Рішення

від 22.01.2024 по справі 910/15724/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2024Справа № 910/15724/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СДГС Трейдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор зернотрейд"

про стягнення заборгованості за Договором поставки № 1501-1 від 15.01.2020 в розмірі 6 005 049,61 грн.

Представники сторін:

від позивача: Демчук О.В., ордер серія АІ № 1471404;

від відповідача: Антонів Р.В., ордер серія АІ № 1491810.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СДГС Трейдинг» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор зернотрейд» про стягнення заборгованості за Договором поставки № 1501-1 від 15.01.2020 у розмірі 6 005 049,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 1501-1 від 15.01.2020, в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.11.2023.

У судове засідання 13.11.2023 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 11.12.2023.

15.11.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

22.11.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.

04.12.2023 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

08.12.2023 представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

11.12.2023 представником позивача подано письмові пояснення.

У судове засідання 11.12.2023 представники сторін з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.01.2024 представником позивача подано письмові пояснення.

У судове засідання 22.01.2024 представники сторін з`явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22.01.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеватор зернотрейд» (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СДГС трейдинг» (далі - покупець, позивач) укладено Договір поставки № 1501-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого у порядку, строки і на умовах якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця таку сільськогосподарську продукцію: ненасіннєве зерно (далі - товар), характеристики якого вказані в п. 1.2 цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплатити його.

Товаром, згідно з п. 1.2 Договору, що поставляється постачальником покупцю за цим Договором, є: кукурудза (код УКТ ЗЕД 1005 90 00 00) - 3 клас. ненасіннєва врожаю 2019 року, кількість у тоннах (+- 5%) 1000, базова ціна товару за 1 тонну на базисі поставки DAP 4 050,00 грн. з ПДВ., базова ціна товару за загальну кількість на базисі його поставки DAP з ПДВ 4 050 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору товар постачається автомобільним транспортом на умовах FCA, завантажено в автотранспорт покупця, місце поставки товару - вул. Кагатна, 13, м. Кагарлик, Кагарлицький район, Київська область. Постачальник зобов`язується за свій рахунок доставити товар в місце поставки і передати його там покупцю. Доставка товару до місця поставки постачальником здійснюється за допомогою перевізника, який наймається постачальником або власним автомобільним транспортом постачальника. Постачальник зобов`язаний поставити кондиційний, готовий до розвантаження товар в місце поставки в строк не пізніше 31.01.2020.

Згідно з п. 4.1 Договору покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у такі строки:

4.1.1. 50% від загальної базової ціни товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику протягом 3-х банківських днів з дня укладення цього Договору. Підставою для платежу є цей Договір.

4.1.2. Решту ціни товару покупець сплачує постачальнику протягом 5-ти банківських днів з дня реєстрації постачальником податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних на весь об`єм товару, що підлягає поставці за цим Договором. Покупець здійснює остаточний розрахунок за товар на підставі наданого постачальником рахунку.

4.1.3. Оплата товару у вказані вище строки здійснюється за умови надання постачальником покупцю всіх належних чином оформлених документів на товар. Покупець має право достроково оплатити товар. Строки оплати товару збільшуються на строк прострочення постачальником поставки (відвантаження) товару. У вимозі (рахунку) постачальника про оплату товару обов`язково повинні бути вказані реквізити цього Договору, кількість товару, що підлягає оплаті за ним, його ціна без ПДВ за одиницю, ціна всієї кількості товару без ПДВ, що підлягає оплаті за ним, і сума ПДВ.

Пунктом 5.1.1 Договору узгоджено, що постачальник зобов`язується своєчасно відвантажити товар, доставити його в обумовлене місце поставки і передати його там покупцю разом із документами на товар.

Відповідно до п. 6.4 Договору у випадку прострочення постачальником строку поставки (відвантаження) товару, а також у випадку поставки товару, що не відповідали вимогам Договору, або поставки товару без належних документів на товар, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язань за Договором (тобто припинити їх) повністю або частково у т.ч. свого обов`язку з приймання такого товару та/або з його оплати постачальнику. Договір є розірваним (у випадку повної відмови покупця від зобов`язань за ним) або зміненим (у випадку часткової відмови покупця від зобов`язань за ним), а зобов`язання й обов`язки покупця припиненими, з дати визначеної покупцем, яка не може бути раніше дати прострочення постачальника. Про розірвання Договору або про часткову відмову від зобов`язань за ним покупець зобов`язується повідомити постачальника. У разі настання вказаної обставини постачальник зобов`язаний повернути покупцю кошти, отримані від нього якості попередньої оплати за непоставлений товар або товар, що не відповідає вимогам Договору, у строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання вимоги покупця про це, а також зобов`язаний сплатити покупцю тридцять процентів річних за користування його коштами починаючи з моменту їх перерахування покупцем до моменту їх повернення покупцю. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати тридцять процентів річних, постачальник зобов`язується сплатити покупцю проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійні обліковій ставці національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються постачальником покупцю, не може бути менший за тридцять процентів річних.

Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами й діє до кінця року, в якому він був укладений. Умови Договору мають обов`язкову силу для сторін і можуть бути змінені за їх згодою на підставі додаткової угоди, підписаної уповноваженими на те представниками сторін (п. 7.1 Договору).

15 січня 2020 року відповідачем, на підставі Договору поставки № 1501-1, виставлено позивачу на оплату рахунок № 1 на суму 4 050 000,00 грн. за кукурудзу 3 клас. врожаю 2019 року у кількості 1000 т., який позивачем оплачено згідно платіжного доручення № 391 від 15.01.2020 на суму 3 240 000,00 грн., у призначення якого вказано: «оплата за кукурудзу 80% від суми за рахунком № 1 від 15.01.2020».

14 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Зернотрейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДГС Трейдінг» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанни Анатоліївни з наступними вимогами:

- визнати розірваним Договір поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року № 2711-1 від 27.11.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеватор Зернотрейд» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СДГС Трейдінг»;

- визнати припиненою Товарну аграрну розписку № 5062 від 24.09.2020, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеватор зернотрейд» в забезпечення виконання зобов`язання за Договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року № 2711-1 від 27.11.2019 та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною;

- зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанну Анатоліївну внести до Реєстру аграрних розписок запис про припинення Товарної аграрної розписки № 5062 від 24.09.2020, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеватор зернотрейд» в забезпечення виконання зобов`язання за Договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року № 2711-1 від 27.11.2019;

- зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанну Анатоліївну внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про припинення застави на кукурудзу 3 класу врожаю 2020 року в кількості 2000,00 тонн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 910/11370/21 позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДГС Трейдинг» задоволено частково, визнано припиненою Товарну аграрну розписку № 5062 від 24.09.2020, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеватор Зернотрейд» в забезпечення виконання зобов`язання за Договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року № 2711-1 від 27.11.2019 та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною, в іншій частині позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДГС Трейдинг» відмовлено, у позові до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанни Анатоліївни відмовлено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СДГС Трейдинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор Зернотрейд» судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Зокрема, означеним рішенням встановлено наступне:

«Також, 15.01.2020 між сторонами було укладено Договір поставки №1501-1, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити товар - кукурудзу 3-го класу врожаю 2019 року кількістю 1000,00 тонн вартістю 4050000,00 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору поставки №1501-1 від 15.01.2020 оплата продукції здійснюється наступним чином:

- 50% вартості продукції сплачується покупцем (відповідачем 1) протягом 3-х банківських днів з дня укладення договору;

- решту ціни продукції відповідач 1 сплачує протягом 5-ти банківських днів з дня реєстрації постачальником податкової накладної.

Судом встановлено, що з метою виконання відповідачем 1 своїх зобов`язань щодо оплати товару за Договором поставки №1501-1 від 15.01.2020 позивачем було виставлено відповідачу 1 рахунок на оплату №1 від 15.01.2020 (містить посилання на реквізити Договору поставки №1501-1 від 15.01.2020) на суму 4050000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що здійснені відповідачем 1 оплати за платіжним дорученням, яке містить чітке призначення палетку - посилання на рахунок №1 від 15.01.2020, а саме - №391 від 15.01.2020 про сплату грошових коштів у розмірі 3240000,00 грн (призначення платежу - оплата за кукурудзу 80% від суми за рахунком №1 від 15.01.2020), є оплатою продукції, отриманої від позивача на виконання умов Договору поставки №1501-1 від 15.01.2020, а не є попередньою оплатою за спірним договором - Договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №2711-1 від 27.11.2019.».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СДГС Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №910/11370/21 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №910/11370/21 скасовано в частині задоволених позовних вимог щодо визнання припиненою Товарної аграрної розписки №5062 від 24.09.2020, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеватор Зернотрейд» в забезпечення виконання зобов`язання за Договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №2711-1 від 27.11.2019 та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огородник Жанною Анатоліївною. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, решту рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №910/11370/21 про відмову у позові залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор Зернотрейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СДГС Трейдинг» 3405 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що не зважаючи на отримання попередньої оплати у відповідності до п. 4.1.1 Договору, відповідач не надав документи на товар та не здійснив поставку товару у визначений у договорі строк, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

09 грудня 2022 року позивач звернувся до відповідача із Листом вих. № 40/2022 від 07.12.2022 у якому зазначив, що станом на 07.12.2022 товар за Договором не відвантажений, у зв`язку з чим, просив повідомити дату та час відвантаження товару.

27 грудня 2022 року представниками позивача складено Акт № 27/12-2 щодо не поставки товару за Договором.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, поставку товару не здійснив та попередню оплату не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 240 004,00 грн., штрафу у розмірі 810 000,00 грн., 3% річних у розмірі 348 344,75 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 606 704,86 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що Договір поставки №1501-1 від 15.01.2020 не укладений, оскільки не підписаний позивачем і не виконувався сторонами; позивач не здійснював оплату за Договором; надане позивачем платіжне доручення не містить посилань на Договір; здійснена позивачем оплата не відповідає графіку, встановленому в Договорі. Також відповідач вказав, що позивач вдається до суперечливої та недобросовісної поведінки, намагаючись безпідставно повторно стягнути з відповідача кошти, які вже є предметом стягнення за Аграрною розпискою, а також штрафні санкції, проценти й інфляційні втрати. Крім того, відповідач зазначає, що якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій, відповідач просить суд зменшити їх розмір.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений Договір поставки №1501-1 від 15.01.2020, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію: ненасиннєве зерно, характеристики якого вказані в п. 1.2. договору, а позивач зобов`язався прийняти товар та оплатити його.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 4.1 Договору покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у такі строки:

4.1.1. 50% від загальної базової ціни товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику протягом 3-х банківських днів з дня укладення цього Договору. Підставою для платежу є цей Договір.

4.1.2. Решту ціни товару покупець сплачує постачальнику протягом 5-ти банківських днів з дня реєстрації постачальником податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних на весь об`єм товару, що підлягає поставці за цим Договором. Покупець здійснює остаточний розрахунок за товар на підставі наданого постачальником рахунку.

4.1.3. Оплата товару у вказані вище строки здійснюється за умови надання постачальником покупцю всіх належних чином оформлених документів на товар. Покупець має право достроково оплатити товар. Строки оплати товару збільшуються на строк прострочення постачальником поставки (відвантаження) товару. У вимозі (рахунку) постачальника про оплату товару обов`язково повинні бути вказані реквізити цього Договору, кількість товару, що підлягає оплаті за ним, його ціна без ПДВ за одиницю, ціна всієї кількості товару без ПДВ, що підлягає оплаті за ним, і сума ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання позивачем своїх зобов`язань щодо оплати товару за Договором поставки №1501-1 від 15.01.2020 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №1 від 15.01.2020 (містить посилання на реквізити Договору поставки №1501-1 від 15.01.2020) на суму 4050000,00 грн., який позивачем оплачено згідно платіжного доручення № 391 від 15.01.2020 на суму 3 240 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за кукурудзу 80% від суми за рахунком № 1 від 15.01.2020».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.1 Договору товар постачається автомобільним транспортом на умовах FCA, завантажено в автотранспорт покупця, місце поставки товару - вул. Кагатна, 13, м. Кагарлик, Кагарлицький район, Київська область. Постачальник зобов`язується за свій рахунок доставити товар в місце поставки і передати його там покупцю. Доставка товару до місця поставки постачальником здійснюється за допомогою перевізника, який наймається постачальником або власним автомобільним транспортом постачальника. Постачальник зобов`язаний поставити кондиційний, готовий до розвантаження товар в місце поставки в строк не пізніше 31.01.2020.

Пунктом 5.1.1 Договору узгоджено, що постачальник зобов`язується своєчасно відвантажити товар, доставити його в обумовлене місце поставки і передати його там покупцю разом із документами на товар.

Отже, враховуючи виконання позивачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення попередньої оплати за Договором, відповідач товар, у обсязі та вартістю, обумовленою сторонами у Договорі, у строк до 31.01.2020, не поставив.

09 грудня 2022 року позивач звернувся до відповідача із Листом вих. № 40/2022 від 07.12.2022 у якому зазначив, що станом на 07.12.2022 товар за Договором не відвантажений, у зв`язку з чим, просив повідомити дату та час відвантаження товару.

27 грудня 2022 року представниками позивача складено Акт № 27/12-2 щодо не поставки товару за Договором.

Доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки позивачу обумовленого товару на суми як попередньої оплати у розмірі 3 240 000,00 грн., так і на всю суму товару у розмірі 4 050 000,00 грн., як у строк до 31.01.2020, так і на момент розгляду справи, матеріали справи не містять.

Водночас, у відзиві на позов, відповідач зазначає про неукладеність Договору поставки №1501-1 від 15.01.2020, оскільки він не підписаний позивачем, в зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з вимогами частин першої, восьмої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (пункт 22 постанови Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3713/18.

Оскільки з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Договір поставки №1501-1 від 15.01.2020 сторонами виконувався (зокрема, відповідачем було виставлено рахунок на оплату, а позивачем було його оплачено), а також враховуючи відсутність заперечень позивача, як сторони, представника якої відсутній підпис на означеному Договорі, відсутні підстави стверджувати про неукладеність вказаного правочину.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 3 240 000,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов`язок не спростований, доказів поставки товару або повернення попередньої оплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товару, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем покупцю передоплати у розмірі 3 240 000,00 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 810 000,00 грн., 3% річних у розмірі 348 344,75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 606 704,86 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 6.1.2. договору за прострочення відвантаження (поставки) товару понад 5 днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від базової ціни невідвантаженого (непоставленого) товару.

Оскільки факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем належними доказами, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано здійснено нарахування штрафу на підставі п. 6.1.2 Договору, в зв`язку з чим, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення штрафу, судом встановлено, що стягненню з відповідач підлягає штраф у розмірі 810 000,00 грн.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 348 344,75 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 606 704,86 грн., суд зазначає наступне.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому в зв`язку з фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Отже, відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 лютого 2020 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 348 344,75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 606 704,86 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, зокрема про те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору.

Проте, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафу за порушення зобов`язання, у даному випадку, за непоставку товару взагалі, а відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу.

Також, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор зернотрейд" (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, оф. 105/1: ідентифікаційний код: 41091430) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "СДГС Трейдинг" (09543, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Ківшовата, вул. Свободи, будинок 67, ідентифікаційний код 42142537) кошти в розмірі 3 240 000 (три мільйони двісті сорок тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 810 000 (вісімсот десять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 348 344 (триста сорок вісім тисячі триста сорок чотири) грн. 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 606 704 (один мільйон шістсот шість тисяч сімсот чотири) грн. 86 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 90 075 (дев`яносто тисяч сімдесят п`ять) грн. 75 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.01.2024

Суддя О.А. Грєхова