Постанова

від 30.01.2024 по справі 520/19053/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 р. Справа № 520/19053/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/19053/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул"

до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасувань рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Топтул", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA206020/2023/000015/2 від 24.02.2023 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000101 від 24.02.2023 р.

В обґрунтування позову зазначив, що прийняті 24.02.2023 р. рішення про коригування митної вартості №UA206020/2023/000015/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000101 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA206020/2023/000015/2 від 24.02.2023 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000101 від 24.02.2023 р.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул" (вул. Маршала Батицького, буд. 8,м. Харків,61038, код ЄДРПОУ - 39803464) сплачену суму судового збору у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (вул. Чорновола, буд. 159,м. Івано-Франківськ,7600, код ЄДРПОУ - 43971364).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що Івано-Франківська митниця не погодилась із заявленою декларантом митною вартістю 3 (трьох) з 21 (двадцяти одного) товару та прийняла спірні рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість за резервним методом та оформлено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Зокрема вказав, що на виконання згенерованих АСАУР форм митного контролю посадовою особою Івано-Франківської митниці декларанту надіслано повідомлення:

«Початок митної консультації. В зв`язку із спрацюванням профілю ризиків АСАУР 101-1,103-1,105-2,106-2, 107-3, 108-3 та з метою підтвердження числових значень складових митної вартості, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України прошу Вас подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме якщо рахунок сплачено, банківський платіжний документ, за наявності - інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції товар.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів зобов`язані надати (за наявності) додаткові документи».

Декларантом надано відповідь про відсутність можливості надання запитуваних документів.

Вважає помилковими доводи позивача про те, що відповідач належним чином не проаналізував подані до розмитнення документи, а також вимоги законодавства України щодо рівня ідентифікації того чи іншого товару при його розмитненні, оскільки спрацювали форми ризику і інспектор зобов`язаний вживати всіх заходів передбачених ст. 363 та 54 МК України.

На запит митниці від 23.02.2023 позивачем повторно додано до раніше наданих та зазначених в гр. 44 МД №23UA20602020003015UA: комерційну пропозицію CAPITAL PRODUCTION Sp z о.о. від 05.01.2023; комерційні інвойси №STAR221004-1 від 22.12.20022 р., GND - 027 від 10.10.2022 р., YOEN22108 від 03.12.2022 р.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Враховуючи зазначене, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МКУ .

Оскільки сумніви в заявленій декларантом митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення товару є очевидними та не спростованими, вважає, що митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості №UA206020/2023/000015/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000101.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Топтул", код ЄДРПОУ 39803464, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб`єкт господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПТУЛ», в якості Покупця, та Фірмою CAPITAL PRODUCTION Sp z o.o., Польща, в якості Продавця, було укладено договір №СР/2022/07/2 від 15.07.2022 р. поставки Продукції. Відповідно до умов зазначеного Договору, предметом є постачання Продавцем Покупцю продукції, асортимент якої визначається згідно з Інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Договору, в рамках, встановлених цим Договором. Відповідно до п.2.1 Договору ціна на продукцію, валюта платежу та строки оплати за цим договором визначається Інвойсом (Рахунок-Фактури) до Договору.

Згідно Інвойсу №10/0223-1 від 10.02.2023 року Продавець зобов`язується поставити Покупцю продукцію (згідно переліку) в загальні кількості 18598 шт. на суму 164896,75 доларів США.

Умовами Інвойсу передбачено, що оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 180 днів після поставки продукції, умови поставки: FCA, Польща, Гданськ.

На виконання умов вказаного договору продавець здійснив поставку продукції покупцеві.

23.02.2023 року для здійснення митного оформлення поставленого товару декларантом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПТУЛ» ФОП ОСОБА_1 подано до відділу митного оформлення м/п «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці Держмитслужби митну декларацію №23UA206020003015U3 від 23.02.2023 року. Згідно вказаної митної декларації до митного оформлення було подано 21 товар.

Разом з митною декларацією №23UA206020003015U3 від 23.02.2023 року представник декларанта надав пакет документів, необхідний для підтвердження заявленої митної вартості товару, передбачений ст. 53 Митного кодексу України, а саме: договір-заявку №1-21/02 на міжнародні автомобільні перевезення від 21.02.2023 p.; проформу-інвойс №YTYT1115 від 15.11.2022 p.; коносамент №EGLV 143268785636 від 05.01.2023 p.; платіжне доручення №SR22IB13867031DS від 08.12.2022 p.; платіжне доручення №SR22IB12733581DS від 15.11.2022 p.; комерційний інвойс №YTYT1115 від 23.12.2022 р.; інвойс №LAUNCН#003; платіжне доручення №SR23IB01272876DS від 01.02.2023 р. (оплата фрахту); комерційна пропозиція YUHUAN YUNGTЕE MACHINE CO., LTD від 01.11.2022 p.; контракт №025/23 від 01.09.2022 p. про транспортно-експедиторські послуги; копія рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 р. у справі №520/18088/21; копія постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2022 р. у справі №520/18088/21; експортна декларація №310120220515206823; копії каталогів на товар; сертифікати щодо безпечного транспортування вантажів; інвойс №10/0223-1 від 10.02.2023 p.; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR); рахунок-фактура №СФ-0000010 від 21.02.2023 p.; довідка про транспортні витрати вих. №01-2102 від 21.02.2023 p.; інвойс №21/0223/1 від 21.02.2023 p.; договір №СР/2022/07/2 поставки продукції від 15.07.2022 p.; додаткова угода №1 від 01.12.2022 р. до договору №СР/2022/07/2 поставки продукції від 15.07.2022 р.; декларація митної вартості.

Під час розгляду справи встановлено, що після подачі митної декларації та пакету документів митницею було направлено електронний запит (повідомлення) представнику декларанта наступного змісту:

«Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подати документи для підтвердженим заявленої митної вартості: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції товару: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів зобов`язані надати (за наявності) додаткові документи».

Після отримання вказаного повідомлення представником декларанта було надано додатково: каталоги на продукцію; комерційний інвойс №GND-027 від 10.10.2022 p.; комерційний інвойс №STAR221004-1 від 22.12.2022 p.; комерційний інвойс №YOEN22108 від 03.12.2022 p.; комерційна пропозиція від 05.01.2023 р.

Представником декларанта було направлено відповідь на запит митниці (вих. №23/02-02 від 23.02.2023 р.) та додатково повідомлено, що оплату за товар, згідно умов інвойсу №10/0223-1 від 10.02.2023 p. буде здійснено через 180 днів після доставки товару покупцю; оплата послуг перевезення, згідно заявки на перевезення вантажів від 21.02.2023 р. №1-21/02, проводиться на наступний день після розвантаження.

Представник декларанта просив визначити митну вартість товару на підставі наданих до митної декларації №23UA206020003015U3 та додаткового наданих документів, як таких, що в повному обсязі підтверджують митну вартість.

За результатом розгляду поданих документів Івано-Франківською митницею Держмитслужби України 24.02.2023 р. прийнято рішення №UA206020/2023/000015/2 про коригування митної вартості товарів, оскільки Івано-Франківська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю 3 товарів. Зазначеним рішенням визначено вартість товарів за резервним методом.

У пункті 33 вказаного рішення, в обґрунтування обставин прийняття рішення та джерел інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, митний орган зазначив наступне: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 МКУ (ел. відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до п.1 ч.4 cт. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч.2 cт.53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції товару. Відповідно до вимог ч.6 cт. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з cт. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (cт. 59 МКУ) та методу 26 (cт. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (cт. 62 МКУ) та методу 2г (cт. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 07.02.2023 № UA 100180/2023/501781, від 06.02.2023 № UA 403020/2023/001762, від 20.02.2023 № UA500490/2023/001465.

При цьому Івано-Франківською митницею Державної митної служби України за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару.

Також, під час розгляду справи встановлено, що 24.02.2023 року митним органом було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2023/000101, якою декларанту (представнику декларанта) повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з зазначенням таких причин: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 МКУ (ел. відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до п.1 ч.4 cт.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч. 2 cт. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції товару. Відповідно до вимог ч. 6 cт. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з cт.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (cт.59 МКУ) та методу 26 (cт. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (cт. 62 МКУ) та методу 2г (cт. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 07.02.2023 № UA 100180/2023/501781, від 06.02.2023 № UA 403020/2023/001762, від 20.02.2023 № UA500490/2023/001465.

З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів, позивачем було подано скориговану митну декларацію, за якою товар було випущено до вільного обігу на території України.

На переконання позивача, обрання митним органом другорядного методу визначення митної вартості - за резервним методом, не відповідає відомостям, що підтверджено документально позивачем та його декларантом.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, прийнятими із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі за текстом - МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Частинами 4, 5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, слід зазначити про те, що наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як свідчать матеріали справи Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПТУЛ», в якості Покупця, та Фірмою CAPITAL PRODUCTION Sp z o.o., Польща, в якості Продавця, було укладено договір №СР/2022/07/2 від 15.07.2022 р. поставки Продукції. Відповідно до умов зазначеного Договору, предметом є постачання Продавцем Покупцю продукції, асортимент якої визначається згідно з Інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Договору, в рамках, встановлених цим Договором. Відповідно до п.2.1 Договору ціна на продукцію, валюта платежу та строки оплати за цим договором визначається Інвойсом (Рахунок-Фактури) до Договору.

Згідно Інвойсу №10/0223-1 від 10.02.2023 року Продавець зобов`язується поставити Покупцю продукцію (згідно переліку) в загальні кількості 18598 шт. на суму 164896,75 доларів США.

Умовами Інвойсу передбачено, що оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 180 днів після поставки продукції, умови поставки: FCA, Польща, Гданськ.

На виконання умов вказаного договору продавець здійснив поставку продукції покупцеві.

23.02.2023 року для здійснення митного оформлення поставленого товару декларантом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПТУЛ» ФОП ОСОБА_1 подано до відділу митного оформлення м/п «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці Держмитслужби митну декларацію №23UA206020003015U3 від 23.02.2023 року. Згідно вказаної митної декларації до митного оформлення було подано 21 товар.

Разом з митною декларацією №23UA206020003015U3 від 23.02.2023 року представник декларанта надав пакет документів, необхідний для підтвердження заявленої митної вартості товару, передбачений ст. 53 Митного кодексу України, а саме: договір-заявку №1-21/02 на міжнародні автомобільні перевезення від 21.02.2023 p.; проформу-інвойс №YTYT1115 від 15.11.2022 p.; коносамент №EGLV 143268785636 від 05.01.2023 p.; платіжне доручення №SR22IB13867031DS від 08.12.2022 p.; платіжне доручення №SR22IB12733581DS від 15.11.2022 p.; комерційний інвойс №YTYT1115 від 23.12.2022 р.; інвойс №LAUNCН#003; платіжне доручення №SR23IB01272876DS від 01.02.2023 р. (оплата фрахту); комерційна пропозиція YUHUAN YUNGTЕE MACHINE CO., LTD від 01.11.2022 p.; контракт №025/23 від 01.09.2022 p. про транспортно-експедиторські послуги; копія рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 р. у справі №520/18088/21; копія постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2022 р. у справі №520/18088/21; експортна декларація №310120220515206823; копії каталогів на товар; сертифікати щодо безпечного транспортування вантажів; інвойс №10/0223-1 від 10.02.2023 p.; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR); рахунок-фактура №СФ-0000010 від 21.02.2023 p.; довідка про транспортні витрати вих. №01-2102 від 21.02.2023 p.; інвойс №21/0223/1 від 21.02.2023 p.; договір №СР/2022/07/2 поставки продукції від 15.07.2022 p.; додаткова угода №1 від 01.12.2022 р. до договору №СР/2022/07/2 поставки продукції від 15.07.2022 р.; декларація митної вартості.

Після подачі митної декларації та пакету документів митницею було направлено електронний запит (повідомлення) представнику декларанта наступного змісту:

«Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подати документи для підтвердженим заявленої митної вартості: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції товару: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів зобов`язані надати (за наявності) додаткові документи».

Після отримання вказаного повідомлення представником декларанта було надано додатково: каталоги на продукцію; комерційний інвойс №GND-027 від 10.10.2022 p.; комерційний інвойс №STAR221004-1 від 22.12.2022 p.; комерційний інвойс №YOEN22108 від 03.12.2022 p.; комерційна пропозиція від 05.01.2023 р.

Представником декларанта було направлено відповідь на запит митниці (вих. №23/02-02 від 23.02.2023 р.) та додатково повідомлено, що оплату за товар, згідно умов інвойсу №10/0223-1 від 10.02.2023 p. буде здійснено через 180 днів після доставки товару покупцю; оплата послуг перевезення, згідно заявки на перевезення вантажів від 21.02.2023 р. №1-21/02, проводиться на наступний день після розвантаження.

Представник декларанта просив визначити митну вартість товару на підставі наданих до митної декларації №23UA206020003015U3 та додаткового наданих документів, як таких, що в повному обсязі підтверджують митну вартість.

Таким чином, позивачем було надано до митного оформлення та додатково на запит митниці пакет документів відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів.

В свою чергу, відповідачем не наведено жодних підстав, які слугували для витребування додаткових документів у позивача. Відповідач не пояснив, з яких підстав він не мав можливості підтвердити заявлену митну вартість товарів на підставі поданих документів. В електронних повідомленнях, направлених Івано-Франківською митницею на адресу позивача, не було наведено жодних даних, які б давали підстави для сумнівів щодо належності, достатності інформації/документів, необхідних для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Колегія суддів зазначає, що у процедурі контролю за дотриманням імпортером податкової дисципліни у митній справі Митницею виконуються два самостійних елементи/етапи адміністрування (тобто вчиняються два окремих та самостійних, хоча і пов`язаних між собою черговістю вчинення, управлінських волевиявлення), а саме: 1) управлінське волевиявлення з приводу контролю за обчисленою приватною особою митною вартістю імпортованого товару (ст.ст.53 і 54 Митного кодексу України); 2) управлінське волевиявлення з приводу самостійного визначення показника митної вартості товару - предмету імпорту у спосіб прийняття власного рішення з приводу обчислення митної вартості імпортованого товару (ст.55 Митного кодексу України).

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Для цього є обов`язковим наявність у митного органу саме обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п.1 ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, стосовно спірної у даній справі митної декларації не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Підставою для прийняття митним органом у спірних правовідносинах Рішення про коригування митної вартості товару №UА206020/2023/000015/2 слугували такі фактори як: митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 МКУ (ел. відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до п.1 ч.4 cт. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч.2 cт.53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції товару. Відповідно до вимог ч.6 cт. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з cт. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (cт. 59 МКУ) та методу 26 (cт. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (cт. 62 МКУ) та методу 2г (cт. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 07.02.2023 № UA 100180/2023/501781, від 06.02.2023 № UA 403020/2023/001762, від 20.02.2023 № UA500490/2023/001465.

Аналізуючи зміст спірного рішення, судова колегія зазначає, що відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні відповідач вказує про відсутність інформації щодо ідентичних та аналогічних товарів, у зв`язку з чим не обирається другий або третій метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних або аналогічних товарів).

Проте, наявність фактів митних оформлень за ідентичними або подібними товарами вказана в оскаржуваному рішенні, як підстава для сумнівів у заявленій митній вартості і витребування додаткових документів.

Обґрунтовуючи сумніви у заявленій митній вартості наявністю інформації в ЦБД ЄАІС про вищу митну вартість ідентичних та подібних товарів, митний орган протирічить висновкам власного же рішення про коригування митної вартості, оскільки в його мотивувальній частині вказано, що застосувати 2 і 3 методи (методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або аналогічних товарів) немає можливості, оскільки у митного органу відсутні у розпорядженні інформація щодо ідентичних або подібних товарів.

Тобто, митний орган обґрунтовує невизнання митної вартості і витребування додаткових документів тим, що у нього наявна інформація про вищу митну вартість ідентичних та подібних товарів.

Проте, в оскаржуваних рішеннях застосовано не 2 або 3 метод визначення митної вартості, а 6 (резервний), обґрунтовуючи це тим, що інформація щодо угод на ідентичні або подібні товари відсутня в розпорядженні митного органу.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Тобто наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Також, відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі № 804/7761/16.

Отже, всупереч вимогам ч. 3 ст. 57 МК України митний орган в оскаржуваному рішенні передчасно дійшов висновку про можливість застосування 6 (резервного) методу визначення митної вартості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду достатні, беззаперечні докази правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості і не довів правомірності його дій.

Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA206020/2023/000015/2 від 24.02.2023 р., у зв`язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також, з огляду на обставини того, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000101 від 24.02.2023 р. була прийнята на підставі рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA206020/2023/000015/2 від 24.02.2023 р., то з огляду на висновки суду у даній справі суд приходить до висновку, що така картка підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року по справі № 520/19053/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 по справі № 520/19053/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко