Рішення

від 19.01.2024 по справі 460/25182/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2024 року м. Рівне№460/25182/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Вінницькій області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Матеріальні ресурси" про накладення арешту на кошти та інші цінності, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матеріальні ресурси" пронакладення арешту на кошти та інші цінності, що відкриті в установах банків на суму боргу.

Ухвалою суду від 31.10.2023 позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою суду від 14.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з позовною заявою вимоги ґрунтуються на тому, що у відповідача існує заборгованість, яка виникла на підставі поданих платником податкових декларацій, а також визначених податковим органом податкових зобов`язань, застосованих штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями та нарахованої пені. Відповідачем самостійно у встановлені законом терміни суми грошових зобов`язань у повному обсязі сплачені не були, надіслана податкова вимога не виконана, а тому податковий орган звернувся про накладення арешту на кошти та інші цінності в судовому порядку. За таких обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.

За правилами частини четвертої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, судове повідомлення, надіслане юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у разі відсутності учасника справи за такою адресою, вважається врученим відповідачу належним чином.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Матеріальні ресурси" вважається таким, що отримало ухвалу суду про відкриття спрощеного провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 177615,76 грн, що виник на підставі самостійно задекларованих, але не сплачених сум за податковими деклараціями №9036726901 від 21.02.2022, №738 від 09.03.2023, №15786178 від 23.05.2023, винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення №0055360408 від 25.04.2023, застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з вимогами пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

В силу положень п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За даними ЄДРСР Товариство з обмеженою відповідальністю "Матеріальні ресурси" до суду з позовом про визнання протиправними і скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення не зверталось.

Відповідно, грошові зобов`язання, в тому числі зі сплати штрафних санкцій, визначені вказаним рішенням, набули статусу узгоджених і підлягали сплаті в бюджет.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, відповідно до пункту 59.5. статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що 06.10.2021 податковим органом сформовано і направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ю" за №0033267-1305-0201.

За даними ЄДРСР вказана податкова вимога платником податків в судовому порядку не оскаржувалась.

Оскільки після виставлення такої вимоги сума податкового боргу відповідача повністю не погашалася, підстав для виставлення йому нової податкової вимоги не виникало, процедура стягнення вважається дотриманою.

В силу вимог підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.

Станом на день розгляду справи судом, податковий борг відповідача в сумі 177615,76 грн повністю підтверджено довідкою про наявність боргу по платежах до бюджету та витягами з особової картки платника податків.

У відповідності до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

На момент розгляду справи судом, доказів сплати чи часткового погашення заборгованості зазначеної вище суми податкового боргу відповідачем суду не надано.

За наведених обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що відповідач свій податковий обов`язок не виконав.

Згідно підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (пункт 87.1 статті 87 Податкового кодексу України).

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Отже, відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, як підстава для накладення арешту на кошти платника податку у банку, має бути підтверджена під час судового розгляду.

При цьому, така відсутність відповідного майна має бути саме на момент, коли у контролюючого органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом коштів.

В свою чергу, оскільки відповідно до пункту 95.2 Податкового кодексу України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, контролюючі органи в силу підпункту пункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас, така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 30 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

У даній справі належними і достатніми доказами, які наведені вище, підтверджено вжиття відповідачем заходів, передбачених Податковим кодексом України, для стягнення податкового боргу з платника податків, а саме: направлення податкової вимоги, звернення до суду після закінчення 30 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги з вимогами про стягнення податкового боргу з рахунків у банках платника податків, що обслуговують такого платника, та вчинення дій щодо виявлення нерухомого та рухомого майна платника податків.

З досліджених у цій справі доказів вбачається відсутність майна у відповідача, яке можливо було б реалізувати з метою погашення податкового боргу. В свою чергу, позивачем вжито передбачених податковим законодавством необхідних заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.

Відсутність майна у відповідача для погашення суми податкового боргу унеможливлює виконання покладених на контролюючий орган функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов`язань стосовно погашення податкового боргу.

Отже, оскільки судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, а також встановлено відсутність майна у Товариства з обмеженою відповідальністю "Матеріальні ресурси" для погашення цього податкового боргу, то наявні усі підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, відповідача.

При цьому арешт коштів накладається у межах суми податкового боргу, право на стягнення якої наявне в контролюючого органу на момент прийняття цього судового рішення, а саме 177615,76 грн, оскільки арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання зобов`язань платника податків щодо погашення податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України Про банки і банківську діяльність №2121-ІІІ від 07.12.2000, арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі згідно частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матеріальні ресурси" - задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Матеріальні ресурси" (код ЄДРПОУ 32453752), у межах суми податкового боргу в розмірі 177615,76 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 січня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, Вінницька область,21028, ЄДРПОУ/РНОКПП 44069150)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Матеріальні ресурси" (вул. Кавказька, 9А, м.Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н,33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 32453752)

Суддя Н.В. Друзенко