Рішення

від 17.01.2024 по справі 908/3071/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/243/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 Справа № 908/3071/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (електронна пошта: office@ukrgasbank.com; ІНФОРМАЦІЯ_2; вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ; код ЄДРПОУ 23697280)

До відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шанс" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1; площа Смоленська, буд. 34, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100; код ЄДРПОУ 32972952)

про стягнення 27 469,15 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Кузнєцова М.І., наказ № 326-п/пт від 17.12.2020, начальник юридичного відділу Запорізької обласної дирекції;

від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шанс" про стягнення 27 469,15 грн.

02.10.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №9008/3071/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 04.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3071/23 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/243/23 та підготовче засідання призначено на 30.10.2023 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 30.10.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 27.11.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 27.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.12.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 18.12.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 17.01.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

17.01.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 17.01.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що 20.09.2018 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк" (Банк) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Шанс" (Позичальник) укладений кредитний договір №1109/2018/ЗОД-МСБ. Також, 06.02.2019 між Банком та Позичальником укладена додаткова угода № 1 до вказаного договору, якою встановлено новий графік зменшення ліміту кредитування. Позивачем належно виконані договірні зобов`язання. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 23.08.2023 заборгованість відповідача за договором становить 27 469,35 грн., в т.ч. заборгованість по кредиту строкова - 4 694,46 грн., заборгованість по кредиту прострочена - 18 629,93 грн., заборгованість по процентам поточна - 268,22 грн., заборгованість по процентам прострочена - 3 876,54 грн. та заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту і процентів (3% річних) станом на 23.02.2022 (включно) - 00,20 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 611, 629, 638, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193, 216, 217 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і під час розгляду справи по суті вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Станом на 17.01.2024 документи запропоновані ухвалами відповідачем до суду не направлені. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення на його електрону адресу та оприлюдненням на офіційному веб-сайті судової влади відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2018 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк" (далі - Банк) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Шанс" (далі - Позичальник) укладено кредитний договір №1109/2018/ЗОД-МСБ, відповідно до п. 1.1 якого, Банк відкриває Позичальнику невідновлювану відкличну кредитну лінію (надалі - кредит або кредитна лінія) з загальним лімітом у сумі: 154 675,20 грн., а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п.1.3 Кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору, цільове використання (мета) кредиту: на придбання обладнання і матеріали для проведення робіт з термомодернізації внутрішньо будинкових систем опалення, придбання тепло лічильників, що відповідає піпункту 20 пункту 2 додатку 2 до Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2020 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2010 р. № 243 у відповідно до Програми відшкодування частини кредитів, отриманих ОСББ на впровадження заходів з енергозбереження, реконструкції і модернізації багатоквартирних будинків у м. Бердянськ на 2015-2019 роки, затвердженої Рішенням сесії Бердянської міської ради VII скликання №6 від 13.07.2017.

Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору, кредитна лінія відкривається з 20.09.2018 по 19.09.2023.

Підпунктом 1.4.1. кредитного договору визначено, що за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного в п. 1.3 Кредитного договору, з врахуванням встановленого Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за цим договором, (строкова заборгованість) базова процентна ставка встановлюється в розмірі 18,00% річних. Значення процентної ставки змінюється щорічно згідно з процедурою, визначеною в розділі VI договору.

Згідно з п.п. 1.4.2 кредитного договору, за користування кредитними коштами, що не повернуті в строк (прострочена заборгованість) відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, у тому числі у строки визначені в Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за цим договором, та/або відповідно до умов дострокового погашення Кредиту встановлених внаслідок застосування Банком вимоги дострокового повного або часткового виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим договором, Базова процентна ставка встановлюється в розмірі 23,00 % річних.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються Банком Позичальнику на підставі письмової анкети-заяви/заяви Позичальника в межах невикористаного залишку Ліміту Кредитної лінії згідно з Графіком зменшення Ліміту кредитної лінії окремими траншами, шляхом: оплати в межах сум та відповідно до строків визначених у п. 1.3 цього договору розрахункових документів, наданих Позичальником, безпосередньо з позичкового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Запорізькій ОД АБ "Укргазбанк" код Банку 320478.

06.02.2019 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Шанс" у зв`язку з отриманням відшкодування частини суми кредиту з боку Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України в розмірі 26 996,43 грн. та направленням Банком отриманих коштів на погашення заборгованості Позичальника за основним боргом було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 1109/2018/ЗОД-МСБ від 20.09.2018. Додатковою угодою встановлено новий графік зменшення ліміту кредитування.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору Позичальник здійснює погашення кредиту на рахунок № НОМЕР_2 в ЗОД АБ "Укргазбанк", код Банку 320478, відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування, який наведено в Додатку 1 до цього Кредитного договору.

У разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня переносяться на рахунки з обліку простроченої заборгованості.

Згідно п. 2.3 Кредитного договору, нарахування процентів по Кредитному договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.4 договору. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод "факт/360", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ЗОД АБ "Укргазбанк", код Банку 320478.

Пунктом 5.3 Кредитного договору передбачено, що за порушення визначених в цьому договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій Позичальник зобов`язаний сплатити Банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сплата штрафних санкцій (неустойки, пені) за цим Кредитним договором не звільняє Позичальника від відшкодування збитків, завданих Банку, в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 4.2.2, 4.2.7 Кредитного договору, Позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої договором неустойки. На вимогу Банку достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції у випадках, передбачених цим договором.

Позивачем належно виконані договірні зобов`язання.

В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання щодо погашення кредитного боргу в добровільному порядку не виконав, внаслідок чого позивачем через застосунок "Клієнт-Банк" направлено на адресу відповідача лист-вимогу від 25.07.2023 за вих. №172/27269/2023 щодо виконання порушеного зобов`язання за кредитним договором та повернення кредитної заборгованості.

Проте, вказана вимога залишена ОСББ "Шанс" без відповіді та задоволення, свої зобов`язання за договором не виконані неналежним чином. Відповідачем порушено зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за кредитним договором, що підтверджується випискою по рахунку Відповідача та розрахунком заборгованості.

Таким чином, предметом розгляду справи є стягнення 27 469,35 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту строкової - 4 694,46 грн., заборгованості по кредиту простроченої - 18 629,93 грн., заборгованості по процентах поточної - 268,22 грн., заборгованості по процентах простроченої - 3 876,54 грн. та заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту і процентів (3% річних) станом на 23.02.2022 (включно) - 00,20 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1050 ЦК України передбачено право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України унормовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання умов Кредитного договору позивач надав кредит, що підтверджується випискою з особового рахунка відповідача та розрахунком заборгованості.

Крім того, в матеріалах справи міститься меморіальний ордер №TR.8315895.29584.11966 від 20.09.2018 на суму 154 675,20 грн. (призначення платежу: «КД№1109/2018/ЗОД-МСБ від 20.09.2018: на придб. обл. і матер. для провед. робіт з термомодер. внутр. сист. опал. зг рах/фак. №СФ-0121 від 21.05.18 в т.ч. ПДВ-25779,20 грн. ОСББ «Шанс»»).

Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

За умовами Додатку № 1 до кредитного договору №1109/2018/ЗОД-МСБ від 20.09.2018 строк погашення кредиту згідно Графіку зменшення ліміту кредитування становить 19.09.2023.

У зв`язку з тим, що в порушення умов договору позичальник своєчасно та в повному обсязі не здійснював погашення кредиту, позивач 27.07.2023 через застосунок "Клієнт-Банк" надіслав на адресу відповідача лист-вимогу № 172/27269/2023 від 25.07.2023 про повернення всієї суми заборгованості за Кредитним договором станом на 21.07.2023 в строк протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати пред`явлення цієї вимоги.

Отже, Банк скористався своїм правом достроково вимагати повернення кредиту, що передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Проте, вказана вимога позивача залишена ОСББ "Шанс" без відповіді та задоволення, відповідач свої зобов`язання за договором (з урахуванням змін та доповнень) не виконав, кошти в повному обсязі не сплатив.

Водночас, строк повернення кредиту, сплати процентів, відповідно до умов Кредитного договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав.

Перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості по кредиту строкової - 4 694,46 грн., заборгованості по кредиту простроченої - 18 629,93 грн., заборгованості по процентах поточної - 268,22 грн., заборгованості по процентах простроченої - 3 876,54 грн., суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають умовам договору, вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати вищевказаних сум у повному обсязі або частково суду не надав, у зв`язку з чим вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту і процентів (3% річних) станом на 23.02.2022 (включно) на суму 00,20 грн.

За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, права та інтереси кредитодавця у випадку порушення грошового зобов`язання забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18).

Слід зазначити, що нарахування 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнових прав та інтересів, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Відсотки, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредиторові понесених втрат за несвоєчасне повернення коштів, а отже відрізняються від відсотків, що підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3% річних від простроченої суми, включаючи нараховані відсотки за користування грошовими коштами, встановленими договором.

З огляду на зазначене, 3% річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16 зазначено, що статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів, не є неустойкою (штрафними санкціями), а є особливою формою відповідальності відповідача за прострочення повернення кредиту.

Отже, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, а відтак право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за 25.08.2021 включно у розмірі 0,20 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шанс" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1; площа Смоленська, буд. 34, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100; код ЄДРПОУ 32972952) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (електронна пошта: office@ukrgasbank.com; ІНФОРМАЦІЯ_2; вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ; код ЄДРПОУ 23697280) заборгованості по кредиту строкової в сумі 4 694 (чотири тисячі шістсот дев`яносто чотири) грн. 46 коп., заборгованості по кредиту простроченої в сумі 18 629 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн. 93 коп., заборгованості по процентах поточної в сумі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 22 коп., заборгованості по процентах простроченої в сумі 3 876 (три тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 54 коп., заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту і процентів (3% річних) станом на 23.02.2022 (включно) - 00 (нуль) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.