Ухвала

від 25.01.2024 по справі 127/2576/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/2576/24

Провадження №1-кс/127/1090/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши усудовому засіданніклопотання слідчогов ОВСслідчого відділуУСБУ уВінницькій областімайора юстиції ОСОБА_3 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області майор юстиції ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023020000000038 від 30.01.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено: громадянин України ОСОБА_4 з 14 травня 2002 року по 29 серпня 2019 року обирався народним депутатом України Верховної ради України IV, V, VI, VII, VIII скликань, маючи членство політичних партій «Відродження» та «Партія регіонів», діяльність якої заборонена рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі № П/857/1/23у зв`язку з її антиукраїнською політичною та організаційною діяльністю, а також програмними та статутними цілями, що містять антиукраїнську позицію. У подальшому, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, ОСОБА_4 , у зв`язку із переховуванням від органів досудового розслідування у інших кримінальних провадженнях з 08.11.2019, виїхав за межі території України та до теперішнього часу на підконтрольній державній владі території Україні не перебуває.

ОСОБА_4 , достовірно знаючи про викладені вище обставини, будучи фахівцем у сферах державного управління та права, маючи значний досвід роботи в органах державної влади України, маючи проросійську політичну позицію та українофобні ідеологічні мотиви, керуючись метою повернення до політичної діяльності під патронатом рф, умисно, усвідомлюючи явно злочинний характер своїх дій, їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, розуміючи неприпустимість вчинення злочинів проти основ національної безпеки України в умовах збройного протистояння Українського народу державі-агресору, порушуючи ст. 17 та ст. 65 Конституції України, зрадив Україні та Українському народу за наступних обставин.

Так, у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення зс рф до України 24 лютого 2022 року, ОСОБА_4 з березня 2022 року, перебуваючи на території рф, будучи раніше знайомим з громадянином України ОСОБА_5 , та достовірно знаючи про його зв`язки з невстановленими представниками органів державної влади рф, у тому числі Міністерства оборони рф, а також про його діяльність на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, інформаційній безпеці України, використовуючи встановлені під час політичної та підприємницької діяльності в Україні зв`язки, почав повідомляти йому актуальну інформацію про обстановку на території України, для спрямування та коригування зусиль рф по встановленню та утвердженню тимчасової окупації над територіями України та нанесенню шкоди обороноздатності України.

Зокрема, 31 березня 2022 року, о 22 год. 27 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на території рф, передав ОСОБА_5 отримані від керівництва Кременчуцького нафтопереробного заводу ПАТ «Укртатнафта» (далі Кременчуцький НПЗ) відомості про успішну роботу вказаного підприємства та про впевненість його керівництва у тому, що потужності Кременчуцького НПЗ не будуть піддаватися обстрілам з боку рф. При цьому ОСОБА_4 наголосив на необхідності знищення вказаного підприємства з метою позбавлення підрозділів Збройних Сил України на території Донецької та Луганської областей належного забезпечення пальним.

У подальшому, 02 квітня 2022 року, перебуваючи на території рф, після обстрілу підрозділами зс рф Кременчуцького НПЗ цього ж дня ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 отримані від керівництва вказаного підприємства детальні відомості про результати вказаного обстрілу, пошкоджені та знищені об`єкти та можливості з відновлення їх працездатності, а також прокоментував достовірність наявних у ОСОБА_6 відомостей про результати вказаного обстрілу.

Таким чином, ОСОБА_4 у співучасті з ОСОБА_6 надав невстановленим представникам рф допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

ОСОБА_4 06.05.2023 у відповідності до вимог КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч. 2 ст. 111 КК України, а саме державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України: надання іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, вчинене групою осіб.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкцією ч. 2 ст. 111 КК України за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

У ході досудового розслідування виявлено наступне майно ОСОБА_4 :

- 33,33% частки статутного капіталу ПП «Еккаунт-С» (код ЄДРПОУ 33561216),

-житлова квартира за адресою: Франція, 75007, м. Париж, просп. Шарля Флоке, буд. 29 (29 Avenue Charles Floquet, 75007 Paris),

Крім того, виявлено наступне майно дружини ОСОБА_4 :

-автомобіль «PORSCHE CAYENNE», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , № ід. НОМЕР_2 ,

-нежитловий будинок (будинок відпочинку) за адресою: АДРЕСА_1 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до актового запису про шлюб № 411 від 26.04.2014 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , зареєстровано шлюб, видано свідоцтва видано свідоцтво НОМЕР_3 .

Тобто, у період оформлення прав на зазначене вище майно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 проживали однією сім`єю, тому зазначене майно належить їм на праві спільної сумісної власності, а частки останніх на дане майно на цей час не визначені.

За змістом ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно з ч. 1ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Також у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім?я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 343/1294/18.

Враховуючи, що вищевказане майно може бути предметом конфіскації, як виду покарання, слідчий просив клопотання задовольнити.

Слідчий всудове засіданняне з`явився.Подав заявупро розглядклопотання уйого відсутність, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 172 КПК України, визначено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, враховуючи вимоги ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності власника майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З наданих слідчим матеріалів клопотання встановлено, що слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023020000000038 від 30.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

ОСОБА_4 06.05.2023 у відповідності до вимог КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч. 2 ст. 111 КК України, а саме державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України: надання іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, вчинене групою осіб.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкцією ч. 2 ст. 111 КК України за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

У ході досудового розслідування встановлено, що у власності ОСОБА_4 перебуває наступне майно:- 33,33% частки статутного капіталу ПП «Еккаунт-С» (код ЄДРПОУ 33561216), житлова квартира за адресою: Франція, 75007, м. Париж, просп. Шарля Флоке, буд. 29 (29 Avenue Charles Floquet, 75007 Paris).

Крім того, виявлено наступне майно дружини ОСОБА_4 ОСОБА_8 : автомобіль «PORSCHE CAYENNE», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , № ід. НОМЕР_2 , нежитловий будинок (будинок відпочинку) за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 є забезпечення виконання, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, докази, які наявні в матеріалах клопотання в їх сукупності, а також те, що слідчим доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, враховуючи, що санкцією ч.2ст.111КК України вищевказане майно може бути предметом конфіскації, як виду покарання, слідчий суддя, з метоюунеможливлення подальшоговідчуження майнана часдосудового розслідуваннята забезпечення цілей та завдань кримінального провадження, з огляду на розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання в частині накладення арешту на: 33,33% частки статутного капіталу ПП «Еккаунт-С» (код ЄДРПОУ 33561216), автомобіль «PORSCHE CAYENNE», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , № ід. НОМЕР_2 , нежитловий будинок (будинок відпочинку) за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

В частині вимог клопотання про накладення арешту на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ), слідчий суддя, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Враховуючи,що в матеріалах клопотання та додатках до нього відсутні будь-які докази на підтвердження того, що вказане майно належить на праві власності ОСОБА_4 , а також слідчий у своєму клопотанні належним чином не обґрунтував доцільність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що в цій частині клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчогов ОВСслідчого відділуУСБУ уВінницькій областімайора юстиції ОСОБА_3 задовольнити частково.

Накласти арешт, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у кримінальному провадженні№ 22023020000000038 від 30.01.2023 на наступне майно:

- 33,33% частки статутного капіталу ПП «Еккаунт-С» (код ЄДРПОУ 33561216),

- автомобіль «PORSCHE CAYENNE», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , № ід. НОМЕР_2 ,

- нежитловий будинок (будинок відпочинку) за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні інших вимог клопотання відмовити.

Виконання ухвали про арешт майна доручити слідчому в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області майору юстиції ОСОБА_3 .

На ухвалу судді може бути подана апеляція протягом п`яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Слідчий суддя