Ухвала

від 30.01.2024 по справі 640/30895/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 січня 2024 року № 640/30895/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО КОНСТРАКШН до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва через підсистему Електронний суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНО КОНСТРАКШН з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- зобов`язати Державну податкову службу України прийняти до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подачі на реєстрацію податкові накладні №2 від 01.04.2021, №3 від 02.04.2021, №4 від 02.04.2021, №5 від 02.04.2021, №6 від 05.04.2021, №7 від 05.04.2021, №8 від 06.04.2021, №9 від 06.04.2021, №10 від 06.04.2021, №11 від 06.04.2021, №12 від 07.04.2021, №13 від 07.04.2021, №14 від 07.04.2021, №15 від 07.04.2021, №16 від 08.04.2021, №17 від 08.04.2021, №18 від 08.04.2021, №19 від 08.04.2021, №20 від 08.04.2021, №21 від 09.04.2021, №22 від 09.04.2021, №23 від 12.04.2021, №24 від 12.04.2021, №25 від 12.04.2021, №26 від 13.04.2021, №27 від 14.04.2021, №28 від 14.04.2021, №29 від 14.04.2021, №30 від 14.04.2021 (28.04.2021 та 29.04.2021 відповідно).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовної провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

25.09.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати уточнену позовну заяву (два примірника), з урахуванням вказаних судом зауважень; надати належним чином засвідчені додатки до позовної заяви у паперовій формі.

21.11.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, що виразилась у неприйнятті до реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: №2 від 01.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №3 від 02.04.2021 (згідно квитанції №1 від 28.04.2021 до цієї податкової накладної); №4 від 02.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №5 від 02.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №6 від 05.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №7 від 05.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №8 від 06.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №9 від 06.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №10 від 06.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №11 від 06.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №12 від 07.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №13 від 07.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №14 від 07.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №15 від 07.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №16 від 08.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №17 від 08.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №18 від 08.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №19 від 08.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №20 від 08.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №21 від 09.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №22 від 09.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №23 від 12.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №24 від 12.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №25 від 12.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №26 від 13.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №27 від 14.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №28 від 14.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №29 від 14.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної); №30 від 14.04.2021 (згідно квитанції №1 від 29.04.2021 до цієї податкової накладної);

- зобов`язати Державну податкову службу України прийняти до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подачі на реєстрацію податкові накладні №2 від 01.04.2021, №3 від 02.04.2021, №4 від 02.04.2021, №5 від 02.04.2021, №6 від 05.04.2021, №7 від 05.04.2021, №8 від 06.04.2021, №9 від 06.04.2021, №10 від 06.04.2021, №11 від 06.04.2021, №12 від 07.04.2021, №13 від 07.04.2021, №14 від 07.04.2021, №15 від 07.04.2021, №16 від 08.04.2021, №17 від 08.04.2021, №18 від 08.04.2021, №19 від 08.04.2021, №20 від 08.04.2021, №21 від 09.04.2021, №22 від 09.04.2021, №23 від 12.04.2021, №24 від 12.04.2021, №25 від 12.04.2021, №26 від 13.04.2021, №27 від 14.04.2021, №28 від 14.04.2021, №29 від 14.04.2021, №30 від 14.04.2021 (28.04.2021 та 29.04.2021 відповідно).

Дослідивши вказану заяву, суд дійшов висновку про те, що позивач виконав вимоги ухвали суду від 03.10.2023 та усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне продовжити розгляд справи.

21.11.2023 на адресу суду від представника позивача, адвоката Лисовець Тетяни Василівни, надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, у зв`язку з тим, що дана справа має істотне значення для позивача, а також відсутність судової практики по такій категорії спорів.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частина ж друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зауважує, що оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 та багатьох інших.

Також суд зазначає, що оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26 травня 2022 року у справі №640/594/20, від 22 жовтня 2021 року у справі № 200/6491/20-а, від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/23517/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 640/23385/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 200/5490/20-а, від 22 липня 2021 року у справі № 460/6542/20, від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020 тощо.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що лише посилання учасників процесу на істотне значення цієї справи для них, які належним чином не обґрунтовані та не підтверджені, не є безумовною підставою для здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

При цьому суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи за правилами загального, а не спрощеного, позовного провадження не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справах незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов`язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують для встановлення об`єктивної істини ані обов`язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд звертає увагу на те, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року VarelaAssalinocontrelePortugal, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Врахувавши зміст заяв сторін, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Водночас, судом при вирішенні спору по суті будуть враховані письмові доводи учасників справи та надані ними докази.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 171, 243, 248, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Продовжити розгляд адміністративної справи.

2. Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Лисовець Т.В. про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) сторонам (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.