Рішення

від 18.01.2024 по справі 910/15577/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024Справа № 910/15577/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фольклор"

2) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - ОСОБА_2

про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

позивач: ОСОБА_1

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фольклор" (далі - ТОВ "Фольклор", відповідач-1) та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Печерська РДА, відповідач-2) про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що 04.05.2016 рішенням загальних зборів позивач був обраний директором ТОВ "Фольклор". У подальшому, у зв`язку з тим, що товариство тривалий час не здійснювало господарської діяльності, позивач не отримував заробітної плати, внаслідок чого був позбавлений можливості мати дохід, необхідний для забезпечення нормальних умов життя, ОСОБА_1 прийняв рішення звільнитись з посади директора, про що подав відповідну заяву, направивши її за юридичною адресою товариства та адресою єдиного учасника товариства. Однак відповіді від учасника товариства позивач не отримав, а тому ним були скликані позачергові загальні збори учасників товариства, на порядок денний яких було винесене питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Фольклор". Проте 14.09.2023 вказані збори не відбулися, про що позивач склав акт про неявку учасників та видав наказ № 4 від 14.09.2023 про припинення виконання обов`язків директора ТОВ "Фольклор" з 15.09.2023 у зв`язку зі звільненням за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України та заяви ОСОБА_1 від 11.08.2023.

У позові, посилаючись на ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. 98 ЦК України, ст. 28-32 Закону України "Про товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю", ОСОБА_1 просить визнати трудові відносини між позивачем та відповідачем-1 припиненими з 15.09.2023 та зобов`язати відповідача-2 виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про позивача як директора ТОВ "Фольклор".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки. Цією ж ухвалою до розгляду справи залучено єдиного учасника ТОВ "Фольклор" ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 (далі - ОСОБА_2 , третя особа).

Представник відповідача-2 (Печерської РДА) надав суду пояснення по суті позову, в яких проти позову заперечив, зазначив, що позовні вимоги є передчасними, необґрунтованими та неправомірними, просив справу розглядати без його участі.

Відповідач-1 та третя особа, належним чином повідомлені про розгляд справи, у визначений законом строк відзиву та пояснень на позов не подали, їх позиція з приводу даного позову суду невідома.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Отже, враховуючи, що відповідач-1 не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача-1.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав та обґрунтував заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів-1, 2 та третьої особи в судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Представник відповідача-2 подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань засновником (учасником) ТОВ "Фольклор" є: ОСОБА_2 , громадянство Україна, місцезнаходження АДРЕСА_1 . Розмір частки засновника (учасника): 4999900,00, що складає 100% статутного капіталу.

Статутом ТОВ "Фольклор" передбачено, що оперативне управління товариства здійснюється директором, який є виконавчим органом товариства. Директор товариства призначається та звільняється загальними зборами учасників (п. п. 11.10, 11.10.1 статуту).

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Фольклор", оформленим протоколом № 2 від 04.05.2016, було вирішено звільнити з посади директора товариства ОСОБА_2 з 04.05.2016 та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_1 з 05.05.2016.

На підставі наказу № 3 від 05.05.2016 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "Фольклор", про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо керівника юридичної особи.

У подальшому, у зв`язку з тим, що товариство тривалий час не здійснювало господарської діяльності та позивач не отримував заробітної плати, ОСОБА_1 прийняв рішення про звільнення з посади директора, тому 11.08.2023 на адресу засновника (учасника) ТОВ "Фольклор" ОСОБА_2 , а також безпосередньо на адресу ТОВ "Фольклор" позивач направив повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ "Фольклор" щодо вирішення питання про звільнення з посади директора ОСОБА_1 з 15.09.2023 на підставі його заяви про звільнення за власним бажанням.

У повідомленні позивач зазначив, що скликає загальні збори на 14 вересня 2023 о 10:00 годині за адресою: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 11-А, офіс 7. У повідомленні було запропоновано наступний порядок денний зборів:

1. Обрання голови та секретаря загальних зборів учасників товариства.

2. Про звільнення директора товариства ОСОБА_1

3. Про призначення нового директора товариства.

4. Про проведення державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі.

Також з указаним повідомленням позивач направив заяву від 11.08.2023 про звільнення його з посади директора ТОВ "Фольклор" за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 15.09.2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями.

Однак 14.09.2023 загальні збори ТОВ "Фольклор" не відбулися у зв`язку із неявкою на них єдиного учасника товариства ОСОБА_2 , який володіє 100% статутного капіталу, про що 14.09.2023 позивач склав та підписав акт про неявку учасників на загальні збори учасників ТОВ "Фольклор". Також 14.09.2023 позивач видав наказ № 4 «Про звільнення», відповідно до якого ОСОБА_1 звільнив себе від обов`язку виконувати функції директора ТОВ "Фольклор" з 15.09.2023.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказує, що ним вжито всіх передбачених законом заходів щодо свого звільнення, але питання щодо припинення трудових правовідносин між ним та ТОВ "Фольклор" так і залишилось не вирішеним, тому просить вирішити це питання у судовому порядку.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 по справі № 910/7164/19, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Отже відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора товариства полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Згідно з ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (тут і далі - в редакції на час спірних відносин) загальні збори учасників є вищим органом товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 ст. 30 вказаного Закону).

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Як вже зазначалось, 11.08.2023 ОСОБА_1 ініціював скликання загальних зборів учасників ТОВ "Фольклор", про що було повідомлено відповідача, проте, згідно з актом директора від 14.09.2023 для участі у загальних зборах єдиний учасник товариства ОСОБА_2 не з`явився.

Згідно з рішеннями Конституційного Суду України № 14-рп/2004 від 07.07.2004, № 8-рп/2007 від 16.10.2007 та № 2-рп/2008 від 29.01.2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (даного висновку дійшов ВС у постанові від 19 січня 2022 у справі № 911/719/21).

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22).

Також у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до протоколу загальних зборів № 2 від 04.05.2016 ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ТОВ "Фольклор" рішенням загальних зборів учасників товариства.

Доказів укладення з позивачем трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», матеріали справи не містять і учасники справи не стверджували про існування таких обставин.

Отже, оскільки ТОВ "Фольклор" не укладало з ОСОБА_1 трудового договору (контракту), між ними не виник спір стосовно припинення такого правочину.

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/27466/20 врахувала, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовуються насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Також Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Отже, враховуючи вищевикладене, директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статуту товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2023 позивач надіслав єдиному учаснику товариства ( ОСОБА_2 ) та ТОВ "Фольклор" повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства, призначених на 14.09.2023, а також заяву про своє звільнення.

Вказані докази свідчать про дотримання позивачем вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин за власним бажанням (волевиявленням) із товариством. Проте невирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади директора є порушенням прав позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання трудових відносин з ТОВ "Фольклор" припиненими підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України запис про виключення відомостей щодо директора ТОВ "Фольклор" ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 вказаного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 вказаного Закону суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.02.2020 у справі № 914/393/19, як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, виходячи із вищевикладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення про визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем-1, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача-2 провести реєстраційну дію з виключення відомостей про директора ТОВ "Фольклор" - ОСОБА_1 , які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фольклор", Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фольклор» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 11-А, офіс 7, ідентифікаційний код 40462798) на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 15.09.2023.

Зобов`язати державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фольклор» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 11-А, офіс 7, ідентифікаційний код 40462798).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фольклор» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 11-А, офіс 7, ідентифікаційний код 40462798) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини оголошено в судовому засіданні 18 січня 2024 року.

Повний текст рішення складений 29 січня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.