Ухвала

від 29.01.2024 по справі 911/220/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"29" січня 2024 р. Справа № 911/220/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства «Івангород» від 25.01.2024 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

особа, яка може набути статус відповідача, Ржищівська міська рада,

без повідомлення (виклику) сторін,

встановив:

Приватне підприємство «Івангород» (далі заявник, ПП «Івангород») звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із заявою від 25.01.2024 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд:

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3211300000:69:029:0132, площею 1,0589 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ржищів, вулиця Грушевського Михайла;

- заборонити уповноваженим органам та державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації, внесення відомостей про об`єкт нерухомого майна або вчинення інших дій щодо державної реєстрації прав та обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 3211300000:69:029:0132, площею 1,0589 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ржищів, вулиця Грушевського Михайла.

Обгрунтовуючи подану заяву, ПП «Івангород» посилається на те, що 10.08.2016 між ним та Ржищівською міською радою укладено договір оренди землі № 09-08/9, на підставі якого Ржищівська міська рада передала, а ПП «Івангород» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Згідно із пунктом 2 договору оренди землі № 09-08/9 від 10.08.2016 об`єктом оренди за договором є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування: Київська обл., м. Ржищів, вулиця Грушевського Михайла;

- площа: 1,0589 га;

- цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення;

- кадастровий номер: 3211300000:69:029:0132;

- на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля, що належить ПП «Івангород» відповідно до витягу про державну реєстрацію № 32622538 від 22.12.2011.

Заявник вказує, що відповідно до пункту 22 договору орендар зобов`язаний, зокрема, протягом 18 місяців з моменту державної реєстрації договору виготовити проектно-кошторисну документацію та отримати відповідні дозволи для будівництва бази відпочинку «Іван Гора»; протягом 48 місяців після затвердження проектно-кошторисної документації побудувати готель і ресторан.

За твердженнями заявника, 01.06.2017 департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції Київської області зареєстрував за № КС083171522263 декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва бази відпочинку на земельній ділянці за адресою: Київська обл., м. Ржищів, вулиця Грушевського Михайла, кадастровий номер 3211300000:69:029:0132. Після прийняття декларації ПП «Івангород» на виконання вимог договору розпочало будівельні роботи на вказаній земельній ділянці, однак, у зв`язку із початком у 2020 році пандемії коронавірусної хвороби SARS-CoV-2, а потім з початком збройної агресії РФ проти України, ПП «Івангород» не змогло отримати вчасно, а в деякій випадках взагалі не отримало, необхідні матеріали та комплектуючі для завершення будівельних робіт в строк. Про вказані обставини орендар повідомляв Ржищівську міську раду.

Як зазначає заявник, у 2022 році ПП «Івангород», в передбаченому законом та договором порядку, звернулося до Ржищівської міської ради із заявою про поновлення договору та продовження строку оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3211300000:69:029:0132. Заява була обґрунтована, зокрема необхідністю завершення розпочатого будівництва бази відпочинку «Іван Гора».

Заявник вказує, що звернення ПП «Івангород» розглянуте на сесії Ржищівської міської ради Київської області і за результатами розгляду прийнято рішення від 07.10.2022 № 1977-27-08, яким відмовлено ПП «Івангород» у продовженні договору оренди землі у зв`язку з невиконанням умов договору оренди землі № 09-08/9 від 10.08.2016. Рішення аргументоване тим, що на момент звернення щодо продовження договору оренди землі приватне підприємство надало лише копію Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Департаментом ДАБІ в Київській області від 01.06.2017 за № КС083171522263. Проектно-кошторисна документація до виконавчого комітету не надходила.

Заявник вважає, що ПП «Івангород» дотрималось умов договору оренди землі в частині зобов`язання повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Водночас Ржищівська міська рада не розглянула у місячний строк звернення ПП «Івангород» та не надала заперечень щодо продовження користування земельною ділянкою, а тому приватне підприємство продовжило користуватися нею, сплачувати орендні платежі, вважаючи, що договір було поновлено.

На думку заявника, його право на поновлення договору оренди порушене та має бути захищене у судовому порядку. Заявник має намір звернутись до суду із позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі № 09-08/9 від 10.08.2016 між ПП «Івангород» та Ржищівською міською радою про поновлення договору оренди землі № 09-08/9 від 10.08.2016, яка має кадастровий номер: 3211300000:69:029:0132, площу: 1,0589 га, комунальної форми власності, що розташована за адресою: Київська обл., м. Ржищів, вулиця Грушевського Михайла.

Натомість, на переконання заявника, Ржищівська міська рада за час підготовки ПП «Івангород» позову та в процесі судового розгляду може здійснити дії, що унеможливлять виконання рішення суду у разі його задоволення. До невичерпного переліку таких дій входить здійснення розмежування земельної ділянки 3211300000:69:029:0132 та її поділ на дві або більше окремі земельні ділянки; передача земельної ділянки в оренду іншій особі (особам).

Частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву ПП «Івангород» від 25.01.2024 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи із такого.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язано застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише застереження у заяві про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або імовірну неможливість ефективного поновлення прав позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки позивач має намір звернутися до суду із позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в такому немайновому спорі має досліджуватися і те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Такі правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.

Звертаючись до господарського суду із заявою про забезпечення позову, заявник вказує, що земельна ділянка, щодо якої Ржищівська міська рада прийняла рішення від 07.10.2022 № 1977-27-08 (про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки), є предметом договору оренди, з питання поновлення якого позивач має намір звернутися до суду із позовом.

На думку заявника, належним способом забезпечення позову є накладання арешту на майно, що є предметом спору, земельну ділянку з кадастровим номером 3211300000:69:029:0132, а також забороною уповноваженим органам та державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації, внесення відомостей про об`єкт нерухомого майна або вчинення інших дій щодо державної реєстрації прав та обтяжень на земельну ділянку. Заявник вважає, що застосування саме таких заходів забезпечення позову унеможливить вчинення відповідачем або третіми особами дій, що ускладнять виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Так, згідно із частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Згідно із частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За правилами статті 127 Земельного кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, передача в користування земельної ділянки в користування чи будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки є наслідком реалізації рішень відповідного розпорядника такої земельної ділянки.

ПП «Івангород», заявляючи про вжиття судом заходів забезпечення позову, не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що Ржищівська міська рада розглядає питання поділу спірної земельної ділянки і передачі виділеної частини у користування іншій особі, а також того, що такі питання включено до порядку денного найближчої сесії міської ради тощо.

Наведені заявником у відповідній заяві обґрунтування не підтверджують існування реальної загрози ефективному захисту порушених (оспорюваних) прав позивача в разі задоволення позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, оскільки сама по собі обставина того, що Ржищівська міська рада, як власник земельної ділянки, не обмежена у своєму праві розпорядження земельною ділянкою та може вчинити будь-які дії з приводу передання права користування на користь третіх осіб не свідчить про необхідність невідкладного забезпечення позову.

Посилань на належні та допустимі докази, в розумінні приписів статей 76-77 ГПК України, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо нагальності та доцільності забезпечення позову, заявник не зробив та не долучив до матеріалів заяви.

Крім того суд зазначає, що виходячи із положень частини першої статті 137 ГПК України, накладення арешту на земельну ділянку за відповідною заявою орендаря такої земельної ділянки у справі, предметом спору у якій буде поновлення договору оренди цієї земельної ділянки, не є співмірним із майбутніми позовними вимогами про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки заявник не надав доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд звертає увагу заявника на те, що у разі виникнення реальної, підтвердженої загрози неможливості чи утруднення виконання судового рішення заявник не позбавлений в будь-який час повторно заявити про вжиття заходів забезпечення позову із поданням суду відповідних доказів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні статей 136, 137 ГПК України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, заява ПП «Івангород» не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Приватному підприємству «Івангород» у задоволенні заяви від 25.01.2024 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін