Рішення

від 26.01.2024 по справі 200/6378/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2024 року Справа№200/6378/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А 1, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі Відповідач 2), в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області яке полягає у не розгляді заяви від 29.08.2023 року про призначення мені - ОСОБА_1 пенсії за пільговим стажем відповідно до Списку № 1;

визнати протиправним та скасувати рішення № 056750010110 від 11.10.2023 року Головного управляння Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначені мені - ОСОБА_1 пенсії за Списком № 1;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати мені в пільговий стаж роботи за Списком № 1 період роботи з 10.02.2003 року по 31.12.2005 року, а також період праці з 01.01.2008 року по 04.08.2014 року на посаді лікаря рентгенолога;

зобов`язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити мені пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з моменту звернення, а саме з 29.08.2023 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 серпня 2023 року звернувся до Відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за Списком №1. 06 вересня 2023 року Відповідачем 2 було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії з підстав того, що пільговий стаж за Списком №1 зарахований відповідно до відомостей по спеціальному стажу згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Також Відповідач 1 листом повідомив проте, що робота передбачена Списком 1 у період з 2003 року по 2005 рік та з 2008 року по 2014 рік не внесена до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає його протиправним.

Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року позовну заяву було залишено без руху.

На виконання ухвали суду від 14 листопада 2023 року представником Позивача було надано позовну заяву у відповідості до ст. 160, 161 КАС України.

Ухвалою від 27 листопада 2023 року судом прийнято до розгляду позовну заяву позивача та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач 1надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами) (далі Порядок).

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Відповідно до вищезазначеного Головним управлінням ПФУ в Чернігівській області, який опрацьовував заяву за принципом екстериторіальності, було прийнято рішення про відмову Позивачу в призначенні пенсії:

Згідно ст.8 Закону України 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація по спеціальному стажу роботи в КЛПУ Обласна клінічна лікарня профзахворювань за період з 2003 по 2005 та з 2008 по 2014 зарахувати вищезазначені періоди до пільгового стажу не має законних підстав.

З урахуванням викладеного вважаємо, що оскільки Головним управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог Позивача відсутні.

Відповідач 2надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Таким чином, неможливо зарахувати зазначений період згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.09.1989, так як це суперечитиме вимогам ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати призначення пенсій виключно на підставі документів, які повністю відповідають встановленим законодавством вимогам.

За приписами частини 5статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно достатті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_3 .

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 , Позивач в спірні періодм працював:

03.02.2003 року прийнятий лікарем рентгенологом у рентген відділення на 0,5 ставки в Обласну клінічну лікарню профзахворювань;

10.02.2003 року переведений на повну ставку лікаря рентгенолога у рентген відділенні з повним робочим днем;

04.08.2014 року звільнений з роботи за прогул без поважних причин здійснений з 05.08.2014р. по 30.06.2015р. відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Запис здійснено в.о. головного лікаря Республіканської клінічної лікарні профзахворювань ДНР, Є.Г. Ляшенко.

Відповідно до виписок з наказів №85 від 23.10.2003р., №93 від 23.10.2008р., №108 від 23.10.2013р. виданих КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» було проведено атестацію робочих місць за умовами праці, відповідно до вимог ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», постанови КМУ від 01.08.1992р. №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» за результатами яких ОСОБА_1 було підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списокм №1, розділ ХІХ, поз. 19.

Відповідно до довідки №82 від 20.07.2015р. виданої Республіканською клінічною лікарнею профзахворювань Міністерства охорони здоров`я Донецької народної республіки, Позивач з 03.02.2003 року прийнятий лікарем рентгенологом у рентген відділення на 0,5 ставки в КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», з 10.02.2003 року переведений на посаду лікаря рентгенолога на 1,0 ставки у рентген відділенні з повним робочим днем, знаходився у щорічній оплачуваній відпустці з 01.07.2014р. по 04.08.2014р. Після закінчення відпустки 05.08.2014р. на роботу не вийшов. 04.08.2014 року звільнений з роботи за прогул без поважних причин здійснений з 05.08.2014р. по 30.06.2015р. відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), містяться відомості про те, що Позивач в спірні періоди з лютого 2003 року по серпень 2014 року працював в КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» код ЄДРПОУ 01989993, за вказаний період Позивачу нараховувалась заробітна плата та здійснювала сплата страхових внесків. З 2006 року по 2007 рік, зазначено код підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013А1, з 2010 року по 2014 рік (включно), зазначено код підстави для обліку спецстажу ЗПЗ055Е2. З 2003 року по 2005 рік та з 2008 року по 2009 рік відсутні відомості про спецстаж.

29.08.2023 року Позивач звернулася до управління Пенсійного фонду Україниіз заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності заява позивача була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.10.2023 року № 056750010110 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

У вказаному рішенні зазначено, що вік заявника становить 50 років 3 дні. Страховий стаж становить 31 рік 2 місяці 14 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Пільговий стаж особи за Списком №1 становить 7 років 7 місяців 25 днів. Пільговий стаж зарахований відповідно до відомостей по спеціальному стажу згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Листом від 07.10.2023 року № 19647-18683/П-02/8-0500/23 Відповідачем 1 було повідомлено, що на дату розгляду документів Позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (Форма ОК-5) з реєстру застрахованих осіб, по Позивачу відсутня інформація по спеціальному стажу роботи в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» ЄДРПОУ 01989993 за період з 2003 року по 2005 рік та з 2008 року по 2014 рік.

В контексті заявлених позовних вимог спірним питанням є наявність підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1, визначеного п. 1 ч. 2ст. 114 Закону №1058-IV, періоду роботи Позивача з 10.02.2003 року по 31.12.2005 року, з 01.01.2008 року по 04.08.2014 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1статті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV(надаліЗакон № 1058-IV) розроблений відповідно доКонституції Українита Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цьогоЗакону.

Частиною 1статті 8 Закону №1058-IVвизначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення»(крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії заЗаконом України «Про пенсійне забезпечення»- за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до пункту 2розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам зазначеним в абзаці першому пункту 2розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Частиною першоюстатті 114 Закону № 1058-IVвизначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням нормстатті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту першого частини другоїстатті 114 Закону № 1058-IVна пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до положеньстатті 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно достатті 62 Закону № 1788-XIIосновним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписамистатті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зістаттею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 рокузатверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 №159/4178/16-а.

Як встановлено судом, у трудовій книжці Позивача НОМЕР_2 містяться наступні записи щодо спірних періодів праці:

03.02.2003 року прийнятий лікарем рентгенологом у рентген відділення на 0,5 ставки в Обласну клінічну лікарню профзахворювань;

10.02.2003 року переведений на повну ставку лікаря рентгенолога у рентген відділенні з повним робочим днем;

04.08.2014 року звільнений з роботи за прогул без поважних причин здійснений з 05.08.2014р. по 30.06.2015р. відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Запис здійснено в.о. головного лікаря Республіканської клінічної лікарні профзахворювань ДНР, Є.Г. Ляшенко.

Суд також зазначає, що вказані записи в трудовій книжці містять посилання на відповідні документи, на підставі яких вони вчинені (накази), та не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а тому не викликають сумнівів, а відтак, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії та виробництва в Списках № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 № 442(далі - Порядок № 442), за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.19 розділу XIXСписку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженийПостановою КМУ від 16 січня 2003 року № 36, до професій, які дають право на пільгову пенсію віднесені лікарі-рентгенологи, а також лікарі, зайняті у відділеннях інтенсивної радіології (рентгенохірургічний блок).

Дана редакція була чинною до 03.08.2016.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, яка набрала чинності з 03.08.2016, затверджено нова редакція Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до якої право на пільгову пенсію мають лікарі-рентгенологи, а також лікарі, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Професійна назва«лікар-рентгенолог» (код КР 2229.2, код ЗКППТР 20426, випуск ДКХП 78) передбачена Національним класифікатором професій України ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 року № 327 (даліДК 003:2010).

Як вже зазначалося судом, відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, слід зауважити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442(далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку № 442 та пп. 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Водночас, на переконання суду, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідний правозастосовний підхід є усталеним у національній судовій практиці у відповідній сфері правовідносин та відображений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, а також постановах Верховного Суду від 23.01.2018 по справі № 732/2003/14 та від 05.03.2019 по справі №679/774/16-а

З наведеного вбачається, що позивач не несе відповідальність за неналежне оформлення документів підприємства.

Позивачем, на підтвердження проведення атестації, було надано до суду виписки з наказів №85 від 23.10.2003р., №93 від 23.10.2008р., №108 від 23.10.2013р. виданих КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», на підставі яких було проведено атестацію робочих місць за умовами праці, відповідно до вимог ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», постанови КМУ від 01.08.1992р. №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» за результатами яких Позивачу було підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, розділ ХІХ, поз. 19.

Також, на підтвердження пільгового стажу Позивачем надана довідка №82 від 20.07.2015р. видана Республіканською клінічною лікарнею профзахворювань Міністерства охорони здоров`я Донецької народної республіки, Позивач з 03.02.2003 року прийнятий лікарем рентгенологом у рентген відділення на 0,5 ставки в КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», з 10.02.2003 року переведений на посаду лікаря рентгенолога на 1,0 ставки у рентген відділенні з повним робочим днем, знаходився у щорічній оплачуваній відпустці з 01.07.2014р. по 04.08.2014р. Після закінчення відпустки 05.08.2014р. на роботу не вийшов. 04.08.2014 року звільнений з роботи за прогул без поважних причин здійснений з 05.08.2014р. по 30.06.2015р. відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку до вказаних правовідносин підлягають застосуванню "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

В такому випадку, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Довідка належним чином засвідчена підписами посадових осіб підприємств та печатками із зазначенням коду ЄДРПОУ, відомості, які засвідчені в довідці повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці позивача, а також з інформацією щодо атестації робочих місць на підприємстві.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи «Намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих органами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Така позиція суду узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом в постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 310/8280/16-а та від 17 липня 2019 року у справі № 302/757/17-а.

Як вбачається з оскаржуваного рішення та листа від 07.10.2023 року № 19647-18683/П-02/8-0500/23, періоди роботи Позивача з 10.02.2003 року по 31.12.2005 року, з 01.01.2008 року по 04.08.2014 року на посаді лікаря рентгенолога не зараховано до пільгового стажу, оскільки відсутня інформація по спеціальному стажу роботи в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» ЄДРПОУ 01989993 за період з 2003 року по 2005 рік та з 2008 року по 2014 рік.

Так, суд враховує, що дійсно у довідці форми ОК-5 у розділі «Відомості по спеціальному стажу» міститься інформація, що з 2003 року по 2005 рік та з 2008 року по 2009 рік відсутні відомості про спецстаж Позивача. Трудовий стаж позивача за періодз 2006 року по 2007 рік, облікований за кодом спецстажу ЗПЗ013А1, з 2010 року по серпень 2014 року (включно), облікований за кодом спецстажу ЗПЗ055Е2.

Наказом Мінфіну від 14.04.2015 №435(наказ втратив чинність на підставіНаказу Міністерства фінансів № 814 від 28.12.2020}) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ013А1 це працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.

Також, згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ055Е2 це працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Отже, при поданні звітів за періодз 2006 року по 2007 рік страхувальниками вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією і кодом № ЗПЗ013А1, як працівнику по Списку № 1.

Позивач в період з 03.02.2003 року по 04.08.2014 року працював на посаді лікаря-рентгенолога, відомості про звільнення або переведення на інші посади трудова книжка Позивача не містить. Наявність права у Позивача на призначення пенсії за Списком №1 підтверджується трудовою книжкою, виписками з наказів про проведення атестації робочих місць та пільговою довідкою.

Разом з цим, суд зазначає, що невірно зазначений код підстав для обліку спецстажу, що вноситься роботодавцем при формуванні та поданні страхувальником звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або відсутність відомостей про спецстаж, не може слугувати підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком за частиною 3статті 114 Закону України №1058, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд зазначає, що незарахування спірних періодів стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, враховуючи викладене та надані сторонами докази, суд доходить висновку, що період безперервної роботи позивача з 10.02.2003 року по 31.12.2005 року, а також період праці з 01.01.2008 року по 04.08.2014 року на посаді лікаря рентгенолога, підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

З приводу позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області яка полягає у не розгляді заяви від 29.08.2023 року про призначення пенсії за пільговим стажем відповідно до Списку № 1, суд зазначає наступне.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами) (далі Порядок).

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Відповідача 2. Таким чином Відповідачем 1 не здійснювалося жодних дій з приводу розгляду заяви Позивача про призначення пенсії.

За вказаних обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог до Відповідача 1.

Разом з тим, суд зазначає, що призначення пенсії відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо зобов`язання Відповідача 2 призначити Позивача пенсію за віком на пільгових умовах віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його призначити позивачу пенсію за віком.

Проте, у будь-якому випадку суб`єкт владних повноважень має діяти керуючисьст. 2КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4ст. 245КАС Україниувипадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту порушених прав позивача порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення із зобов`язанням відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача.

Згідно з частиною 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходитьвисновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри частковому задоволенні позовувитрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції № 1230102528 від 17.10.2023 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень у розмірі 700,00 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А 1, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 056750010110 від 11.10.2023 року Головного управляння Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А 1, код ЄДРПОУ 21390940) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.08.2023 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 10.02.2003 року по 31.12.2005 року, з 01.01.2008 року по 04.08.2014 року на посаді лікаря рентгенолога, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А 1, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплату судового збору в розмірі 700,00 грн.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Є.В. Череповський