Рішення

від 18.01.2024 по справі 922/4920/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024м. ХарківСправа № 922/4920/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Груп Україна", м. Харків до Держави Російська Федерація, м. Москва про 10 412 525,30 доларів США, що є еквівалентом 378 944 000,00 грн за курсом Національного банку Україниза участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Груп Україна" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Російської Федерації про стягнення з держави російської федерації на користь Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОДАР-ГРУП УКРАЇНА збитків у розмірі 10 412 525,30 доларів США, що є еквівалентом 378 944 000,00 грн за курсом Національного банку України на дату подання позову.

Ухвалою від 27.11.2023 позовну заяву ТОВ "АГРОДАР-ГРУП УКРАЇНА" залишено без руху. Встановлено ТОВ "АГРОДАР-ГРУП УКРАЇНА" строк на усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:

- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача,

- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності),

- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів,

- розрахунок заявлених до стягнення сум,

- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

07.12.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяв.

Ухвалою від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4920/23 за правилами загального позовного провадження.

28.12.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Приймаючи до уваги, що направлення представника в засідання є правом сторони, а участь представників сторін в засіданнях обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 09.01.2024 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18 січня 2024 року о 12:00 год.

Представник позивача в судове засідання 18.01.2024 не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 18.01.2024 не з`явився.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР-ГРУП УКРАЇНА» є юридичною особою, що зареєстровано відповідно до законодавства України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та володіє 100 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО КЕПІТАЛ ГРУП ЛТД» ( ідентифікаційний код 37461422).

Як вказує позивач, ТОВ «АКГ ЛТД» засновано у 2011 році і протягом більш ніж 10 років підприємство здійснювало господарську діяльність з переробки насіння соняшника в соняшникову олію, шрот та пелети з лушпиння соняшника. В 2021 року підприємство було одним з лідерів Слобожанщини з виробництва сирої соняшникової олії.

За твердженнями позивача, забезпечувати господарську діяльність підприємству дозволяв об`єкт нерухомого майна олійно-екстракційний завод за адресою Луганська обл., Троїцький р-н, смт Троїцьке, вул. Чкалова, 16 (далі - Завод), що належить підприємству на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №349700879 від 09 жовтня 2023 року.

Завод включає в себе сучасні олінопресовий та олійно-екстракційний цех, цех грануляції, що оснащені новітнім обладнанням, зручні, функціональні елеватори насіння, елеватор шроту, маслобаковое господарство, склад готової продукції, лабораторію. Безперебійна робота забезпечувалась завдяки допоміжним цехам: автомобільного транспорту, технічного обслуговування технологічного обладнання, локально-очисні споруди, служби контрольно-вимірювальних приладів і автоматики. Загальна площа підприємства займає майже 4 гектари, а виробнича потужність становила 600 т / добу переробки насіння соняшника.

24 лютого 2022 року збройні формування російської федерації перетнули кордон України і почали ведення активних бойових дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президентом України Володимиром Зеленським було видано Указ № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», яким в Україні запроваджено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що неодноразово був продовжений і триває дотепер.

Території, де розташований Завод ТОВ «АКГ ЛТД», є тимчасово окупованими російською федерацією з 06 березня 2022 року по сьогодні, що підтверджується, зокрема, Переліком територіальних громад, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року.

Отже, як стверджує позивач, доступ до Завод було втрачено, здійснення господарської діяльності неможливе.

Неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «АКГ ЛТД» істотно вплинуло на ринкову вартість частки у статутному капіталі підприємства.

Як вказує позивач, розмір збитків ТОВ «АГРОДАР-ГРУП УКРАЇНА», що встановлені станом на дату подання позову, внаслідок збройної агресії російської федерації склав 378 944 000,00 грн, що підтверджується Звітом про незалежну оцінку вартості (втрати гудвілу підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО КЕПІТАЛ ГРУП ЛТД», що розташоване за адресою: Луганська обл, Троїцький р-н, смт Троїцьке, вул. Чкалова, 16, станом на 22.08.2023 по відношенню до гудвілу станом на 22.03.2022).

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до суду та викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з частиною 1 статті 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Відповідно до статті 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Зі змісту статей 21-24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статті, 116 ЦК України випливає, що учасник товариства має право відчужити частку у статутному капіталі товариства, на неї може бути звернено стягнення, частка може перейти іншій особі в порядку правонаступництва чи спадкоємцю, учасник товариства може вийти з нього, отримавши вартість своєї частки .

Комплексний аналіз законодавства, що регулює відповідні правовідносини дає можливість дійти висновку, що частка (вклад) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є активом (майном) учасника такого товариства, яким він може розпорядитися у порядку, визначеному законом, та який може бути виражений у грошовому еквіваленті у статуті товариства як номінальна вартість, проте має і свою дійсну (ринкову) вартість.

Відповідно до статті 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно з частиною 8 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вартість частки учасника визначається, виходячи із ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

У постанові у справі № 925/1165/14 (провадження № 12-38гс12) від 24 квітня 2018 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Відповідно до підпункту 14.1.40 пункту 14.1 статті 14 ПК України гудвіл (вартість ділової репутації) - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується під час визначення витрат платника податку, щодо активів якого виник такий гудвіл.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає можливість стверджувати, що Суд відносить гудвіл до виду майна (заяви № 8543/79, 8674/79, 8675/79 та 8685/79 у справі «Ван Марле та інші проти Нідерландів» (Van Marle and Others)), котрий представляє собою частину підприємства, як єдиного майнового комплексу.

Згідно зі статтею 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Таким чином, гудвіл, поряд з активами підприємства формують ринкову вартість підприємства. Отже, при зниженні вартості гудвілу відповідно знижується і вартість самого підприємства, що є зниженням ринкової вартості частки у статутному капіталі товариства.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Дане положення кореспондується з нормами статті 317 ЦК України, відповідно до якого власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1,2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на загальні положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини.

Так, розмір завданих збитків підтверджується Звітом про незалежну оцінку вартості втрати гудвілу підприємства ТОВ «Агро Кепітал Груп ЛТД», що розташоване за адресою Луганська обл, Троїцький р-н, смт Троїцьке, вул. Чкалова, 16 станом на 22.08.2023 по відношенню до гудвілу станом на 23.02.2022.

Верховна Рада України 15 квітня 2014 року прийняла Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», що стосувався АРК та м. Севастополя, відповідно до статті 2 якого, ним визначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації.

Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VІІІ було затверджено Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором, у якому, зокрема, зазначено, що Верховна Рада України визнає російську федерацію державою - агресором та закликає міжнародних партнерів України визнати російську федерацію державою-агресором.

Верховна Рада України Постановою від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ схвалила текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», у абзаці першому пункту 1 якої констатовано, що збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року. У вказаній Заяві Парламенту України також вказано, що і фактично, і юридично збройна агресія російської федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил російської федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України.

Президент України своїм Указом № 555 від 24 вересня 2015 року ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, якої визнано та зафіксовано факт збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 07 травня 2022 року № 26, зокрема зазначено, що «збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України».

Низка міжнародних організацій, в тому числі ООН, зарубіжні країни, зокрема, країни Європейського Союзу, Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Канада та інші визнали збройну агресію російської федерації проти України та запровадили санкції проти країни - агресора.

У міжнародному праві військова агресія визначається як застосування збройної сили державою (групою держав) проти суверенітету, територіальної цілісності, політичної незалежності іншої держави або народу (нації), несумісне з Статутом ООН.

Згідно з пунктом 4 статті 2 Статуту ООН усі Члени Організації Об`єднаних Націй утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і якимось іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Отже, збройна агресія будь-якої держави завжди є злочинною та протиправною.

Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Таким чином, обставини, які свідчать про факт протиправної поведінки - збройної агресії росії проти України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, визнаним міжнародною спільнотою, та не підлягає доказуванню.

Згідно зі статтями 614, 1166 ЦК України в цивільному законодавстві діє презумпція вини завдавача шкоди. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду у справі № 648/2035/17 від 21 квітня 2021 року, у справі № 686/10520/15-ц від 14 лютого 2018 року.

Крім того, зважаючи на те, що збройна агресія є не просто протиправною, а злочинною дією, відповідно до українського та міжнародного законодавства, вина, як обов`язковий елемент складу злочину, презюмується у такій дії.

Відповідно до норм Кримінального Кодексу України, статті, що в інкримінуються російським військовим, зокрема, стаття 437 КК України Планування, підготовка, розв`язування та ведення агресивної війни та стаття 438 КК України Порушення законів та звичаїв війни, характеризуються суб`єктивною стороною злочину - виключно прямим умислом.

Невизнання суверенітету незалежної країни, порушення її кордонів та ведення бойових дій в будь-якому випадку є винними діями, жодна особа не може не усвідомлювати протиправність своїх дій та їх страшні наслідки.

Отже, вина Відповідача підтверджується самим фактом скоєного правопорушення.

Як вже зазначалося, 24 лютого 2022 року збройні формування російської федерації перетнули кордон України і почали ведення активних бойових дій.

Територію, де знаходився Завод, було окуповано російськими військами, що стало причиною неможливості експлуатації Заводу.

Як вбачається зі звіту про незалежну оцінку вартості втрати гудвілу підприємства ТОВ «Агро Кепітал Груп ЛТД», що розташоване за адресою Луганська обл., Троїцький р-н, смт Троїцьке, вул. Чкалова, 16, саме неможливість експлуатації Заводу є причиною зменшення вартості гудвілу.

Отже, саме внаслідок діянь російської федерації майну ТОВ «АГРОДАР-ГРУП УКРАЇНА» було спричинено збитки.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Проте, зважаючи на повний розрив дипломатичних відносин між Україною та країною-агресором очевидним є те, що стягнення с російської федерації грошових коштів в гривні є неможливим, через неможливість конвертації російських платіжних засобів в гривню.

Крім того, рішення суду буде виконуватись із застосуванням норм міжнародного права та залученням міжнародних організацій, внаслідок чого позивач просить суд стягнути кошті в валюті, що є в обігу в більшості країн світу - доларі США.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Такий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/12665/14-ц від 04 липня 2018 року, у справах № 373/2054/16-ц , № 464/3790/16-ц та № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року.

Отже, позивач просить суд стягнути грошові кошти в гривні в еквіваленті 10412525,30 доларів США за курсом НБУ на дату подання позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за можливе позов задовольнити в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Оскільки, позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з відповідним позовом, таким чином, судовий збір покладається на відповідача та стягується до Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-235, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з держави російська федерація на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР-ГРУП УКРАЇНА» (61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 38, офіс 1, Ідентифікаційний код 43770959) збитки у розмірі 10 412 525,30 доларів США (десяти мільйонів чотириста дванадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять доларів США 30 центів), що є еквівалентом 378944000,00 грн. грн. (триста сімдесят вісім мільйонів дев`ятсот сорок чотири тисячі гривень 00 копійок) за курсом Національного банку України на дату подання позову.

Стягнути з держави російська федерація на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA768999980313121206083020653, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в сумі 939 400, 00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "29" січня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко