Ухвала

від 29.01.2024 по справі 916/152/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/152/24Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши заяву Акціонерного товариства Райффайзен Банк за вх.№2-141/24 від 26.01.2024 про забезпечення позову у справі №916/152/24

за позовом: Акціонерного товариства Райффайзен Банк (01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А, код ЄДРПОУ 14305909)

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю МВ АЛЬЯНС (75224, Херсонська обл., Чаплинський р-н, с. Долинське, вул. Миру, буд. 4, код ЄДРПОУ 35522430)

2.Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДОМ ДОЛИНСКОЕ (75224, Херсонська обл., Чаплинський р-н, с. Долинське, вул. Миру, буд. 4, код ЄДРПОУ 32267625)

3.Товариства з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА (75334, Херсонська обл., Новотроїцький р-н, с. Зелене, вул. Зелена, буд. 53, корп. А, код ЄДРПОУ 32647260)

4. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

5. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 )

про солідарне стягнення 416813 євро, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Райффайзен Банк звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МВ АЛЬЯНС, Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДОМ ДОЛИНСКОЕ, Товариства з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 416813 євро заборгованості.

Ухвалою суду від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/152/24; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 07.02.2024 о 15:00.

26.01.2024 за вх.№2-141/24 до суду від Акціонерного товариства Райффайзен Банк надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (відповідачу-5), а саме: на однокімнатну квартиру, загальною площею 39,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2490664080000, номер запису про право власності: 44988488, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетніковою С.І. за №1661 від 11.11.2021; однокімнатну квартиру, загальною площею 40,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2490592980000, номер запису про право власності: 44988802, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетніковою С.І. за №1662 від 11.11.2021; однокімнатну квартиру, загальною площею 43,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2490518280000, номер запису про право власності: 44989062, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетніковою С.І. за №1663 від 11.11.2021. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що:

- забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів; забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача; метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача та уникнення будь-яких труднощів при виконанні судового рішення щодо задоволення позову або майбутніх потенційних перешкод ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці ЄСПЛ;

- позивач вказує, що відповідач-1 порушив умови кредитного договору, у зв`язку з чим позивачем на поштові та електронні адреси відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4, відповідача-5 були направлені відповідні вимоги про погашення заборгованості, згідно з якими позивач вимагав погасити заборгованість за кредитним договором №010/Д2-2-КБ/144 від 25 червня 2018 року між банком та відповідачем-1, що станом 01.12.2023 склала 416813,00 євро; вимоги були залишені без задоволення; через невиконання відповідачем-1 взятих на себе грошових зобов`язань за кредитним договором та ігнорування вимог банку відповідачем-2, відповідачем-3, відповідачем-4 та відповідачем-5, які були направлені в порядку, передбаченому умовами договорів поруки та чинним законодавством України, і саме з метою захисту свої прав, позивач 12 січня 2024 року звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом;

- оскільки предметом судового спору є стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості в сумі 416813,00 євро, тому, враховуючи значну ціну позову, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі та ефективне поновлення порушених прав позивача - повернення заборгованості за кредитом у значній сумі, залежить від наявності у відповідачів майна чи грошових коштів;

- позивачем встановлено ряд обставин, які в сукупності дають достатні підстави вважати, що є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду, неможливості ефективного поновлення порушених прав позивача на повернення заборгованості за кредитом у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову;

- з інформації, яка відображена у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що кінцевим бенефіціарним власником відповідачів-1-3 значиться ОСОБА_2 (відповідач-5), а отже всі рішення про погашення заборгованості за кредитним договором, а також питання щодо відчуження рухомого та нерухомого майна та подальшого оформлення переходу права власності на майно відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, приймаються та здійснюються, зокрема, ОСОБА_2 (відповідачем-5);

- з 28.02.2022 позичальник не здійснює погашення основної заборгованості за кредитним договором, докази цього наявні в матеріалах справи; з урахуванням, що починаючи з 24.02.2022 на території України триває повномасштабна війна російської федерації та її поплічників проти Українського народу, та агресором були окуповані території Херсонської області, де мешкали та здійснювали свою господарську діяльність відповідачі, позивач неодноразово зв`язувався з клієнтом, з метою врегулювати питання заборгованості мирним шляхом, але не один із запропонованих позивачем варіантів врегулювання боргу так і не був прийнятий позичальником, водночас він продовжив ухилятись від виконання грошових зобов?язань та не реагував на подальші вимоги й претензії від позивача;

- ОСОБА_2 (відповідачу-5) на праві власності відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить нерухоме майно, на яке заявник просить суд накласти відповідний арешт; відповідачка-5 наприкінці 2021 року придбала три однокімнатні квартири в новому столичному житловому комплексі RESPUBLIKA, що виглядає як вигідна інвестиція; в цьому житловому комплексі в тому самому будинку та на тому ж поверсі її цивільний чоловік, ОСОБА_1 , також придбав нерухомість задля інвестиції власних грошових коштів; за допомогою цього майна ОСОБА_2 , як засновниця та кінцева бенефіціарна власниця позичальника та поручителів-юридичних осіб, могла б провести розрахунок з позивачем в досудовому порядку, натомість ця нерухомість не згадувалась під час зустрічей з банком;

- для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позичальником було передано в заставу банку комплект сонячних електростанцій за адресою зберігання в селі Долинське Чаплинського району Херсонської область; зараз же банк не може розраховувати на задоволення позовних вимог за рахунок цієї застави, через наступне: відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 з початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України місце зберігання (село Долинське Чаплинського району Херсонської області) є тимчасово окупованою територією; ця інформація також підтверджується на мапі бойових дій в Україні за посиланням https://deepstatemap.live/#10/46.5951/33.3298 (скріншот мапи з розташуванням села Долинське додаємо до цієї заяви); протягом 2022-2023 років в ЗМІ публікувались статті, що в окупованих районах Херсонської області рашисти оголосили про проведення ревізії об`єктів сонячної генерації електроенергії та вивозять їх на територію рф; за даними банку предмет застави був знищений (не зберігся), що унеможливлює звернення стягнення на нього і задоволення майнових вимог позивача;

- реалізувати банком предмет застави наразі не є можливим; ОСОБА_2 , виступаючи кінцевим бенефіціарним власником позичальника та приймаючі всі важливі рішення, в тому числі щодо виконання зобов`язань перед банком, також виступаючи поручителем за зобов`язаннями відповідача-1, маючи у власності не один об`єкт нерухомості у місті Києві, ухиляється від мирного врегулювання заборгованості за кредитним договором, - все це формує у позивача цілком обгрунтоване припущення, що ОСОБА_2 (відповідач-5) найближчим часом будуть вживатися дії задля відчуження/приховання особистого майна, що є єдиним реальним джерелом задоволення позовних вимог банку та виконання майбутнього судового рішення про стягнення коштів в погашення заборгованості за кредитом;

- такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 до ухвалення остаточного рішення у даній справі, є обґрунтованим, адекватним та співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить збалансованість інтересів сторін, реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, окрім того, немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження прав відповідача-5 чи третіх осіб, оскільки майно залишається в володінні та користуванні відповідача-5, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час, а також не перешкоджає їй у здійсненні господарської діяльності, а отже, є найменш обтяжливим для неї;

- господарським процесуальним кодексом України визначено достатність лише самого припущення заявника про можливе невиконання ймовірного рішення суду внаслідок невжиття заходів забезпечення позову судом (ч.2 ст. 136 ГПК України), поміж того, ГПК України не вимагає обов`язково надання доказів на підтвердження можливого невиконання ймовірного рішення суду і доказів підготовки дій відповідачем на відчуження майна та така вимога відсутня і в ст. 139 цього кодексу; умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред?явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення; достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15.07.2019 по справі №905/492/19, від 25.01.2019 по справі №925/288/17).

29.01.2024 за вх.№3694/24 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення щодо заяви про забезпечення позову. У поданих запереченнях відповідач-2 просить суд відмовити АТ Райффайзен Банк у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 по справі №916/152/24 та вказує, зокрема, про те, що:

- відповідно до статті 4 Генерального договору в редакції додаткової угоди №01/Д2-2- КБ/143/2 від 29.01.2019, виконання зобов`язань позичальників, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за генеральним договором та/або договорами забезпечується: іпотекою; заставою транспортних засобів/заставою сільськогосподарської техніки; заставою; заставою майбутнього врожаю; поруками; у п.4.4 генерального договору визначено, що співвідношення вартості предметів застави має бути не менше 100% від рівня кредитних лімітів; відповідно до п.1.2 загальний ліміт за генеральним договором, включаючи кредитний договір, становить 150000000 (сто п`ятдесят мільйонів) гривень, тобто, наведене у п.4.1.1.-4.1.5 майно, на 100% покривало рівень кредитного ліміту у 150000000 (сто п`ятдесят мільйонів) гривень; позивачем заявлено вимоги у сумі, що у 10 разів менше вартості заставленого майна, а відповідно, підстав для накладення арешту на майно, що не є засобом забезпечення за кредитними зобов`язаннями, немає;

- позивачем не надано доказів знищення усього заставленого майна; посилання позивача на викрадення обладнання СЕС на даний час не підкріплено жодними доказами, а нерухоме майно (будівлі, земельні ділянки) не можуть бути викраденими фізично, тому заходи забезпечення наявні; відповідачі не могли і не можуть здійснювати дії з відчуження вказаного майна як в силу законодавчої заборони (в цьому аспекті сторони є рівними) і в силу наявності іпотек та застав (пріоритет у позивача);

- позивачем не надано доказів щодо вартості майна, на яке просить суд накласти арешт та не надано доказів співмірності заявлених позовних вимог до обтяження майна, яке не має відношення до кредитних зобов`язань відповідачів;

- позивач стверджує, що відповідач-1 отримав кредит у сумі 1296477,00 євро, з яких основну частину сплачено (70%) разом з процентами, а залишок заборгованості склав 393573,18 євро (тобто 30%); це підтверджується розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позову; отже, дисциплінована і своєчасна сплата всіх платежів до моменту повномасштабного вторгнення російських військ на територію України і окупації території місцезнаходження відповідачів не може свідчити про ухилення від виконання зобов`язань з боку відповідачів; також твердження позивача про свідоме ухилення відповідачами від сплати коштів (тобто твердження про наявність свідомих та винних дій відповідачів щодо несплати коштів) починаючи з лютого 2022 року спростовуються заявами самого ж позивача про те, що він не може надіслати листи на адресу відповідачів, або його припущеннями про викрадення окупантами обладнання СЕС, оскільки тут позивач посилається на об`єктивні фактори, які не залежать від волі учасників справи; об`єктивні фактори не можуть існувати лише для однієї сторони, і залежати від волі іншої сторони; відповідачі знаходяться на тимчасово окупованій території і позбавлені можливості вчиняти будь-які дії, у тому числі в силу норм ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 13 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України здійснення господарської діяльності, а також здійснення платежів з окупованої території заборонено, тобто існує законодавча заборона на вчинення дій, яких вимагає позивач, а не свідоме ухилення відповідачів від виконання зобов`язань.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства Райффайзен Банк за вх.№2-141/24 від 26.01.2024, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За ч.1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч.1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову).

При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести суду необхідність вжиття у справі заходів забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також необхідним, в даному випадку, є обґрунтування заявником обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому господарський суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову з урахуванням предмету позову може бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, свідоме припинення підприємницької діяльності, обнуління рахунків, тощо.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту. Водночас сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Господарський суд вказує на наявність між позивачем та відповідачами спору стосовно виконання укладених між сторонами кредитних договорів та договорів поруки.

Суд зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову питання обґрунтованості та підставності самого позову судом не вирішуються, адже дані обставини є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів поданої заяви, заявник у поданій заяві просить суд накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу-5.

Господарський суд наголошує, що посилання позивача на наявність простроченої заборгованості за кредитними договорами, не виконання відповідачем-1 взятих на себе грошових зобов`язань за кредитними договорами та ігнорування вимог банку відповідачами - 2-5 самі по собі не створюють підстав для накладення наразі арешту на майно, про який просить позивач, оскільки обставини наявності/відсутності заборгованості, належності/неналежності виконання взятих на себе зобов`язань буде встановлюватись судом під час розгляду справи по суті. Позивачем не доведено суду вчинення/наміру вчинення відповідачем-5 дій, спрямованих на відчуження об`єктів нерухомості, на які просить накласти арешт позивач, заявником не обґрунтовано належними доказами обставин того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості чи утруднення виконання судового рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача-5 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, приймаючи водночас до уваги і заставу майна, наданого для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Водночас сама наявність судового спору між сторонами за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову, самі лише твердження позивача в даному випадку не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Проаналізувавши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача-5, суд не вбачає посилань на те, які докази вказують на наявність обставин, з якими пов`язується застосування заходу до забезпечення позову та в чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення у разі невжиття судом відповідних заходів.

До того ж, суд відзначає, що заходи забезпечення позову не можуть підміняти собою рішення суду по суті позовних вимог, та суд, оцінивши доводи заявника, співмірність заявлених заходів до забезпечення позову, не вбачає підстав для задоволення поданої Акціонерним товариством Райффайзен Банк заяви про забезпечення позову, без доведення заявником відповідних підстав для забезпечення позову, про яке просить заявник.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні Акціонерного товариства Райффайзен Банк за вх.№2-141/24 від 26.01.2024 про забезпечення позову у справі №916/152/24.

Відповідно до ч.6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Акціонерного товариства Райффайзен Банк за вх.№2-141/24 від 26.01.2024 - відмовити.

2.Судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову покласти на заявника.

Ухвала набирає законної сили 29.01.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Ю.С. Бездоля