Рішення

від 29.01.2024 по справі 910/15714/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024Справа № 910/15714/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Пауер"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 67 283,42 грн.

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Пауер" (далі - ТОВ "Пром Пауер", позивач) із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення 67 283,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № Л/НХ-22140/НЮ від 28.04.2022 в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим відповідачу були нараховані матеріальні втрати.

У позові ТОВ "Пром Пауер" просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 66 809,61 грн. та 0,1 % річних у сумі 473,81 грн., що разом становить 67 283,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом 16.10.2023 в його електронний кабінет, та того ж дня відповідачем отримана.

Проте, у визначений законом строк відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позов не надав. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2022 між ТОВ "Пром Пауер" (постачальник) та АТ "Українська залізниця" (замовник) був укладений договір поставки № Л/НХ-22140/НЮ (далі - договір), за яким постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар (запасні частини до тепловозів), зазначений в специфікації № 1, а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1).

Сума цього договору на момент його підписання становить 4 435 200,00 грн. Ціна за одиницю товару визначається в специфікації № 1 (п. 3.1 договору).

Розрахунки проводяться у безготівковій формі протягом 10 календарних днів з дня поставки товару за умови наявності належним чином оформлених документів на відповідну партію: акту приймання-передачі товару, видаткової накладної (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору доставка товару покупцеві за цим договором здійснюється автомобільним/залізничним транспортом на адресу: м. Львів, вул. Широка, 2. Моментом доставки товару є дата фактичного прибуття товару за адресою, зазначеною в заявці покупця, що підтверджується товаросупроводжувальними документами.

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість отриманого товару (п. 6.1.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до завершення воєнного стану, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань (п. 10.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що специфікацією № 1 до договору сторони погодили найменування товару, його кількість, загальною вартістю 4 435 200,00 грн., із терміном поставки - протягом 5 календарних днів з моменту надання рознарядок.

Також матеріали справи свідчать, що на підставі заявок відповідача від 03.05.2022, від 01.08.2022, від 15.11.2022, позивач поставив товар на загальну суму 4 284 000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 24.05.2022, від 16.08.2022, від 24.11.2022, від 28.12.2022, від 30.12.2022, видатковими накладними № 5 від 11.05.2022, № 12 від 05.08.2022, № 23 від 02.11.2022, № 28 від 07.12.2022, № 31 від 28.12.2022, № 34 від 28.12.2022, податковими накладними № 1 від 11.05.2022, № 1 від 05.08.2022, № 1 від 02.11.2022, № 1 від 07.12.2022, № 4 від 23.12.2022, № 6 від 28.12.2022 зареєстрованими в ЄРПН, копії яких наявні у матеріалах справи.

У свою чергу, відповідач, на підставі виставлених рахунків позивача № 13 від 11.05.2022, № 22 від 05.08.2022, № 88 від 02.11.2022, № 93 від 07.12.2022, № 96 від 23.12.2022, № 99 від 28.12.2022, вартість товару на вказану суму сплатив із порушенням строку, що підтверджується копіями платіжних доручень від 30.06.2022 № 4813485, від 29.07.2022 № 29752, платіжними інструкціями від 09.09.2022 № 123663, від 30.11.2022 № 292917, від 14.12.2022 № 326041, від 20.02.2023, № 87098, від 28.02.2023 № 107393, від 20.02.2023 № 87097, від 10.03.2023 № 140159.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Пром Пауер" нарахувало АТ "Українська залізниця" за допущене прострочення грошового зобов`язання інфляційні втрати у сумі 66 809,61 грн. та 0,1 % річних у сумі 473,81 грн. за період з 26.05.2022 по 10.03.2023 та звернулося до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у п. 7.1 договору сторони погодили, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України розмір відповіальності покупця за прострочення виконання грошового зобовязання за цим договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 0,1 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат здійсненого позивачем, судом встановлено що розрахунок здійснений з дотримання вимог щодо періоду нарахування, встановлено його арифметичну правильність, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 66 809,61 грн. підлягає задоволенню у вказаній сумі.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 0,1% річних судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, проте не є арифметично вірним, оскільки позивачем при розрахунку був врахований день оплати, тому за перерахунком суду підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 0,1 % річних у сумі 466,71 грн. за період з 26.05.2022 по 09.03.2023, в решті частині вимоги про стягнення 7,10 грн. - 0,1 % річних слід відмовити.

Отже, позовні вимоги ТОВ "Пром Пауер" підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просив суд зазначити в рішенні про подальше нарахування відповідачу інфляційних втрат та 0,1 % річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Проте, по-перше, вказаною нормою передбачене лише право (а не обов`язок) суду щодо зазначення у своєму рішенні про можливість додаткового нарахування пені та відсотків річних; по-друге, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь - яких порушень, рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Суд вважає, що розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя. У той же час, у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення невідомо і не може бути відомо.

Крім того, нарахування саме інфляційних втрат до моменту повного виконання рішення положеннями ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, оскільки нарахування інфляційної складової боргу здійснюється, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення (тобто може бути як інфляція, так і дефляція).

З огляду на вказане суд не вбачає підстав для зобов`язання органу (особи), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати інфляційні втрати та 0, 1 % річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Доказів понесення інших судових витрат під час розгляду справи, позивачем суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Пауер" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 67 283,42 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Пауер" (04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс П-5А; ідентифікаційний код 41824918) інфляційні втрати у сумі 66 809 (шістдесят шість тисяч вісімсот дев`ять) грн. 61 коп., 0,1 % річних у сумі 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 71 коп. та судовий збір у сумі 2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 72 коп.

У решті вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Борисенко І. І.