Рішення

від 26.01.2024 по справі 420/34729/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/34729/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК ЛОГІСТИК» (вул. Левітана,34,кв.66, м.Одеса, 65114) до Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання рішення незаконним та скасування картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК ЛОГІСТИК» до Одеської митниці за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, Ідентифікаційний код 44005631) про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000818/2 від 03 грудня 2023 року за митною декларацією 23UA500500042893U4 та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21 - A Ідентифікаційний код 44005631) № UA500500/2023/001506;

стягнути з Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, Ідентифікаційний код 44005631) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОК ЛОГІСТИК» (Код ЄДРПОУ 44860648, місцезнаходження: Україна, 65114, місто Одеса, вул. Левітана, буд. 34, кв.66) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 5 368,00 грн.;

стягнути з Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, Ідентифікаційний код 44005631) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОК ЛОГІСТИК» (Код ЄДРПОУ 44860648, місцезнаходження: Україна, 65114, місто Одеса, вул. Левітана, буд. 34, кв.66) витрати на правову допомогу у розмірі 18000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «БРОК ЛОГІСТИК» вказує, що з метою здійснення митного оформлення товару представником позивача подано дві митні декларації, в яких митна вартість товару була визначена за ціною інвойсів №23UA500500042893U4.

Позивач стверджує, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте, Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесені картки відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач вважає, що Одеською митницею в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару, у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого він не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями (МД) №23UA500500042893U4 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000818/2 від 03 грудня 2023 року, а саме:

1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано;

2) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.

У наданих до митного контролю документах (інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Проте, у наданих до митного контролю документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

4) контракт від 24.11.2023 № 24/11 складено між продавцем "Moldabela Trade" SRL та покупцем ТОВ "БРОК ЛОГІСТІК", разом з тим інвойси від 27.11.2023 № 209 та від 02.12.2023 № 209/1 видані з боку відправника «Covoare-Ungheni» (на інвойсах наявні підпис та печатка відправника а не продавця).

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

На переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товару № UA500500/2023/000818/2 від 03 грудня 2023 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК ЛОГІСТІК».

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «БРОК ЛОГІСТИК» зареєстроване згідно вимог законодавства України та здійснює допоміжну діяльність у сфері транспорту та інші. ТОВ «БРОК ЛОГІСТИК» провадить господарську діяльність за основним кодом КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

« 24» листопада 2023 року між компанією ІМ «Moldabela SRL.» (Республіка Молдова) (далі - «Продавець») та ТОВ «БРОК ЛОГІСТИК» («Покупець») був укладений контракт № 24/11 (далі - «Контракт»). Відповідно до п. 1.1 Контракту, предметом контракту є купівля-продаж молдавських коврових виробів. Відповідно до п.1.3 Контракту, асортимент і кількість товару зазначається в Специфікації на кожну партію, яка є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до пункту 2.3. Контракту, загальна вартість Контракту становить 10 000 (Десять тисяч) USD. Відповідно до 0.2 * 0.1 - 2.2 Контракту, ціни і кількість товару зазначається в Інвойсах. Ціна встановлюється в USD.

25 листопада 2023 року між Продавцем та Покупцем було укладено Додаткову угоду №1 до контракту №24/11 від 24.11.2023р., згідно якої пункт 1.3. Контракту викладено в наступній редакції: « 1.3. Асортимент і кількість товару вказується в Інвойсах на кожну партію. Інвойси можуть видаватися відправником (виробником) товару: "Covoare-Ungheni" SA., м. Унгень, Республіка Молдова, вул. О. Унгуряну 2 і мають юридичну силу».

Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №23UA500500042893U4 від 02.12.2023, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «БРОК ЛОГІСТИК», а саме:

- товар № 1 - килими для підлоги, ткані, готові, ворсові, нетафтингові, не голкопробивні, нефлоковані, із синтетичних матеріалів (поліетилен, поліпропілен, поліестер), артикул: Atlas - 1 шт., 30 м2, Atlas R - 46 шт., 56 м2,Berber - 1 шт., 6 м2,Decora - 9 шт., 32 м2,Delta - 2 шт., 5 м2,Delta 24 L - 81 шт., 236 м2,Delta R - 5 шт., 3 м2,Geo - 2 шт., 16 м2,Jasmine - 1 шт., 1 м2,Lotus - 12 шт., 31 м2,Luiza - 5 шт., 30 м2,Matrix - 11 шт., 168 м2,Panda - 4 шт., 19 м2,Shaggy Lama - 1 шт., 1 м2,Shiny PE 53 шт., 137 м2,Soho - 3 шт., 4 м2,Viti - 10 шт., 42 м2,Viti 25 - 1 шт., 6 м2,Viti 7 - 39 шт., 376 м2,Viva - 5 шт., 14 м2.Всього: 292 шт., 1213 м2. Торговельна марка - "MOLDABELA", "ACVILA", "COVOARE UNGHENI". Виробник - "Covoare-Ungheni" SA. Країна виробництва - MD.

- товар № 2 - килими для підлоги, ткані, готові, ворсові, нетафтингові, не голкопробивні, флоковані, вовняні, артикул: Avangard - 1 шт., 1 м2,Carisma - 2 шт., 4 м2,Dream - 7 шт., 23 м2,Kilim - 9 шт., 20 м2,Premiera - 10 шт., 42 м2,Prima - 10 шт., 25 м2,Summer - 2 шт., 12 м2.Всього: 41 шт., 127 м2. Торговельна марка - "MOLDABELA", "ACVILA", "COVOARE UNGHENI". Виробник - "Covoare-Ungheni" SA. Країна виробництва - MD.

- товар № 3 килими для підлоги (важкі та міцні), ткані, готові, неворсові, нетафтингові, не голкопробивні, нефлоковані, із синтетичних матеріалів (поліпропілен), артикул: Flat - 58 шт., 305 м2,Veranda L - 3 шт., 18 м2.Всього: 61 шт., 323 м2. Торговельна марка - "MOLDABELA", "COVOARE UNGHENI". Виробник - "Covoare-Ungheni" SA. Країна виробництва - MD.

- товар № 4 - килими для підлоги (важкі та міцні), ткані, готові, неворсові, нетафтингові, не голкопробивні, нефлоковані, вовняні, артикул:Lana - 20 шт., 67 м2,Всього: 20 шт., 67 м2. Торговельна марка - "MOLDABELA", "COVOARE UNGHENI". Виробник - "Covoare-Ungheni" SA. Країна виробництва MD.

В графі 33 «Код товару» декларантом визначені наступні коди товару: 57024200000, 57024190000, 57029210000, 57029100000, який передбачає в кожному окремому випадку в залежності від коду товару застосування ввізного мита за ставкою 8% від митної вартості товару та податок на додану вартість - 20%.

Разом з Митною декларацію ТОВ «БРОК ЛОГІСТИК» на виконання вимог статей 335 та 53 Митного кодексу України, було подано наступні документи:

1) Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 27.11.2023;

2) Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №209 від 27.11.2023;

3) Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №209/1 від 02.12.2023;

4) Автотранспортна накладна (Road consignment note) №007580 від 28.11.2023;

5) Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) №UA500170/2023/000149 від 29.11.2023;

6 ) Специфікація виробника товару №722 від 27.11.2023;

7) Контракт № 24/11 від 24.11.2023;

8) Сертифікат про походження товару форми СТ-1 №А220474 від 28.11.2023;

9) Вагова від 30.11.2023;

10) Лист "Moldabela Trade" SRL №02 від 02.12.2023;

11 ) Фото товарів від 02.12.2023;

12) Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів 641 від 30.11.2023;

13) Копія митної декларації країни відправлення №BRK1841R02112 від 28.11.2023.

За результатами проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів Одеською митницею ДМС « 03» грудня 2023 року прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000818/2 за Митною декларацією 23UA500500042893U4. За результатами перевірки декларації та документів, наданих згідно з вимогами Митного кодексу України, Одеською митницею ДМС прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001506.

Згідно з графою 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000818/2 обставинами, що слугували для коригування митної вартості товарів слугувало наступне:

1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахункафактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано;

2) відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.

У наданих до митного контролю документах (інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Проте, у наданих до митного контролю документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

4) контракт від 24.11.2023 № 24/11 складено між продавцем "Moldabela Trade" SRL та покупцем ТОВ "БРОК ЛОГІСТІК", разом з тим інвойси від 27.11.2023 № 209 та від 02.12.2023 № 209/1 видані з боку відправника «Covoare-Ungheni» (на інвойсах наявні підпис та печатка відправника а не продавця).

У відповідь на запити митного органу стосовно митного оформлення ЕМД № 23UA500500042893U4 Позивачем 02.12.2023 листом вих.№ 1 надав документи, які підтверджували правомірність здійснення митного оформлення та надав свої пояснення. Зокрема у зазначеному листі позивач зазначив, наступне:

1.Згідно з додатковою угодою до контракту №1 від 25.11.2023р., інвойси можуть видаватися відправником (виробником) Товару: "Covoare-Ungheni" SA., м.Унгень, Республіка Молдова, вул. О. Унгуряну 2 та мають юридичну силу.

2. За контрактом №24/11 від 24.11.2023р., умови постачання товару: СРТ-Одеса, тобто у вартість товару входить: упаковка, навантаження на транспортний засіб та перевезення. На підставі цього ТОВ «БРОК ЛОГІСТИК» не має документів, що підтверджують транспортні витрати та можливе страхування перевезення. Ці питання на відповідальності продавця. Копію додаткової угоди додаємо.

3. Згідно з п. 7.3 контракту №24/11 від 24.11.2023р., вартість упаковки включена у вартість товару, тому ТОВ «БРОК ЛОГІСТИК» не має документів, що підтверджують вартість упаковки товару.

4. Угоди з третіми особами, пов`язані з контрактом №24/11 від 24.11.2023р, не укладалися.

5. Банківських платіжних документів на товар, що поставляється, немає, оскільки згідно з п. 5.2 Покупець здійснює оплату протягом не пізніше 365 днів з дати Інвойсу.

6. Витяг з бухгалтерської документації надати не можемо, оскільки це перше постачання.

7. Для підтвердження вартості додаємо:

- Прайс-лист продавця б/г від 01.11.2023р.

- Довідку спеціалізованої експертної організації щодо оцінки вартості товару №12/5 від 02.12.2023p.

Незважаючи на вищевикладене, Відповідач прийняв рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови № UA500500/2023/001506).

Не погоджуючись з такими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..

За приписами частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У відповідності з частиною 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Щодо твердження органу доходів та зборів, що відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. У наданих до митного контролю документах (інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, суд зазначає наступне.

В підпункті А.З «Договори перевезення та страхування» пункту А «Обов`язки продавця» умов поставки СРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) зазначено: «б) Договір страхування. У продавця немає обов`язку перед покупцем по укладенню договору страхування. Однак продавець зобов`язаний надати покупцю на його прохання, ризик та за його рахунок (за наявності витрат) інформацію, необхідну покупцю для отримання страхування». В підпункті Б.З «Договори перевезення та страхування» пункту Б «Обов`язки покупця» умов поставки СРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) зазначено: «б) Договір страхування. У покупця немає обов`язку перед продавцем по укладенню договору страхування. Однак покупець зобов`язаний надати продавцю на його прохання необхідну для укладення договору страхування інформацію».

В підпункті А.5 «Страхування» пункту А «Обов`язки продавця» умов поставки СРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020) зазначено: «Продавець немає жодного зобов`язання перед покупцем щодо укладення договору (контракту) страхування. Проте продавець зобов`язаний на прохання, на ризик і за рахунок покупця надати покупцю інформацію, яка є у розпорядженні продавця, необхідну для отримання страхування». В підпункті Б.5 «Страхування» пункту Б «Обов`язки покупця» умов поставки СРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020) зазначено: «Покупець не має жодного зобов`язання перед продавцем щодо укладення договору (контракту) страхування».

Враховуючи викладене та те, що декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише у разі якщо таке страхування здійснювалося, а отже твердження Одеської митниці в оскаржуваних рішеннях про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості товарів через відсутність документів про страхування товарів під час їх перевезення є необґрунтованими.

Отже, твердження Відповідача, що у наданих до митного контролю документах (інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Щодо твердження органу доходів та зборів, що відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного контролю документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, суд зазначає наступне.

У відповідності до діючого законодавства, до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), відносяться ціна та загальна вартість договору (контракту).

Частиною ч.1 ст.35 Конвенції ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11 квітня 1980 року, яка набула чинності для України 01.02.1991 року, визначено, що продавець повинен поставити товар, який за кількістю, якістю й описанням відповідає вимогам договору і який затарований чи упакований так, як це вимагається за договором.

До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), відносяться базисні Умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції), які визначають обов`язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої.

Так, відповідно до п. 1.1 Контракту, предметом контракту є купівля-продаж молдавських килимових виробів. Відповідно до п.1.3 Контракту, асортимент і кількість товару зазначається в Специфікації на кожну партію, яка є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до пункту 2.3. Контракту, загальна вартість Контракту становить 10 000 (Десять тисяч) USD. Відповідно до п.2.1 Контракту, ціни і кількість товару зазначається в Інвойсах. Згідно п.2.2 Контракту, ціна на товар відповідає вимогам умовам СРТ - м.Одеса, Україна (Інкотермс - 2010) і включає пакування, навантажувальні роботи і маркування товару. Ціна встановлюється в USD.

Отже, весь товар постачається продавцем у стандартній експортній упаковці, яка забезпечує безпеку та збереження вантажу при завантаженні, розвантаженні та транспортуванні. В інвойсі № № 209 від 27.11.2023р. та інвойсі №209/1 від 02.12.2023р., визначено наступні умови поставки СРТ, Одеса, які також зазначені в графі 20 електронної митної декларації № 23UA500500042893U4, поданої декларантом Позивача для митного оформлення Товару. Згідно офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (в редакції 2010 року), тобто термін СРТ означає «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити місця призначення. витрати перевезення товару до названого

Умови постачання СРТ покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митних декларацій поданих декларантом з урахуванням оскаржуваних рішень, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Таким чином за умовами поставки СРТ витрати на перевезення транспортного засобу покладені на продавця, який здійснював поставку у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо поставки товару є окремою складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

Отже, вартість упаковки Товару включена до вартості Товару, що документально було підтверджено Позивачем при поданні електронної митної декларації No 23UA500500042893U4. Таким чином, згідно умов зазначеного Контракту, пакування покладається на продавця та при постачанні товару у тарі продавця її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню чи будь-якої додаткової оплаті.

Отже, відсутність інформації про вартість упаковки та пакувальних матеріалів, в наданих до митного органу документах, не можуть свідчити про заниження митної вартості Товару, оскільки витрати на його пакування та маркування, включені до ціни товару, згідно умов Контракту. За змістом ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійна та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Отже, вказана норма Митного кодексу України чітко визначає, що наведені складові митної вартості додаються до неї тільки у випадку, якщо вони не включались до ціни, що фактично сплачена або підлягала сплаті. Враховуючи вищевикладене, висновки Відповідача про те, що у наданих Позивачем до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару не відповідають фактичним обставинам справи, є помилковими та передчасними.

За умовами поставки СРТ пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а надані позивачем документи підтверджують той факт, що узгоджена сторонами Контракту ціна товару включає в себе також і вартість упаковки товару, і окремо ця вартість не визначається, а тому є безпідставним послання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного позивачем товару.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року по справі № 815/324/18, y постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року по справі № 815/2731/18.

Щодо твердження органу доходів та зборів, що Контракт від 24.11.2023 № 24/11 складено між продавцем "Moldabela Trade" SRL та покупцем ТОВ "БРОК ЛОГІСТІК", разом з тим інвойси від 27.11.2023 № 209 та від 02.12.2023 № 209/1 видані з боку відправника «Covoare-Ungheni» (на інвойсах наявні підпис та печатка відправника а не продавця), суд зазначає наступне.

25 листопада 2023 року між Продавцем та Покупцем було укладено Додаткову угоду №1 до контракту №24/11 від 24.11.2023р., згідно якої пункт 1.3. Контракту викладено в наступній редакції: « 1.3. Асортимент і кількість товару вказується в Інвойсах на кожну партію. Інвойси можуть видаватися відправником (виробником) товару: "Covoare-Ungheni" SA., м. Унгень, Республіка Молдова, вул. О. Унгуряну 2 і мають юридичну силу».

Таким чином, зазначеною додатковою угодою, Сторонами було узгоджено можливість видання Інвойсів відправником (виробником) товару: "Covoare-Ungheni" SA., м.Унгень, Республіка Молдова, вул. О. Унгуряну 2.

Листом №1 від 02.12.2023р. Позивачем було про це повідомлено Відповідача та надано копію додаткової угоди на підтвердження дійсності, однак Відповідач просто проігнорував надані пояснення та документи Позивача та не надав їм належної правової оцінки.

Отже, у митного органу відсутні будь-які підстави обґрунтовувати видання інвойсів виробником товару, оскаржуване рішення, оскільки це жодним чином не впливає на вартість товару.

Щодо твердження про те, що прайс-лист від 01.11.2023 має адресний характер та не може бути використаний необмеженим колом осіб. Також в зазначеному прайс-листі не зазначено умови поставки, суд зазначає наступне.

Слід заначити, що до митного оформлення було надано митну декларацію, контракт №24/11 від 24.11.2023, додаткову угоду №1 до Контракту, інвойси, у наданих документах зазначено умови поставки СРТ, Одеса.

Цінова пропозиція це документ, що надсилається клієнту, щоб запропонувати приблизну вартість та умови поставки для певного набору товарів або послуг.

Необхідно зазначити, що вказана обставина не може бути підставою для збільшення митної вартості товарів, імпортованих Позивачем, оскільки ні як не впливає на вартість товару.

Щодо твердження Відповідача, що довідка про оцінку вартості товару від 02.12.2023 №12/5 не містить конкретні інформаційні джерела, які підтверджують припущення та розрахунки суд зазначає наступне.

У підтвердження заявлених цін у митній декларації Позивачем було надано Довідку № 12/5 від 02.12.2023 незалежної експертної оцінки вартості вантажу від Суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 про розрахунок ринкової вартості товару по вищевказаному ЗЕД контрактом №24/11 від 24.11.2023р.

Однак, відповідач зазначив, що висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Слід зазначити, що експерт вільний у виборі методів дослідження, тому відповідач не вправі вказувати експерту, які методи використовувати при здійсненні дослідження.

Крім того, слід зазначити, що вказаний висновок є чинним, ніким не оскарженим, а тому інформація, вказана у ньому, могла та повинна була використовуватися відповідачем при здійсненні митного оформлення.

Таким чином, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару судом не встановлено.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що висновки відповідача є протиправними та не відповідають наявним в матеріалах справи доказам та умовам поставки, визначеними сторонами зовнішньоекономічного контракту, оскільки подані позивачем для митного оформлення документи не містять розбіжностей в частині визначення загальної вартості товару, а наявні розбіжності не впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За змістом статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.

Оскільки раніше суд дійшов висновку про відсутність у спірному випадку підстав для коригування митної вартості, то і обрання відповідачем резервного методу замість обраного позивачем є необґрунтованим.

Посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги ТОВ «БРОК ЛОГІСТИК» є такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «БРОК ЛОГІСТИК», з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5368,00 грн..

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з позовною заявою позивачем подавалася заява про стягнення судових витрат з відповідача, але судом при прийнятті судового рішення не вирішено питання стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач надав суду копії: договору, додаткової угоди, детального опису робіт (наданих послуг), рахунок, квитанції, акт приймання-передачі наданих послуг.

За правилами частини п`ятої-сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення відповідача щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовані тим, що справа є незначної складності: учасників справи лише двоє, кількість доказів, що підлягають оцінці, незначна, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідні докази, суд дійшов висновку, що вказане клопотання необхідно задовольнити.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Судом встановлено, що у своїй заяві позивач просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу в розмірі 18000грн.

Судом встановлено, що 08.12.2023р. між позивачем та адвокатом Тучкова Лілія Леонідівна укладено договір про надання правничої допомоги №08/12.

Відповідно до п. 4.1. зазначеного договору гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цього договору та інші умови врегульовано додатковою угодою до цього договору.

Доказів укладення додаткової угоди зазначеної в договорі до суду не надано.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомого надано до суду платіжне доручення №217 від 13.12.2023р. на суму 5000грн.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч.ч.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року по справі №160/6899/20.

Крім того відповідачем надано вмотивовані заперечення проти розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням зазначеного та розрахунку витрат часу, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 18000,00 грн. є непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи, суд вважає за можливе присудити з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь кожного з позивачів понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 4000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок Логістик" (вул. Левітана,34,кв.66, м.Одеса, 65114) до Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання рішення незаконним та скасування картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, Ідентифікаційний код 44005631) про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000818/2 від 03 грудня 2023 року за митною декларацією 23UA500500042893U4 та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21 - A Ідентифікаційний код 44005631) № UA500500/2023/001506.

Стягнути з Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, Ідентифікаційний код 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОК ЛОГІСТИК» (Код ЄДРПОУ 44860648, місцезнаходження: Україна, 65114, місто Одеса, вул. Левітана, буд. 34, кв.66) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 5 368,00 грн.

Стягнути з Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, Ідентифікаційний код 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОК ЛОГІСТИК» (Код ЄДРПОУ 44860648, місцезнаходження: Україна, 65114, місто Одеса, вул. Левітана, буд. 34, кв.66) витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко