Постанова

від 30.01.2024 по справі 380/15162/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15162/23 пров. № А/857/21777/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівДовгої О.І,, Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Ланкевич А.З. у м. Львів) у справі № 380/15162/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київської обласної прокуратури, про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 року у справі №380/6041/21 у період з 10.05.2022 року по 02.01.2023 року у розмірі 304487,30 грн, без урахування належних податків і зборів.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 року у справі №380/6041/21 його поновлено на посаді керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області та в цій частині судове рішення допущено до негайного виконання. Утім, згідно наказу Офісу Генерального прокурора №1к, позивача поновлено на вказаній посаді лише 02.01.2023 року. Отже, період затримки виконання рішення суду складає з 10.05.2022 року по 02.01.2023 року. Відтак, у позивача виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі ст.236 КЗпП України. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом, позивач просить позов задовольнити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 року у справі №380/6041/21 за період з 10.05.2022 року по 01.01.2023 року включно в сумі 304487,30 грн.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що обраховуючи належний до виплати позивачеві середній заробіток за такий період, суд першої інстанції керувався вимогами ст.27 Закону «Про оплату праці» та Порядком №100, а також врахував, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 року у справі №380/6041/21 встановлено, що середньоденний заробіток позивача складав 1801,70 грн., відтак у період з 10.05.2022 року по 01.01.2023 року включно припало 169 робочих днів. Тому вважав, що середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України складає 304487,30 грн.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржили Офіс Генерального прокурора та Київська обласна прокуратура. У апеляційних скаргах покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційні скарги подані не були. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 року у справі №380/6041/21 визнано протиправним та скасовано рішення Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №32 від 20.01.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №131к від 11.03.2021 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області та органах прокуратури з 12.03.2021 року. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 12.03.2021 року по 09.05.2022 року в розмірі 527898,10 грн., без урахування податків, зборів та інших обов`язкових відрахувань. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області та органах прокуратури з 12.03.2021 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.11.202 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 року у справі №380/6041/21 залишено без змін.

Адвокат позивача 24.05.2022 року звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою щодо поновлення на посаді керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області згідно з рішенням суду у справі №380/6041/21.

Листом Офісу Генеральної прокуратури від 14.06.2022 року адвоката позивача поінформовано, що поновлення особи на відповідній посаді відбувається у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Також, згідно листа Офісу Генерального прокурора від 21.12.2022 року, позивачу запропоновано прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 02.01.2023 року №1к скасовано наказ Генерального прокурора України від 11.03.2021 року №131к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області з 13.03.2021 року.

Відтак, вважаючи затримку виконання судового рішення за період з 10.05.2022 року по 02.01.2023 року протиправною бездіяльністю Офісу Генерального прокурора, внаслідок чого у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, позивач звернувся до суду.

Згідно частини 2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Пунктом 3 ч.1 ст.371 КАС України передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.8 ст.235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника, відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці», визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.021995 року №100 (далі - Порядок №100).

Пунктом 5 розділу IV Порядку №100 врегульовано, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п.8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно з часу його оголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Вказаний обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу, згідно ст.236 КЗпП України, не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді та пов`язаний виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст.236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 року у справі №380/6041/21 поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області та органах прокуратури з 12.03.2021 року.

У даній справі 09.05.2022 року видано виконавчий лист в частині, що підлягає негайному виконанню, визначено стягувача ОСОБА_1 та боржника Київську обласну прокуратуру.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 02.01.2023 року №1к скасовано наказ Генерального прокурора України від 11.03.2021 року №131к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області з 13.03.2021 року.

Відтак, фактично позивача поновлено на посаді 02.01.2023 року, тоді як на підставі вказаних положень закону позивача належало поновити на посаді негайно після проголошення відповідного рішення суду від 09.05.2022 року.

Таким чином, апеляційний суд звертає увагу, що в період з 10.05.2022 року по 01.01.2023 року включно Офіс Генерального прокурора України не виконав покладений на нього законодавством та судовим рішенням обов`язок та допустив протиправну бездіяльність щодо поновлення позивача на посаді керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області.

Період з 10.05.2022 року по 01.01.2023 року включно, є періодом затримки виконання рішення суду, що обумовлює право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України.

У період з 10.05.2022 року по 01.01.2023 року включно припало 169 робочих днів.

Середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України складає 304487,30 грн (1801,70 грн х 169 днів).

Згідно п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача з органів прокуратури), посада керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області належить до адміністративних посад як посад «керівника місцевої прокуратури».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про прокуратуру», призначення прокурорів на адміністративні посади та звільнення їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановленому цим Законом, віднесено до повноважень Генерального прокурора.

Апеляційний суд звертає увагу, що обраховану суму у порядку ст.236 КЗпП України належить стягнути з відповідача Офісу Генерального прокурора,

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 року (справа №640/9125/21).

Крім того, суд враховує, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України.

Згідно підп.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Приписи ч.8 ст.235 КЗпП України і приписи п.3 ч.1 ст.371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного суду від 09.11.2022 року у справі №460/600/22.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційних скарг не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі № 380/15162/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга З. М. Матковська