Рішення

від 30.01.2024 по справі 500/43/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/43/24

30 січня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Гурника Віктора Олександровича звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком № 192450004846 від 18.10.2023;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 такі періоди роботи: з 16.04.1985 по 02.04.1996, з 01.10.2001 по 31.10.2001, з 12.11.2001 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.12.2006, з 01.01.2008 по 31.12.2009;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач після досягнення 60 років звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком. Однак оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.10.2023 позивачу відмовлено в призначені пенсії через недостатність страхового стажу, який за підрахунками територіального органу Пенсійного фонду України становить 24 роки 08 місяців 05 днів, при необхідному 30 років. До страхового стажу не зараховано період роботи з 16.04.1985 по 02.04.1996, зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 , бо такий потрібно підтвердити уточнюючою довідкою в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, та періоди роботи з 01.10.2001 по 31.10.2001, з 12.11.2001 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2008 по 31.12.2009, оскільки в зазначені періоди відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та зазначає, що відомості її трудової книжки містять достатні записи про трудову діяльність, яка підлягає включенню до страхового стажу, а також такий підтверджується додатковими довідками №76 та №78 від 06.07.2021.

Також позивач зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Стосовно інших періодів, то такі також підтверджені як записами трудової книжки, так і архівними довідками, а відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) не може бути самостійною підставою для позбавлення особи права на врахування стажу або на пенсію. Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові цього періоду.

Відтак позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.10.2023, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що ОСОБА_1 11.10.2023 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, заява розглядалась Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , дата заповнення 05.12.1980, та уточнюючою довідкою №78 від 06.07.2021 з 16.04.1985 по 02.04.1996 в "Кременецькому міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини", оскільки згідно запису №2 трудової книжки зазначене підприємство приєднане до колгоспу "Заповіт Ілліча" з 16.04.1985, тому зазначені періоди роботи потрібно підтвердити уточнюючою довідкою в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637; періоди роботи зазначені в цій же трудовій книжці з 01.10.2001 по 31.10.2001, з 12.11.2001 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2008 по 31.12.2009, оскільки в зазначені періоди відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків. Загалом страховий стаж ОСОБА_1 склав 24 роки 8 місяців 5 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком в 60 років.

Відповідач вважає, що прийняв правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.10.2023, а тому просить у позові відмовити (а.с.43-45).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після досягнення віку 60 років, 11.10.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала документи, зазначені у розписці-повідомленні (а.с.65-66).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.10.2023 №192450004846 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У рішенні вказано, що вік заявниці на дату звернення складає 60 років.

Необхідний страховий стаж становить 30 років. Страховий стаж заявниці 24 роки 08 місяців 05 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

період роботи, зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 05.12.1980, та уточнюючій довідці №78 від 06.07.2021, з 16.04.1985 по 02.04.1996 в "Кременецькому міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини", оскільки згідно запису №2 трудової книжки зазначене підприємство приєднане до колгоспу "Заповіт Ілліча" з 16.04.1985, тому зазначені періоди роботи потрібно підтвердити уточнюючою довідкою в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637;

періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 05.12.1980, з 01.10.2001 по 31.10.2001, з 12.11.2001 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2008 по 31.12.2009, оскільки в зазначені періоди відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.

У рішенні відповідач з посиланням на статтю 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, постанову Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" вказує, що при обчислені стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час фактичною тривалістю. У довідці зазначається, з якого часу колгоспник перебуває членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино - днів та підстави видачі довідки. В трудову книжку колгоспника, зокрема, вносяться відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.

Як висновок вказано про відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, а тому у її призначені відмовлено (а.с.17, 53).

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , розділ "Відомості про роботу" якої містить записи щодо її трудової діяльності у період з 16.04.1985 по 02.04.1996:

запис №1, 30.11.1980, Кременецьке відгодівельне підприємство по виробництву яловичини, прийнята робочою складу, підстава: наказ №157 § 2 від 01.12.1980,

запис №2, 16.04.1986, у зв`язку з приєднанням міжколгоспного відгодівельного пункту до колгоспу «Заповіт Ілліча» відповідно до дозволу Міністерства сільського господарства УРСР від 05.12.1984 30/99-5 переведена за її згодою та згодою правління колгоспу на роботу по трудовому договору, підстава: наказ по Кременецькому міжгосподарському відгодівельному пункту №35 від 16.04.1985,

запис №3, 17.04.1985, прийнята на посаду різноробочої по трудовому договору в порядку переведення, підстава: рішення правління протокол №5 від 17.04.1985,

запис №4, 02.04.1996 переведена у новостворене колективне сільськогосподарське підприємство «Кремній» у порядку переводу членства і працевлаштування у зв`язку з виділенням новоствореного підприємства із колективного сільськогосподарського підприємства (а.с.19-20, 70-71).

Вказані вище записи у трудовій книжці належним чином засвідчені підписами директора/голови колгоспу та скріплені печатками підприємств.

Стосовно цього періоду роботи ОСОБА_1 з 16.04.1985 по 02.04.1996 матеріали справи містять додаткові підтверджуючі документи про трудову діяльність, які подавалися разом з заявою про призначенні пенсії, а саме:

копію довідки № 76, виданої 06.07.2021 сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ранок», код ЄДРПОУ 30917266 (далі - СТОВ «Ранок), зі замісту якої вбачається, що Кременецький відгодівельний пункт, який належав КСП «Кремній» Кременецького району, був приєднаний до Кременецького державного агровиробничого торгового підприємства «Явір» 15.12.1997. Кременецьке ДАВТП «Явір» реорганізовано в КСП агрофірму «Явір» 25.02.1998, протокол № 1 від 25.02.1998. На підставі майнових паїв учасників товариства, власних засобів і коштів, а також орендованих земельних та майнових паїв членів реформованого КСП агрофірми «Явір» створено СТОВ «Ранок», наказ № 1 від 05.04.2000. У довідці зазначено, що у зв`язку з тим, що відгодівельний пункт в 1985-1987 роках належав до колгоспу «Заповіт Ілліча», тому і документи за цей період передані на зберігання в СТОВ «Ранок» (а.с.27);

копію довідки № 78, виданої 06.07.2021 СТОВ «Ранок», про те, що ОСОБА_1 прийнята на посаду робочої по складу в Кременецьке міжгосподарське підприємство по виробництву яловичини з 30.11.1980, наказ №157 § 2 від 01.12.1980. Прийнята в Кременецьке ДАВТП «Явір» оператором по відгодівлі ВРХ з 15.12.1997, наказ №158-к від 15.12.1997, звільнена з КСП агрофірма «Явір» за угодою сторін з 29.08.2000, протокол №35 від 28.08.2000 (а.с.29).

Відповідач період роботи позивача з 16.04.1985 по 02.04.1996 не зараховує до страхового стажу, бо зазначений період стосуються роботи у колгоспі і його потрібно підтвердити уточнюючою довідкою в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, бо трудова книжка не містить відповідних відомостей про трудову участь громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання позивачем.

З цього приводу суд зазначає, що основним документом, який підтверджує страховий стаж, є трудова книжка. Записи трудової книжки ОСОБА_1 місять записи про період діяльності з 16.04.1985 по 02.04.1996 в Кременецькому міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини, яке приєднана до колгоспу «Заповіт Ілліча», прийняття на посаду різноробочої по трудовому договору в колгоспі в порядку переводу, проте у трудовій книжці відсутні відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Така інформація не вбачається і з довідок № 76 та №78, виданих 06.07.2021 СТОВ «Ранок».

Вище суд зазначав положення статті 56 Закону №1788-XII, які визначають порядок обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, який залежить від виконання членом колгоспу (поважності причин невиконання) встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Такі відомості мали б зазначатися у трудовій книжці колгоспника та підтверджуються уточнюючими довідками.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно з пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Відомості трудової книжки ОСОБА_1 не містять інформації про період діяльності з 16.04.1985 по 02.04.1996 у відповідності до пункту 2 Основних положень про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання.

Разом з тим, суд зауважує, що обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Разом з тим, законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії іншими документами, зокрема, уточнюючою довідкою - коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.

З огляду на неповну інформацію у трудовій книжці про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання, позивач у відповідності до Порядку №637 мала надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні.

Позивач такої довідки не надала, проте надала довідку про заробітну плату, видану 06.07.2021 СТОВ «Ранок» (де фактично зберігається документація реорганізованого колгоспу), нараховану ОСОБА_1 за період 1985, 1986, 1987, 1988, 1989 ,1990 років. Довідка видана на підставі особових рахунків за 1985-1990 роки (а.с.61).

Згідно з відомостями цієї довідки позивач отримувала заробітну плату щомісяця у 1985 році, у 1986 році - в квітні, травні, липні і вересні, у 1987 році - у січні, березні, квітні, червні, вересні, у 1988 році - у березні, травні, липні, листопаді, у 1989 році - заробітної плати не отримувала, у 1990 році - лише за січень.

На переконання суду нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 свідчить про її фактичну трудову діяльність за відповідні місяці періоду з 1985 по 1988 роки та за січень 1990 року, а тому саме ці періоди підлягають включенню до страхового стажу. Такі висновки суду відповідають положенням статті 56 Закону №1788-XII про можливість зарахування періоду роботи в колгоспі за фактичною тривалістю при відсутності відомостей про встановлений мінімум трудової участі в господарстві за рік, причини його невиконання.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до розрахунку страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, позивачу вже зараховано окремі періоди зі спірного, а саме з 16.04.1985 по 12.02.1986 (як період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення 3 років) та з 03.08.1987 по 02.08.1990 (як період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення 3 років) (а.с.49, 67-68). Такі періоди включають спірний період, а тому повторно не можуть бути зараховані, бо страховий стаж зараховується в одинарному розмірі.

З огляду на це, до зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 підлягають такі періоди роботи різноробочою в колгоспі «Заповіт Ілліча» (після приєднання Кременецького міжколгоспного відгодівельного пункту до колгоспу): квітень, травень, липень, вересень 1986 року, січень, березень, квітень, червень 1987 року.

Що стосується періоду роботи позивача з 01.10.2001 по 31.10.2001, з 12.11.2001 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2008 по 31.12.2009, то розділ "Відомості про роботу" трудової книжки серії НОМЕР_1 містить такі записи щодо її трудової діяльності в цей період:

запис №13, 01.10.2001, відкрите акціонерне товариство «Кременецьке підприємство по заготівлі та відгодівлі худоби», прийнята на роботу робочою, підстава: наказ №9 від 01.10.2021,

запис №14, 31.10.2001, звільнена за угодою сторін, підстава: наказ №10, від 31.10.2001,

запис №15, 12.11.2001, Кременецький ЖКК, прийнята на роботу двірником, підстава: наказ №147 від 12.11.2001,

запис №16, 27.06.2002, у зв`язку і реорганізацією Кременецького ЖКК переведена на роботу в Кременецьке житлово-експлуатаційне підприємство, підстава: наказ №82 від 27.06.2002,

запис №17, 01.07.2022 Кременецький ЖЕК, прийнята на роботу двірника по переводу, підстава: наказ №2 від 01.07.2002,

запис №18, 31.03.2005, звільнена з робот за згодою сторін, підстава: наказ №37 від 31.03.2005,

запис №19, 01.04.2005 КП «Житло», прийнята на роботу двірником, підстава: наказ №14 від 01.04.2005,

запис №20, 18.05.2009 переведена двірником на неповний робочий тиждень за погодинною оплатою праці, підстава: наказ №48 від 18.05.2009,

запис №21, 06.07.2011 припинено трудовий договір, підстава: наказ №44 від 06.07.2011 (а.с.72-74).

Усі записи засвідчені підписами відповідальних осіб та скріплені печатками підприємств.

Стосовно цих періодів роботи, матеріали справи містять додаткові докази, такі як:

копію архівної довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , видану архівним відділом Кременецької районної військової адміністрації Тернопільської області № 03-01/1442 від 29.11.2023, про нараховану заробітну плату Кременецьким житлово-експлуатаційним підприємством за період з липня 2002 року по березень 2005 року (а.с.30),

копію архівної довідки, виданої архівним відділом Кременецької районної військової адміністрації Тернопільської області № 03-01/1399 від 20.11.2023, про роботу в Кременецькому житлово-експлуатаційному підприємстві з 01.07.2002 по 31.03.2005 (а.с.31).

Періоди роботи з 01.10.2001 по 31.10.2001, з 12.11.2001 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2008 по 31.12.2009 не зараховані до страхового стажу позивача, оскільки в зазначені періоди відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.

Суд зазначає, що в довідці форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків за позивача у вказані роки (а.с.54).

З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами частин четвертої - шостої, дев`ятої, десятої статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, суд зауважує на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на відповідному підприємстві.

Повертаючись до спірних правовідносин у цій справі, суд зазначає, що положення Закону №1058-ІV набрали чинності з 01.01.2004 і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тому період до 01.01.2004 підлягає до зарахування до страхового стажу незалежно від сплати страхових внесків при умові підтвердження трудової діяльності належними та допустимими доказами.

Щодо періоду після 01.01.2004, то в довідці форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату підприємствами-страхувальниками страхових внесків за позивача у період з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2008 по 31.12.2009, і такі періоди з 01.01.2004 не зараховані фактично через відсутність сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, при цьому записи трудової книжки підтверджують наявність трудових відносин з відповідними підприємствами. А відтак, незалежно від сплати страхових внесків страхувальником-роботодавцем такі періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу та мають враховуватися при обчисленні стажу для призначення пенсії за віком, незалежно від повноти відомостей Реєстру щодо сплати страхових внесків.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 підлягають зарахуванню періоди її роботи у відкритому акціонерному товаристві «Кременецьке підприємство по заготівлі та відгодівлі худоби» з 01.10.2001 по 31.10.2001, в Кременецькому ЖКК, Кременецькому ЖЕКу з 12.11.2001 по 31.03.2005, КП «Житло» з 01.04.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2008 по 31.12.2009.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №192450004846 від 18.10.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 в частині незарахування окремих спірних періодів до стажу є протиправним та підлягає скасуванню, а періоди роботи в колгоспі «Заповіт Ілліча» (після приєднання Кременецького міжколгоспного відгодівельного пункту до колгоспу): квітень, травень, липень, вересень 1986 року, січень, березень, квітень, червень 1987 року; у відкритому акціонерному товаристві «Кременецьке підприємство по заготівлі та відгодівлі худоби з 01.10.2001 по 31.10.2001, в Кременецькому ЖКК, Кременецькому ЖЕКу з 12.11.2001 по 31.03.2005, КП «Житло» з 01.04.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2008 по 31.12.2009 належить зарахувати при вирішенні питання про призначення пенсії за віком позивачу.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком з 09.10.2023, то суд зазначає таке.

За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнула віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.

Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії її загальний страховий стаж складає 24 роки 08 місяців 05 днів, про що також вказано в оскаржуваному рішенні.

Додатково зарахуванню до страхового стажу підлягають вищевказані окремі спірні періоди.

Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 30 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Так, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Тобто безпосередньо територіальні органи Пенсійного фонду України відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72608654), яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу.

Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду, для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування окремих спірних періодів повторно розглянути її заяву від 11.10.2023 про призначення пенсії за віком.

При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, відповідне управління Пенсійного фонду України, порушуватиме права позивачки, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.

Відповідно до пункту 1.7 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно з пунктом 1 частини першої Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

У разі наявності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 09.10.2023, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, зважаючи на те, що позивач звернулася за пенсією до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії (11.10.2023).

При цьому при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має зарахувати страховий стаж та розглянути питання про призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи вищезазначені норми Порядку №22-1, суд зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 структурним підрозділом органу, що приймає рішення про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, тому належним відповідачем у спірних правовідносинах є саме це управління, якого позивач і визначила відповідачем.

З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 11.10.2023 про призначення їй з 09.10.2023 пенсії за віком, зарахувавши до стажу, що дає право на призначення пенсії, періоди роботи в колгоспі «Заповіт Ілліча» (після приєднання Кременецького міжколгоспного відгодівельного пункту до колгоспу): квітень, травень, липень, вересень 1986 року, січень, березень, квітень, червень 1987 року; у відкритому акціонерному товаристві «Кременецьке підприємство по заготівлі та відгодівлі худоби» з 01.10.2001 по 31.10.2001, в Кременецькому ЖКК, Кременецькому ЖЕКу з 12.11.2001 по 31.03.2005, КП «Житло» з 01.04.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2008 по 31.12.2009.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, нерозсудливо.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 536,80 грн, сплачений відповідно до квитанції від 29.12.2023 (а.с.15).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №192450004846 від 18.10.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 такі періоди роботи: в колгоспі «Заповіт Ілліча» (після приєднання Кременецького міжколгоспного відгодівельного пункту до колгоспу): квітень, травень, липень, вересень 1986 року, січень, березень, квітень, червень 1987 року; у відкритому акціонерному товаристві «Кременецьке підприємство по заготівлі та відгодівлі худоби» з 01.10.2001 по 31.10.2001, в Кременецькому ЖКК, Кременецькому ЖЕКу з 12.11.2001 по 31.03.2005, КП «Житло» з 01.04.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2008 по 31.12.2009.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2023 про призначення їй з 09.10.2023 пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційного номера облікової картки платника податків немає, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 26.01.1998 Кременецьким РВУ МВС України в Тернопільській області.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій, вулиця Зодчих, 22, місто Вінниця, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13322403.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 січня 2024 року.

Суддя Чепенюк О.В.