Рішення

від 29.01.2024 по справі 520/25048/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29 січня 2024 р. справа № 520/25048/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про зобов`язання Управляння соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради призначити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше здійснених платежів і передати до Обласного центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації відповідні документи для здійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше здійснених платежів, що становить 8179,00 грн. (вісім тисяч триста сто сімдесят дев`ять гривень 00 копійок).

Спір склався з приводу застосування ст. 12 Закону України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» після прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у контексті призначення разової грошової допомоги до 5 травня.

Підставами позову є доводи про те, що адміністративний орган призначив разову грошову допомогу до 5 травня 2022 року (далі за текстом - РГД) не у повному обсязі.

Відповідач - Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради (далі - Управління, владний суб`єкт), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що керувався діючим Законом України про Державний бюджет України та діючими нормативними актами Уряду України, вважає, що належним відповідачем у справі є лише Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, оскільки саме Центром здійснено виплату з порушенням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Змістом посвідчення серії НОМЕР_1 підтверджена обставина наявності у заявника правового статусу учасника бойових дій.

Заявником за списком військової частини НОМЕР_2 складеним Управлінням було отримано разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 1491,00 грн.

Стверджуючи про порушення власного суб`єктивного права за рахунок призначення виплати не у повному обсязі, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Відносини з приводу соціального захисту учасників як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Нормами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".

У подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI згадану вище норму закону було викладено у редакції, згідно з якою розмір Спірної виплати підлягав визначенню КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 юридично була відновлена дія ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI.

Однак, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ця норма закону діяла з 01.01.2015р.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 07.05.2022 №540 «Деякі питання разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у 2022 році учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, у розмірі - 1491 гривня.

27.02.2020р. рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020р. ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, ані приписи ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI об`єктивно не можуть запроваджувати взагалі будь-яких правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.

Тому, з 27.02.2020р. заявник набув суб`єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій як п`ять мінімальних пенсій за віком.

При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб`єктивного права.

Додатково суд зазначає, що правовідносини з даного питання унормовані положеннями ст.12 Закону України від 22.10.1993р. №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України від 25.12.1998р. №367-ХІV / ст.13 Закону України від 22.10.1993р. №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України від 25.12.1998р. №367-ХІV як спеціальної норми права.

Згідно з п.22 розділу VI Бюджетного кодексу України в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Відповідно до п.22-1, розділу VI Бюджетного кодексу України у зв`язку з посиленням збройної агресії Російської Федерації проти України, визнанням самопроголошених утворень на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей України та з метою забезпечення здійснення видатків на національну безпеку і оборону установлено, що у 2022 році Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Оскільки змін до спеціальної норми права законодавцем станом на 05.05.2022р. не внесено, то з огляду на правові позиції рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) відсутні підстави для віддання пріоритету у застосуванні підзаконному акту права - постанові КМУ від 07.05.2022р. №540.

До того ж суд зважає, що згідно з ч.4 ст.171 Закону України від 22.10.1993р. №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Оскільки станом на 05.05.2022р. постанови КМУ від 07.05.2022р. №540 не існувало як речі матеріального світу - діючого нормативно-правового акту, то заявник набув легітимних сподівань та обґрунтованих очікувань на одержання РДГ у розмірі, прямо передбаченому спеціальним законом.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачем як владним суб`єктом не подано доказів правомірності призначення спірної допомоги в належному розмірі.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі №440/2722/20 органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Відтак, за загальним правилом Управління здійснює владне волевиявлення з приводу призначення разової щорічної грошової допомоги, а Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі отриманих від Управління документів - здійснює владне волевиявлення з приводу нарахування та виплати разової щорічної грошової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що військовою частиною НОМЕР_2 складено додатковий список ветеранів війни - військовослужбовців, одержувачів спірної щорічної разової допомоги, який направлено до Управління листом від 02.06.2022р. Управлінням призначено разову щорічну грошову допомогу за складеним списком та направлено вказані документи до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат листом від 28.06.2022р. №02-26/12-72, для перерахування разової щорічної грошової допомоги на банківські реквізити військової частини НОМЕР_2 . Листом від 26.07.2022р. №4496/03 Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомлено Управління про фінансування вказаних виплат, зокрема, військовій частині НОМЕР_2 .

В свою чергу, відповідачем не спростована обставина призначення разової грошової допомоги саме Управлінням соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради у вказаному розмірі.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що обставина наявності у заявника спеціального правового статусу, котра зумовила призначення та виплату Спірної допомоги (але у меншому розмірі), поза розумним сумнівом доводить і право особи на одержання разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020р.

Суд зважає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.

Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тлумачення змісту ст.13 Конвенції наведено у низці рішень Європейського суду з прав людини, зокрема: у рішенні від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" визначено, що обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права громадянина на одержання соціальної виплати у належному розмірі адміністративний орган повинен вчинити власне волевиявлення з приводу призначення виплати (допомоги тощо) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Оскільки у даному конкретному випадку відповідачем-владним суб`єктом не було призначено позивачу грошову допомогу у належному розмірі, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Стосовно визначення коло належних відповідачів у даній справі, суд зазначає, що спірні відносини склались з приводу призначення позивачу допомоги до 5 травня за 2022 рік у неналежному розмірі, а не з приводу виплати вказаної допомоги. Таких позовних вимог позивачем не заявлено. Отже, підстав для залучення другого відповідача - Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, суд не знаходить.

Вимоги щодо суми зазначеної допомоги у розмірі 8179,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними за відсутності такого нарахування. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що за наслідками здійснення Управлінням владних управлінських функцій на виконання зазначеного рішення суду, позивач отримає допомогу не у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради (вул. Різдвяна, 1, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 03196676) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше здійснених платежів і передати до Обласного центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації відповідні документи для здійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше здійснених платежів.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева