Ухвала

від 25.01.2024 по справі 308/1299/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1299/24

1-кс/308/427/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62023140160000033, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 лютого 2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Страбичово, Мукачівського району, Закарпатської області, мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину України, директору ТОВ "ПБК "Закарпатреконструкція" (код ЄДРПОУ 37692297), раніше не судимому, депутатом не обирався,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України, у кримінальному провадженні № 62023140160000033, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 лютого 2023 року.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. На переконання сторони обвинувачення, зібрані органом досудового розслідування фактичні дані свідчать, що інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити запобігання вищезазначеним ризикам, зазначеним у клопотанні.

На підставі викладеного, слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

До розгляду по суті клопотання від захисника підозрюваного надійшли письмові заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу. У запереченнях захисник звертав увагу на те, що стороною обвинувачення не наведені переконливі доводи та докази щодо наявності обґрунтованої підозри, існування ризиків, наведених у клопотанні, а також недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наведених ризиків.

Захисник просить врахувати, що у підозрюваного є сім`я, робота, він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, неодноразово був нагороджений різноманітними грамотами, має постійне місце проживання, має на утриманні п`ять дітей.

Окрім цього, захисник зауважує, що самі по собі тяжкість покарння, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватою, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику можливої втечі. Підозрюваний виконує всі вказівки слідчого, з`являється на всі виклики. На переконання сторони захисту допитані працівники ДП «Ужгородське ЛГ» були залучені до співробітництва службовими особами ДБР, а відтак це унеможливлює будь-який вплив на них з боку підозрюваного.

Захисник додатково звертає увагу, що найбільш співмірним запобіжним заходом, який можна застосувати до підозрюваного, з врахуванням зазначених вище обставин, є домашній арешт в нічний час.

У разі визначення слідчим суддею можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, просив визначити її на рівні 150 розмірів прожиткового мінімуму.

На підставі, вищенаведеного просив слідчого суддю відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав, наведених у клопотанні.

Захисник підозрюваного заперечив щодо задоволення клопотання з підстав, наведених у раніше поданих письмових запереченнях. Просив слідчого суддю відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження за № 62023140160000033, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР від 19.01.2024.

Дев`ятнадцятого січня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах, у набутті та розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій з таким майном, вчинені за попередньою змовою групою осіб, які знали, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред`явлену ОСОБА_4 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Серед кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , є особливо тяжкий злочин (ч. 5 ст. 191 КК України), за вчинення якого підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що може спонукати підозрюваного ухилятися від слідчого, прокурора, суду. При оцінці даного ризику, слідчим суддею взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Беручи до увагу тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, а також можливості щодо перетину ним державного кордону України, слідчий суддя констатує про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризику вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочинів у яких останній підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, у відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію кримінального провадження, слідчий суддя вбачає реальним ризик, що підозрюваний у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.

На переконання слідчого судді прокурором доведено, що на даному етапі досудового розслідування кримінального правопорушення, підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема використовувати свої зв`язки для впливу на свідків, підозрюваних, понятих, які брали участь у першочергових слідчих діях, підшукувати осіб, які можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Таким чином, слідчий суддя прийшов до переконання, що слідчим та прокурором доведено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, нічим не підтверджені та спростовані у ході розгляду клопотання, та стосуються конкретних обставин та фактів, які можуть викликати сумнів, наявність чи відсутність яких не може бути спростована на даному етапі кримінального провадження, та виходять за межі поняття «обгрунтованої підозри». Аргументи захисника підозрюваного щодо відсутності конкретних доказів, які свідчать про заявлені стороною обвинувачення ризики зводяться до «відсутності наміру» та «бажання» підозрюваного вчиняти такі дії. Однак, слідчий суддя, оціннючи наявність таких ризиків, повинен виходити з необхідності забезпечення належного виконання завдань кримінального провадження.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчим суддею, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінено в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік, репутацію, наявність роботи, житла, позитивної характеристики підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього дружини та дітей на утриманні, а також про його майновий стан, відсутність судимості та повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень.

Разом з цим, слідчий суддя враховує і розмір збитків, у заподіянні яких підозрюється ОСОБА_4 .

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Летельє проти Франції").

На переконання слідчого судді, прокурором доведено, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть в достатній мірі запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України. Про дані обставини свідчать тяжкість, характер та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному злочину, кількість встановлених та доведених у ході розгляду клопотання ризиків, розмір збитків.

Суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є надмірним, потреба у застосуванні такого запобіжного заходу, на сьогодні є дійсною, та сприймає, як недоречним застосування в цей час запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, з огляду на те, що вони є непропорційними, та не зможуть забезпечити уникнення встановленим судом ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених процесуальних обов`язків.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною п. 1 ч. 5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з цим, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя врахував як характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, його майновий стан, та дійшов до висновку, що застава у розмірі 800 000 гривень здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 , покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави, на ОСОБА_4 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за кожною вимогою; 2) не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 19 березня 2024 року включно з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 800 000,00 грн (вісімсот тисяч грн 00 копійок).

У разі внесення застави у зазначеному розмірі, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Час та дата оголошення повного тексту ухвали 13 год. 55 хв. 30 січня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1