Рішення

від 22.01.2024 по справі 333/5645/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/5645/23

Пр. №2/333/391/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

представника відповідача: Травянко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮНЕКС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЮНЕКС БАНК» звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи його наступним.

13.03.2019 року Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК» (далі - Банк) та гр. ОСОБА_1 (далі - Позичальник, Відповідач), уклали Кредитний договір №9.195.0519 ФО_К (далі - Кредитний договір), на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції «ПРАВИЛА (ДОГОВІРНІ УМОВИ) НАДАННЯ СПОЖИВЧИХ КРЕДИТІВ AT «ЮНЕКС БАНК», що оприлюднені на Офіційному сайті Банку за електронною адресою: jyww.unexbank.ua (далі - Правила).

Акцептування Позичальником даної публічної пропозиції здійснюється шляхом укладання Кредитного договору на умовах та в порядку, передбаченому Правилами, за адресами місцезнаходження підрозділів клієнтського обслуговування Банку, перелік яких оприлюднений на офіційному сайті Банку.

Приймання Позичальником цієї публічної пропозиції відбувається виключно в цілому, беж можливості запропонувати Банку свої умови Кредитного договору, який є договором приєднання відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Преамбулою Правил передбачено, що Правила та всі додатки до них, Кредитний договір та всі додатки до нього, вважаються його невід`ємною частиною та разом складають Кредитний договір як єдиний документ. Позичальник (позивач) на підставі вищевказаного договору надав відповідачу грошові кошти в сумі 20 618,56 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному Кредитнім договором, та строком повернення до 13.05.2022 р.

Відповідно до п. 4.2.2. Правил, Відповідач взяв на себе зобов`язання щомісячно сплачувати платежі по кредиту, комісії за обслуговування та проценти за користування кредитом у строки встановлені Кредитним договором та Правилами.

Проте, Відповідач не виконує свої зобов`язання належним чином, не спланує щомісячні платежі за кредитом, комісію за обслуговування та проценти за користування кредитом та інші платежі, тим самим допускаючи порушення умов Кредитного договору та Правил.

Станом на 01 червня 2022 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед AT «ЮНЕКС БАНК» за Кредитним договором № 9.195.0519.ФО_К складає: 24 073,57 грн., у тому числі: сума заборгованості за кредитом складає 10 508,85 грн.; сума заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами складає: 13 564,72 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути на його користь вищевказану заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 17.07.2023 р. відкрито провадження у справі, призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує, просить задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача адвокат Травянко І.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Зазначила, що відповідачем в 2020 р. сплачені кошти, якими погашена майже вся сума кредитних коштів, не сплачена сума складає 1263,00 грн. В позові не деталізована сума боргу по процентам та комісії. Зазначена в розрахунках сума комісії перевищує основний борг. Вважає, що позивачем безпідставно зараховані сплачені позивачем кошти на сплату комісії, тому просила зарахувати цю суму в рахунок заявленого боргу, а в задоволенні вимог про стягнення комісії відмовити.

Вислухав пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

13.05.2019 року ОСОБА_1 (відповідач по справі) підписав заяву-анкету на видачу кредиту, відповідно до якої останній шляхом підписання цієї заяви підтвердив, що він приєднався до публічної пропозиції АТ «ЮНЕКС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, оприлюднена на офіційному сайті цього.

13.05.2019 року ОСОБА_1 (відповідач по справі) та АТ «ЮНЕКС БАНК» (позивач) уклали кредитний договір №9.195.0519 ФО_К, за умовами якого (п.п. 1.1 Договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 20618,56 грн. зі строком їх повернення до 13.05.2022 р., а позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором та Правилами, а також виконати інші умови договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору за користування кредитом позичальник сплачує: п. 1.4.1. договору проценти за користування кредитом, щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 0,01 % річних; п. 1.4.2. договору комісію за надання кредиту одноразово, не пізніше дня надання кредиту, в розмірі 0,00 від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору; п. 1.4.3. договору комісію за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 2,99 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.

Відповідно до п. 2.3. договору для погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів позичальником щомісячно до 10 (включно) число кожного календарного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору, здійснюється внесення грошових коштів в сумі 2885,00 грн. на поточний рахунок, вказаний в п. 2.2 договору. Якщо 10 число припадає на неробочий день, погашення платежу здійснюється позичальником в останній робочий день перед таким неробочим днем. Внесення останнього платежу здійснюється не пізніше дня остаточного повернення кредиту, визначеного в п. 1.1 договору. Розмір останнього платежу може відрізнятися від платежу, зазначеного в цьому пункті, і дорівнюватиме сумі фактичної заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування та процентами, що залишилася після сплати позичальником всіх попередніх платежів за цим договором. Остаточний розрахунок здійснюється банком в останній місяць користування кредитом. Для уточнення розміру останнього платежу позичальник повинен звернутися до банку в останній місяць користування кредитом.

Відповідно до п. 2.4. Договору погашення заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування кредиту та процентами, а також інших платежів, передбачених умовами цього договору, здійснюється банком за рахунок платежу, розмір та порядок внесення якого визначено в п. 2.3 договору. При цьому платіж який був внесений на поточний рахунок позичальника та суми інших платежів (за наявності) зараховується на відповідні рахунки банку з обліку заборгованості позичальника в повному обсязі на відповідний рахунок в АТ «ЮНЕКС БАНК».

Відповідно до п. 2.5 договору всі інші умови взаємовідносин позичальника з банком з приводу отримання, нарахування та погашення позичальником кредиту визначені в Правилах.

В додатках № 1, №2 до кредитного договору №9.195.0519 ФО_К визначено графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за цим договором, де щомісячні платежі визначені за період з 01 червня 2019 року по 12 травня 2022 року. Щомісячна сума платежу у розмірі 1189,49 грн. за кредитом складається: з суми кредиту у середньому розмірі 572,89 грн., процентів за користування кредитом у сумах від 0,07 грн. по 0,17 грн., комісія за обслуговування кредиту у розмірі 616,49 грн.

Відповідно до п. 3 Паспорту споживчого кредиту, який також підписаний відповідачем, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), основними умовами кредитування з урахування побажань споживача, тип кредитукредит, сума 20618,56 грн., строк кредитування 36 місяців, мета отримання кредиту - на споживчі потреби, спосіб та строк наданнябезготівкові шляхом кредит, надається одноразово в повній сумі, шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок споживача на строк 36 міс.

Відповідно до п. 4 Паспорту споживчого кредиту, де зазначена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зазначено: процентна ставка відсотків річних - 0,01 %, тип процентної ставкифіксована, щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 616,49 грн. 2,99 %, загальні витрати за кредитом 22196,82 грн., орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 42815,38 грн., реальна річна процентна ставка 75,4463 % річних.

Надані позивачем Правила надання споживчих кредитів AT «ЮНЕКС БАНК» в копії, в редакції від 26.02.2019 р., суд вважає неналежним доказом, оскільки вони позичальником не підписувалися, в зв`язку з чим не можливо встановити чи ознайомлювався позивальник ОСОБА_1 з правилами, саме в цій редакції, враховуючи, що вони розробляються самим кредитодавцем AT «ЮНЕКС БАНК».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014р. (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку AT «ЮНЕКС БАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Відповідно до меморіального ордеру №8473 від 14.05.2019 р. позивач виконав свої зобов`язання та нараховував на кредитний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 20618,56 грн.

З виписки по кредитному рахунку позивача вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював систематичні платежі до 11.08.2020 р. для їх повернення.

З вищевказаних виписок та розрахунків заборгованості, наданого позивачем, загальна сума сплачених відповідачем коштів зарахованих банком на погашення тілу кредиту складає 10107,71 грн., відсотків за користування кредитом 1,98 грн., комісії за користування кредитними коштами 9247,35 грн. Відповідно до розрахунку непогашена сума тіла кредиту становить 10508,85 грн., процентів за користування кредитом 1,94 грн., комісії за користування кредитними коштами 13562,78 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами п.п. 1.2. Договору, цільове призначення кредиту споживчі потреби.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Пунктом 1.4 Кредитного договору, укладеного між сторонами по справі. передбачено обов`язок позичальника щомісячно сплачувати комісію в 2,99% від суми кредиту. З графіків погашення кредитних коштів та інших платежів за договором (додаток №1, №2) вбачається, що щомісячна сума зі сплати комісії навіть перевищує щомісячну суму погашення кредитних коштів та процентів за його користування, при цьому договір, в тому числі і додатки до нього, не містять опису послуги з обслуговування кредиту та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг.

У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Такий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що п.1.4 Кредитного договору, укладеного між сторонами, в частині встановленого розміру комісії за обслуговування кредиту, є явно несправедливим та порушує права споживача кредитних послуг відповідача по справі.

Відповідно до частини 1, 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року N 2121-III (в редакції на час укладення договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вказані висновки загалом узгоджуються із висновками Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеними у постанові від 09 грудня 2019 року у справі N 524/5152/15-ц (провадження N 61-8862сво18), де суд дійшов висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є нікчемними. Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Такого ж висновку дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі N 486/1882/15-ц (провадження N 61-10481св18), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22 травня 2019 року у справі N 159/4809/17 (провадження N 61-42819св18), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22 січня 2020 року у справі № 336/5798/14 (провадження N 61-6774св18), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 317/1005/15-ц (провадження N 61-9558св19). Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 641/11984/15-ц (провадження № 61-37843св18) дійшов висновку про нікчемність пунктів договору, що передбачають винагороду банку за додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку та сплату винагороди за надання фінансового інструменту. Суд дійшов висновку, що зазначена винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зазначила, що суди повинні досліджувати умови кредитного договору про неправомірність включення плати за обслуговування кредиту до складу послуг зі споживчого кредитування та правомірності покладення її на споживача. Суди мають застосувати висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, і висновки Верховного Суду сформульовані у постановах від 9 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 183/2122/15 і від 10 червня 2020 року у справі № 133/474/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги АТ «ЮНЕКС БАНК» про стягнення заборгованості по сплаті комісії за обслуговування кредиту у розмірі 13562,78 грн. є необґрунтованими і до задоволення не підлягають, оскільки обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, та п. 4 паспорту споживчого кредиту, є нікчемним.

З розрахунку заборгованості слідує, що позивачем зараховані як платежі за вищевказану комісію внесені відповідачем кошти на суму 9247,35 грн.

З урахуванням того, що нарахування та стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемною умовою вищевказаного кредитного договору, положень законодавства, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем суми заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту підлягає перерахуванню. Тобто, від заявленої суми боргу по тілу кредиту у розмірі 10 508,85 грн. слід відняти суму, зараховану позивачем як сплату за вказану вище комісію - 9247,35 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума боргу по тілу кредиту у розмірі 1261,50 грн. та заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом у розмірі 1,94 грн., що в загальній сумі становить 1263,44 грн. В іншій частині заявлені вимоги слід залишити без задоволення.

Позивачем при пред`явленні позовних вимог сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн., заявлені позовні вимоги задоволені судом частково, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у розмірі пропорційно задоволеним вимогам, тобто у сумі 140,91 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮНЕКС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮНЕКС БАНК» (ЄДРПОУ 20023569) суму боргу за кредитним договором №9.195.0519, ФО_К від 13.05.2019 року у загальному розмірі 1263,44 грн. (одна тисяча двісті шістдесят три гривні 44 копійки), в тому числі: заборгованість по тілу кредиту у розмірі у розмірі 1261,50 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 1,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮНЕКС БАНК» (ЄДРПОУ 20023569), витрати на оплату судового збору у розмірі 140,91 грн.

В іншій частині, заявлені позовні вимоги, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 29.01.2024 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя: І.Й. Наумова