Рішення

від 30.01.2024 по справі 484/5091/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/5091/23

Провадження № 2/484/341/24

Рішення

іменем України

30.01.2024 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючої - судді Максютенко О.А.

за участі: секретаря судового засідання Завірюха В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську, в порядку позовного провадження, цивільну справу за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватна агрофірма "Схід", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про конфіскацію земельної ділянки

за участі прокурора Жорової В.О.

встановив

керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру в Миколаївській області звернувся до суду із позовними вимогами про припинення громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 права власності на 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером: 4825481200:09:000:0904 площею 7,1893 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах колишньої Довгопристанської сільської ради (нині - Синюхинобрідської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. При цьому позивач посилається на те, що на даний час, прокуратурою виявлено порушення ст.13,14,41 Конституції України, ст. 80, 81, 145 ЗУ України при використанні ОСОБА_1 спірної частки земельної ділянки, а тому для захисту порушених економічних інтересів держави у земельній сфері, позивач звернувся до суду з даним позовом.

22.09.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено до підготовчого судового засідання.

22.09.2023 року ухвалою суду забезпечено позов шляхом накладення арешту на 1/3 земельної ділянки.

22.11.2023 року ухвалою суду витребувано копію спадкової справи з Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області.

11.12.2023 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області до суду надали заяву про слухання справи у їх відсутність позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином.

Третя особа Приватна агрофірма "Схід" повідомлялась, до суду надала заяву про слухання справи у відсутність їх представника, інші треті особи в судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, копію спадкової справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 23.06.2015 року державним реєстратором Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Грушанською І.В. винесено рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 4825481200:09:000:0904 площею 7,1893 га, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1-655 від 23.06.2015 року, номер відомостей про речове право: 10143881.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №345800009 від 08.09.2023 решта часток земельної ділянки з кадастровим номером 4825481200:09:000:0904 належать третім особам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину серій та номерів: 1-723 та 1-723, виданих 02.11.2020, 2-1206, 2-1207, 2-1209, 2-1210, виданих 12.12.2012 Другою Первомайською державною нотаріальною конторою, та речові права зареєстровані у Державному реєстрі речових прав 23.03.2015 за №№9198182, 9199231, 06.03.2015 за №№9037869, 9036666, 02.11.2020 за №№38964989, 38964865).

В подальшому на підставі договорів оренди землі від 03.06.2015 треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належні їм частки ділянки з кадастровим номером 4825481200:09:000:0904 передали в оренду Приватній агрофірмі "Схід", у зв`язку з чим в Державному реєстрі речових прав 03.06.2015 вчинено записи за №№9909119, 9911796. Строк дії договорів до 03.06.2025.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач, як іноземець, набув право власності на території України на 1/3 частку земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке зареєстровано 23.06.2015 року та станом на час розгляду справи перебуває у його власності. Доказів на підтвердження подальшого відчуження чи припинення права власності відповідача на вказане майно, матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст. 3Земельного кодексу України відносинищодо володіння земельними ділянками в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст. 22Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства.

Також ч.2 ст. 81 цьогоКодексу дозволяється іноземним громадянам та особам без громадянства набувати права власності на земельні ділянки лише несільськогосподарського призначення.

Водночас ч.4 ст. 81Земельного кодексу України допускаєтьсяможливість отримання такими особами земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження.

Так, згідно статті 81 цьогоКодексуземлі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Разом з тим слід зазначити, що статтею 145 цьогоКодексу встановленовимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Так, відповідно до статті 145Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР(далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4ст. 41Конституції України ніхтоне може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту. Тому закон спеціально регулює не тільки підстави набуття права власності, а й підстави його припинення, які визначено уст. 346ЦК.

У даному випадку законодавством України прямо заборонено бути власниками земельних ділянок сільськогосподарчого призначення протягом строку який визначений законом у один рік, та встановлює, що у випадку порушення такого строку, існуюче право підлягає припиненню а сама ділянка підлягає конфіскації у дохід держави ( вимогист. 145Земельного кодексу України).

Законодавець не визначив факту знаходження зазначених ділянок у користуванні інших осіб ( оренду) як можливість продовження відповідного строку або неможливості конфіскації.

Пунктом 10 частини 1статті 346ЦК України конфіскаціявизначена як одна з підстав припинення права власності.

Згідно ст. 356ЦК України доособи може бути застосоване позбавлення права власності на майно як санкція за вчинення правопорушення ( конфіскація).

При таких обставинах та враховуючи, що відповідач - як іноземний громадянин протягом року після реєстрації права власності на 1/3 частку земельної ділянки, яка відносяться до сільськогосподарчого призначення, не здійснив її відчуження, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Пунктом 1 частини 2 ст. 141ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.10,12,13,18,19,81,141,178,187,211,247,258,259,273,280-282,354 ЦПК України, суд

ухвалив

позовні вимоги керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватна агрофірма "Схід", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про конфіскацію земельної ділянки задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 1/3 земельної ділянки із кадастровим номером 4825481200:09:000:0904 площею 7,1893 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Первомайського району Миколаївської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір в сумі 4026,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили, слід скасувати арешт (заборону відчуження) накладений ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.09.2023 року у цій справі на земельну ділянку: із кадастровим номером 4825481200:09:000:0904 площею 7,1893 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Первомайського району Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриттяапеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Первомайська окружна прокуратура Миколаївської області, місцезнаходження: вул. І.Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 02910048, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, місцезнаходження: проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , м. ноябрськ, ямало-ненецький автономний округ, російська федерація, РНОКПП НОМЕР_1 ;

третя особа: Приватна агрофірма "Схід", вул. Жовтнева, 50, с. Довга Пристань, Первомайський район, Миколаївська область, ЄДРПОУ 30526425;

третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в с. Довга Пристань, Первомайський район, Миколаївська область, РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в с. Довга Пристань, Первомайський район, Миколаївська область, РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 30.01.2024 року.

Суддя: