Рішення

від 29.01.2024 по справі 922/4685/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4685/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державної організації "Комбінат "Світанок" Державного агентства резерву України (61140, м. Харків, вул. Польова, буд. 87) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакімолл" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 95) про стягнення 51460,06 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна організація "Комбінат "Світанок" Державного агентства резерву України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакімолл" про стягнення 51460,06 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 38435,00 грн., пеня у розмірі 2823,96 грн., 3% річних у розмірі 1587,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 8614,08 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей №4-01/22-Х від 13.01.2022 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2023 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги пункту 2, 3, 5 частини 3 статті 162, частини 2 статті 164 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

20.11.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №31654), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 27.11.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 27.11.2023 по справі №922/4685/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.01.2022 між Державною організацією "Комбінат "Світанок" Державного агентства резерву України (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакімолл" (відповідач, замовник) було укладено договір про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей №4-01/22-Х.

Відповідно до пункту 1 договору виконавець зобов`язується надати платні послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей замовника відповідно до умов договору, а замовник зобов`язується попередньо і щомісячно сплачувати виконавцю оговорену сторонами вартість таких платних послуг. Виконавець зобов`язується забезпечити послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей замовника в спеціалізованих для цього приміщеннях, площах, які охороняються силами відомчої воєнізованої охорони.

Умовами пункту 2.1. договору сторони домовились про те, що договірна ціна щомісячної передоплати замовником вартості послуг буде регулюватися додатками до договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору сторони дійшли згоди про те, що вважати належним виконання умов договору з боку замовника, своєчасне перерахування до 15 числа кожного місяця платежів визначених в додатках на розрахунковий рахунок виконавця зазначений в договорі, а також обов`язкове належне і своєчасне виконання всіх умов договору.

Умовами пункту 9.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з 1 січня 2022 року та діє по 31 грудня 2022 року.

Відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 13.01.2022 договору №4-01/22-Х від 13.01.2022 сторони засвідчили досягнення згоди про величину договірної плати про надання платних послуг по зберіганню матеріальних цінностей замовника на площі 150 кв.м. в складському приміщенні організації. Ціна за надані послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей складає 49,20 грн. в т.ч. ПДВ 20% за 1 кв.м. за місяць.

Додатковою угодою №2 від 13.01.2022 до договору №4-01/22-Х від 13.01.2022 про надання платних послуг про проведенню навантажувально-розвантажувальних робіт, сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціни з надання платних послуг по проведенню навантажувально-розвантажувальних робіт. Ціна за надані послуги складає 36,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% за 1 тону.

Відповідно до Актів надання послуг виконавцем було надано послуги по зберіганню ТМЦ: №23 від 31.01.2022 на суму 7380,00 грн., №83 від 28.02.2022 на суму 7380,00 грн., №149 від 31.03.2022 на суму 7380,00 грн., №185 від 30.04.2022 на суму 7380,00 грн., №224 від 31.05.2022 на суму 2460,00 грн., №259 від 30.06.2022 на суму 2460,00 грн., №296 від 31.07.2022 на суму 2460,00 грн., №330 від 31.08.2022 на суму 2460,00 грн., №357 від 30.09.2022 на суму 2460,00 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач оформив претензію щодо сплати заборгованості за надані послуги вих. №292 від 16.08.2023, в якій з викладенням фактичних та правових підстав звернення просив сплатити заборгованість за договором №4-01/22-Х від 13.01.2022 у розмірі 38435,00 грн., яка залишена відповідачем без сплати.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з статтею 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наведених норм права слідує, що договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець та замовник наділені правами та обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір №4-01/22-Х від 13.01.2022 та додаткові угоди до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до Актів надання послуг виконавцем було надано послуги по зберіганню ТМЦ: №23 від 31.01.2022 на суму 7380,00 грн., №83 від 28.02.2022 на суму 7380,00 грн., №149 від 31.03.2022 на суму 7380,00 грн., №185 від 30.04.2022 на суму 7380,00 грн., №224 від 31.05.2022 на суму 2460,00 грн., №259 від 30.06.2022 на суму 2460,00 грн., №296 від 31.07.2022 на суму 2460,00 грн., №330 від 31.08.2022 на суму 2460,00 грн., №357 від 30.09.2022 на суму 2460,00 грн.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі було здійснено оплату вартості наданих послуг, про що свідчить, зокрема, Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 2022 рік за договором №4-01/22-X від 13.01.2022.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Натомість жодних доказів на спростування правомірності та обґрунтованості позовних вимог та необхідності сплати обґрунтованої заборгованості у повному обсязі, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано. При цьому матеріали справи свідчать, що наявність та обсяг заборгованості відповідача, а також настання строку виконання обов`язку щодо сплати обумовленої договором плати, не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного та повного розрахунку за надані послуги, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 38435,00 грн. визнається судом обґрунтованою, доведеною позивачем, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 1587,02 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8614,08 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Окрім того, судом взято до уваги правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19, відповідно до якої розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Як зазначено судом вище, згідно з пунктом 3.1. договору сторони дійшли згоди про те, що вважати належним виконання умов договору з боку замовника, своєчасне перерахування до 15 числа кожного місяця платежів визначених в додатках на розрахунковий рахунок виконавця зазначений в договорі, а також обов`язкове належне і своєчасне виконання всіх умов договору.

Слід враховувати, що відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Також суд зазначає, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17).

Разом з тим, слід брати до уваги частину 5 статті 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, період прострочення виконання зобов`язання починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 1587,02 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8614,08 грн., суд зазначає, що розрахунок виконано без врахування зазначених вище законодавчих вимог та встановлених судом обставин справи, що мало наслідком виникнення темпоральних та арифметичних помилок у періоді та розмірі нарахувань.

Отже, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено з допущенням помилки, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру таких нарахувань.

Відтак, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з огляду на вимоги законодавства, умови договору та обставини справи, суд зазначає, що обґрунтованими, правомірними та арифметично вірними до стягнення є 3% річних у розмірі 1583,58 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 7449,90 грн., що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову у вказаній судом частині 3% річних та інфляційних втрат та відмови у задоволенні вимог про стягнення решти 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2823,96 грн., суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином. При цьому суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.2. договору у випадку несвоєчасного перерахування передоплати платежів згідно п. 3.1. та продовж дії договору замовник оплачує виконавцю пеню та штраф згідно вимог чинного законодавства України, виходячи із суми заборгованості за кожний день такої затримки перерахування.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку пені за кожний із визначених періодів нарахувань, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, а також погоджені між сторонами умови договору, суд зазначає, що обґрунтованою до стягнення є пеня у розмірі 2823,94 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакімолл" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 95, код ЄДРПОУ 40769301) на користь Державної організації "Комбінат "Світанок" Державного агентства резерву України (61140, м. Харків, вул. Польова, буд. 87, код ЄДРПОУ 14373213) основну заборгованість у розмірі 38435,00 грн., пеню у розмірі 2823,94 грн., 3% річних у розмірі 1583,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 7449,90 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2623,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "29" січня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова