Рішення

від 18.01.2024 по справі 260/953/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2024 року м. Ужгород№ 260/953/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Пшевлоцька К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідачів:

Апеляційний суд Закарпатської області в особі голови ліквідаційної комісії

Гаврилюк В.Ю., представник - не з`явився,

Закарпатський апеляційний суд, представник - Гецко В.В.,

Державна судова адміністрація України, представник - Петрів Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Закарпатської області в особі голови ліквідаційної комісії, Закарпатського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 29 січня 2024 року.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду, Апеляційного суду Закарпатської області, в особі голови ліквідаційної комісії, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати накази Державної судової адміністрації України від 22.02.2021 №41/к Про звільнення ОСОБА_1 та Апеляційного суду Закарпатської області від 22.02.2021 № 6.3.1.-2 Про оголошення наказу Державної судової адміністрації України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області з 24.02.2021;

- стягнути з Апеляційного суду Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.02.2021 по день ухвалення судового рішення;

- стягнути з ДСА України та Апеляційного суду Закарпатської області моральну шкоду в розмірі по 50 000 гривень з кожного відповідача;

- визнати протиправною бездіяльність ДСА України та ЗАС, що полягає у відмові призначити в порядку переведення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду;

- зобов`язати ДСА України та ЗАС призначити на посаду керівника апарату ЗАС ОСОБА_1 у порядку переведення з рівнозначної посади керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 (з урахуванням ухвали від 18.11.2021 про виправлення описки), залишеним без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022, адміністративний позов задоволено частково:

- визнані протиправними та скасовані накази ДСА України від 22.02.2021 №41/к та Апеляційного суду Закарпатської області від 22.02.2021 за №6.3.1.-2;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області з 24.02.2021;

- стягнуто з Апеляційного суду Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 203 523, 60 грн;

- стягнуто з ДСА України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Постановою Верховного суду від 20 липня 2023 року Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 260/953/21 скасовано, а справу направлено до Закарпатського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.

У вищезгаданій постанові колегія суддів зазначила, що ДСА України наказом від 15.03.2019 № 257 було оголошеного конкурс на зайняття вакантних посад керівників апаратів, в тому числі ЗАС.

Позивачка взяла участь у вказаному конкурсі, фактично погодившись на зайняття вказаної посади у процедурі проходження відповідного конкурсу, а не в порядку переведення відповідно до ч.5 ст.22 і п.2 ч.1 ст.41 Закону №889-VIII, за результатами якого ОСОБА_1 зайняла друге місце.

Верховним судом також зазначено, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, що позивачкою не оскаржувалися в установленому законом порядку призначення конкурсу чи процедура його проведення і чи за наслідками такого оскарження є відповідні рішення щодо результатів цього конкурсу були б скасовані.

Далі позивачка подала 16.08.2019 та 19.08.2019 заяви на ім`я голови ДСА України про переведення на рівнозначну посаду керівника апарату суду ЗАС, 02.09.2019 заяву на ім`я голови ЗАС про необхідність погодження призначення її на посаду заступника керівника апарату ЗАС.

Як слідує із хронології установлених судами попередніх інстанцій обставин, із відповідними заявами про переведення її до новоутвореного суду на рівнозначну посаду (керівника апарату ЗАС) без проведення конкурсу, а також заступника керівника апарату, позивачка звернулася до ДСА України та голови ЗАС лише після неуспішного проходження у 2019 році конкурсу на посаду керівника апарату ЗАС.

За змістом ч.5 ст.22 і п.2 ч.1 ст.41 Закону №889-VІІІ працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Судами попередніх інстанцій не було з`ясовано чи були наявні в штаті ЗСА на момент подання позивачкою заяв посади керівника апарату суду та заступника керівника апарату, або інші рівнозначні посади, а також чи були вони вакантними.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися визначені ч.4 ст.155 Закону №1402-VIII особливості призначення керівника апарату апеляційного суду та його заступника, зокрема таке призначення та звільнення з посади здійснюється Головою Державної судової адміністрації України за погодженням голови відповідного суду.

Отже, з наведених положень ВС зробив висновок, що для переведення позивачки, як і працівників апарату ліквідованого суду до новоутвореного суду (ЗАС) або до будь-якого іншого суду необхідна наявність відповідного погодження голови такого суду.

Верховний суд також дійшов висновку, що порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2023 року, така була передана для розгляду судді Микуляк П.П. ( а.с. 82 т.5)

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.08.2023р. справу було прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання. (а.с. 85 т.5)

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2023р. (а.с. 125 т.5) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд врахувати принцип публічного правонаступництва при задоволенні позовних вимог. Зазначає, що її переведення повинно було відбуватися без конкурсу і у відповідності до чинного законодавства.

Представник Апеляційного суду Закарпатської області в особі голови ліквідаційної комісії, в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву, про розгляд справи за її відсутності, щодо задоволення позовних вимог заперечила.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вказане, заслухавши думку представника відповідача, суд вважає, що вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання та не вбачає причин для відкладення розгляду справи.

Представник Закарпатського апеляційного суду, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та додатково зазначив, що існують особливості призначення на посаду керівника апарату відповідного суду, а саме без погодження Голови відповідного суду таке призначення не може відбутися.

Представник Державної судової адміністрації України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила та додатково пояснила, що «публічне» правонаступництво одного суду іншого не може викликати обов`язок переведення позивачки на посаду керівника апарату нового суду, оскільки призначення на посаду керівника апарату відповідного суду може відбутися ДСА України тільки після погодження Голови відповідного суду. Наведене вище є специфікою призначення керівників апарату будь яких-судів України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивачка була звільнена у процедурі ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області відповідно до Указу Президента України від 29.12.2017 №452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах.

Наведеному передувало прийняття Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) та Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII в рамках реформи системи судової влади метою якої було реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів задля практичної реалізації принципів верховенства права і забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд справ незалежним та неупередженим судом.

Законом № 1401-VIII внесені зміни до Конституції України, зокрема, розділ XV Перехідні положення доповнено пунктом 16-1 відповідно до якого до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31.12.2017, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

В грудні 2017 року були підписані наступні Укази Президента:

-Указ № 449/2017 Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів;

-Указ № 450/2017 Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів;

-Указ № 451/2017 Про реорганізацію місцевих загальних судів;

-Указ № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах;

-Указ № 453/2017 Про ліквідацію місцевих господарських судів та утворення окружних господарських судів;

-Указ №454/2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах;

-Указ №455/2017 Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах.

Вказані Укази набрали чинності в січні 2018 та є чинними, не конституційними не визнавалися.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 разом з іншими ліквідовано і Апеляційний суд Закарпатської області та постановлено утворити апеляційні суди в апеляційних округах, зокрема - Закарпатський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську область, з місцезнаходженням у місті Ужгороді.

Повідомлення про початок роботи Закарпатського апеляційного суду (ЗАС) оприлюднено в газеті Голос України 03.10.2018 №185 (6940). Тому саме з 03.10.2018 ЗАС розпочав свою роботу, а Апеляційний суд Закарпатської області припинив здійснення правосуддя.

Постанова Верховного Суду у справі № 2а-15057/09/2670 від 22.01.2020 містить твердження, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У Постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270 зазначено, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховний Суд виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

У даній постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єкта владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво).

У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівниками.

Процедура ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області на момент звернення позивачки до суду із цим позовом є незавершеною. Докази внесення державним реєстратором до ЄДР даних про проведення реєстрації припинення юридичної особи в матеріалах справи відсутні.

Отже слід зробити висновок, що публічне правонаступництво відбулося, функції Апеляційного суду Закарпатської області щодо розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, в порядку апеляційного провадження, перейшли до Закарпатського апеляційного суду (ЗАС), тобто внаслідок ліквідації громадянам не обмежено доступ до правосуддя.

Однак питання працевлаштування працівників пов`язане із фактом ліквідації юридичної особи і не пов`язане із публічним правонаступництвом, тобто реалізацією її компетенції.

Спірні правовідносини стосуються звільнення державного службовця, який входив до складу ліквідаційної комісії, у процедурі ліквідації державного органу, що мала триваючий характер та протягом часу якої було суттєво змінено процедуру вивільнення державних службовців у зв`язку із ліквідацією державного органу.

Процедура вивільнення державних службовців у зв`язку із ліквідацією державного органу передбачена ч.5 ст. 22, п. 2 ч.1 ст.41, ст. 83 та 87 Закону України № 889-VIII (у редакції, чинній станом на початок процедури ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області).

П.1 ч.1 ст.87 Закону України № 889-VIII у редакції, чинній до 25.09.2019, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідацію державного органу або реорганізацію державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

При цьому ч. 3 ст.87 Закону № 889-VIII у цій же редакції визначала, що процедура вивільнення державних службовців на підставі п.1 ч.1 цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі п.1 ч.1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

п.1 ч.1 статті 40 КЗпП України (у редакції, чинній до 25.09.2019) визначав, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Ч.2 статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Поруч із цим частиною четвертою статті 40 КЗпП України у цій же редакції визначалося, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст.49-2 КЗпП України у цій же редакції про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до матеріалів справи позивачці 05.10.2018 вручене письмове попередження про наступне припинення державної служби та вивільнення у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області з посиланням на ст. 83, №889-VIII та ст. 40, 49-2 КЗпП України.

У постановах Верховного Суду:

від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16,

від 31.03.2020 у справі № 826/6148/16, від 11.06.2020, у справі № 826/19187/16,

від 09.10.2019 у справі № 821/595/16, від 03.06.2021 у справі № 420/3536/19,

від 17.06.2021 у справі № 240/455/20, від 06.07.2021 у справі № 640/3456/20,

від 06.07.2021 у справі № 640/1627/20, від 16.09.2021 у справі № 440/413/20

зазначено з посиланням на норми ст. 87 Закону № 889-VIII, ст. 40 та 49-2 КЗпП України (у редакції, чинній до 25.09.2019), що роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

На момент попередження про наступне вивільнення (05.10.2018), позивачка відповідно до наказу ДСА України від 20.09.2018 №474 Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 №452/2017 була призначена головою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області і виконували ці обов`язки до моменту виключення її зі складу ліквідаційної комісії від 14.12.2020. Отже, попередження про наступне вивільнення позивачки (від 05.10.2018) реалізовано не було.

Перебуваючи на посаді голови ліквідаційної комісії позивачка погодилася із відповідними умовами праці та реалізуючи План заходів з ліквідації апеляційних судів, затверджений наказом ДСА України від 20.09.2018 № 474, виконувала, в тому числі, і обов`язки щодо вивільнення інших працівників ліквідованого суду, зокрема і шляхом переведення до новоутвореного суду (ЗАС).

Під час виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії позивачка отримувала заробітну плату, визначену згідно із посадовим окладом керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області, яку вона займала.

Наказом ДСА України від 15.03.2019 № 257 було оголошеного конкурс на зайняття вакантних посад керівників апаратів, в тому числі ЗАС.

Позивачка взяла участь у вказаному конкурсі, фактично погодившись на зайняття вказаної посади у процедурі проходження відповідного конкурсу, а не в порядку переведення відповідно до ч.5 ст. 22 і п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889-VIII. За результатами участі у цьому конкурсі позивачка зайняла друге місце.

Результати конкурсу позивачкою не оскаржувалися. Відомості про таке оскарження відсутні в матеріалах справи.

Після завершення конкурсу і оголошення переможця (не позивачки) позивачкою було подана заява до ДСА України про переведення її без конкурсу на рівнозначну посаду (керівника апарату суду ЗАС), а згодом нею було подано заяву на ім`я Голови суду (ЗАС) про погодження її призначення на посаду заступника керівника апарату ЗАС.

Окремо слід зазначити, що існують особливості визначені ч. 4 ст.155 Закону №1402-VIII при призначення керівника апарату апеляційного суду та його заступника - таке призначення та звільнення з посади здійснюється Головою Державної судової адміністрації України тільки за погодженням голови відповідного суду.

З наведеного слідує, що для переведення позивачки, як і працівників апарату ліквідованого суду до новоутвореного суду або до будь-якого іншого суду необхідна наявність відповідного погодження голови такого суду.

Таке погодження позивачкою отримано не було та відсутнє в матеріалах справи.

В подальшому 25.09.2019 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади від 19.09.2019 № 117-IX (далі Закон №117-IX), який мав на меті спрощення порядку прийняття на державну службу та розширення підстав її припинення з метою швидкого та ефективного перезавантаження державної влади в Україні.

Ч.5 статті 22 Закону № 889-VIII викладено у такій редакції У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Законом № 117-ІХ виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

Законом № 117-ІХ стаття 40 КЗпП України доповнена ч.5 такого змісту: Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Кодексу законів про працю України від 12 грудня 2019 року № 378-IX (далі Закон № 378-IX), п. 2 р. І якого стаття 49-2 КЗпП України після ч.5 доповнена новою частиною такого змісту: Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону № 889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

-про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

-у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

-не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

У зв`язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою.

13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 14.01.2020 № 440-IX (далі № 440-IX), підпунктом в) пункту 106 розділу І якого частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. У зв`язку з цим абзаци перший третій вважати відповідно абзацами другим четвертим.

Наведеними вище змінами законодавець фактично максимально спростив порядок звільнення державних службовців.

Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення, що в свою чергу було неодноразовим предметом дослідження судів різних інстанцій.

Наказом т.в.о. голови ДСА України від 14.12.2020 № 538 Про внесення змін до наказу ДСА України від 20.09.2018 № 474 позивачку виключено зі складу ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області, у зв`язку із чим 21.01.2021 вручене попередження про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією суду.

Не зважаючи на відсутність обов`язку (відповідно до норм закону, що діяли на час звільнення Позивачки) ДСА України було запропоновано позивачці ряд вакантних посад як у ЗАС, так і в органах і установах системи правосуддя на території м. Ужгорода (за місцем проживання позивачки) та в інших містах України. (вказані посади не потребували письмової згоди Голови суду). Згода позивачки на зайняття однієї з таких посад не надавалася.

Наказом ДСА України від 22.02.2021 № 41/к "Про звільнення" Позивачку звільнено з посади керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області у зв`язку з ліквідацією державного органу, п. Г1 ч. 1 ст.87 Закону України "Про державну службу".

На виконання зазначеного наказу, головою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області видано наказ від 22.02.2021 № 6.3.1- 2 «Про звільнення Позивачки, керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області, з займаної посади з 23 лютого 2021 року у зв`язку з ліквідацією державного органу».

Правовий статус працівників апарату суду визначається законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про державну службу", іншими актами законодавства України.

Згідно з ч.4 статтею 22 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII) особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до статті 150 Закону № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Положеннями ч.1 статті 155 Закону № 1402-VIII визначено, що організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Відповідно до ч. 4 статті 155 Закону № 1402-VIII керівника Апарату місцевого суду, його заступника призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України, а керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду, їх заступників призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади Голова Державної судової адміністрації України.

Як вже зазначалося вище згідно з п.4 ч.1 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема за ініціативою суб`єкта призначення.

На підставі наведеного дії Державної судової адміністрації України не суперечать законодавству в частині припинення державної служби позивачки.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене та те, що у позивачки відсутнє обов`язкове погодження Голови суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог з врахуванням особливостей призначення, системного аналізу положень чинного законодавства України, висновків Верховного суду та матеріалів справи, суд дійшов висновку про не можливість задоволенню позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Закарпатської області в особі голови ліквідаційної комісії Гаврилюк В.Ю., Закарпатського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк