Рішення

від 30.01.2024 по справі 280/9945/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року Справа № 280/9945/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю БАРА (69015, м. Запоріжжя, вул. Акад. Весніна, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 25474176)

до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, код ЄДРПОУ 44005631)

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю БАРА (далі - позивач) до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України №UA500410/2023/000029/2 від 04.08.2023 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначенню №UA500410/2023/000063 від 04.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем до митного оформлення надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Вказує, що сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності (в сукупності) документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни контракту щодо імпортованого товару, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Зазначає, що відповідач в рішенні про коригування не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують у сукупності числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу. Також посилається на те, що при застосуванні другорядного методу Митницею використана інформація щодо раніше визнаної митної вартості щодо ідентичних товарів, однак, окрім визначення джерела інформації, яке взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган не навів пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, 18.12.2023 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до митного оформлення, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України (далі МК України) були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Просить в задоволенні позову відмовити.

25.12.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач висловлює незгоду з аргументами відзиву на позовну заяву.

08.01.2024 відповідачем подано додаткові пояснення у справі, в яких висловлено незгоду з аргументами відповіді на відзив.

15.01.2024 до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача, в яких наводить аргументи щодо незгоди з додатковими поясненнями відповідача.

Ухвалою суду від 30.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Між ТОВ «БАРА» (Покупець) та GRЕENLINE СНЕMICALS LTD, Болгарія (Продавець) укладено контракт №10-03-2021 від 10.03.2021 (далі Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язався поставити, а Покупець оплатити та прийняти товар: кальциновану соду (безводний карбонат натрію), 1-й сорт. Виробником Товару є KAZAN SODA ELEKTRIK URETIM A.S (Туреччина). Обсяги поставок Товару - всього 100 МТ щомісяця (п.4.1. Контракту). Ціни включають: вартість Товару, вартість упаковки, маркування, збереження Товару, оформлення всіх необхідних товаросупровідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні Продавця, вартість доставки та страхування до кінцевого пункту призначення (п.5.3. Контракту).

Відповідно до Специфікації від 17.07.2023 (додаток №8 до Контракту), сторони Контракту узгодили поставку партії товару у кількості 300,00 МТ за ціною 455,00 доларів США/МТ, на загальну суму 136500,00 доларів США, на умовах поставки СРТ - Ізмаїл або порт Кілія, термін поставки серпень 2023, умови оплати 100% від вартості товару передоплата до приходу товару до кінцевого пункту.

Продавцем виставлено комерційний інвойс № WD02023000000939 від 24.07.2023 на суму 136500,00 доларів США на умовах CPT порт Кілія та по 100% передоплаті.

Згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №58 від 01.08.2023 позивачем сплачено на користь GRЕENLINE СНЕMICALS LTD, Болгарія 136500,00 доларів США як передоплата за Додатком №8 від 17.07.2023р. до Контракту, комерційним інвойсом №WD02023000000939 від 24.07.2023.

Для здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача подано до митного органу електронну митну декларацію (МД) № 23UA500410001743U0 від 03.08.2023, в якій митна вартість товару «Продукт неорганічної хімії карбонати натрію: неорганічна порошкоподібна речовина білого кольору: - Кальцинована сода щільна (SODA ASH DENSE). Безводний карбонат динатрію - НОМЕР_1 . Хімічний склад: Na2CO3 - 99.68%. Розфасована у біг-беги по 1,25МТ (240 біг-бегів)ю Фірма виробник: KAZAN SODA ELEKTRIK URETIM A.S. Країна виробництва: TR.» визначена за першим методом (за ціною контракту).

Разом із митною декларацією позивачем надано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару (графа 44 МД): пакувальний лист (Packing list) № WD02023000000939 від 24.07.2023; - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № WD02023000000939 від 24.07.2023; - коносамент (Bill of lading) № 5 від 16.07.2023; - вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 16.07.2023; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № Z 0587423 від 17.07.2023; - декларація про походження товару (Declaration of origin) № WD02023000000939 від 24.07.2023; - митна декларація № 23UA500410001725U9.001 від 02.08.2023; - картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500410/2023/000061 від 02.08.2023; - платіжна інструкція в іноземній валюті № 58 від 01.08.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) № 10-03-2021 від 10.03.2021; - доповнення до контракту (Додаткова Згода) № 3 від 20.12.2022; - Додаток № 8 від 17.07.2023 до Контракту; - договір про надання послуг митного брокера № 12 від 01.07.2023; - Сертифікат аналізу № AB-1421-T від 17.07.2023; - копія митної декларації країни відправлення № 23410300EX00074289 від 14.07.2023.

03.08.2023 Митниця направила повідомлення від митниці декларанту, в якому зазначено, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1) рахунок-фактура (інвойс) №WD02023000000939 від 24.07.2023 та пакувальний лист №WD02023000000939 від 24.07.2023 не містять підписів та відбитків печатки продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки;

2) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.5.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. Згідно п.5.3 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

4) відповідно до п.2 ч.2 ст.53 Кодексу одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Надана платіжна інструкція в іноземній валюті не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить підписів (власноручний або електронний) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком, будь яких відміток про виконання платіжної операції надавачем платіжних послуг, відповідно до ч.14 Порядку, затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.08 №216; крім того в ході здійснення візуального контролю банківського платіжного документу, що стосується товару №58 від 01.08.2023 встановлено, що зображення відбитку печатки є виготовленим за допомогою графічного редагування та подальшого нашарування в електронному документі формату .pdf, що може свідчити про явні ознаки підробки;

5) пунктом 6.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) №10-03-2021 від 10.03.2021 та доповненням до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №8 від 17.07.2023 передбачений обов`язок покупця щодо надання передоплати в розмірі 100% вартості товару. Крім того згідно наданого рахунку-фактури (інвойсу) №WD02023000000939 від 24.07.2023 також передбачені умови 100% передоплати. На виконання перелічених домовленостей здійснена оплата за товар за банківським платіжним документом, що стосується товару №58 від 01.08.2023. Проте, як видно з поданих Декларантом документів, оплата за товар фактично відбулася після прибуття товару в пункт призначення (31.07.2023). Таким чином, проведені розрахунки за товар не можуть вважатися передплатою як такою;

6) сертифікат про походження від №Z0587423 від 17.07.2023 не містить посилання на інвойс або контракт;

7) перший аркуш Додатку №8 від 17.07.2023 не пронумерований та не підписаний сторонами, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах.

Позивачу запропоновано надати (за наявності) документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також в повідомленні зазначено, що декларант або уповноважена особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом позивача 03.08.2023 надіслано повідомлення, в якому повідомлено про те, що інші документи для підтвердження митної вартості товару надаватись не будуть.

За результатами розгляду поданих позивачем пояснень, Митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500410/2023/000029/2 від 04.08.2023, в обґрунтування якого зазначено, що декларантом не спростовано виявлені розбіжності у документах. Вказано, що за результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що: по товару №1 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених митним органом) митних вартостях, є більшим і становить 0,6 дол. США/кг. (МД №UA500410/2023/001244 від 05.06.2023; МД №UA500410/2023/001263 від 06.06.2023) ніж заявлено декларантом 0,455 дол. США/кг.

Крім того, Митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000063 від 04.08.2023.

Декларантом подано нову митну декларацію 23UA500410001747U6, сплачено вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів, товар випущено у вільний обіг.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 МК України).

Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

За правилами ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 МК України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості лише у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, у постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 02.07.2019 (справа №804/1416/16), від 30.07.2018 (справа №804/16582/14), від 05.06.2018 (справа №804/475/16), від 02.06.2022 (справа № 460/2674/20) тощо.

Необхідно також зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв`язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".

Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи, за результатами розгляду поданих позивачем документів Митниця направляла декларанту повідомлення про виявлені розбіжності у поданих документах та про необхідність подання додаткових документів.

Разом із тим, суд вважає, що вказані митним органом розбіжності в поданих документах не могли бути підставою для витребування додаткових документів та коригування заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки подані позивачем для митного оформлення товару були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості.

Щодо виявлених митним органом розбіжностей №1, №4, №7 (а саме, 1) рахунок-фактура (інвойс) №WD02023000000939 від 24.07.2023 та пакувальний лист №WD02023000000939 від 24.07.2023 не містять підписів та відбитків печатки продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки;, а також посилання на те, що окремі ділянки Контракту містять сліди неодноразового сканування та повторного друку (наявні дрібні чорні плями на аркушах), підписи Продавця GREENLINE CHEMICALS, що наявні в рахунку-фактурі №CD02022000002611 від 06.01.2023 та на сторінках Контракту є різними та несхожими, що на думку митного органу свідчить про можливу наявність ознак підробки; 4) в ході здійснення візуального контролю банківського платіжного документу, що стосується товару №58 від 01.08.2023 встановлено, що зображення відбитку печатки є виготовленим за допомогою графічного редагування та подальшого нашарування в електронному документі формату .pdf, що може свідчити про явні ознаки підробки; 7) перший аркуш Додатку №8 від 17.07.2023 не пронумерований та не підписаний сторонами, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах), суд зазначає, що відповідні посилання є власним суб`єктивним судженням фахівця митного органу, який здійснював візуальний контроль документів, ґрунтуються виключно на припущеннях та не доведені належними та допустимими доказами, зокрема, висновками експерта.

До суду не надано доказів того, що працівник митного органу, який здійснював візуальний контроль документів, є фахівцем у відповідній сфері та має необхідну кваліфікацію та навички, які б дозволяли йому обґрунтовано встановити наявність ознак підробки документів.

Крім того, слід зазначити, що документи подавалисьпозивачем в електронній формі, що свідчить про об`єктивну можливість їх сканування, а також виготовлення певних реквізитів із застосуванням програмного забезпечення.

Щодо виявлених митним органом розбіжностей №5 стосовно дати проведення оплати товару, яка, як вважає митний орган, суперечить умовам, контракту, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.06.2022 у справі № 460/2674/200, обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо виявлених митним органом недоліків у сертифікаті про походження від №Z0587423 від 17.07.2023 (розбіжність №6: сертифікат не містить посилання на інвойс або контракт), суд зазначає, що доводи відповідача щодо впливу вказаних розбіжностей на можливість визначення митної вартості товарів є неспроможними, оскільки відповідно до ч.2 ст.53 МК України вказаний документ не відноситься до документів, що підтверджують числові значення митної вартості.

Щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах відомостей про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також про витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару (розбіжності №2 та №3) суд зазначає, що поставка товару здійснювалась на умовах СРТ - Ізмаїл або порт Кілія, («Carriage Paid To» «Фрахт/перевезення оплачені до»), що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс передбачає, що продавець несе транспорті витрати на фрахт/перевезення товару до названого пункту призначення. Крім того, відповідно до п.5.3. контракту передбачено, що ціни включається: вартість Товару, вартість упаковки, маркування, збереження Товару, оформлення всіх необхідних товаросупровідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні Продавця, вартість доставки та страхування до кінцевого пункту призначення.

Отже, Контракт містить всі необхідні відомості, а відповідні посилання митного органу є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі або неподання таких документів не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару, проте, митним органом необґрунтовано витребувано додаткові документи, а вказані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості недоліки у поданих позивачем документах спростовані в ході судового розгляду справи.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як зазначалось вище, за змістом ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 19.08.2020 у справі № 140/754/19, від 26.05.2022 у справі № 560/355/19 тощо, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Суд звертає увагу, що за обставинами даної справи, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, окрім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованого товару, відповідачем не надано будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару із застосуванням другорядного методу.

Отже спірне рішення про коригування митної вартості не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості.

Разом з тим суд встановив, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, така картка також має протиправний характер та підлягає скасуванню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на вищенаведені висновки суду.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин та досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 4772,20 грн, інших судових витрат не заявив.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4772,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500410/2023/000029/2 від 04.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500410/2023/000063 від 04.08.2023, прийняті Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРА» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4772,20 грн (чотири тисячі сімсот сімдесят дві гривні 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРА», місцезнаходження: 69015, м. Запоріжжя, вул. Акад. Весніна, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 25474176.

Відповідач - Одеська митниця (відокремлений підрозділ Державної митної служби України), місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, код ЄДРПОУ 44005631.

Повне судове рішення складено 30.01.2024.

Суддя М.О. Семененко