Рішення

від 29.01.2024 по справі 560/18646/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/18646/23

РІШЕННЯ

іменем України

29 січня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТР СЕРВІС" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Хмельницької митниці, в якому просить:

1. Визнати протиправною та скасувати картку відмови №UA400000/2023/000328 від 21.04.2023.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № №UA400000/2023/000076/2 від 21.04.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «ЮТР-Сервіс» надало усі документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України, які містили числові показники ціни товару, тому картка відмови №UA400000/2023/000328 від 21.04.2023 та рішення про коригування митної вартості № №UA400000/2023/000076/2 від 21.04.2023 року суперечать чинному законодавству України, є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 24.10.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що перелік та послідовність дій посадової особи митного органу під час контролю митної вартості товарів чітко визначені митним законодавством. Хмельницька митниця опрацьовувала ті документи, які були подані позивачем для митного контролю та оформлення, повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів (з метою спростувати виявлені розбіжності у документах та відсутність всіх складових митної вартості), після відповідей декларанта прийняла рішення про коригування митної вартості, визначивши митну вартість за «6» - резервним методом.

З огляду на викладене, Митниця правомірно, відповідно до норм чинного митного законодавства прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 21.04.2023 UA400000/2023/000076/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA400040/2023/000328. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ТОВ «ЮТР-Сервіс» (позивач) було укладено Контракт №1 від 05.06.2019 з Dikabo V.B. (далі по тексту Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець (ТОВ «ЮТР-Сервіс») зобов`язується прийняти та оплатити шини та диски до вантажних автомобілів, бувші у використанні, у кількості та асортименті, що зазначаються в інвойсах, або додатках до Контракту.

Так, 20.04.2023 року позивачем було подано до Хмельницької митниці митну декларацію 22UA400040013947U8 від 20.04.2023 та заявлено до митного декларування товар, а саме:

1. Шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів, що використовувалися. 192 шт. Типорозмір Марка Рік.вип.К-ть 385/65 R22,5 Aeolus 2018 68 385/65 R22,5 Aeolus 2019 42 385/65 R22,5 Aeolus 2020 49 385/65 R22,5 Aeolus 2021 21 385/65 R22,5 Doudle Coin 2019 6 385/65 R22,5 Double Coin 2020 4 385/65 R22,5 Double Coin 2021 2 Виробники: Aeolus, Doudle Coin Торгові марки: Aeolus 2021 21 385/65 R22,5 Doudle Coin.

2. Шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів, що використовувались. Відсоток знову 40-45% 54 шт. Типорозмір Марка Рік.вип. К-ть 385/65 К22,5 Apollo 2018 24 385/65 R22,5 Apollo 2019 16 385/65 R22,5 Apollo 2020 9 385/65R22,5 Apollo 2021 5 Виробники: apollo Торгові марки: Apollo.

Так, згідно вказаної декларації ТОВ «ЮТР-Сервіс» було розраховано митну вартість товару за товар 1 4645,200 Євро (курс валют 39,9677), що становить суму 185657,92 грн та за товар 2 1306,460 Євро (курс валют 39,9677), що становить суму 52216,290 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації позивачем було додано:

- Контракт №1 від 05.06.2019;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору №4 від 01.07.2022;

- Інвойс №23800331 від 13.04.2023;

- Автотранспортна накладна (CMR) № А753185 від 13.04.2023;

- Додаток до інвойсу №1 від 13.04.2023;

- Лист Мінприроди №24/24-03/166-2 від 22.09.2022;

- Копія декларації країни відправлення №23NLLGF4C0AVVXWD50 від 13.04.2023;

- Довідка про транспортні витрати №18 від 18.04.2023.

Митним органом було винесено картку відмови у прийнятті митної декларації №UA400000/2023/000328 від 21.04.2023 року та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000076/2 від 21.04.2023 року.

У графі 33 вказаного рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000076/2 від 21.04.2023 року, підставами для прийняття такого рішення було вказано: «документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст.53 МКУ містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема: номер банківського рахунку IBAN зазначеного у фактурі не відповідає банківському рахунку IBAN, зазначеному у поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті; подані до митного оформлення документи не містять визначених частиною 10 статті 58 МКУ числових значень митної вартості, зокрема: вартість навантаження та доставки товарів до місця ввезення на митну територію України. При порівнянні заявленого рівня митної вартості товару №1 (0,38 дол. США/кг) встановлено, що мінімальний рівень митної вартості подібних товарів торгової марки «Aeolus», митне оформлення яких здійснюється на інших митницях становить 1,41 дол. США/кг, зокрема за митною декларацією від 18.04.2023 №UA100350/2023/0435793, при порівнянні заявленого рівня митної вартості товару №2 (0,38 дол. США/кг) встановлено, що мінімальний рівень митної вартості подібних товарів торгової марки «Apollo», митне оформлення яких здійснюється на інших митницях становить 1,21 дол. США/кг, зокрема за митною декларацією від 18.04.2023 №UA100350/2023/0435793. Також митним органом встановлено, що товари торгової марки «Aeolus», на митній території України пропонуються для реалізації в мережі Інтернет за ціною від 14000 грн. (350 дол. США)……».

Відповідно до ст.55 Митного кодексу України, ТОВ «ЮТР-Сервіс» було сплачено гарантійні платежі та випущено товар у вільний обіг за митною декларацією №22UA400040014192 від 24.04.2023 під гарантії, що відображено в графі 47 «Подробиці розрахунків» вказаної декларації та зазначено про сплату гарантійного платежу мита (020) у сумі 37 493,81 (61362,17-23868,36) грн, податку на додану вартість (028) 82 486,35 грн (134996,75-52510,40) грн.

Таким чином, загальна сума донарахованих митних платежів (мита та податку на додану вартість) становить 119 980,16 грн.

ТОВ «ЮТР-Сервіс» не погоджується із карткою відмови №UA400000/2023/000328 від 21.04.2023 року, Рішенням про коригування митної вартості № №UA400000/2023/000076/2 від 21.04.2023 року, вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень слідує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених вище положень МК України дає підстави дійти висновку про те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

У спірних правовідносинах правовою підставою для прийняття спірного рішення вказано те, що: "Документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів".

У контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною другою статті 58 МК України імперативно визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, обов`язок доведення митної вартості товару належить позивачеві.

Так, під час аналізу товаросупровідних документів Митниця виявила, що:

1) номер банківського рахунку IBAN зазначеного у фактурі «NL14INGB0101450516» продавця товару не відповідає його банківському рахунку IBAN - « НОМЕР_1 », зазначеному у поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті.

Позивач вказує, "що контракт на поставку товару укладений 05.06.2019 року, в той час коли поставка вказаного товару здійснюється у 2023 році. Тому, за вказаний проміжок часу можуть відбутись зміни певних сторін, в т.ч. і банківських реквізитів".

Суд встановив, що до митного оформлення було подано додаток №4 від 01.07.2022 (тобто через три роки після укладання контракту) до контракту №1 від 05.06.2019, в якому сторони не вносили змін до банківських реквізитів продавця і покупця.

2) надана фактура не містить відомостей про умови оплати, як це визначено пунктом 3.3 контракту. Крім того, у наданій фактурі зазначається посилання на про-форму, відповідно до чого даний документ можливо розглядати як такий, що не передбачає вимогу щодо оплати за товар.

Суд звертає увагу, що у міжнародному законодавстві є декілька видів інвойсів. Найбільш застосовувані та поширені види інвойсів в Україні це: проформа-інвойс; комерційний інвойс.

Проформа - інвойс (Proforma invoice) це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

По суті, це попередній рахунок на оплату, і він не підтверджує факт відвантаження товару, надання послуг. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним та можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей типу того чи іншого товару.

Проформа-інвойс часто складається у випадках, коли товар поставляється безоплатно (гуманітарна допомога, для участі у виставках, акціях, аукціонах тощо). А от інвойс з остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс.

Комерційний інвойс (Іnvoice, Facture, Rechnung etc.) це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

Документами, що підтверджують факт оплати будуть платіжні доручення, розрахункові чеки, касові чеки, розрахункові квитанції, виписка з банківського рахунку підприємця, тощо.

Отже, інвойс-проформа може бути первинним документом, якщо по ньому було здійснено оплату, а ця оплату у свою чергу підтверджується банківськими документами.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 3.3 поданого до митного оформлення контракту №1 від 05.06.2019 передбачено «Умови оплати: предоплата або післяоплата за товар, як зазначено в інвойсі», однак жодної інформації щодо умов оплати у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) №23900331 від 13.04.2023 немає.

Слід зазначити, що виявлені розбіжності в номерах банківських рахунків, а також відсутність умов оплати у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі, можуть свідчити про те, що використані декларантом відомості про ціну, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, не підтверджені документально.

3) під час митного огляду товару виявлено, що торгові марки окремих товарів не відповідають заявленим до митного оформлення та зазначеним у додатку до інвойсу 9 (про що відповідно зазначено в пункут 8.3.4 акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу).

4) подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, зокрема: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

Відповідно п.6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивач при декларуванні додав до переліку документів Автотранспортну накладну (CMR) № А753185 від 13.04.2023 та довідку про транспортні витрати №18 від 18.04.2023.

Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідач вказує, що декларанта було зобов`язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості на виконання частини 3 статті 53 МКУ, а саме:

1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та / або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідь декларантом додатково надано про-форму, в якій також номер банківського рахунку IBAN зазначено - « НОМЕР_2 » продавця товару не відповідає його банківському рахунку IBAN « НОМЕР_1 », зазначеному у поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті. Також декларантом повідомлено про те, що інші документи надаватись не будуть.

Суд зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МКУ.

Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) неправильно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Оскільки декларантом не було усунуто вищезазначені розбіжності додатково наданими документами, не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, відповідно до положень частини 6 статті 54 МКУ, Хмельницькою митницею винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В оскаржуваному рішенні відповідачем застосовано 6 резервний метод визначення митної вартості товару відповідно до вимог статті 64 МКУ.

Відповідач у спірному рішенні в графі 33 зазначив, що "враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, З статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом. Відповідно до вимог ст. 64 МКУ на підставі інформації про визнану митним органом митну вартість подібних товарів. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації про вартість операції з ідентичними та подібними товарами, що були оформлені у митному відношенні. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та 63 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості Джерелом числового значення митної вартості є МД від 01.04.2023 UA100180/2023/504813 та від 18.04.2023UA100350/2023/0435793. Коригувань на обсяг партії подібних товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації та про її вплив на рівень митної вартості.

Слід також зазначити, що позивач 13.06.2023 звернувся до Хмельницької митниці з листом про скасування рішення про коригування митної вартості.

Хмельницькою митницею розглянуто вказаний лист та надано відповідь (лист №7.26-2/15/13/2704 від 28.06.2023).

У вказаному листі зазначено, що висновок експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження датований 18.05.2023, тобто майже місяць з моменту випуску товару у вільний обіг на митній території України (21.04.2023), при цьому шини зазначені в експертному висновку неможливо ідентифікувати з шинами, що подавались до митного оформлення. Окрім цього, встановлена експертом вартість шин не відповідає заявленій декларантом вартості до митного оформлення, а зазначена в платіжній інструкції, як призначення платежу фактура, не подавалась до митного оформлення товару.

Відповідно до ст. 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в оскаржуваному рішенні коригування митної вартості міститься уся необхідна та законодавчо визначена інформація, серед іншого щодо:

- проведеного коригування митної вартості товарів (графа 30 „Коригування (у графі зазначено визначена митним органом у валюті рахунка-фактури (інвойсу));

- у графі 31 „Код методу визначення вартості митного органу - зазначено порядковий номер методу визначення митної вартості, що був застосований митним органом при визначенні митної вартості товару, а саме 6 - резервний метод;

- в графі 33 - обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у ньому вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Разом з тим, позивачем не спростовано під час розгляду справи доводи, наведені відповідачем у відзиві.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм МК України, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивачем не було усунуто вищезазначені розбіжності, виявлені митним органом, не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів відповідно до положень частини 6 статті 54 МКУ, у митного органу був наявний обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару. Отже, відповідачем правомірно було прийнято оскаржувані картку відмови №UA400000/2023/000328 від 21.04.2023 року та рішення про коригування митної вартості №UA400000/2023/000076/2 від 21.04.2023 року.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України, підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТР СЕРВІС" до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови №UA400000/2023/000328 від 21.04.2023 року та рішення про коригування митної вартості № №UA400000/2023/000076/2 від 21.04.2023 року, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТР СЕРВІС" (Копистин,Хмельницький район, Хмельницька область,31345 , код ЄДРПОУ - 39137155) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя В.К. Блонський