.

- у лютому 2022 року в обсязі 13 014,00000 кВт*год на суму 71 250,94 грн з ПДВ згідно Акту № 000000006205 від 28.02.2022;

- у березні 2022 року в обсязі 6 010,00000 кВт*год на суму 32 904,42 грн з ПДВ згідно Акту № 00000008307 від 31.03.2022.

Утім, Відповідачем не була здійснена оплата за поставлену електричну енергію за вказані розрахункові періоди.

Зазначені Акти приймання-передачі електричної енергії № 00000000469 від 31.01.2022, № 000000006205 від 28.02.2022, № 00000008307 від 31.03.2022 та рахунки на оплату № 112797 від 31.01.2022, № 118948 від 28.02.2022, № 121361 від 31.03.2022 надіслані Споживачу, проте, вказані Акти Відповідачем не підписано та Позивачу не повернуто, вмотивованої відмови від їх підписання не надано, Акту розбіжностей не надходило, рахунки не оплачено.

Постачальником повторно направлено Акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки на оплату за зазначеними розрахунковими періодами на електронну пошту Споживача orlovka07@gmail.com.

Проте, відповідач вкотре відповіді не надав, оплати за спожиту електричну енергію не здійснив, акти не повернув, вмотивованої відмови від підписання не надав.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № ЕЗ-100/2021 від 11.01.2022 у період з січня по березень 2022 включно на загальну суму 197 574,34 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "Енерджі Трейд Груп" посилається на укладений між КЗ «Орлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області договір поставки № ЕЗ-100/2021 від 11.01.2022.

Проте, позивачем взагалі не доданий до позовної заяви примірник відповідного договору поставки № ЕЗ-100/2021 від 11.01.2022 з додатками до нього.

Судом перевірено перелік додатків до позовної заяви, які надішли через систему «Електронний суд» та також встановлено відсутність зазначеного договору поставки № ЕЗ-100/2021 від 11.01.2022.

Дослідивши наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі електричної енергії та виставлені позивачем рахунки судом встановлено, що вказані акти та рахунки містять посилання на єдиний номер договору - ЕЗ-100/2021, проте на різні дати укладення договору, а саме:

- пункт 1 акту приймання-передачі електричної енергії № 00000000469 від 31.01.2022 на суму 93 418,98 грн. - відповідно до договору № ЕЗ-100/2021 від 31.12.2022;

- пункт 1 акту приймання-передачі електричної енергії № 00000006205 від 28.02.2022 на суму 71 250,94 грн. - відповідно до договору № ЕЗ-100/2021 від 11.01.2022;

- пункт 1 акту приймання-передачі електричної енергії № 00000008307 від 31.03.2022 на суму 32 904,42 грн. - відповідно до договору № ЕЗ-100/2021 від 31.12.2022;

- рахунок на оплату № 112797 від 31.01.2022 на суму 93 418,98 грн. - договір № ЕЗ-100/2021 від 11.01.2022;

- рахунок на оплату № 118948 від 28.02.2022 на суму 71 250,94 грн. - договір № ЕЗ-100/2021 від 11.01.2022;

- рахунок на оплату № 121631 від 31.03.2022 на суму 32 904,42 грн. - договір № ЕЗ-100/2021 від 31.12.20222.

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4). Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (ч. 10).

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги позивача не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.