Номер провадження2/465/771/24
Справа № 465/445/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" січня 2024 р. м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді Дзеньдзюри С.М.,
за участю секретаря судового засідання Балаболки В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області про збільшення розміру відшкодування шкоди завданої втратою годувальника, -
в с т а н о в и в:
20.01.2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вернулися до суду з позовом до Виноградівської районноїдержавної адміністраціїЗакарпатської областіпро збільшеннярозміру відшкодуванняшкоди завданоївтратою годувальника
27.0.2020 року суддею Франківського районного суду м.Львова Дзеньдзюрою С.М. у справі відкрито провадження.
22.02.2023 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 266/Р від 22.02.2023 року, вказану цивільну справу передано судді Мигаль Г.П.
19.05.2023 суддею Франківського районного суду м.Львова Мигаль Г.П. справу прийнято до провадження, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
06.09.2023 року на підставі протоколу перерозподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 889/Р від 06.09.2023 року, вказану цивільну справу передано судді Дзеньдзюрі С.М.
28.11.2023 року суддею Франківського районного суду м.Львова Дзеньдзюрою С.М. прийнято справу до свого провадження, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 28.12.2023 року відкладено розгляд цивільної справи, явку учасників визнано обов`язковою.
Позивачі, явка яких визнана судом обов`язковою, повторно не з`явилися в судове засідання. Документів на підтвердження причин поважності неявки в судові засідання не подали. З письмовими клопотаннями про відкладення розгляд справи суду не зверталися. Відповідно до матеріалів справи позивачі про дату судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку, зокрема шляхом скерування судових викликів на їх поштову адресу зазначену в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення такого.
Відповідно довимог ч.2ст.247ЦПК Українифіксування судовогозасідання технічнимзасобом здійснюєсекретар судовогозасідання.У разінеявки всудове засіданнявсіх учасниківсправи чив разіякщо відповіднодо положеньцього Кодексурозгляд справиздійснюється завідсутності учасниківсправи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
З аналізу зазначених норм, вбачається, що суд не залишає без розгляду позовну заяву лише в тому випадку, якщо позивач не з`явився в судове засідання, але подав заяву про розгляд справи без його участі.
Однак, в даній справі, заява про розгляд справи у відсутності позивачів до суду не надходила. Відтак, з огляду на ч. 5 ст. 223 ЦПК суд позбавлений можливості розглянути справу по суті без відповідної заяви позивачів.
Позивачі в судові засідання, призначені на 28.12.2023 року та 29.01.2024 року не з`явилися, хоча й належним чином повідомлялась про дату, час та місце проведення таких шляхом надсилання судових повісток про виклик до суду засобами поштового зв`язку рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №7905706252973, №7905706252965 та №0600241932378, №0600241932351, які повернулись на адресу суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".
Враховуючи вказане, суд вважає, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 протягом тривалого часу не проявляють належної зацікавленості у розгляді поданого позову, відтак така пасивна поведінка останніх свідчить про безумовну втрату інтересу до поданого позову.
Разом з тим, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
Окрім цього, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд переконаний за необхідне зазначити наступне: як вбачається із правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Каракуця проти України» від 20 лютого 2017 року, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, оскільки вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналогічні висновки зазначені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2020 року у справі № 658/1141/18, де Верховний Суд наголосив, що зазначені, наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його незалежно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно позиції Верховного Суду (ВС/КЦС у справі № 465/6555/16-ц від 28.10.2021) на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами. Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті. Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.
Крім того, у даній Постанові зазначено, що суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.
Враховуючи наведене та те що, від позивачів не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, дослідження обставин справи є неможливим без її участі, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доВиноградівської районноїдержавної адміністраціїЗакарпатської областіпро збільшеннярозміру відшкодуванняшкоди завданоївтратою годувальника слід залишити без розгляду.
З наведених міркувань та керуючись ст.257 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доВиноградівської районноїдержавної адміністраціїЗакарпатської областіпро збільшеннярозміру відшкодуванняшкоди завданоївтратою годувальника- залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.
Суддя Дзеньдзюра С.М.
Суд | Франківський районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2024 |
Оприлюднено | 01.02.2024 |
Номер документу | 116653978 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві |
Цивільне
Франківський районний суд м.Львова
Дзеньдзюра С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні