Рішення

від 24.01.2024 по справі 449/1689/23

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 449/1689/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Борняк Р.О.,

при секретарі Вовк О.С.,

за участю:

прокурора: Салій М.І.,

представника Перемишлянської міської ради: Гуменчука Р.Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Пустомитівської окружної прокуратури до ОСОБА_1 , Третьої особи: Перемишлянської міської ради про стягнення шкоди та звільнення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення із ОСОБА_1 на користь Перемишлянської міської ради Львівського району, шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки площею 0,1496 га в сумі 3877,78 грн., зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,1496 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом знесення огорожі та повернути її в розпорядження держави в особі Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області та стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір. Свої позовні вимоги аргументує тим, що сектором дізнання ВнП №2 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області за процесуального керівництва Пустомитівської окружної прокуратури здійснювалось досудове розслідування за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, що розташована в с.Мерещів на території Перемишлянської міської ради. 23.05.2023 року, проведено огляд місця події за участю спеціалістів Державної екологічної інспекції у Львівській області, Перемишлянського РВВ ЦДЗК та представника органу місцевого самоврядування. За результатами огляду встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,1496 га шляхом встановлення огорожі та приєднання прилеглої до земельної ділянки з кадастровим номером №4623382500:13:002:0033, що за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псуванням земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, розмір заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_1 на загальній площі 0,1496 га, становить 3877,78 грн. За вказаним фактом ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу. Згідно відповіді Перемишлянської міської ради від 11.12.2024 року, представниками Перемишлянської міської ради проведено обстеження земельної ділянки площею 0,1496 га в с.Мерещів за результатами якого встановлено, що спірна земельна ділянка обгороджена парканом і на час обстеження не звільнена, шкода заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 3877, 78 грн на рахунок Перемишлянської міської ради не відшкодована. На даний час ОСОБА_1 порушення земельного законодавства не усунуто, а Перемишлянською міською радою не вжито жодних заходів з метою усунення порушень.

Прокурор у судовому засіданні позовну заяву підтримала з мотивів наведених у ній просила задоволити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте подав заяву згідно якої позовні вимоги визнав, розгляд справи просив проводити у його відсутності.

Представник Перемишлянської міської ради у судовому засідання, просив позовну заяву задоволити.

Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у звязку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскільки відповідач визнав, пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч.ч.3,4 ст.200, ст.206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Згідно витягу з ЄРДР №12023141450000052 від 03 березня 2023 року зареєстровано кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, що розташована в с. Мерещів на території Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 .

Згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 , встановлено, що він з 2021 року перебуває на посаді старости Вовківського старостинського округу Перемишлянської міської ради, заяви про передачу у власність чи користування спірної земельної ділянки від ОСОБА_1 у Вовківський старостинський округ не надходили.\ Протоколом огляду поді з додатками від 23.05.2023 року, встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,1496 га шляхом встановлення огорожі та приєднання прилеглої до земельної ділянки з кадастровим номером №4623382500:13:002:0033, що за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Інформацією Державної екологічної інспекції у Львівській області, розрахунок заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_1 на загальній площі 0,1496 га, становить 3877,78 грн.

Постановою про закриття кримінального правопорушення від 13.09.2023 року, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 197-1 КК України, закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, постанову про закриття кримінального провадження скеровано в Державну екологічну інспекцію у Львівській області для притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

Постановою Державної екологічної інспекції у Львівській області від 30.10.2023 року, №344-02, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу за фактом самовільного зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_1 на загальній площі 0,1496 га.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно відповіді Перемишлянської міської ради від 11.12.20234 за №03-16/08/2539, 11.12.2023 представниками Перемишлянської міської ради проведено обстеження земельної ділянки площею 0,1496 га в с.Мерещів Львівського району Львівської області за результатами якого встановлено, що спірна земельна ділянка обгороджена парканом і на час обстеження не звільнена, шкода заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 3877, 78 грн. на рахунок Перемишлянської міської ради не відшкодована.

Згідно ст. 125 ЗК України - право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно із ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ч.3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» - прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно постанови Великої Палата Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.

А тому, керуючись ст. ст. 12, 13, 83, 89, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 152, 212 ЗК України, суд -

вирішив:

Позов задоволити. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ), на користь Перемишлянської міської ради Львівського району ( ЄДРПОУ: 26485176), шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки площею 0,1496 га в сумі 3877,78 грн.

Зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,1496 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом знесення огорожі та повернути її в розпорядження держави в особі Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, рахунок UA138201720343140001000000774 в ДКСУ у м.Києві, МФО 820172) сплачений судовий збір в розмірі - 4 294,4 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Суддя Р. О. Борняк