ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2024 Справа № 914/1361/19
За позовом: ОСОБА_1 , с.Старий Яричів, Кам`янка-Бузького району,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебедик-Південь», смт.Каланчак Скадовського р-ну Херсонської обл,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м.Керч
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , м.Керч,
про: стягнення заборгованості 1000000,00 грн.
Суддя І. КОЗАК
Секретар с/з Б.Мельник
Представники сторін:
Від позивача: не з`явився,
Від відповідача: Р.Дубінін директор,
Від третьої особи-1: не з`явився,
Від третьої особи-2: Р.Дубінін.
12.07.2019 року ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Лебедик-Південь» про стягнення заборгованості з виплати вартості частини майна Товариства пропорційно до частки, що належала ОСОБА_4 у статутному капіталі Товариства, в сумі 1000000,00 грн.
Ухвалою суду від 17.07.2019 залишено позов без руху для усунення недоліків. 24.07.2019 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.08.2019. Ухвалою суду від 03.09.2019 відстрочено позивачці судовий збір до прийняття рішення у цій справі. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою суду від 24.10.2019 зупинялося до набрання законної сили рішення у справі № 914/1912/19, що розглядається Господарським судом Львівської області.
03.05.2023 провадження у справі поновлено.
20.06.2023 ухвалою суду призначено судову експертизу.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 скасовано ухвалу суду І інстанції від 20.06.2023 про призначення експертизи у цій справі та направлено справу №914/1361/19 для продовження розгляду до господарського суду Львівської області.
29.11.2023 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.01.2024. Ухвалою суду від 09.01.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 23.01.2024.
Після відкриття провадження у цій справі 24.07.2019 відповідач змінив державну реєстрацію місця знаходження ТОВ «Лебедик-Південь» з: вул.Галицька, 143/59, с.Старий Яричів Камянка-Бузького р-ну Львівської обл, 80463, на: АДРЕСА_1 .
За загальними правилами територіальної підсудності, встановленими ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст.31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Суд звертає увагу відповідача на те, що внаслідок зміни місця реєстрації ТОВ «Лебедик-Південь» після відкриття провадження у справі змін у складі товариства не відбулося, отже відсутні підстави для передачі цієї справи за відповідною підсудністю.
Правова позиція позивача.
У судове засідання 23.01.2024 представник позивача не прибув. Надіслав заяву (вх.№1434/24 від 16.01.2024) про проведення судового засідання 23.01.24 без участі адвоката позивачки. Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням ТзОВ «Лебедик-Південь» зобов`язання по обов`язковій виплаті вартості частини майна Товариства у визначеній відповідачем сумі 1000000,00 грн. Позивачка зазначає, що була учасником ТзОВ «Лебедик-Південь» та володіла часткою статутного капіталу Товариства в сумі 1000000,00 грн. (50% статутного капіталу), що підтверджується протоколом Установчих зборів учасників ТзОВ «Лебедик-Південь» №1 від 20.04.2015 року та Статутом ТзОВ «Лебедик-Південь». 15.12.2015 року відбулись Загальні збори учасників ТзОВ «Лебедик-Південь», оформлені протоколом №2 від 15.12.2015 року, на яких прийнято рішення задоволити заяву ОСОБА_5 про вихід із складу учасників Товариства та передати належну їх частку у розмірі 1000000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства, у грошовій формі. Зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», чинного на момент виходу позивача із складу учасників Товариства, відповідач повинен був виплатити належну їй та визначену рішенням вищого органу Товариства вартість частини майна Товариства в сумі 1000000,00 грн. не пізніше 15.12.2016 року. Однак, відповідач не сплатив позивачці зазначених коштів.
Попередній розрахунок судових витрат:
- відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення;
- 70000,00 грн попередні витрати на правову допомогу.
Правова позиція відповідача.
Відповідач у судове засідання 23.01.2024 з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (№33349/19 від 13.08.2019), зазначивши, що позивачка могла претендувати при виході зі складу товариства лише на 500000,00 грн 50% вартості Товариства. Тому, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Правова позиція третьої особи 1 ( ОСОБА_2 ).
Третя особа у судове засідання 23.01.2024 не прибула, причин неприбуття не повідомила.
Правова позиція третьої особи 2 ( ОСОБА_3 ).
ОСОБА_3 присутній у судовому засіданні 23.01.2024, проти позову усно заперечив.
Обставини справи.
ОСОБА_5 була учасником ТОВ Лебедик-Південь та володіла часткою статутного капіталу вказаного товариства з обмеженою відповідальністю у сумі 1000000,00 грн. (один мільйон гривень), що становило 50% статутного капіталу, що підтверджується протоколом №1 установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедик-Південь від 20.04.2015 року, статутом ТОВ Лебедик-Південь, зареєстрованим у встановленому законом порядку 20.04.2015 року, номер запису: 14001020000001047.
Згідно з протоколом №1 установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедик-Південь від 20.04.2015 року, п. 3.2. статутом ТОВ Лебедик- Південь від 20.04.2015 року, на Позивачку, як на учасника товариства, покладено за згодою Позивачки обов`язок внести до статутного капіталу ТОВ Лебедик-Південь наступні об`єкти нерухомого майна загальною вартістю 1000000,00 грн. (один мільйон гривень), які належали ОСОБА_5 на праві власності:
- квартиру, загальною площею 26 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень);
- земельну ділянку, загальною площею 0,0987 га, кадастровий номер: 4622186200:08:000:0364, що знаходиться за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с/рада Старояричівська, загальною вартістю 85000,00 грн. (вісімдесят п`ять тисяч гривень);
- садовий будинок, загальною площею 99,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною вартістю 715000,00грн. (сімсот п ятнадцять тисяч гривень).
Згідно з п. 3.5. статуту ТОВ Лебедик-Південь від 20.04.2015 року, частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.
Позивачка у повному обсязі та своєчасно виконала свій обов`язок як учасника товариства щодо внесення вкладу до статутного капіталу, а саме: згідно з актом №01 приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедик-Південь від 23.04.2015 року, підписаного Позивачкою як учасником, та ОСОБА_3 як директором ТОВ Лебедик-Південь, усі вище перелічені об`єкти нерухомого майна були внесені Позивачем до статутного капіталу ТОВ Лебедик-Південь.
Згодом, впродовж квітня жовтня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю Лебедик-Південь, на підставі акту №01 приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедик-Південь від 23.04.2015 року, проведено реєстрацію права власності усіх вище перелічених об`єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на своє ім`я, що підтверджується інформаційними довідками, які містять інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо кожного з об`єктів нерухомого майна.
13 листопада 2015 Позивачка підготувала та подала Відповідачу заяву про свій вихід з числа учасників ТОВ Лебедик-Південь. Підпис Позивача на вказаній заяві було засвідчено ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Кам`янка-Бузького районного нотаріального округу.
Заява Позивача від 13.11.2015 року про вихід з числа учасників ТОВ Лебедик-Південь була розглянута 15.12.2015 року загальними зборами учасників ТОВ Лебедик-Південь, які ухвалили рішення задовольнити заяву ОСОБА_5 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедик-Південь, код ЄДРПОУ 39754831, та передати належну їй частку у розмірі 1000000,00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок), що становить 50% статутного капіталу Товариства, у грошовій формі.
Одночасно загальними зборами учасників ТОВ Лебедик-Південь, у зв`язку з виходом ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедик-Південь, було ухвалено рішення про зменшення статутного капіталу товариства до 1000000,00 грн. (одного мільйона гривень 00 коп.) та затверджено нову редакцію статуту ТОВ Лебедик-Південь, у якій відображено вихід Позивача зі складу учасників товариства та зменшення статутного капіталу товариства на вартість частки, яка належала Позивачу у статутному капіталі. Вказані обставини підтверджується протоколом №2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедик-Південь від 15.12.2015 року, та статутом Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедик-Південь у новій редакції від 15.12.2015 року.
Учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедик-Південь були:
- ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_5 ;
- ОСОБА_7 (мати ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
- ОСОБА_2 .
ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі та мають спільну дитину.
Після розлучення з ОСОБА_3 ОСОБА_5 зареєструвала шлюб і після його реєстрації змінила своє прізвище на ОСОБА_1 (копія Свідоцтва про шлюб є в матеріалах справи).
ОСОБА_2 зверталася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебедик-Південь", за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебедик-Південь" від 15.12.2015р., що оформлені протоколом №2 від 15.12.2015р.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №914/1912/19, ТОВ «Лебедик-Південь» не надало суду оригінал протоколу (йдеться про протокол зборів учасників товариства від 15.12.2015), заявляючи про його викрадення, хоча відповідальність за зберігання документів та доступ до них має лише директор Товариства ОСОБА_3 (ст. 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає обов`язок директора зберігати протоколи загальних зборів протягом всього строку існування товариства).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №914/1912/19 зазначено, що Товариство не визнає вимог ОСОБА_5 до Товариства про виплату вартості частини майна, тому між ними є спір, який розглядається судом у справі №914/1361/19, з огляду на що колегією суддів Касаційного господарського суду зазначено, що як Товариство (відповідач), так і ОСОБА_2 (позивачка) по суті зацікавлені у визнанні рішень загальних зборів недійсними, тобто їх інтереси збігаються, що може свідчити про штучний характер поданого позову (йдеться про позов у справі №914/1912/19).
Колегією суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.09.2021р. зазначено, що у цій справі ОСОБА_5 не була вказана позивачем як третя особа, а Товариство не подавало клопотання про її залучення, що викликає певні сумніви у добросовісності намірів та дій позивача та відповідача. ОСОБА_5 вступила у справу в якості третьої особи за власною ініціативою на підставі заяви від 18.10.2019р., за твердженням якої, ОСОБА_3 (як директор Товариства) надавав суперечливі показання свідка у цій справі та у справі №914/1361/19, таким чином порушуючи обов`язки учасника справи та свідка, які встановлені Господарським процесуальним кодексом України. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що при новому розгляді суд має встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, та визначити, чи має позов у цій справі ознаки штучного і у разі необхідності застосувати до сторін заходи запобігання зловживанню процесуальними правами, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
На стадії нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 05.01.2023 у справі №914/1912/19, що набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю. У тексті цього рішення проаналізовано факт наявності/відсутності оригіналу протоколу і суд зазначив, що 19.09.2022р. судом отримано матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебедик-Південь» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в яких міститься протокол № 2 зборів учасників від 15.12.2022р., який відповідає протоколу, що поданий учасниками справи. Зі змісту заяви свідка (а.с. 116) з урахуванням заяви представника відповідача (а.с. 15), 04.01.2017р. оригінал протоколу № 2 зборів учасників від 15.12.2022р. було викрадено. Проте, вищенаведені обставини не спростовують факту складення та підписання протоколу, водночас 15.12.2015р. вказаний протокол зборів поданий державному реєстратору з іншими документами для вчинення реєстраційних дій, що підтверджується матеріалами реєстраційної справи та заявою свідка.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 у справі №914/1361/19 скасовано ухвалу суду І інстанції від 20.06.2023 про призначення експертизи у цій справі та направлено справу для продовження розгляду до господарського суду Львівської області. Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи рішення суду від 05.01.2023 у справі №914/1912/19, з огляду на предмет і підстави позовних вимог у даній справі, немає дійсної потреби у з`ясуванні обставин, щодо яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Станом на дату винесення рішення суду доказів виплати спірної суми відповідачем позивачці не подано.
Оцінка суду.
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
За ч. 1 ст. 148 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.
Відповідно до ЦК України учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Таким чином, вихід учасника з ТОВ - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством. Таке волевиявлення учасника фіксується в письмовій формі - заяві про вихід, яка адресується товариству. Відсутність нотаріального посвідчення підпису заявника на заяві про вихід з товариства не дає підстави вважати дійсним волевиявлення учасника товариства щодо виходу зі складу учасників.
Частиною 2 ст. 148 ЦК України (в редакції, чинній на дату виходу) встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
У матеріалах справи наявна копія нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_5 від 13.11.2015 про вихід зі складу учасників ТОВ «Лебедик-Південь» (а.с.35, т.І).
Ця заява про вихід позивачки зі складу учасників товариства слухалася на загальних зборах учасників товариства, оформлених Протоколом №2 від 15.12.2015, автентичність якого була предметом дослідження окремого позову у справі №914/1912/19.
З даного приводу суд зауважує, що рішення загальних зборів Товариства з питання виходу учасника зі складу Товариства не має юридичного значення. Відповідно до Закону "Про господарські товариства" (який діяв на момент проведення загальних зборів 15.12.2015р.) товариство позбавлене права надавати згоду на вихід учаснику незалежно від розміру його частки, учасник вважається таким, що вийшов з дати подання заяви товариству (правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 №903/568/17, від 24.09.19 у справі №917/1915/16, від 12.09.2019 у справі №908/442/18).
Після виходу учасника товариство набуває обов`язок виплатити такому учаснику вартість частини майна товариства, пропорційну частці учасника у статутному капіталі. Цей обов`язок не залежить від наявності рішення загальних зборів про таку виплату.
Відповідно дост.161 ГПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У першій заяві по суті справи у відзиві на позов (вх.№33349/19 від 13.08.2019, а.с.84-97, т.І)- відповідач визнав, що дійсно Позивачка була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебедик-Південь" ЄДРПОУ 39754831 та володіла часткою статутного капіталу в розмірі 1000000 (один мільйон) гривень 00 копійок, що становило 50% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебедик-Південь" ЄДРПОУ 39754831. Також Відповідач підтверджує повне виконання Позивачем зобов`язань щодо внесення майнового внеску в статутний капітал. Позивач дійсно 13 листопада 2015 року звернулась до органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебедик-Південь", код ЄДРПОУ 39754831, із заявою про вихід з Товариства. Однак після направлення вищевказаної заяви Позивач зажадала негайно отримати належну їй частку Статутного капіталу. Акцентував увагу суду на тому, що з метою виплати частки в Статутному капіталі 16 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебедик-Південь" уклало угоду з учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебедик-Південь" ОСОБА_7 про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 1000000 (одного мільйона) гривень 00 копійок та виплачено Позивачу 1000000 (один мільйон) гривень 00 копійок.
На підтвердження зазначеного факту відповідач подав копію договору про надання поворотної фінансової допомоги від 16.11.2015, укладеного між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лебедик-Південь», а також виписки з касової книги та журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів за період 01.12.2015-10.12.2015 про виплату ОСОБА_5 1000000,00 грн готівкових коштів, які були її вкладом/часткою у статутному капіталі товариства.
У відповіді на відзив (вх.№35056/19 від 22.08.2019, а.с. 101-106, т.І) представник позивачки спростував твердження відповідача про виплату готівкою 1000000,00 грн вкладу ОСОБА_5 при виході зі складу учасників товариства. Звернув увагу суду на те, що відповідачем у порушення встановлених законодавчих вимог не подано видаткових касових ордерів або касових відомостей, які б були підписані ОСОБА_5 і які б підтверджували одержання таких готівкових коштів. Всі долучені відповідачем докази про виплату готівкових коштів підписані лише ОСОБА_3 , що явно суперечить п. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 у редакції, яка була чинною у грудні 2015 року.
Відповідно до п. 3.3. Положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Пунктом 3.4. цього ж Положення визначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.
У відповідності до п. 3.5. Положення, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.
Пунктом 3.10. Положення унормовано, що видача касових ордерів і видаткових відомостей н а руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.
Згідно з наведеними вище нормами Положення, належним підтвердженням отримання підприємством готівки вважається оформлений у відповідності до встановлених вимог прибутковий касовий ордер, а належним підтвердженням видачі підприємством готівки є оформлені у відповідності до встановлених вимог видатковий касовий ордер або видаткова відомість. При чому обов`язковим реквізитом видаткового касового ордеру або видаткової відомості, без наявності якого видача готівки з каси не може бути проведена, є власноручний підпис особи, яка одержує готівкові кошти у касі підприємства.
Наведені положення законодавства спростовують твердження відповідача про виплату готівкових коштів позивачці та не беруться судом до уваги.
Окремо суд звертає увагу відповідача на його суперечливу позицію у відзиві на позов (вх.№33349/19 від 13.08.2019), де представник відповідача ОСОБА_8 зазначає, що позивачка може претендувати лише на 500000,00 грн, що становить 50% від вартості статутного капіталу ТОВ «Лебедик-Південь», тоді як одночасно подає докази про виплату 1000000,00 грн готівкою частки, і паралельно оспорює в іншій судовій справі №914/1912/19 автентичність протоколу зборів учасників товариства від 15.12.2015. Так, у справі №914/1912/19 31.12.2021р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 31721/21), де він зазначає, що ОСОБА_2 викладено правильно обставини позову (про визнання недійсними протоколу зборів учасників товариства від 15.12.2015, оскільки збори відбулися з порушенням, без повідомлення інших учасників товариства про їх скликання. В порушення вимог пункту 8.1. статуту, з недотримання тримісячного строку попередження учасником про вихід з товариства, заява про вихід ОСОБА_5 від 13.11.2015р. була передчасно та незаконно розглянута і задоволена товариством. Тобто на думку ОСОБА_2 , рішення про виплату ОСОБА_5 вартості частки в статутному капіталі в розмірі 1000000,00 грн., оформлене протоколом №2 від 15.12.2015р, прийнято з порушенням встановленого чинним законодавством України порядку, оскільки такий розмір не відповідав дійсній ринковій вартості частки, а вартість частки не була визначена експертною оцінкою) та ставить третій особі ОСОБА_5 в порядку ст.90 ГПК України певні питання.
Суд звертає особливу увагу представника відповідача та одночасно директора ТОВ «Лебедик-Південь» Ростислава ДУБІНІНА на те, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини ІНФОРМАЦІЯ_2 (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Отже, наявність чи відсутність оригіналу протоколу зборів учасників ТОВ «Лебедик-Південь» від 15.12.2015 не впливає на факт існування заяви ОСОБА_5 від 15.11.2015 про вихід зі складу учасників товариства та відповідний імперативний обов`язок ТОВ «Лебедик-Південь» виплатити частку учаснику, бо учасник вважається таким, що вийшов з дати подання заяви товариству.
Щодо розміру частки, яка підлягає виплаті учаснику товариства при його виході зі складу засновників.
Згідно зі ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Відповідно до п.8.2 Статуту ТОВ «Лебедик-Південь» учасник, який виходить із Товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у Статутному капіталі Товариства. За домовленістю між учасником та Товариством, виплата вартості частини майна Товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до Статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
У протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Лебедик-Південь» від 15.12.2015 загальні збори погодили передати належну ОСОБА_5 частку у розмірі 1000000,00 грн, що становить 50% Статутного капіталу Товариства у грошовій формі.
Ні станом на дату звернення ОСОБА_5 з цим позовом до суду, ні станом на дату винесення рішення погоджений зборами розмір виплати частки 1000000,00 грн ОСОБА_5 при виході зі складу учасників виплачений не був в готівковій чи безготівковій формі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження позовної вимоги про стягнення невиплаченої частки при виході учасника зі складу товариства є більш вірогідними, ніж заперечення відповідача, які ґрунтуються на вже виплаченій у готівковому вигляді частці позивачці, а також повному запереченні існування у Товариства обов`язку виплати такої частки, що спростовано судом вище.
Відповідно суд дійшов висновку про доведеність позивачкою заявленої позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Лебедик-Південь» 1000000,00 грн та задоволення позову повністю.
Судові витрати.
Щодо стягнення судових витрат, то при зверненні з цим позовом до суду ОСОБА_4 мала б сплатити 15000,00 грн судового збору (1,5% від ціни позову).
Враховуючи подане клопотання позивачки про звільнення від сплати судового збору, суд ухвалою від 03.09.2019 частково задовольнив дане клопотання та відстрочив ОСОБА_5 сплату судового збору за подання цього позову до прийняття рішення.
Станом на дату прийняття рішення позивачем не подано доказів сплати судового збору за розгляд цього позову.
Крім того, позивач подавав апеляційну скаргу на ухвалу суду І інстанції про зупинення провадження у цій справі від 20.06.2023 та сплачував судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.07.2023 (а.с. 162, т.ІІ).
Керуючись ст.129 ГПК України, судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної скарги, покладається на відповідача.
Судовий збір, який би мав бути сплачений позивачем за подання позову, але відстрочено його сплату до прийняття рішення, покладається на відповідача та стягується в дохід Державного бюджету України.
Доказів понесення витрат на правову допомогу позивач не подавав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебедик-Південь» (адреса: 75800, Херсонська обл, Скадовський р-н, смт.Каланчак, вул.Херсонська, б.1, ідентифікаційний код 39754831) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 ) 1000000,00 грн заборгованості з вартості частки майна при виході учасника з товариства та 2684,00 грн судового збору.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебедик-Південь» (адреса: 75800, Херсонська обл, Скадовський р-н, смт.Каланчак, вул.Херсонська, б.1, ідентифікаційний код 39754831) в дохід Державного бюджету України 15000,00 грн судового збору за подання цього позову.
4.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
6.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2024.
Суддя Козак І.Б.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2024 |
Оприлюднено | 01.02.2024 |
Номер документу | 116637637 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Козак І.Б.
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Зварич Оксана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні