Ухвала

від 26.01.2024 по справі 420/34207/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/34207/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток», приватного сільськогосподарського підприємства «Агропродукт» про визнання договору недійсним,

встановив:

Головне управління ДПС в Одеській області (далі позивач, ГУ ДПС в Одеській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток» (далі відповідач 1, ТОВ «ТК «Восток»), приватного сільськогосподарського підприємства «Агропродукт» (далі відповідач 2, ПСП «Агропродукт»), в якому просить визнати недійсним правочин укладений між приватним сільськогосподарським підприємством «Агропродукт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Восток» від 08.12.2021 № 08/12-1, за результатами якого складено податкові накладні на загальну суму 298032,95 грн, які повторно заявлені до бюджетного відшкодування.

Ухвалою від 13.12.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Встановивши після відкриття провадження у справі, що позовна заява не відповідає вимогам процесуального законодавства, суд ухвалою від 09.01.2024 вказаний позов залишив без руху з надання позивачу строку на усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

На виконання ухвали від 09.01.2024 позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування своєї заяви зазначає, що визначальною є саме та дата, коли позивач дійсно дізнався про порушення його прав та законних інтересів, що давало йому підстави звернутись до суду з позовом. Предметом позовної заяви у справі № 420/34207/23 є позовна вимога про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарських культур від 08.12.2021 № 08/12-1, за результатами якого складено податкові накладні на загальну суму 298032,95 грн, які повторно заявлені до бюджетного відшкодування, який в розумінні вимог ст. 234 ЦК України, є фіктивним, оскільки вчинено без наміру створення правових наслідків, з метою заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. 30.06.2022 та 16.11.2022 були складені акти перевірок №3697/15-32-07-14/41301451 та №12561/15-32-07-10/41301451 відповідно, якими встановлено зокрема порушення п.п. «б» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що стосувались завищення показників податкового кредиту з податку на додану вартість, та відповідно платнику було зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість. Тобто встановлені в акті перевірки обставини свідчили лише про допущені платником податків порушення вимог податкового законодавства, однак не давали в цілому підстав для звернення до суду за визнанням недійсним відповідного договору поставки сільськогосподарських культур від 08.12.2021 № 08/12-1. Крім того, особи, які здійснювали вищенаведені перевірки є інспекторами управлінням аудиту Головного управління ДПС в Одеській області та за освітою є економістами та бухгалтерами, а не юристами, а тому і під час проведення перевірки розглядали усі надані документи саме у площині бухгалтерського та податкового обліку. При заслуховуванні на нараді від 27.11.2023 у Головному управлінні ДПС в Одеській області результатів позапланової документальної перевірки встановлено, що до обрахунку зазначеної суми бюджетного відшкодування включено повторно суму податкового кредиту у розмірі 298032,95 грн за податковими накладними, які виписані на підставі договору поставки сільськогосподарських культур від 08.12.2021 № 08/12-1, який вчинений сторонами заздалегідь у інших цілях, ніж передбачені правочином, тобто без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Таким чином, позовна заява, враховуючи день виникнення підстави, що дає суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог - 27.11.2023, подана до суду в межах процесуального строку встановленого статтею 122 КАС України.

Дослідивши вказану заяву, суд приходить до такого.

Предметом позову є визнання недійсним договору, укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством «Агропродукт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Восток», від 08.12.2021 № 08/12-1, за результатами якого складені податкові накладні № 4 від 10.12.2021, № 2 від 15.12.2021, № 5 від 10.12.2021, № 6 від 13.12.2021, № 7 від 14.12.2021.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між ПСП «Агропродукт» та ТОВ «ТК «ВОСТОК» у межах договору від 08.12.2021 № 08/12-1 були предметом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТК «ВОСТОК», результати якої оформлені актом № 3697/15-32-07-14/41301451 від 30.06.2022 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість».

Також взаємовідносини між ПСП «Агропродукт» та ТОВ «ТК «ВОСТОК» у межах договору від 08.12.2021 №08/12-1 були предметом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТК «ВОСТОК», призначеної на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 19.10.2022 № 4071-п. Результати проведеної перевірки оформлені актом № 12561/15-32-07-10/41301451 від 16.11.2022 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість» та позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2022 № 11474/15320710, згідно якого зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1692601 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі з цього податку у розмірі 846301 грн з підстав порушення ТОВ «ТК «ВОСТОК» абзацу б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного декларування суми до бюджетного відшкодування у розмірі 1692601 грн у поданій декларації з ПДВ за серпень 2022 року.

Таким чином, про порушення своїх прав та/або наявність підстав для звернення до суду позивач дізнався під час проведення перевірок 30.06.2022 та 16.11.2022.

Натомість до суду позивач звернувся 08.12.2023, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Суддя зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Згідно сталої та послідовної судовою практикою підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність тих обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, тобто які об`єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали б від волевиявлення особи.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Зазвичай це обставини, які не залежали від волевиявлення особи або обставини, які об`єктивно перешкоджали у вчасному зверненні до суду.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Посилання позивача в обґрунтування дотримання ним строку на звернення до суду на відсутність юридичної освіти у інспекторів управління аудитом Головного управління ДПС в Одеській області є необґрунтованими та не можуть бути взяті до уваги.

Посилання представника позивача на те, що про порушення свої прав дізнався при заслуховуванні на нараді 27.11.2023 результатів позапланової документальної перевірки не відповідають дійсності, оскільки про порушення свої прав позивач дізнався під час проведення перевірок 30.06.2022 та 16.11.2022. На час проведення перевірок Головному управлінню ДПС в Одеській області було відомо про наявність договірних відносин між приватним сільськогосподарським підприємством «Агропродукт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Восток», від 08.12.2021 № 08/12-1, за результатами яких на підставі договору від 08.12.2021 № 08/12-1 складені податкові накладні № 4 від 10.12.2021, № 2 від 15.12.2021, № 5 від 10.12.2021, № 6 від 13.12.2021, № 7 від 14.12.2021.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися з цим позовом до суду в межах строку, визначеного приписами КАС України, позивач не зазначає та до суду не надає.

Аналогічна позиція щодо застосування строків звернення до суду викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 420/12860/22.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, частиною 4 статті 240 КАС України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене вказаний позов підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ч. 1 ст. 240, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Восток», приватного сільськогосподарського підприємства «Агропродукт» про визнання договору недійсним залишити без розгляду.

Ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.

Роз`яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.С. Пекний