Рішення

від 29.01.2024 по справі 140/31885/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/31885/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕВІАН ДРАЙВ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕВІАН ДРАЙВ» (далі ТзОВ «КЕВІАН ДРАЙВ», позивач) з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач)про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2023 №UA205150/2023/000013/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТзОВ «КЕВІАН ДРАЙВ» (покупець) та компанією «MЕRINACCA s.r.o» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №01/23-MER/KEV відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно інвойсів товар автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні.

Умовами контракту встановлено, що ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються в євро.

На виконання вказаного пункту сторонами погоджено проформу №20230911-1 від 11.09.2023, згідно з якою узгоджено вартість товару - сідельного тягача марки - KRONE, моделі - AZ, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , вартістю 2 200,00 євро.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту 18.09.2023 декларантом «КЕВІАН ДРАЙВ» в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію №23UA20510013725U7 (далі МД), в якій визначено митну вартість товару в сумі 85 712.44 грн., що згідно курсу валюти, становить 2 200,00 Євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією пакет документів, а саме: проформа 20230911-1 від 11.09.2023 року; інвойс № 1020230915 від 12.09.2023; міжнародна товарно-транспортна накладна від 13.09.2023 року; сертифікат з перевезення EUR.1 D0477414 від 13.09.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 11.08.2015 року; копія платіжної інструкції в іноземній валюті № 315 від 11.09.2023; копія звіту про оцінку транспортного засобу № 289/23 від 15.09.2023; контракт № 01/23-MER/KEV від 01.02.2023 року; митна декларація країни відправлення.

Проте, 18.09.2023 Волинською митницею винесено картку відмови №UA205150/2023/000410 в прийнятті митної декларації №23UA205100I3725U7 та винесено рішення №UA205150/2023/000013/1 від 18.09.2023 про коригування митної вартості товарів.

В результаті винесеного рішення митна вартість склала 7000,00 євро.

Позивач додатково вказує, що згідно офіційного курсу станом на 18.09.2023 1 євро становив 38,9602 грн. Таким чином, в результаті відмови митного органу в прийнятті митної декларації та винесенні службовою особою митного органу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів ТОВ «КЕВІАН ДРАЙВ» надмірно сплачено до Державного бюджету України: ПДВ (20%) в розмірі 37401,79 грн.

Щодо вказаних митним органом розбіжностей зазначає наступне.

У спірному рішенні митний орган вказав на те, що відповідно до поданого інвойсу №1020230915 від 12.09.2023 продавцем товару (власником) є Merinacaa s.r.o., однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.08.2015 в графі С.1.1 зазначений інший власник Hubert Horndl Transporte Gmbh. Документів про перехід права власності від власника Hubert Horndl Transporte Gmbh do Merinacaa s.r.o., a також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано.

На думку позивача, твердження митного органу щодо наявності розбіжностей в поданих декларантом документах є абсолютно безглуздим, і не являється розбіжністю, оскільки відповідно до чинного законодавства України, постановка на облік транспортного засобу, придбаного з метою подальшої реалізації не є обов`язковою. Зокрема, як зазначалося в «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» в редакції до 01.09.2018 року: У разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв`язку з його відчуженням. у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: "Транспортний засіб знято з обліку для реалізації".

Норми аналогічного змісту наявні і в законодавстві Європейських країн. Тобто, постановка на облік транспортного засобу, знятого з реєстрації в установленому законом порядку, з метою його реалізації, не є обов`язком особи, яка його придбала, а підтвердженням правомірності розпоряджання даним майном, в т.ч. його подальшої реалізації є інші, передбачені законом документи, зокрема, але не виключно договір купівлі-продажу.

Це саме стосується транспортних засобів, які зняті з обліку і вивозяться за межі Європейського Союзу.

Крім того, в рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що в декларації країни відправлення №23HU7210002BA11726 від 13.09.2023 числове значення вартості товару становить 843216,00 форинтів, проте в інвойсі №1020230915 від 12.09.2023 вартість товару становить 2200,00 євро.

Для спростування вказаного твердження позивач зазначає, що відповідно до Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документу (далі - ЄАД), розроблене Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08) графа 46 «статистична вартість» ЄАД має містити статистичну вартість. Разом з тим в інвойсі зазначається фактурна вартість товару. Таким чином, показник статистичної вартості в митній декларації країни відправлення та показник фактурної вартості в інвойсі можуть не збігатись, оскільки це різні показники. Таким чином, зауваження митниці щодо розбіжностей в цих показниках позбавлене сенсу і не тягне за собою підстав для витребування додаткових документів у декларанта, а також не є підставою для неприйняття заявленої митної вартості.

Крім того, в спірному рішенні вказано, що декларантом надано звіт про оцінку транспортного засобу №289/23 від 18.09.2023, виконаний оцінювачем ОСОБА_1 , однак даний експерт відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства Юстиції (www.minjust.gov.ua), відтак не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи. Тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

З приводу даного твердження, позивачем вказано, що проведення оцінки транспортного засобу як і іншого товару, який проходить митне оформлення, має проводитися саме оцінювачем (експертом), який мас акредитацію судового експерта.

Зазначає, що до звіту про оцінку, подано під час митного оформлення, експертом надано: кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 436 від 12.07.2003; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №618 від 10.10.2003; сертифікат Фонду державного майна суб`єкта оціночної діяльності №244/21 від 30.03.2021.

З поданих документів вбачається повноваження на проведення оцінки у матеріальній формі автотранспортних засобів.

Крім того вказує, що митницею не наведено жодних належних і допустимих доказів скасування вищезазначених документів, які надають право експерту здійснювати свою діяльність, як і скасування звіту про оцінку. Тому дане зауваження митного органу повністю позбавлене сенсу, і не є обґрунтованим в розумінні Митного кодексу України (далі МК України, яке б давало право на відмову у прийнятті митної вартості товару, визначеної декларантом.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено вимогу про надання документів.

Так, щодо виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару позивач зазначає, що це документи які належать і формуються експортером (продавцем товару). Оскільки чинним законодавством, а також умовами договору не передбачено обов`язку надання цих документів, а також враховуючи, що вони можуть містити ознаки комерційної таємниці, дана документація не була надана експортером. Отже, дана вимога не може і не могла бути виконана підчас митного оформлення товару, не може носити обов`язковий характер, а відтак не може бут причиною відмови у митному оформлені за поданими документами.

Щодо договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; - рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту), вказує, що умовами поставки транспортного засобу були DAP.

Згідно міжнародних умов «Інкотермс 2020» при умовах поставки DAP продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Це в свою чергу виключає необхідність укладання інших окрім наданих договорів стосовно поставки товару до моменту його поставки на митну територію України, а також співпрацю декларанта з організаціями по доставці, страхуванню тощо, а отже відсутня необхідність оплат третім особам до моменту митного очищення, а всі інші витрати не відносяться до складу митної вартості.

А також, відповідно до норм митного законодавства, це означає що вартість транспортування, а також інші можливі витрати експортера вже включені до митної вартості товару згідно виставленого інвойсу, що позбавляє необхідності підтвердження цих витрат декларантом.

Щодо висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що внесений до Реєстру атестованих судових експертів Міністерства Юстиції зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено і не зобов`язано проведення оцінки транспортного засобу як і іншого товару, який проходить митне оформлення.

Вказує, що відсутність таких документів у декларанта, як таких що не створювались і не мали бути створені, вказує на протиправність вимоги митниці та не може вважатись не виконаною декларантом, а відтак не може бути підставою для відмови у прийнятті митної декларації за заявленою декларантом митною вартістю та прийняття рішення про коригування митної вартості.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що посилання митного органу на вказані обставини є безпідставним та необґрунтованим, надані до поданої митної декларації документи чітко ідентифікують вказаний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості товару та відповідають вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене, вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA205150/2023/000013/1 від 18.09.2023 необґрунтованим та такими, що суперечать вимогам Митного кодексу України та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.99).

У відзиві на позовну заяву (а.с.103-119) представник відповідача проти позову заперечила та у його задоволенні просила відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, ст. 257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТзОВ «КЕВІАН ДРАЙВ» подано: МД №23UA205150013725U7 на товар: «Причіп-контейнеровоз, двовісний, марка «KRONE», модель «AZ», ідентифікаційний номер (номер шасі)- НОМЕР_3 , вантажопідйомність 14,990 т, маса в разі повного навантаження -18000 т., бувший у використанні, рік виготовлення- 2015».

Згідно вищевказаної МД митну вартість вказаного товару завлено за основним методом за ціною договору (контракту) на рівні 85 712,44 грн. (2200,00 Євро згідно курсу, 38,9602грн).

До МД №23UA205150013725U7 додано перелік документів, визначених в гр.44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій».

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та опрацювання поданих документів, які подано на підтвердження митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять такі розбіжності: відповідно до поданого інвойсу №1020230915 продавцем товару власником) є MERINACAA s.r.o. однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 в графі С.1.1 зазначений інший власник Hubert Horndl Transporte Gmbh до MERINACAA s.r.o., а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; в декларації країни відправлення №23HU7210002DF11726 від 13.09.2023 числове значення вартості товару становить 843216,00 форинтів, проте в інвойсі №1020230915 від 12.09.2023 вартість товару становить 2200,00 євро; декларантом надано звіт про оцінку транспортного засобу №289/23 від 18.09.2023 виконаний оцінювачем ОСОБА_1 , однак даний експерт відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України(www.minjust.gov.ua), відтак не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи. Тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги виключно як джерело довідкової інформації і носять консультативний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

Крім того, представник відповідача вказує, що розбіжність у зазначені власників транспортного засобу слугувала підставою для сумніву митного органу в достовірності заявлених відомостей про митну вартість.

На підтвердження позиції щодо визначення митної вартості товарів зазначає, що у відповідності до положень. ч.2 ст.53 МК України рахунок фактура (інвойс) є одним із основних документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару, разом з тим встановлено, що числове значення вартості товару, не відповідало числовому показнику його вартості, що зазначене в декларації країни відправлення, яку декларантом подано також для підтвердження митної вартості товару.

В позові позивач, посилаючись на Керівництво із заповнення єдиного адміністративного документу, розробленим Генеральним Директоратом TAXUD, зазначає, що в гр.46 міститься статистична вартість, а в інвойсі - фактурна вартість товару і для нього очевидним є те, що це два різних поняття.

Разом з тим, позивач не враховує, що декларація країни відправлення це оформлена в країні експорту товару митна декларація, яка містить відомості про вартість товару. Зазначаємо, що відповідно до Додатку 37 Регламенту Комісії (EEC) №2454/93 від 2 липня 1993 (CCIP), графа 46 Статистична вартість ЄАД має містити статистичну вартість, виражену у валюті країни члена ЄС, у якій здійснюються експортні формальності.

Згідно з Керівництвом із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (Номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4), термін статистична вартість означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни-члена ЄС, де оформлюється експорт. При цьому, митна вартість, в розумінні положень ч.1 ст.49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто фактично ціна, яка також формується на момент перетину митного кордону.

Крім того, зазначає, що наданий позивачем звіт №289/23 про оцінку транспортного засобу з урахуванням позиції митниці щодо його неприйняття, викладений в електронних повідомленнях та в подальшому -в рішенні про коригування митної вартості, на нашу думку, теж не є допустимим та належним доказом на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Оскільки, в порушення п.п. о), п) п.4.4. Р. ІV Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Фонду Державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 вказаний звіт не містить інформації про перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; відсутнє викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур.

При цьому, на ст.1 звіту міститься лише загальна інформація, щодо застосування підходів, методів та принципів, що використовуються під час оцінки КТЗ, яке наведено в нормативно-правових актах з питань оцінки майна, разом з тим, також незрозуміло який ринок цінових пропозицій на вказаний товар використано суб`єктом оціночної діяльності при визначенні ринкової вартості майна.

Разом з тим, згідно висновку вартість причепу на дату оцінки складає 2147,00 євро, згідно інвойсу 2200,00 євро.

Представник відповідача вважає, що вищевказані розбіжності слугували беззаперечною підставою для сумніву митного органу в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару та, як наслідок, реалізації права митного органу витребовувати додаткові документи, які б ці сумніви усунули.

Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що внесений до Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції.

Листом №18/08/23-1 від 18.09.2023 ТзОВ «Кевіан Драйв» викладено пояснення позивача щодо поданих до митного оформлення документів та надано витяги з сайту «mobile.de», інформація в яких не відповідає моделі оцінюваного товару та містить інформацію про значно вищу вартість подібних оцінюваному товару. Від надання інших додаткових документів позивач відмовився.

З огляду на наведене вище, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205150/2023/000013/1 від 18.09.2023 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив (а.с.126-131) позивач підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та зазначив, що ним було подані усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують митну вартість товару та вказує, що не може бути підставою для коригування митної вартості відсутність документів на законних підставах.

Зазначає, що митним органом у відзиві на позовну заяву жодним чином не надано оцінку доводом позивача щодо власників, звіту, аналогів тощо.

Щодо аргументів викладених у відзиві позивач на підтвердження неправомірності дій митною органу зазначає наступне.

Щодо твердження представника відповідача про розбіжність у власниках транспортних засобів, вказує, що адміністративному позові позивачем наведено достатнє аргументування нікчемності такого зауваження, а також про те, що це може бути обґрунтованим сумнівом для витребування документів та проведення коригування. Зазначає, що правова природа реєстрації транспортного засобу жодним чином не пов`язана з правом власності на нього. Здійснюючи експорт транспортного засобу з країн Євросоюзу експортер (продавець) в достатній мірі підтвердив своє право на вивіз, а відтак на продаж транспортного засобу за межі Євросоюзу. що в свою чергу вже було перевірено відповідними органами.

Таким чином, таке твердження митного органу не є достатньою самостійною підставою для витребування додаткових документів, а тим наче для коригування митної вартості ТЗ.

Щодо розбіжності в декларації країни відправлення та інвойсі, то позивач зазначає, що

будь які можливі порушення, помилки чи описки, вчинені постачальником, а саме ним формувалась митна декларація країна відправлення, не може бути підставою для висновку про порушення декларантом якихось норм чи намагання задекларувати недостовірні відомості під час митного оформлення, а відтак не може слугувати самостійною і достатньою підставою для коригування митної вартості. Крім того, позивач звернувся до компанії експортера із запитом про розбіжності в декларації країни відправлення та отримав відповідь, згідно якої при формуванні експортної декларації, компанією було використано курс банку-емітента 1 EUR = 383,28 HUE. Відтак, згідно даного курсу статистична вартість становить 2 200,0 євро, відтак жодних розбіжностей між вартістю в декларації та інвойсі не має.

Щодо неприйняття звіту про оцінку товару, позивач зазначає, що відповідачем не надано іншого звіту про оцінку майна, який би спростовував наданий звіт позивача. Вказує, що звіт підтверджує заявлену митну вартість заявлену декларантом. Так як відповідач зазначає, що вартість згідно звіту про оцінку становить 2147,00 євро, що менше задекларованої вартості, то таке твердження лише підтверджує правомірність визначеної декларантом митної вартості.

Позивач вважає, що ним було подано усі необхідні документи при поданні митної декларації, які повністю підтверджують заявлену митну вартість, тому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA205150/2023/000013/1 від 18.09.2023.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що між ТзОВ «КЕВІАН ДРАЙВ» (покупець) та компанією «MЕRINACCA s.r.o» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №01/23-MER/KEV від 01.02.20223 (а.с.59-62) відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно інвойсів товар - автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні.

Згідно пункту 2.2 контракту ціни на товар зазначаються у інвойсі (та/або проформі інвойс) для відповідної поставки та встановлюються в євро.

Відповідно до пункту 3.2 валюта платежу і валюта договору євро.

Товар поставляється згідно правил «Інкотермс 2020». Умови поставки товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставки у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) (розділ 4 контракту).

На виконання вказаного контракту сторонами погоджено проформа №20230911-1 від 11.09.2023, на товар сідельний тягач марки - KRONE, модель - AZ, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , вартістю 2 200,00 євро.

18.09.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України зазначеного товару декларант в інтересах ТзОВ «КЕВІАН ДРАЙВ» подав МД №23UA20510013725U7 в якій визначено митну вартість товару в сумі 85712,44 грн., що згідно курсу валюти, становить 2 200,00 Євро (а.с.27-28). ). Фактурна вартість товару становить 2 200,00 євро (еквівалентно 85712,44 грн) (графи 12, 22 митної декларації). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 85712,14 грн.

Згідно графи 44 вказаної МД до митної декларації додано наступні документи: проформа 20230911-1 від 11.09.2023 року (а.с.29-30); інвойс № 1020230915 від 12.09.2023 (а.с.31-32); міжнародна товарно-транспортна накладна від 13.09.2023 року (а.с.33); сертифікат з перевезення EUR.1 D0477414 від 13.09.2023 (а.с.34-37); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 11.08.2015 року (а.с.38-49); копія платіжної інструкції в іноземній валюті № 315 від 11.09.2023 (а.с.50-51); копія звіту про оцінку транспортного засобу № 289/23 від 15.09.2023 (а.с.52-58); контракт № 01/23-MER/KEV від 01.02.2023 року (а.с.59-62); митна декларація країни відправлення (а.с.64-67).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів митний орган в електронному повідомленні декларанту зазначив про такі розбіжності: відповідно до поданого інвойсу №1020230915 від 12.09.2023 продавцем товару (власником) є Merinacaa s.r.o., однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.08.2015 в графі С.1.1 зазначений інший власник Hubert Horndl Transporte Gmbh. Документів про перехід права власності від власника Hubert Horndl Transporte Gmbh do Merinacaa s.r.o., a також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; в декларації країни відправлення №23HU7210002BA11726 від 13.09.2023 числове значення вартості товару становить 843216,00 форинтів, проте в інвойсі №1020230915 від 12.09.2023 вартість товару становить 2200,00 євро; декларантом надано звіт про оцінку транспортного засобу №289/23 від 18.09.2023, виконаний оцінювачем ОСОБА_1 , однак даний експерт відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства Юстиції (www.minjust.gov.ua), відтак не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи. Тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

Запропоновану декларанту в 10-денний термін додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що внесений до Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції (а.с.68).

У відповідь на електронне повідомлення митниці позивачем було повідомлено митний орган, про відсутність додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості та додатково надано скріншоти із інтернет-ресурсів з пропозиціями продажу аналогічних транспортних засобів, вартість яких орієнтовно відповідає заявленій митній вартості декларантом та в сукупності з іншими поданими документами підтверджує заявлену митну вартість (а.с.69-90).

18.09.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2023/000013/1 (а.с.23-24).

Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до поданого інвойсу №1020230915 продавцем товару власником) є MERINACAA s.r.o. однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 в графі С.1.1 зазначений інший власник Hubert Horndl Transporte Gmbh до MERINACAA s.r.o., а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; в декларації країни відправлення №23HU7210002DF11726 від 13.09.2023 числове значення вартості товару становить 843216,00 форинтів, проте в інвойсі №1020230915 від 12.09.2023 вартість товару становить 2200,00 євро; декларантом надано звіт про оцінку транспортного засобу №289/23 від 18.09.2023 виконаний оцінювачем ОСОБА_1 , однак даний експерт відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України(www.minjust.gov.ua), відтак не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи.

У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах згідно статті 53,54 МК України декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: виписку з бухгалтерської документації; договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що внесений до Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції.

Витребувані документи декларант відмовився надати, про що вказано в листі вих. №18/09/23-1 від 18.09.2023.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: 7 000,00 евро/од. (МД №UA205150/2023/2353 від 07.03.2023).

Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення UA205150/2023/000410 (а.с.21-22).

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205150013828U1 від 18.09.2023 (а.с.25,26).

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару: проформа 20230911-1 від 11.09.2023 року; інвойс № 1020230915 від 12.09.2023; міжнародна товарно-транспортна накладна від 13.09.2023 року; сертифікат з перевезення EUR.1 D0477414 від 13.09.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 11.08.2015 року; копія платіжної інструкції в іноземній валюті № 315 від 11.09.2023; копія звіту про оцінку транспортного засобу № 289/23 від 15.09.2023; контракт № 01/23-MER/KEV від 01.02.2023 року; митна декларація країни відправлення. Надання вказаних документів не є спірною обставиною, з огляду на те, що така обставина підтверджується відзивом на позовну заяву.

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів: сідельного тягача марки - KRONE, моделі - AZ, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , вартістю 2 200,00 євро.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: відповідно до поданого інвойсу №1020230915 продавцем товару власником) є MERINACAA s.r.o. однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 в графі С.1.1 зазначений інший власник Hubert Horndl Transporte Gmbh до MERINACAA s.r.o., а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; в декларації країни відправлення №23HU7210002DF11726 від 13.09.2023 числове значення вартості товару становить 843216,00 форинтів, проте в інвойсі №1020230915 від 12.09.2023 вартість товару становить 2200,00 євро; декларантом надано звіт про оцінку транспортного засобу №289/23 від 18.09.2023 виконаний оцінювачем ОСОБА_1 , однак даний експерт відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України(www.minjust.gov.ua), відтак не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи. Тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги виключно як джерело довідкової інформації і носять консультативний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Так, згідно пункту 1.1 контракту №01/23-MER/KEV, визначено обов`язок продавця - компанії MERINACCA s.r.o. поставити товар за цінами та умовами, визначеними у відповідному інвойсі для кожної окремої поставки (пункти 1.1, 2.2, 4.2 контракту), а покупець ТзОВ «КЕВІАН ДРАЙВ» має обов`язок оплатити вартість окремої поставки товару (протягом 180 календарних днів з моменту поставки або, якщо буде досягнуто домовленості, протягом 10 календарних днів з моменту формування відповідного інвойсу пункт 3.1. контракту).

Відповідно до рахунку-фактури №1020230915 від 01.02.2023 продавцем поставлено причіп/контейнеровоз Krone AZ, vin НОМЕР_1 , модельний рік виготовлення 2015, був у використанні, вага 3010,00 кг, код 8716, країна походження Європейський Союз. Ціна товару у рахунку-фактурі відповідає ціні товару заявленій у МД№23UA205150013725U7 від 18.09.2023 та становить 2 20,00 євро. Рахунок виставлено на основі зовнішньоекономічного контракту №01/23- MER/KEV від 01.02.2023 (а.с.32).

На підтвердження здійснення вказаної операції, позивачем до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію в іноземній валюті №315 від 11.09.2023 на суму 22600,00 євро. Оплату за товару підтверджено згідно контракту №01/23-MER/KEV від 01.02.2023 (ідентифікаційні номери (номери кузовів) транспортних засобів: WKEAZ000000667205, WMA05XZZ4GM692667, WMA06XZZ3CM589733.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

З інвойсу №1020230915 від 01.02.2023 вбачається, що товар було поставлено на умовах DAP Луцьк (відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2020 року). Згідно умов Delivere at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс. Так, умови DAP передбачають, що продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Умова може застосовуватися до будь-якого способу перевезення. За умовами DAP вантажовідправник передає товар одержувачу готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. Всі транспортні витрати покладаються на продавця, у той час як митне оформлення (для імпорту) оплачує покупець.

Таким чином, за умовами поставки DAP Луцьк обов`язок оплати товару за ціною визначеною в інвойсі покладається на покупця ТзОВ «КЕВІАН ДРАЙВ», так само як і обов`язок вчасно прийняти товар у визначеному пункті призначення. Такі обставини, виключають можливість залучення третіх осіб для доставки товару, страхування та укладання інших договорів. Тому відсутні інші витрати для їх включення до складу митної вартості.

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки; вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

В оскаржуваному рішенні №UA205150/2023/000013/1 від 18.09.2023 відповідачем зазначено, що в інвойсі продавцем є «MERINACAA s.r.o.», проте в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено «Hubert Horndl Transporte Gmbh». З цього слідує, що митним органом було поставлено під сумнів правомочність компанії «MERINACAA s.r.o.» з продажу вказаного транспортного засобу без проведення його перереєстрації.

Постановка на облік транспортного засобу, знятого з реєстрації в установленому законом порядку, з метою його реалізації, не є обов`язком особи, яка його придбала, а підтвердженням правомірності розпоряджання даним майном, в т.ч. його подальшої реалізації є інші, передбачені законом документи, зокрема, але не виключно договір купівлі-продажу. Це саме стосується транспортних засобів, які зняті з обліку і вивозяться за межі Європейського Союзу.

З урахуванням наведеного суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), адже доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

На думку суду, дана обставина ніяким чином не впливає на визначення митної вартості товару і не являється розбіжністю, а тому не може слугувати підставою для відмови у прийнятті митної декларації.

З приводу обставини про те, що в декларації країни відправлення №23HU7210002ВА11726 від 13.09.2023 числове значення вартості товару становить 843 216,00 форинтів, а в інвойсі №1020230915 від 12.09.2023 2200,00 євро, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що країною відправлення товару є Словаччина, а ціна товару визначена у форинтах та становить 843216,00 форинтів, що підтверджується копією митної декларації країни відправлення (а.с.64-67).

Крім того, позивачем надано суду лист Компанії «MERINACAA s.r.o.» щодо даних в декларації №23HU7210002ВА11726 від 13.09.2023, в якому повідомлено, що статистична вартість товару в даній декларації у валюті країни-експорту становить 843216,00 HUF, що по курсу банку-емітенту 1EUR = 383,28 HUF становить 2200,00 євро.

Суд враховує, що показник статистичної вартості в митній декларації країни відправлення та показник фактурної вартості в інвойсі можуть не збігатись, оскільки це різні показники.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, суд доходить висновку, що оскільки митний орган не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, то зауваження щодо розбіжностей в показниках фактурної та статистичної вартості не є підставою для винесення спірного рішення.

Крім того, у спірному рішенні №UA205150/2023/000013/1 від 18.09.2023 зазначено те, що оцінювач ОСОБА_1 , яким складено звіт про оцінку транспортного засобу №289/23 від 18.09.2023 (а.с.52-58), відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства Юстиції, відтак не має повноважень на проведення товарознавчої експертизи.

На спростування даного твердження митного органу, суд зазначає, що відповідно до кваліфікаційного свідоцтва оцінювача №436 від 12.07.2003 (а.с.56), свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №618 від 10.10.2003 (а.с.57) та сертифікату суб`єкта оціночної діяльності №244/21 від 30.03.2021 (а.с.58), ОСОБА_1 є оцінювачем, а не судовим експертом, як зазначено у спірному рішенні. Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб`єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Крім того, згідно частини першої статті 15 вищезгаданого закону, Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна.Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб`єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит.

Таким чином, діяльність оцінювача та судового експерта це різні види діяльності, а тому посилання митного органу на те, що у Реєстрі атестованих судових експертів відсутній запис про ОСОБА_1 є необґрунтованим та безпідставним.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шостастатті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Відповідно до положеньстатті 59 МК Україниу разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннямистатті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем скориговано митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 7 000,00 євро, за МД №UA205150/2023/2353 від 07.03.2023.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 МК Україниприйняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьоїстатті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними устатті 8 МК Українипринципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомоюстатті 54 МК Україниу разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Жодних доказів щодо прийняття оскаржуваного рішення саме з названих у відзиві підстав відповідачем не надано.

Відповідно до частини другоїстатті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другоїстатті 55 МК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення №UA205150/2023/000013/1 від 18.09.2023 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, сплачений відповідно до квитанції №ПН5080 від 12.10.2023 (а.с.20).

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

За правилами частин першої, другоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин п`ятої - сьомоїстатті 134 КАС Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною дев`ятоюстатті 139 КАС Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги №25/09-23 від 25.09.2023 (а.с.92-94) та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АО «Бона Фіде» та здійснених витрат необхідних для надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги №25/09-23 від 25.09.2023 (а.с.95),

Так, між ТзОВ «КЕВІАН ДРАЙВ» та Адвокатським об`єднанням «Бона Фіде». укладено договір №25/09-23 від 25.09.2023 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого Об`єднання приймає на себе доручення Замовника про надання комплексу юридичних послуг по оскарженню рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205150/2023/000013/1 від 18.09.2023

Згідно із пунктами 3.1., 3.2. вказаного договору, за надання послуг, передбачених підпунктами 1.2.1.-1.2.4. та 1.2.5. клієнт оплачує об`єднанню гонорар. Розмір гонорару згідно даного договору за надання послуг, передбачених підпунктами 1.2.1.-1.2.4. становить фіксовану суму 2500,00 грн.; за підпунктом 1.2.5. 1000,00грн. Гонорар Сплачується замовником на підставі акту про надання правничої допомоги.

Як вбачається із та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АО «Бона Фіде» та здійснених витрат необхідних для надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги №25/09-23 від 25.09.2023, згідно договору про надання правничої допомоги №25/09-23 від 25.09.2023, Об`єднання надало, а Замовник прийняв наступні роботи/послуги: підписання договору правової допомоги, в т.ч.: консультація клієнта, вивчення наданих документів та їх аналіз 1 год., формування договору та адвокатського досьє 0,5 год; підготовка позовної заяви: аналіз актуальної практики 4 год., написання позовної заяви 6 год., належне оформлення позовної заяви та додатків до неї 3 год.; підготовка детальних описів робіт 1 год. Всього 15,5 год.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві та додатково вказав, що відповідно до чинного законодавства він міг заявити іншу суму судових витрат, виходячи кількості годин, витрачених на надання правової допомоги, відповідно до детального опису робіт. Однак, так як між позивачем та Адвокатським об`єднанням встановлено фіксовану суму, то просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмір 2500,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що предметом судового розгляду у даній справі було лишепро коригування митної вартості товарів рішення, дана справа є спором незначної складності та провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті134, частиною дев`ятою статті139 КАС України(зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви; обсяг наданих адвокатом послуг), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Крім того, щодо стягнення витрат пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 2000,00 грн, суд зазначає наступне.

За приписами частин третьої, шостоїстатті 137 КАС Україниспеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат, понесених у зв`язку із залученням перекладача, позивач надав суду: рахунок-акт виконаних робіт №28/09/23 від 28.09.2023 та квитанцію від 03.10.2023 про сплату на рахунок ОСОБА_2 коштів у сумі 2000.00 грн (а.с.91).

Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача входить до предмету доказування. Вказує, що позивачем до позовної заяви долучено вичерпний перелік документів, які неможливо ідентифікувати з послугами перекладу в даній справі.

Таким чином, суд доходить висновку, що вказані документи не дозволяють ідентифікувати надання послуг перекладу документів саме у цій справі, їх кількість та обсяг, на що також звертав увагу у відзиві на позов відповідач.

Оскільки наданими для відшкодування витрат на залучення перекладача документами неможливо встановити обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 4184,00 грн, в тому числі: судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205150/2023/000013/1 від 18 вересня 2023 року

Стягнути на користь Товариства з обмеженою «КЕВІАН ДРАЙВ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір в сумі 4184,00 грн (чотири тисячі сто вісімдесят чотири грн. 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕВІАН ДРАЙВ» (вулиця Карбишева, 1, офіс 411, місто Луцьк, Волинська область, 43023, код ЄДРПОУ 43953942).

Відповідач: Волинська митниця (вулиця Призалізнична, 13, село Римачі, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя А.Я. Ксензюк