Ухвала

від 29.01.2024 по справі 916/154/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"29" січня 2024 р. Справа № 916/154/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву (Вх. № 2-143/23 від 26.01.2024) Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову, у справі

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а; код ЄДРПОУ 14305909),

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" (75334, Херсонська обл., Новотрїцький р-н, с. Зелене, вул. Шкільна, буд. 53, корп. А; код ЄДРПОУ 32647260),

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское" (752244, Херсонська обл., Чаплинський р-н, с. Долинське, вул. Миру, буд. 4; код ЄДРПОУ 32647260),

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІНВЕСТГРУП" (73003, м. Херсон, вул. Віктора Гошкевича, буд. 12; код ЄДРПОУ 38152303),

до відповідача-4: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

до відповідача-5: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

про стягнення 2194007,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІНВЕСТГРУП", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій просить:

- Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское" на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк прострочену станом на 01.12.2023 заборгованість за Кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/206 від 07 червня 2021 року у сумі 2194007,03 грн;

- Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІНВЕСТГРУП" на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк прострочену станом на 01.12.2023 заборгованість за Кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/206 від 07 червня 2021 року у сумі 2194007,03 грн;

- Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк прострочену станом на 01.12.2023 заборгованість за Кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/206 від 07 червня 2021 року у сумі 2194007,03 грн;

- Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк прострочену станом на 01.12.2023 заборгованість за Кредитним договором № 010/Д2-2-КБ/206 від 07 червня 2021 року у сумі 2194007,03 грн;

- Витрати зі сплати судового збору у розмірі 26328,09 гривні покласти на відповідачів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 справу № 916/154/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 19.01.2024 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/154/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.02.2024 о 12:50 год.

26 січня 2024 року до суду від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вх. № 2-143/24) надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позву шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на:

- Однокімнатну квартиру, загальною площею: 39,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2490664080000, номер запису про право власності: 44988488, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетнікова С.І. за № 1661 від 11.11.2021;

- Однокімнатну квартиру, загальною площею: 40,9 кв.м., що розташована: АДРЕСА_4 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2490592980000, Номер запису про право власності: 44988802, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетнікова С.І. за № 1662 від 11.11.2021;

- Однокімнатну квартиру, загальною площею: 43,6 кв.м., що розташована: АДРЕСА_5 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2490518280000, Номер запису про право власності: 44989062, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Решетнікова С.І. за № 1663 від 11.11.2021.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову АТ "Райффайзен Банк" зазначає, що 07.06.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (надалі - Кредитор або Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" (надалі - Позичальник або Відповідач-1) був укладений Кредитний договір № 010/Д2-2-КБ/206 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Кредитор зобов`язується не пізніше Кінцевого терміну надання траншу Кредиту, надати Кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 20000000,00 (двадцять мільйонів гривень 00 копійок) гривень, а Позичальник зобов`язується використати його за цільовим призначенням, виконати усі обов`язки, що витікають із умов Договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах Строку кредиту відповідно до умов Договору.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань Позичальником за Кредитним договором, між Кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІНВЕСТГРУП", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07 червня 2021 року були укладені Договори поруки.

За договорами поруки поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть в майбутньому, які випливають з умов основного Договору.

Позивач вказує, що відповідач-1 порушив умови кредитного договору, у зв`язку з чим позивачем на поштові та електронні адреси відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4, відповідача-5 були направлені відповідні вимоги про погашення заборгованості, згідно з якими позивач вимагав погасити заборгованість за кредитним договором, що станом на 01.12.2023 склала 2194007,03 грн. Вимоги були залишені без задоволення.

Позивачем встановлено ряд обставин, які в сукупності дають достатні підстави вважати, що є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду, неможливості ефективного поновлення порушених прав позивача на повернення заборгованості за кредитом у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ДРУЖБА», ТОВ «ДОЛИНСКОЕ», ТОВ «ВВ ІНВЕСТГРУП» вбачається, що кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_2 , тобто всі рішення про погашення заборгованості за кредитним договором, а також питання щодо відчуження рухомого та нерухомого майна та подальшого оформлення переходу права власності на майно відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, приймаються та здійснюються, зокрема, ОСОБА_2 (відповідачем-5).

З 28 лютого 2022 року позичальник не здійснює погашення основної заборгованості за кредитним договором, докази цього наявні в матеріалах справи. З урахуванням, що починаючи з 24.02.2022 на території України триває повномасштабна війна російської федерації та її поплічників проти Українського народу, та агресором були окуповані території Херсонської області, де мешкали та здійснювали свою господарську діяльність відповідачі, позивач неодноразово зв`язувався з клієнтом, з метою врегулювати питання заборгованості мирним шляхом, але, не один із запропонованих позивачем варіантів врегулювання боргу так і не був прийнятий позичальником, водночас, він продовжив ухилятись від виконання грошових зобов`язань та не реагував на подальші вимоги й претензії від позивача.

ОСОБА_2 на праві власності відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить нерухоме майно, на яке заявник просить суд накласти відповідний арешт.

ОСОБА_2 наприкінці 2021 року придбала три однокімнатні квартири в новому столичному житловому комплексі RESPUBLIKA, що виглядає як вигідна інвестиція. За допомогою цього майна ОСОБА_2 , як засновниця та кінцева бенефіціарна власниця позичальника та поручителів-юридичних осіб, могла б провести розрахунок з позивачем в досудовому порядку, натомість ця нерухомість не згадувалась під час зустрічей з банком.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позичальником було передано в заставу банку причіпну с/г техніку (оприскувачі, розкидачі міндобрив, сівалки тощо) сівалку JOHN DEERE 1890, та бункер John Deere 1910, 2021 р.в., за постійним місцем зберігання в селі Зелене Новотроїцького району Херсонської області. Зараз же банк не може розраховувати на задоволення позовних вимог за рахунок цієї застави, зокрема, через наступне: відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 з початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України місце зберігання (село Зелене Новотроїцького району Херсонської області) є тимчасово окупованою територією. Протягом 2022-2023 років в ЗМІ публікувались статті, що в окупованих районах Херсонської області військові рф вивозять до тимчасово окупованого Криму нову та дорогу сільськогосподарську техніку місцевих агропідприємців. За даними банку предмет застави був знищений (не зберігся), що унеможливлює звернення стягнення на нього і задоволення майнових вимог позивача.

Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що реалізувати банком предмет застави наразі не є можливим. ОСОБА_2 , виступаючи кінцевим бенефіцірарним власником позичальника та приймаючі всі важливі рішення, в тому числі щодо виконання зобов`язань перед банком, також виступаючі поручителем за зобов`язаннями відповідача-1, маючи у власності не один об`єкт нерухомості у місті Києві, ухиляється від мирного врегулювання заборгованості за кредитним договором, - все це формує у позивача цілком обґрунтоване припущення, що ОСОБА_2 (відповідач-5) найближчим часом будуть вживатися дії задля відчуження/приховання особистого майна, що є єдиним реальним джерелом задоволення позовних вимог банку та виконання майбутнього судового рішення про стягнення коштів в погашення заборгованості за кредитом.

З огляду на вищезазначене, позивач вважає такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 до ухвалення остаточного рішення у даній справі, є обґрунтованим, адекватним та співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить збалансованість інтересів сторін, реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

29 січня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское" надійшли заперечення щодо заяви про забезпечення позову, в яких відповідач-2 просить суд відмовити АТ Райффайзен Банк у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 по справі №916/154/24. В обґрунтування вказаних заперечень відповідач вказує, що відповідно до статті 4 Генерального договору в редакції додаткової угоди №01/Д2-2-КБ/143/2 від 29.01.2019, виконання зобов`язань позичальників, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за генеральним договором та/або договорами. У п.4.4 генерального договору визначено, що співвідношення вартості предметів застави має бути не менше 100% від рівня кредитних лімітів; відповідно до п.1.2 загальний ліміт за генеральним договором, включаючи кредитний договір, становить 150000000 (сто п`ятдесят мільйонів) гривень, тобто, наведене у п.4.1.1.-4.1.5 майно, на 100% покривало рівень кредитного ліміту у 150000000 (сто п`ятдесят мільйонів) гривень. Позивачем заявлено вимоги у сумі, що у 10 разів менше вартості заставленого майна, а відповідно, підстав для накладення арешту на майно, що не є засобом забезпечення за кредитними зобов`язаннями, немає.

Відповідач вказує, що позивачем не надано доказів знищення усього заставленого майна. Посилання позивача на викрадення обладнання СЕС на даний час не підкріплено жодними доказами, а нерухоме майно (будівлі, земельні ділянки) не можуть бути викраденими фізично, тому заходи забезпечення наявні. Відповідачі не могли і не можуть здійснювати дії з відчуження вказаного майна як в силу законодавчої заборони (в цьому аспекті сторони є рівними) і в силу наявності іпотек та застав (пріоритет у позивача).

Позивачем не надано доказів щодо вартості майна, на яке просить суд накласти арешт та не надано доказів співмірності заявлених позовних вимог до обтяження майна, яке не має відношення до кредитних зобов`язань відповідачів.

Позивач стверджує, що відповідач-1 отримав кредит у сумі 5204316,40 грн, з яких залишок заборгованості по тілу кредиту складає 1301079,12 грн, а кредит було видано до 06.06.2026. Дисциплінована і своєчасна сплата всіх платежів до моменту повномасштабного вторгнення російських військ на територію України і окупації території місцезнаходження відповідачів не може свідчити про ухилення від виконання зобов`язань з боку відповідачів.

Також твердження позивача про свідоме ухилення відповідачами від сплати коштів (тобто твердження про наявність свідомих та винних дій відповідачів щодо несплати коштів) починаючи з лютого 2022 року спростовуються заявами самого ж позивача про те, що він не може надіслати листи на адресу відповідачів, або його припущеннями про викрадення окупантами техніки, оскільки тут позивач посилається на об`єктивні фактори, які не залежать від волі учасників справи.

Об`єктивні фактори не можуть існувати лише для однієї сторони, і залежати від волі іншої сторони. Відповідачі знаходяться на тимчасово окупованій території і позбавлені можливості вчиняти будь-які дії, у тому числі в силу норм ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України здійснення господарської діяльності, а також здійснення платежів з окупованої території заборонено. Тобто існує законодавча заборона на вчинення дій, яких вимагає позивач, а не свідоме ухилення відповідачів від виконання зобов`язань.

Суд, розглянувши заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову (вх. № 2-143/24 від 26.01.2024), дійшов до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до позовної заяви, 07.06.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" був укладений Кредитний договір № 010/Д2-КБ/206.

Також, з наданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що в якості забезпечення Кредитного договору № 010/Д2-КБ/206 від 07.06.2021 між Кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІНВЕСТГРУП", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07 червня 2021 року були укладені Договори поруки.

Відповідно до 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; виключено; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16).

Судом встановлено, що позовні вимоги Акціонерного товариства „Райффайзен Банк обґрунтовано неналежним виконанням з боку позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" прийнятих на себе зобов`язань за умовами Кредитний договір № 010/Д2-КБ/206 від 07.06.2021, та направлено на солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІНВЕСТГРУП", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як солідарних поручителів за Договорами поруки від 07.06.2021 заборгованості простроченої заборгованості у розмірі 2194007,03 грн.

За змістом норми ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Проаналізувавши надані позивачем докази, суд вважає, що позивачем не забезпечено надання належних доказів того, що відповідач-5, щодо майна якого заявлено вимоги про накладення арешту, наразі вчиняє дії щодо відчуження свого майна на користь інших осіб. Також позивачем не здійснено забезпечення надання доказів, які б свідчили, що відповідач-5 здійснює якісь дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що посилання позивача на наявність простроченої заборгованості за кредитними договорами, не виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА" взятих на себе грошових зобов`язань за кредитним договором та ігнорування вимоги банку відповідачами самі по собі не створюють підстав для накладення наразі арешту на майно, про який просить позивач, оскільки обставини наявності/відсутності заборгованості, належності/неналежності виконання взятих на себе зобов`язань буде встановлюватись судом під час розгляду справи по суті. Позивачем також і не доведено суду вчинення/наміру вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на відчуження об`єктів нерухомості, на які просить накласти арешт позивач.

Крім того, заявником не обґрунтовано належними доказами обставин того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості чи утруднення виконання судового рішення.

Відтак, зважаючи на те, що однією з підстав для вжиття заходів забезпечення, на яку посилається заявник, в даному випадку є твердження, що відповідачі ухиляються від виконання обов`язку з повернення кредитних коштів, може свідчити лише про можливе ухилення позичальника від виконання свої обов`язків за кредитним договором, проте будь-яким чином не свідчить про можливість ухилення від виконання майбутнього рішення суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас сама наявність судового спору між сторонами за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову, самі лише твердження позивача в даному випадку не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Проаналізувавши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 , суд не вбачає посилань на те, які докази вказують на наявність обставин, з якими пов`язується застосування заходу до забезпечення позову та в чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення у разі невжиття судом відповідних заходів.

До того ж, суд відзначає, що заходи забезпечення позову не можуть підміняти собою рішення суду по суті позовних вимог, та суд, оцінивши доводи заявника, співмірність заявлених заходів до забезпечення позову, не вбачає підстав для задоволення поданої Акціонерним товариством Райффайзен Банк заяви про забезпечення позову, без доведення заявником відповідних підстав для забезпечення позову, про яке просить заявник.

Відповідно до ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову Акціонерному товариству Райффайзен Банк у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1 Відмовити Акціонерному товариству Райффайзен Банк у задоволенні заяви про забезпечення позову (Вх. № 2-143/24 від 26.01.2024).

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 29.01.2024.

Суддя Нікітенко С.В.