Рішення

від 29.01.2024 по справі 620/16918/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 року Чернігів Справа № 620/16918/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ';'Інсайт+'' до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайт+» (далі також ТОВ «Інсайт+», позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці (далі також відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100330/2023/000019/2 від 10.05.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100330/2023/000261.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що відсутність в оскаржуваних рішеннях інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Проте оскаржувані рішення не містять вказану інформацію, тому позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 відкрито провадження в даній справі у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача подав суду відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано до митного оформлення необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення виявленої митної вартості. Отже, при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

15.03.2019 між ТОВ «Інсайт +» (дистриб`ютор), який зареєстрований на території України та ARDON SAFETY S.R.0 (постачальник), який зареєстрований на території Чеської Республіки, укладено Ексклюзивний дистриб`юторський контракт №1 (далі-Контракт), відповідно до п.1.1. якого Постачальник (ARDON SAFETY S.R.0 ) передає, а Дистриб`ютор (ТОВ «Інсайт +» ) приймає на себе ексклюзивне право на розміщення та продаж продукції на всій території України. При здійсненні процедури декларування на Київській митниці експортованого товару позивач відповідно до положень Митного кодексу України здійснив декларування товару.

Відповідно до Інвойсу від 04.05.2023 №6230207001, на виконання вказаного вище Контракту №1 від 15.03.2019, постачальником відправлено товар загальною вартістю 24368,53 EUR.

Відповідно до умов Контракту, товар мав бути оплачений дистриб`ютором протягом 30 календарних днів, з моменту відвантаження товару, на підтвердження чого, до декларації позивачем додані копії Контракту з додатком, інвойсу №6230207001, прайс та транспортні документи. Продажна ціна на товари визначається дистриб`ютором( пункт 4 Контракту).

Декларант подав до митного органу документи, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод розрахунку, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 15.03.2019; доповнення №18 від 24.04.2023, до зовнішньоекономічного Договору; рахунок-фактура (інвойс) №6230207001 від 04.05.2023; CMR №220394 від 05.05.2023; копію митної декларації країни відправлення №23CZ58000024WI3VA6 від 05.05.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-000236 від 04.05.2023; договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №23-0695 від 04.05.2023; договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №23-0695-1 від 04.05.2023; прейскурант постачальника; сертифікат походження товарів; договір про надання послуг митного брокера №01/11/2022 від 01.11.2022.

Вказані документи містяться в матеріалах справи, у тому числі з перекладом на українську мову.

Позивачу в оформленні відмовлено, про що Київською митницею складено/оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2023/000261. В картці відмови зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової декларації згідно з рішенням про коригування заявленої митної вартості.

10.05.2023 Київською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA100330/2023/000019/2, яким митну оцінку товарів здійснено із застосуванням резервного методу з розрахунку: товар №1 - 19,40 EUR/шт, №10 - 16,24 EUR/шт, №11 - 13,20 EUR/шт, №14 -32,51 EUR/шт, ( а.с. 37-38). Законодавчі підстави для оформлення спірної картки відмови та рішення про коригування митної власності, відсутні.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно дост.19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормамиМитного кодексу Українита інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Суд встановив, що під час митного оформлення задекларованого товару декларант подав митному органу такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 15.03.2019; доповнення №18 від 24.04.2023, до зовнішньоекономічного Договору; рахунок-фактура (інвойс) №6230207001 від 04.05.2023; CMR №220394 від 05.05.2023; копію митної декларації країни відправлення №23CZ58000024WI3VA6 від 05.05.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-000236 від 04.05.2023; договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №23-0695 від 04.05.2023; договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №23-0695-1 від 04.05.2023; прейскурант постачальника; сертифікат походження товарів; договір про надання послуг митного брокера №01/11/2022 від 01.11.2022.

Обґрунтування, які саме документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскаржувані рішення не містять та відповідачем суду не надані.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів, не зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що суперечить наведеним Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Відповідно до положень статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в п.8.1. та п.8.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок №631), картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеногостаттею 255 Кодексудля завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Суд зазначає, що спірна картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме, відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості по товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз`яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.

Відтак, оскаржувані рішення є протиправними.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність спірних рішень.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 100330/2023/000019/2 від 10.05.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100330/2023/000261.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт+» судовий збір в розмірі 2684,00 грн (дві шістсот вісімдесят чотири), сплачений відповідно до платіжної інструкції № 3465 від 10.11.2023.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ';'Інсайт+'' вул. Кільцева, 7,м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14007 код ЄДРПОУ 38672465.

Відповідач: Київська митниця бульв. Гавела Вацлава, 8А,м. Київ,03124 код ЄДРПОУ 43997555.

Повний текст рішення виготовлено 29 січня 2024 року.

Суддя І.І. Соломко