Рішення

від 26.01.2024 по справі 420/28398/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28398/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку ст. 287 КАС України в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи Одеської митниці Держмитслужби, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту в рамках виконавчого провадження №49007861;

- зобов`язати Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт накладений постановою Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області від 09.10.2015 року (номер обтяження в ДРРПНМ- 12330422).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року відмовлено у відкритті провадження по справі.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року про відмову у відкритті провадження у справі скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження по справі та призначено судове засідання на 23.01.2024 року о 14 годині 30 хвилин.

23.01.2024 року судове засідання було перенесено на 24.01.2024 року у зв`язку з повітряною тривогою у м. Одеса.

24.01.2024 року в судове засідання з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином та своєчасно, жодних клопотань до суду не надходило.

У судовому засіданні головуючим було поставлено питання щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, представник позивача не заперечував.

Враховуючи вищенаведене, судом вирішено здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області (правонаступником якого є Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області) перебувала постанова від 05.08.2015 року №0642/50000/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 469 645,29 грн. Паперова справа була знищена у зв`язку зі спливом трьохрічного строку зберігання. Представник позивача звернувся до Одеської митниці з проханням надати копію постанови про стягнення штрафу, докази відправки відповідної постанови позивачу, а також надати копії адміністративної справи, в рамках якої винесено постанову про стягнення штрафу. У відповіді Одеська митниця повідомила, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України, однак жодного документу Одеська митниця не має оскільки справу було знищено. 26.09.2017 року постанова від 05.08.2015 №0642/50000/15 набула статусу такої, що не підлягає виконанню в силу ст. 303 КУпАП та ст. 536 МК України. Позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту з майна, однак відповіді не отримав. За таких обставин наявність арешту на майні позивача не переслідує легітимну мету та створює перешкоди у мирному володінні своїм майном.

24.01.2024 року до суду від відповідача надійшов лист, в якому зазначено, що перевіркою даних АСВП встановлено, що ВП №49007861 було завершено 26.06.2017 року згідно п. 5 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження". Борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржником сплачені не були. Строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік. Матеріали ВП № 49007861 були знищені за закінченням терміну зберігання. Порядок зняття арешту по завершеним виконавчим провадженням визначено п. 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Одеська митниця не скористалась своїм правом на надання письмових пояснень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

На виконанні в Малиновському ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області (правонаступником якого є Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області) перебувала постанова Одеської митниці ДФС від 05.08.2015 року №0642/50000/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 469 645,29 грн.

Постановою старшого державного виконавця Малиновського відділу ДВС ОМУЮ від 09.10.2015 року при примусовому виконанні постанови Одеської митниці ДФС від 05.08.2015 року №0642/50000/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 469 645,29 грн. в межах виконавчого провадження № 49007861 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Постановою головного державного виконавця Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області від 26.06.2017 року в межах виконавчого провадження №49007861 виконавчий документ: постанову №0642/50000/15, видану Одеською митницею ДФС 05.08.2015 року повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження".

З метою встановлення додаткової інформації Адвокатським об`єднанням «Райт Сайд» скеровано адвокатський запит до Одеської митниці з проханням:

- надати копію постанови від 05.08.2015 року №0642/50000/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 469 645,29 грн.;

- надати докази відправки (отримання) ОСОБА_1 Постанови від 05.08.2015 №0642/50000/15 про стягнення з нього на користь держави штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 469 645,29 грн.;

- надати копію матеріалів адміністративної справи в раках якої винесено постанову від 05.08.2015 №0642/50000/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 469 645,29 грн.

У відповіді за № 7.10-4/20-06/8.19/ НОМЕР_1 від 01.06.2023 року Одеська митниця повідомила наступне: «Справа про порушення митних правил №0642/50000/15 розпочата 13.07.2015 у відношенні ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

05.08.2015 постановою Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що на день вчинення порушення становить 469 645,29 грн.

17.09.2015 постанову Одеської митниці ДФС направлено до Державної виконавчої служби України.

Відповідно до ст. 553(а) «Переліку документів, що утворюються в митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях, із зазначенням строків зберігання», затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.01.2006 №14, строк зберігання документів з адміністративних справ про порушення митних правил (протоколи, акти, пояснювальні записки, декларації, тощо) за місцем складання, складає 3 роки.

У зв`язку з чим, відповідно до акту від 03.06.2019 № 30 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до національного архівного фонду», справа про порушення митних правил від 13.07.2015 № 0642/50000/15 відносно ОСОБА_1 в Одеській митниці знищена».

12.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про скасування арешту, в який просив зняти арешт, накладений постановою Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області від 09.10.2015 року у виконавчому провадженні № 49007861 (номер обтяження в ДРРПНМ - 12330422).

Як зазначає позивач, відповіді на вищезазначену заяву ним отримано не було.

Позивач вважаючи, протиправною бездіяльність Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту в рамках виконавчого провадження № 49007861, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються як нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-УІІІ від 02.06.2016 року, так і нормами Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ від 21.04.1999 року, який діяв на час накладення арешту на майно позивача.

За змістом статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - відповідно до статті 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - відповідно до статті 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, відповідно до статті 40-1 цього Закону.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.

Частина п`ята цієї статті передбачає, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пунктів 2, 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

За правилами статті 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 38 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №606-XIV, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Разом із тим, відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-ХІІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках, як передбачено у ч.5 ст.59 зазначеного вище Закону, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-ХІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

Частиною 2 ст. 40 Закону № 1404-ХІІ про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону № 1404-ХІІ у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція), визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

Згідно з п.16 розділу VІІІ Інструкції постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.

Постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.

Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання відповідна постанова. У випадках, передбачених законом, виконавець на підставі постанови, передбаченої цим пунктом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження майна боржника.

У разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, а також у випадку, коли таке виконавче провадження перебувало на виконанні у приватного виконавця, діяльність якого припинена або яким змінено виконавчий округ, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Статтею 536 Митного кодексу України передбачено, що не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Пунктом 4 ст. 12 Закону № 1404-ХІІ визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно п. 5 ст. 12 Закону № 1404-ХІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Судом встановлено, що 13.07.2015 року у відношенні ОСОБА_1 розпочата справа про порушення митних правил №0642/50000/15 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МКУ та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів 469 645, 29 грн.

17.09.2015 року постанову Одеської митниці від 05.08.2015, якою Токарського визнано винним у вчиненні порушення митних правил та накладено штраф, було направлено до Державної виконавчої служби України.

26.07.2017 року виконавчий документ постанова №0642/50000/15 від 05.08.2015 року повернутий стягувачу Одеській митниці ДФС на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-ХІІ, а саме на підставі того, що у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.

03.06.2019 року справа про порушення митних правил від 13.07.2015 року №0642/50000/15 відносно ОСОБА_1 знищена.

Суд звертає увагу, що постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дати винесення, а постанова №0642/50000/15 від 05.08.2015 року саме є постановою про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Слід зазначити, що оскільки п. 4 ч. 12 Закону № 1404-ХІІ передбачено можливість переривання строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, то тримісячний строк для звернення до виконання слід обліковувати з дати винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, а саме з 26.06.2017 року.

Враховуючи, що 26.06.2017 є датою з якої необхідно обраховувати тримісячний строк, то останнім днем для пред`явлення постанови №0642/50000/15 від 05.08.2015 року до виконання було 26.09.2017 року.

Крім того, суд зазначає, що справа позивача про порушення митних правил взагалі вже є знищеною разом із постановою №0642/50000/15 від 05.08.2015 року.

Таким чином суд не вбачає підстав для продовження арешту майна ОСОБА_1 , адже арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

На час розгляду цієї справи матеріали виконавчого провадження, в межах якого було винесено постанову про арешт майна боржника, а також справа про порушення митних правил знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання, однак не скасованим залишається арешт, накладений у такому виконавчому провадженні на підставі постанови у справі про порушення митних правил.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного згідно з постановою старшого державного виконавця Малиновського ВДВС ОМУЮ Заліпаєвим Ю.В. ВП №49007861 від 09.10.2015 року.

З огляду на викладене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65036, м. Одеса, вул. Старицького, буд. 10 А, код ЄДРПОУ 41405463), за участю третьої особи Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження №49007861.

Зобов`язати Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 09.10.2015 року ВП №49007861, запис про обтяження № 12330422.

Стягнути з Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65036, м. Одеса, вул. Старицького, буд. 10 А, код ЄДРПОУ 41405463) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана відповідно до положень ч.6 ст.287 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.