Ухвала

від 30.01.2024 по справі 910/959/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

30.01.2024Справа № 910/959/24Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши матеріали заяви Комунального підприємства «Бессарабський ринок» (01024, м. Київ, Бессарабська площа, буд. 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітчен Юа» (01024, м. Київ, вул. Басейна, буд. 5-б)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 99895,22 грн за договором про відшкодування комунальних витрат підприємства-балансоутримувача КП «Бессарабський ринок» на утримання орендованого майна та інших платежів №99 від 01.11.2017

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Бессарабський ринок» (далі - заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітчен Юа» (далі - боржник) 99895,22 грн за договором про відшкодування комунальних витрат підприємства-балансоутримувача КП «Бессарабський ринок» на утримання орендованого майна та інших платежів №99 від 01.11.2017.

Заява обґрунтована тим, що боржник в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про відшкодування комунальних витрат підприємства-балансоутримувача КП «Бессарабський ринок» на утримання орендованого майна та інших платежів №99 від 01.11.2017 не здійснив повної та своєчасної оплати комунальних витрат та витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 99895,22 грн.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

В заяві про видачу судового наказу заявником вказано адресу боржника: АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру

При цьому, відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з частини 7 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань» державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, органи Бюро економічної безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом відповідно до приписів частини 7 статті 11 вищевказаного закону було здійснено запит за кодом ЄДРПОУ заявника, який зазначено у заяві про видачу судового наказу.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснений за запитом суду (№207462159333 станом на 30.01.2024) за кодом ЄДРПОУ юридичної особи №40269014, місцезнаходження юридичної особи визначено: 01024, місто Київ, вул. Басейна, будинок 5-б.

Отже, заявник в порушення пункту 2 частини 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України недотримав встановлених вимог законодавства.

Поміж тим, суд звертає увагу заявника, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК).

Положення частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою (пункт 5).

В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилається на несплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Кітчен Юа» комунальних витрат та витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, при цьому, як вбачається з доданих до заяви рахунків, заборгованість у боржника виникла у період з серпня 2016 по серпень 2023 включно.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа. (ч. ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з моменту виникнення права вимоги на частину вимог зі здійснення оплат за відповідні комунальні витрати та витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна пройшло більше 3 років, а відтак заявлена сума заборгованості за період у якому пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права, може слугувати підставою для відмови у видачі судового наказу, як то передбачено п.5 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пунктів 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно із частини 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України). Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбаченого, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Комунальному підприємству «Бессарабський ринок» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітчен Юа» 99895,22 грн за договором про відшкодування комунальних витрат підприємства-балансоутримувача КП «Бессарабський ринок» на утримання орендованого майна та інших платежів №99 від 01.11.2017.

Ухвала набирає законної сили 30.01.2024 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

СуддяТ.В. Васильченко